Психофізіологічна гігієна вокаліста

ТЕМА 4.

Професійна голосова діяльність потребує значних енергетичних затрат та нервового і м’язового напруження. Відомо, що деякі оперні співаки втрачають за один спектакль кілька кілограмів ваги.

Щоб забезпечити собі довге творче життя, співак мусить працювати не тільки над розвитком вокальної техніки, а й зміцненням психологічно-фізіологічного стану організму. Так, професор Г. Є. Стасько, запевняє, що пошуки відповідних методичних прийомів, спрямованих на звільнення голосотвірної системи і тіла співака від напруження та виховання психологічно-фізіологічної свободи складає сьогодні одне з першочергових завдань вокальної педагогіки [1].

Організм людини являє собою відкриту біоенергетичну та духовно-інформаційну систему – єдину за найвищими функціями саморегулювання. Об’єкти високого ступеня складності, до яких відносимо людський організм, являють собою багаторівневу організацію, у якій системи більш високого рівня і складності містять у собі системи більш низького рівня, утворюючи ієрархію підсистеми. Зв’язок елементів у системі будь-якого рівня здійснюється шляхом передачі інформації. В людському організмі інформація закодована у певній структурі біологічних молекул, а також у нервових імпульсах. За допомогою передачі цієї інформації здійснюються процеси регуляції (керування фізіологічними функціями, діяльністю клітин, тканин, органів, систем, середовища).

Головним регулятором в організмі є нервова система, яка забезпечує єдність систем та цілісність організму людини, її гомеостаз – тобто відносну динамічну сталість складу і властивості внутрішнього середовища та стійкість основних фізіологічних функцій організму людини. Нервова система безпосередньо приймає участь у голосотворенні, а саме через відповідні нервові центри в головному мозку з рухливими і чутливими нервами, які об’єднюють ці центри з усіма вокальними органами. З мозку по рухливих нервах до цих органів ідуть накази (еферентний зв’язок). А по чутливих нервах надходять відомості про стан працюючих органів (аферентний зв’язок). Органи, які приймають участь у голосотворенні, є по суті справи технічними виконавцями наказів, які надходять з центральної нервової системи в результаті її складної діяльності при співі. Роботу органів голосотворення не можливо розглядати без зв’язку з центральною нервовою системою, яка об’єднює їхні функції в єдиний співочий процес – досить складний психофізіологічний акт.

На життєдіяльність та безпеку співака мають вплив багато психофізіологічних факторів. Проте варто розглянути саме ті, які завдають найбільшої шкоди професійній діяльності.

Небезпечні психофізіологічні фактори діляться на:

- фізичні перевантаження (статичні і динамічні);

- нервово-психічні перевантаження (розумова перенапруга, перенапруга аналізаторів, монотонність праці, емоційне перенапруження).

У більшості випадків найбільш поширеними небезпечними і шкідливими психофізіологічними факторами (разом з алкоголем та наркотиками) є: гіподинамія, гіпокінезія, динамічні перевантаження, перенапруга аналізаторів, емоційні та розумові перевантаження, психофізіологічна несумісність, робоча поза, соціальний клімат, сонливість, статичні перенапруження, втома, стреси тощо.

Гіподинамія – це порушення функції організму (кровообігу, дихання, травлення, опорно-рухового апарату), що обумовлено обмеженням рухової активності, зниженням сил опору м’язів.

Гіпокінезія – вимушене зменшення об’єму довільних рухів (мала рухомість організму).

Профілактика гіподинамії та гіпокінезії передбачає гімнастику, зміну робочої пози під час роботи, загальні заходи по зменшенню втоми і монотонності в праці.

Втома – це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психологічному стані людини, які з’являються внаслідок напруженої та тривалої праці і призводять до погіршення її якісних і кількісних показників. Проявами втоми є головний біль, підвищувана стомлюваність, дратівливість, нервозність, порушення сну, вегето-судинна дистонія, артеріальна гіпертонія, виразка, ішемія серця тощо.

За останні роки стрес став глобальною проблемою людства. Під стресом (англ. Stress – тиснення, натискання, напруження) слід розуміти стан психічної напруги, викликаний певними небезпеками під час вирішення важливих для неї завдань. Проте стрес характеризують як захисне явище організму на різке збільшення зовнішнього навантаження. Для нього характерне зрозтання біоелектричної активності мозку, підвищення частоти серцебиття, ростом потоку крові, розширенням кровоносних судин, збільшенням лейкоцитів у крові, тобто цілим рядом фізіологічних змін в оргінізмі, що сприяють підвищенню його енергетичних можливостей, успішності виконання складних і небезпечних дій. Тому стрес є не тільки доцільною захисною реакцією людського організму, але й механізмом, який сприяє успіху трудової діяльності в умовах певних перешкод, труднощів і небезпек. Проте стрес позитивно впливає на результати праці лише доти (мобілізуючи організм), доки не перевищить певного критичного рівня. За межею критичного рівня він може стати причиною багатьох психо-соматичних захворювань: психозів, неврозів, захворювань судин мозку, інфаркту міокарда, гіпертонії, шлунково-кишкового тракту, зниження імунітету, онкології. Стрес впливає на статеві функції, генетичний апарат клітин; згубна дія стресу проявляється у зростанні алкоголізму та наркоманії, підвищенню рівня травматизму, збільшенню кількості інвалідів та випадків самогубств.

З точки зору медицини, для профілактики попередження та реабілітації наслідків психоемоційного стресу рекомендується застосовувати вправи, що включають психотерапію, фізичні, водно-повітряні процедури, фізіотерапевтичні процедури, масаж, адекватне харчування, приймання вітамінів та мінеральних речовин, релаксуючу музику, медитацію (молитву), аутогенне тренування тощо.

Спів, насамперед, мусить бути фізіологічно вірним. Тому голос людини постає як наслідок її фізичного і психічного (духовного) здоров’я. Запорукою успіху співака в сучасному гіперстресовому світі буде вміння звільняти тіло й душу від певних психофізіологічних перевантажень (завдяки певним вправам, тренінгам тощо). Звичайно, що для кожного організму співака (оскільки береться до уваги унікальність будь-якого індивіда) буде вірно підбирати окремий комплекс спеціальних вправ, шукати відповідні методичні прийоми щодо виховання психолого-фізіологічної свободи під час співу, як і встановлювати індивідуальний співацький режим. Проте, не буде зайвим попрактикувати загальнодоступні психофізіологічні тренінги, розраховані на вирішення масових суспільних проблем.

Зокрема, варто дослухатись порад відомих американських психологів Альберта Еліса, щодо доцільних і недоцільних хвилювань («звичайно, я не хочу, щоб так сталось, але якщо так і станеться, то я якось із цим впораюсь»), раціональних і нераціональних, нелогічних думок («якщо сьогодні я постараюсь більше, то завтра я зможу відповідно…») та Давида Бернса щодо конкретних мрій та планів: відкинути всі надто ідеальні мрії і плани, братися тільки за здійснення реальних, доступних на сьогодні задач. Принаймі, це дозволить уникнути розчарувань та пригніченого емоційного стану.

Принципи подібних тренінгів наштовхують на те, що іраціональне, панічне або ілюзорне мислення є головною причиною емоційних зривів та власних негативних проекцій майбутнього.

 

Завдання та запитання для самоперевірки

1. Опишіть вплив психофізіологічних факторів на життєдіяльність співака.

2. Яка профілактика негативних психофізіологічних факторів?

3. Яку роль в голосотворенні відіграє центральна нервова система?

4. Що таке стрес і як його подолати?

Література:

1. Бернс Д. Хорошее самочувствие: Новая терапия настроений / Давид Бернс [Пер. с англ. Л. Славина]. – М.: Вече, Персей, ACT, 1995.– 400 с. – (Self-Help) ISBN 5-7141-0092-1.

2. Эллис А. Психотренинг по методу Альберта Эллиса / Альберт Еллис – СПб.: Питер Ком, 1999. – 288 с. – (Серия «Сам себе психолог»). ISBN 5-314-00048-2

3. Психофізіологія стресу [Електронний ресурс]. Режим доступу: megasite.in.ua/62547-psihofiziologiya-stresu.html

4. Стасько Г. Психотехніка співу у вокальній педагогіці. [Монографія] / Галина Стасько. – Івано-Франківськ: ПНУ ім. В. Стефаника, 2011. – С. 176 с.

5. Філіппов М. Психофізіологія людини: навч.посіб. / М. М. Філіппов. – К.: МАУП, 2003. – 136 с. – Бібліогр.: с. 130 – 133.

 

[1] Стасько Г. Психотехніка співу у вокальній педагогіці. [Монографія] / Галина Стасько. – Івано-Франківськ: ПНУ ім. В. Стефаника, 2011. – С. 115