Основи організації та особливості діяльності КБ.

Лекція 10. Комерційні банки та їх основні операції

План:

1. Комерційні банки: поняття, призначення, класифікація.

2. Основи організації та особливості діяльності КБ.

3. Операції КБ.

4. Основні показники ефективності і прибутковості діяльності банку.

5. Еволюція та розвиток комерційних банків в Україні.

 

 

Комерційні банки: поняття, призначення, класифікація.

Комерційні банки – кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів. КБ здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних та фізичних осіб. Вони приймають і розміщують вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-коресподентів та виконують інші операції. КБ в Україні забороняється займатися діяльністю у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх видів страхування, використовувати свої об’єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок та комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі.

КБ класифікуються за різними критеріями: формою власності, організаційною формою, розміром капіталу, філійною мережею, діапазоном операцій, що ними виконуються та сектором ринку, де вони функціонують.

Класифікація КБ:

1.За формою власності: унітарні (мають одного власника в особі держави чи приватної особи) та колективні (решта – кількість засновників не менша трьох юридичних чи фізичних осіб).

2. Залежно від організаційної форми КБ з колективною формою власності: акціонерні (акціонерні товариства відкритого і закритого типу) та ТзОВ (пайові банки).

3. Залежно від розміру активів: малі, середні та найбільші. В Україні – більшість середні (активи понад 10 млн грн).

4. Залежно від наявності філій КБ можна кваліфікувати на багатофілійні, малофілійні, безфілійні.

5. Залежно від діапазону операцій і сектора ринку, де функціонують: універсальні, з клієнтською спеціалізацією, з галузевою спеціалізацією, з функціональною спеціалізацією.

Кількість банків в Україні (довідкова інформація станом на 19.10.15):

Станом на 19 жовтня 2015 року в Україні функціонували 120 банків (без врахування неплатоспроможних банків), з них 39 банків з іноземним капіталом.

Упродовж 2014-2015 років Правлінням Національного банку України було прийнято 60 рішень про віднесення банків до категорії неплатоспроможних, 27 з яких – у 2015 році. Протягом вищезазначеного періоду було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації 52 банків, 33 з яких – у 2015 році. Крім того у 2015 році були прийняті рішення про ліквідацію двох банків ("ПАТ "Банк Морський" та ПАТ "ЧБРР"), ліцензії яких були відкликані у 2014 році.

Загалом на сьогодні у категорії неплатоспроможних перебуває 10 банків, у стадії ліквідації – 58 банків.

Найбільші банки України за обсягом активів

Показники діяльності банків (абсолютні) (01.07.2015, млн.грн.)

№	Банк	Активи	Капітал
	ПРИВАТБАНК
	ОЩАДБАНК
	УКРЕКСІМБАНК
	ПРОМІНВЕСТБАНК
	СБЕРБАНК РОСІЇ
	РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ
	УКРСОЦБАНК
	АЛЬФА-БАНК
	ВТБ БАНК
	БАНК ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ
	УКРСИББАНК
	ПЕРШИЙ УКР.МІЖНАРОДНИЙ БАНК

 

Основи організації та особливості діяльності КБ.

КБ створюються відповідно до Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про господарські товариства”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про підприємництво”, інших законодавчих актів України. Банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації в НБУ. Засновники – вітчизняні та іноземні юридичні та фізичні особи за винятком Рад народних депутатів та інших виконавчих органів влади, політичних та профспілкових організацій, спілок, партій, громадських фондів. Не можуть: військовослужбовці, посадові особи органів суду, прокуратури, держбезпеки, внутрішніх справ, держарбітражу, посадові особи органів держ. влади та управління. За діючим положенням (від 31 січня 1998 р.) мінімальний рівень статутного фонду КБ, створеного з участю національного капіталу, повинен відповідати сумі, еквівалентній 1 млн. євро. Якщо це СП і частка іноземного капіталу 50 % і більше – 5 млн. євро, 100% - 10 млн. євро. Для реєстрації орган управління КБ подає до регіонального управління (РУ) НБУ пакет необхідних документів. Рішення про створення КБ приймає комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків – КБ з національним капіталом і Правлінням НБУ – банку з участю іноземного капіталу. НБУ видає ліцензію на здійснення низки операцій з готівкою, розрахункових, активних, пасивних, операцій з валютними цінностями.

Вищим органом управління банку є загальні збори акціонерів. Виконавчий орган акціонерного банку – правління, а пайового – дирекція. Контроль за діяльністю правління (дирекції) банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами акціонерів. За рішенням зборів створюється спостережна рада. Організаційна структура банку включає функціональні служби та підрозділи. Найпоширеніші спеціалізовані банки: ощадні, інвестиційні та іпотечні.

Операції КБ.

Пасивні операції – це операції, за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій. Ресурси КБ – це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій. Їх поділяють: на власні, залучені та запозичені. Власний капітал – 30 %, залучені і позичені – 70 %. Власний капітал поділяється на основний (статутний і резервний фонди, нерозподілений прибуток минулих років) і додатковий (загальні резерви за активними операціями і поточні доходи). Статутний фонд КБ у формі АТ створюється випуском та продажем акцій (звичайних (власники беруть участь в управлінні банку і поділяють всі доходи, збитки і ризики) і привілейованих (не беруть участь в управлінні, їм повертається вартість акцій у випадку ліквідації).

Резервний фонд КБ (50% від розміру статутного фонду) призначений для покриття можливих збитків від банківської діяльності і сплати дивідендів за привілейованими акціями, забезпечує стійкість КБ, зменшує вірогідність його банкрутства. Крім резервного створюються спеціальні фонди (за рахунок прибутку), призначені для покриття збитків від активних операцій та для виробничого та соціального розвитку банку.

Залучені кошти банку (депозитні і недепозитні) – це сукупність коштів на поточних, депозитних та інших рахунках банківських клієнтів, на рахунках громадських організацій, різноманітних суспільних фондів, які розміщуються в активи з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку. Депозити бувають до запитання і строкові. Одним з джерел поповнення ресурсів КБ є міжбанківський кредит. Основною формою рефінансування КБ є ломбардне кредитування та операції РЕПО. Операції РЕПО – операції з цінними паперами: складається єдина генеральна угода між учасниками ринку (НБУ і КБ) про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов’язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

Активні операції – це операції, які пов’язані із розміщенням і використанням власних, залучених і запозичених коштів для одержання прибутку. Активні операції поділяються на кредитні та інвестиційні.

Кредитні операції полягають у проведенні комплексу дій, пов’язаних з наданням банківських позичок відповідно до принципів строковості, цільового характеру, забезпеченості та платності. Кредити надаються тільки на комерційних засадах, що вимагає від банку додержання таких додаткових умов:

- урахування кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності;

- кредитувати тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;

- позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні об’єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу.

Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких позичкових рахунків: простий, спеціальний, контокорентний. Згідно з чинним законодавством в Україні банки можуть використовувати такі форми забезпечення позичок: застава, гарантія, перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи, іпотека, страхова угода (поліс).

Інвестиційні операції банків означають вкладення коштів у цінні папери підприємств усіх форм власності з метою отримання додаткового доходу. Інвестиційні цінні папери – боргові зобов’язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо.

Грошові розрахунки в Україні здійснюються з допомогою готівки та в безготівковій формі. Безготівкові розрахунки здійснюються через банківські установи, де юридичні та фізичні особи зберігають свої грошові кошти і мають відповідні рахунки. Безготівкові розрахунки розрізняються за способом платежів та формами розрахункових документів. Безготівковий платіжний обіг здійснюється за допомогою переказів та інкасо. Платежі за допомогою переказів здійснюються банками шляхом списання коштів з рахунка платника і зарахування їх на рахунок вказаної ним особи. Інкасо є поширеним видом послуг комерційних банків тим клієнтам, які в розрахунках застосовують векселі і чеки. У практиці розрахунків використовують і такі документи, як платіжні вимоги, вимога-доручення та акредитив. За здійснення розрахункових операцій банки стягують з клієнтів плату у формі комісії, розмір якої передбачається у відповідному договорі між сторонами. Касове обслуговування клієнтів полягає в тому, що комерційні банки приймають від них готівкові кошти та зараховують їх на відповідні рахунки, видають із цих рахунків готівкові кошти клієнтам за їх вимогою на відповідні цілі. КБ стягують з клієнтів плату за касові послуги, розмір якої визначається угодою.

Банківські послуги – це певні дії банку, спрямовані на задоволення потреб клієнта, які не пов’язані із залученням додаткових ресурсів та мають на меті збільшення доходу від банківської діяльності. Основна форма оплати банківських послуг – комісії. Виділяють: традиційні (депозитні, кредитні, розрахунково-касове обслуговування, валютні) та нетрадиційні (лізингові, факторингові, трастові, гарантійні, посередницькі, аудиторські тощо).

Ринок банківських послуг в Україні перебуває на стадії формування. Найбільшим попитом користуються послуги розрахунково-касового характеру. Проте з розвитком ринкових відносин з’являється попит і на такі послуги, як лізинг, факторинг, гарантії, трастові послуги.