Особливості організації управління галузями рослинництва.

Управління рослинництвом у с. г. і агропромислових підприємствах здійснюють керівники, спеціалісти технологи, і працівники загально господарських служб.

До першої групи належать керівники господарства, головні агрономи, керуючи відділками, начальники цехів і дільниць, бригадири тощо.

До другої групи входять агрономи внутрішньогосподарських підрозділів, агрономи з насінництва, агрономи по захисту рослин, агромеліоратори.

До третьої групи входять бухгалтери, економісти робітники господарського обслуговування, служби постачання, інженери, юрисконсульт анти.

Керівники виконують в основному організаційну, регулюючу та контролюючу роботу. Спеціалісти-технологи розробляють стратегію і тактику технологічного керівництва. Управлінські керівники загальногосподарського статусу здійснюють економічне, обліково-бухгалтерське, інженерне, побутове та інше обслуговування. В результаті цього організовується системне управління галуззю. З урахуванням природно - економічних і управлінських умов на підприємствах рослинницького напряму широко застосовують галузеву, територіальну та комбіновану систему управління.

При територіальній структурі управління головні спеціалісти керують рослинницькими галузями через керуючих відділками, начальників виробничих дільниць. Оскільки підрозділи багатогалузеві, керівники з рослинництва дають розпорядження, вказівки, рекомендації близько 10 спеціалістів різних галузей, службі і відділків.

При галузевій структурі управління основним виробничим підрозділом у таких господарствах є цех спеціалізований підрозділ, який очолює головний агроном. До його складу входять агроном з насінництва, інші агрономи, інженери, економісти, бухгалтери. У великих господарствах можуть бути створені кілька спеціалізованих рослинницьких цехів.

Найбільш поширені такі варіанти структур управління за формами організаційної будови галузі рослинництва:

1. Колектив цеху виробляє продукцію рослинництва у цілому;

2. Колектив цеху виробляє продукцію тільки однієї галузі рослинництва

3. Колективи кількох.цехів виробляють продукцію однієї галузі (овочівництво відкритого і закритого ґрунту);

4. Різні комбінації зазначених вище варіантів організаційних структур.

Досвід багатьох підприємств свідчить, що галузева структура управління рослинництвом найбільш ефективна. Завдяки її провадженню нормами функціонального навантаження лінійних керівників збільшується в 1,5 рази, кількість формалізованих комунікацій зменшується в 1,5 рази, лінійних в 1,2, технологічних і організаційних більш як у два, економічних більш як у 1,2 рази.

Основну роль в управлінні рослинництвом відіграє агрономічний відділ, який формують з урахуванням його спеціалізації.

Розмір апарату і склад працівників агрономічної служби визначають на основі типових штатів і штатних нормативів державних підприємств, кінних заводів. Численність агрослужби встановлюють залежно від розмірів умовної збиральної площі. Так, наприклад, посаду головного агронома вводять при умові що господарство має більш як 2000 га умовної збиральної площі, а агрономів з насінництва і захисту рослин - якщо господарство має 2000 - 5000 га.

Керівником, організатором і технологом у рослинництві є головний агроном. Він організовує виконання плану колективу, раціональне використання землі. насіння, трудових і фінансових ресурсів, проводить роботу з планування і розвитку галузі, координації діяльності агрослужби, керівників підрозділів, Впровадження науки і передового досвіду тощо.

Технологічне та організаційно-економічне управління рослинництвом, овочівництвом, багаторічними насадженнями здійснюють відповідні агрономи.

Беруть участь у розробленні планів, технологічних карт, госпрозрахункових завдань, організовують виконання с.г. робіт відповідно до технології і оперативних планів, здійснюють контроль за їх якістю.

6. Особливості організації управління галузямитваринництва.

Високо організованій роботі трудових колективів тваринницьких галузей, підвищенню якості їхньої праці та ефективності виробництва сприяє Науково обґрунтована система управління галузями у с. г. та агропромислових підприємствах.

Управління тваринництвом, як і рослинництвом, здійснюють керівники господарства, підрозділів, працівники загальногосподарського апарату. Спеціальний орган управління тваринництвом - зооінженерна і ветеринарна служби. До складу зооінженерної служби входять головний і старший зооінженери, зооінженери -птахівники, бджолярі, зооінженери внутрішньогосподарськихпідрозділів, а також техніки з відтворення стада і обліку.

Кількість робітників служби у господарстві визначають за кількістю умовних голів. Посада головного зоотехника вводиться у штатний розпис господарства, якщо у господарстві не менше 300 голів, посада інших зооінженерів якщо у господарстві 800-1000 і більше умовних голів (залежно від зони).

Ветеринарна служба складається з головного ветеринарного лікаря (якщо господарство має більш як 800 умовних голів), ветеринарних лікарів (на кожні 850 умовних голів), фельдшерів, техніків.

Структура управління тваринництвом може бути територіальною, галузевою та комбінованою.

При територіальній структурі тваринницькі ферми розміщені по відділках, або по комплексних бригадах. Бригадири і завідуючі фермою, комплексом підпорядковуються адміністративне керуючому відділком і функціональному - головному зооінженерові.

При галузевій структурі управління застосовують кілька варіантів організаційної та управлінської структури. У господарстві може бути створений цех тваринництва. До його складу входять працівники зооінженерної та ветеринарної служб, завідуючі фермами. У спеціалізованих тваринницьких, свинарських і птахівницьких господарствах створюють кілька цехів, наприклад цех великої рогатої худоби, цех свинарства тощо.

Начальник цеху тваринництва виконує організаторські, адміністративні і технологічні функції.

Основну роботу з організації і управління тваринництвом у господарстві здійснює зооінженерна служба.

Функції її такі:

1) планування виробництва продукції і підвищення її ефективності, планування потреби в робочий силі;

2) розробка і вдосконалення технологічних процесів;

3) впровадження нових високо продуктивних порід тварин;

4) планування і проведення зооінженерних і ветеринарних заходів;

5) розробка і вдосконалення організації і оплати праці;

6) складання кормових раціонів і організація годівлі тварин;

7) формування груп тварин і птиці, бонітування і бракування тварин;

8) впровадження досягнень, науки і передового досвіду і ін.

Керівником і організатором зооінженерної роботи в тваринництві господарства є головний зооінженер. Він бере участь у розробці перс. поточних і оперативних планів розвитку тваринницьких галузей, розробляє систему зоотехнічних заходів щодо створення достатку кормів, поліпшення структури стада, підвищення продуктивності тварин, впровадження передової технології виробництва продукції тваринництва і підвищення її якості, організовує роботу з племінної справи, утримання тварин і догляд за ними, бере участь у складанні планів проведення ветеринарне - профілактичних заходів і ін.

Разом з планово економічною службою головний зооінженер аналізує стан тваринництва і розробляє стратегію і тактику підвищення його ефективності, складає госпрозрахункові завдання фермам, впроваджує раціональну організацію і оплату праці, форми матеріального стримування.

Разом із завідуючими фермами, зоотехніками, ветеринарами лікарями та іншими спеціалістами господарства і внутрішньо господарських підрозділів головний зооінженер організовує діяльність первинних трудових колективів, сприяє створення в них комфорту соціальне психологічного клімату, підвищенню кваліфікації, економічної, моральної і фізичної культури, кращих умов праці та додержання техніки безпеки і ін.

Організатором і виконавцем ветеринарне - санітарних і лікувальних заходів у господарстві є ветеринарна служба. Вона забезпечує санітарний стан тваринницьких ферм, збереженість поголів'я, виконання плану відтворення стада, лікувально - профілактичних і санітарне гігієнічних заходів. Для того щоб виконати ці завдання, працівники служби розробляють і організовують профілактичні, ветеринарне - санітарні і лікувальні заходи, здійснюють нагляд за станом тваринницьких приміщень, молочних пунктів, додержання вимог годівлі, перевіряють якість кормів, беруть участь у вдосконаленні організації і оплати праці і ін.