Оформлення результатів аудиторської перевірки

Основою для аудиторського висновку про фінансову звітність підприємства є результати аналітичних досліджень, а також оцінки висновків, зроблених на основі аудиторських доказів, отриманих при проведенні аудиту. Такий аналіз і оцінка приводять до висновку:

- Фінансова звітність підготовлена ​​на підставі бухгалтерського обліку, в якому повно і достовірно відображені всі господарські операції, які відбулися;

- Фінансову звітність підготовлено на підставі інструкцій, що регулюють порядок підготовки та подання звітності;

- Представлена ​​фінансова звітність в цілому відповідає розумінню специфіки фінансово-господарської діяльності підприємства;

- Існує адекватне відображення всіх суттєвих питань, що стосуються забезпечення правильного подання фінансової звітності.

В аудиторському звіті дається якісний і чіткий висновок про фінансову звітність. У своїх висновках аудитор висловлює всі істотні аспекти розглянутих ним питань.

Якщо аудитор переглядає раніше представлений клієнту власний висновок і складає допрацьований висновок, а також представляє висновок протилежного характеру або відмовляється від видачі висновку, йому необхідно чітко вказати всі причини, які схилили його на такий крок.

Аудитор не має права складати офіційний висновок про якість аудиторського висновку та проведеної аудиторські перевірки іншими аудиторами - таке право має виключно Аудиторська палата.

Аудитор не має права висловлювати думку в аудиторському висновку або в додатковій підсумковій документації стосовно фактів та подій, сутність яких визначається кримінальним і адміністративним кодексами. Він не має відповідної кваліфікації, і це не є завданням аудитора. Оцінка таких фактів і подій є прерогативою судових органів.

Принципи аудиту, перш за все, продиктовані вимогами до аудиту. Розвиток міжнародного бізнесу вимагає, щоб користувачі бухгалтерської звітності різних країн розуміли під терміном «аудит» діяльності, яка відповідає певному ряду вимог, а саме:

- Аудит повинен плануватися в письмовому вигляді, для чого готується загальний документ - «план аудиту» і більш деталізований документ - «програма аудиту».

- У ході здійснення процедур аудиту повинен фіксуватися в спеціальної робочої документації, яку необхідно оформляти у відповідності з єдиними вимогами;

- Аудитори повинні відповідати ряду певних професійних та кваліфікаційних вимог;

- Аудиторські організації повинні виконувати певні заходи при організації своєї діяльності та в ході проведення перевірок, які дозволили б підтримувати і контролювати якість їх роботи;

- У ході проведення аудиту необхідно керуватися єдиними вимогами для визначення точності і відповідності бухгалтерської звітності, отриманої клієнтом, таким його змістом, який, на думку аудитора, є правильним (дана ступінь точності називається «сутністю» або «матеріальністю»);

- Аудитор не зобов'язаний перевіряти всі документи клієнта - перевірка документації може здійснюватися вибірково при дотриманні вимог, єдиних для всіх аудиторів.

Приклад аудиторського висновку наведено в додатку 1 до курсової роботи.

Таким чином, аудиторський висновок - це офіційний документ, завірений підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за результатами проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти та відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватися усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом.

Висновки і пропозиції

 

Собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартість витрачених для її виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, основних фондів, енергії, нематеріальних активів, трудових ресурсів та інших витрат. В повну собівартість включаються також витрати на реалізацію.

Розрізняють планову, звітну і попередню (провізорну) собівартість.

Облік витрат на реалізацію робіт та надання послуг ґрунтується на складеному в установленому порядку первинної документації (з усіма обов'язковими реквізитами), в якій відбиваються всі операції з надання послуг та виконанням робіт.

Метою перевірки операцій по реалізації робіт, послуг є встановлення законності, ефективності та доцільності здійснених господарських операцій.

Основним нормативним документом є Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості та відповідні Методичні рекомендації з інших галузей.

Методичні рекомендації розроблені відповідно до сучасного стану нормативно-законодавчої бази України і Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7, 8,9, 11, 14, 16, 19, затверджених Наказами Міністерства фінансів України.

Інформаційними джерелами аудиту собівартості реалізації робіт, послуг є: фінансова звітність; статистична звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

Об’єктом дослідження курсової роботи стало підприємство «САМ».

Приватне підприємство «САМ» є юридичною особою і має у власності майно, що обліковуються на його самостійному балансі. Може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Основними видами діяльності є будівельні та монтажні роботи, виробництво.

При проведенні аудиту собівартості робіт, послуг на приватному підприємстві «САМ» було виявлено наступне:

- порушень в обліковій політиці не виявлено;

- недоліків в системі податкового обліку і внутрішнього контролю, які призвели або можуть призвести до порушень при обліку собівартості продукції робіт, послуг не виявлено;

- відсутність деяких реквізитів у первинних документах підприємства.

Аудит собівартості робіт, послуг на приватному підприємстві «САМ» показав і підтвердив правильність обліку собівартості послуг та робіт.

Типовими помилками в обліку собівартості робіт та послуг:

- неправильне відображення в обліку нормованих витрат;

- неправильна оцінка залишків незавершеного виробництва;

- неправильне розмежування витрат по звітних періодів;

- невідповідність застосовуваного методу обліку витрат методу, зафіксованому в обліковій політиці;

- необґрунтоване включення до собівартості окремих видів витрат.

Зниження собівартості - один з факторів економії господарських ресурсів, найважливіший резерв зростання прибутку і підвищення рентабельності виробництва. В умовах розвиваються і поглиблюються ринкових відносин, коли кожне підприємство повинно забезпечити розширення і вдосконалення виробництва за рахунок власних накопичень, однією з головних завдань працівників економічних служб, керівників і всіх фахівців підприємств є пошук і мобілізація внутрішньогосподарських резервів зниження собівартості продукції (робіт, послуг).