Характеристика та зміст положень Протоколу №4 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифіковані Україною

Контрольна робота

з дисципліни «Міжнародні правові стандарти прав і свобод людини»

2 Варіант

 

План

Рада європи: історія, структура і сфери діяльності.

Характеристика та зміст положень Протоколу №4 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифіковані Україною

3.Дайтевідповідь на питання

1.Рада європи: історія, структура і сфери діяльності.

Рада Європи — міжнародна організація 47 держав-членів в європейському просторі.

Членство відкрите для всіх європейських держав, які визнають принцип верховенства права і гарантують основні права людини і свободи для своїх громадян.

Один з найбільших успіхів Ради це Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка слугує основою для Європейського суду з прав людини.

Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у Страсбурзі на французько-німецькому кордоні. Спочатку засідання Ради відбувалися в Університетському Палаці Страсбургу, у 1977 році для засідань Ради на околиці міста був зведений Палац Європи.

Рада Європи була заснована після промови Вінстона Черчілля в університеті Цюріху 19 вересня 1946 року незабаром по завершенні Другої Світової Війни, в котрій він закликав до створення «Злучених держав Європи» на зразок Злучених Держав Америки. Рада була офіційно заснована 5 травня 1949 року Лондонською Угодою, підписаною десятьма країнами-засновниками. Цей договір зараз відомий як Статут Ради Європи. Основною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами з метою досягнення цілей РЄ.

Струтура

Комітет міністрів

Парламентська асамблея

Європейський суд з прав людини

Дорадчі органи

Венеціанська комісія

Дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права. Офіційна назва: «Європейська комісія за демократію через право».

Конгрес місцевої та регіональної влади Європи

Консультативний орган, що представляє місцеві та регіональні влади. Делегація кожної країни в Конгресі складається із однакової частини представників регіонів та органів місцевого самоврядування.

Мета Ради Європи — досягти більшої єдності між її членами для захисту та впровадження ідеалів і принципів, які є їх спільною спадщиною, і сприяння їх економічному та соціальному прогресу.

-Рада зосереджується на наступних областях:

-Захист демократії і верховенства права;

-Захист прав людини, зокрема:

-Соціальні права;

-Лінгвістичні права меншин;

-Поширення ідей європейської культурної ідентичності і різноманітності;

-Вирішення проблем, що з ними стикається європейське суспільство, включаючи дискримінацію, ксенофобію, екологічні загрози, СНІД, наркотики та організовану злочинність;

-Заохочення стабільності демократії шляхом реформ.

 

Характеристика та зміст положень Протоколу №4 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифіковані Україною

 

Зміст положеньСтаття 1 - Заборона ув'язнення за борги Ніхто не може бути позбавлений волі лише на підставі, що він не в змозі виконати якесь договірне зобов'язання. Стаття 2 - Свобода пересування 1. Кожен, хто на законних підставах перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. 2. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. 3. Користування цими правами не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які передбачені законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. 4. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдовуються суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Стаття 3 - Заборона вислання громадян 1. Ніхто не може бути вислано, шляхом індивідуальних або колективних заходів, з території держави, громадянином якої він є. 2. Ніхто не може бути позбавлений права на в'їзд на територію держави, громадянином якої він є. Стаття 4 - Заборона колективного вислання іноземців Колективне вислання іноземців забороняється. Стаття 5 - Територіальна сфера дії 1. Будь-яка Висока Договірна Сторона може при підписанні або ратифікації цього Протоколу або в будь-який час після цього надіслати Генеральному секретарю Ради Європи заяву, де зазначаються межі застосування нею положень цього Протоколу до тих зазначеним у заяві територіям, за зовнішні зносини яких вона несе відповідальність. 2. Будь-яка Висока Договірна Сторона, яка надіслала заяву на підставі попередньої частини, може час від часу робити інші заяви про зміну умов будь-якої попередньої заяви чи припинення застосування положень цього Протоколу щодо какойлибо території. 3. Заява, зроблена згідно з положеннями цієї статті, розглядається як зроблена відповідно до пункту 1 статті 56 Конвенції. 4. Територія будь-якої держави, до якої цей Протокол застосовується на підставі його ратифікації або прийняття цією державою, і кожна територія, до якої цей Протокол застосовується на підставі заяви цієї держави відповідно до положень цієї статті, розглядаються як окремі території для цілей посилання на територію держави у статтях 2 і 3. 5. Будь-яка держава, яка зробила заяву відповідно до пунктів 1 і 2 цієї статті, може будь-коли після цього заявити від імені однієї або кількох територій, зазначених у цій заяві, що вона визнає компетенцію Суду приймати скарги від окремих осіб, неурядових організацій або груп осіб, як це передбачено статтею 34 Конвенції стосовно всіх або деяких зі статей 1, 2, 3 і 4 цього Протоколу. Стаття 6 - Зв'язок із Конвенцією Високі Договірні Сторони розглядають статті 1, 2, 3, 4 і 5 цього Протоколу як додаткові статті Конвенції, і всі положення Конвенції застосовуються відповідно. Стаття 7 - Підписання та ратифікація 1. Цей Протокол відкритий для підписання державами - членами Ради Європи, які підписали Конвенцію. Він підлягає ратифікації одночасно з ратифікацією Конвенції або після її ратифікації. Протокол набирає чинності після здачі на зберігання п'яти ратифікаційних грамот. Стосовно будь-якої держави, яка ратифікує цей Протокол згодом, він набуває чинності з дати здачі нею на зберігання її ратифікаційної грамоти. 2. Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи, який повідомляє всі держави - ​​члени Ради Європи про держави, що ратифікували Протокол. На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені, підписали цей Протокол. Вчинено у Страсбурзі 16 вересня 1963 англійською та французькою мовами, причому обидва тексти мають однакову силу, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар надсилає засвідчені копії кожній державі, що підписала цей Протокол. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 року,
Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7
та 11 до КонвенціїВерховна Рада України п о с т а н о в л я є:

Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950
року, підписану від імені України 9 листопада 1995
року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7
до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня
1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до
Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м.
Страсбурзі, ратифікувати з такими заявами та застереженнями:

1. Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року
щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав
людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або
групи осіб заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи про
порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року
щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди
юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що
стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Україна повністю визнає на своїй території дію статей 25 та
46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950
року щодо протоколів N 4 і N 7
до Конвенції.

2. Положення пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод 1950 року
застосовуються в частині, що не суперечить пункту 13 розділу XV
"Перехідні положення" Конституції України та
статтям 106 і 157 Кримінально-процесуального кодексу України
щодо затримання особи та дачі прокурором санкцій на
арешт. Ці застереження діють до внесення відповідних змін до
Кримінально-процесуального кодексу України або до прийняття нового
Кримінально-процесуального кодексу України, але не довше ніж до 28
червня 2001 року.

(Статтю 3 виключено на підставі Закону N 1420-IV
від 03.02.2004)

4. Україна повністю визнає на своїй території дію підпункту
"d" пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 року щодо права підсудного
на виклик і допит свідків (статті 263 і 303
Кримінально-процесуального кодексу України), а щодо
права підозрюваного і обвинуваченого - лише в частині права
заявляти клопотання про виклик і допит свідків та проведення з
ними очної ставки відповідно до статей 43, 43-1 і 142 зазначеного
Кодексу.

5. Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 року застосовуються в
частині, що не суперечить пункту 13 розділу XV "Перехідні
положення" Конституції України та статтям 177 і 190
Кримінально-процесуального кодексу України щодо дачі прокурором
санкції на обшук, а також щодо огляду житла. Ці застереження діють до внесення відповідних змін до
Кримінально-процесуального кодексу України або до прийняття нового
Кримінально-процесуального кодексу України, але не довше ніж до 28
червня 2001 року.

Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ

м. Київ, 17 липня 1997 року

 

3.Судді європейського суду обираються:

2) Парламентською Асамблеєю Ради Європи