Змістовний модуль ІІІ. Міждержавні границі та їх функції в сучасному світі

Тема 7. Географія столиць та границь. Столиця – головний політичний центр держави. Класифікація столиць за походженням (родові, історично стабільні, ситуаційні, штучні/окупаційні), розташуванням (центральні, периферійні, приморські), функціями (моно-, поліфункціональні). Ексцентриситет столиці і його політико-географічне значення. Основні політичні функції: зосередження найвищих органів влади, політичних сил, представництв іноземних держав та ін. Явище перенесення столиць: причини, приклади, хронологія. Офіційні та фактичні столиці Беніну, Болівії, Науру, Нідерландів, Південної Африки, Ізраїлю, Свазіленду, Самоа, Шрі-Ланки. Літня та зимова столиці Бутану. Столиця як місце зосередження найцінніших історико-культурних ресурсів держави. Роль столиць у формуванні географії туристичних потоків.

Лімологія: державний кордон як ознака суверенітету. Підходи і методи географічних досліджень державних кордонів. Види і типи границь. Недоторканність й непорушність державних кордонів – основний принцип міждержавних відношень в XXI ст. Стадії встановлення державних кордонів (алокація, делімітація, демаркація, редемаркація). Особливості встановлення річкових та морських кордонів. Класифікація державних кордонів за морфологією (конфігурацією), походженням, історією і тривалістю існування, історичними умовами і послідовністю виникнення (сухопутні, морські, прямолінійні, звивисті, колоніальні, повоєнні, возз'єднані, компенсаційні, відновлені, нав'язані, договірні, недоговірні, установлені одностороннім актом). Функції границь в епоху глобалізації (бар'єрна, контактна, фільтрувальна), їх співвідношення. Вплив бар'єрної та фільтрувальної функцій на міжнародний туризм. Державні кордони як складова світової системи границь. Спірні кордони. Доктрини «вільних» та «прозорих» кордонів. Державне будівництво і границі. Адміністративні границі. Транскордонне співробітництво, трансграничні райони та їх типи. Майбутнє світової системи політичних кордонів.

Тема 8. Міжнародні інтеграційні об'єднання на політичній карті світу. Умови і причини міжнародної інтеграції. Основні етапи й шляхи створення міжнародних організацій. Принципи й правила формування міжнародних організацій у ХХ–ХХІ ст.Зростання ролі міжнародних організацій як факторів світових політичних процесів – нове явище в системі міжнародних відносин. Політична й економічна інтеграція. Поділ міжнародних організацій за функціональними особливостями (загальнополітичні, військово-політичні, економічні, валютно-фінансові, історико-традиційні, інтелектуально-аналітичні тощо) та просторовими межами функціонування (глобальні, регіональні, субрегіональні). Типи основних міжнародних організацій, їхній склад і мета. Участь України в роботі міжнародних організацій.

Найважливіші глобальні міжнародні організації: Організація Об'єднаних Націй (ООН), спеціалізовані організації ООН – з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), з промислового розвитку (ЮНІДО), Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО), Міжнародна організація праці (ІЛО), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Роль ООН та Ради безпеки в міжнародних відносинах.

Регіональна інтеграція та розмивання поняття державного суверенітету. Значення провідних регіональних та субрегіональних міжурядових організацій: Договір про Північноатлантичне співробітництво (НАТО), Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), Європейський Союз (ЄС), Рада Європи (РЄ), Співдружність Незалежних Держав (СНД), Співдружність націй (Commonwealth), Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), Північноамериканський договір про вільну торгівлю (НАФТА), Організація африканської єдності – Африканський Союз (АС), Асоціація держав Північно-Східної Азії (АСЄАН), Чорноморський регіон економічного співробітництва (ЧРЕС). Вплив інтеграційних процесів на свободу переміщення та розвиток туризму (Шенгенська угода).