Суспільствознавчий ціннісний досвід

Лекція 4

Тема: Сучасні наукові підходи до шкільної суспільствознавчої освіти в Україні

План:

1. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, навчальний план, концепції, програми

Державні вимоги до рівня суспільствознавчої підготовки учнів

Суспільствознавчі знання

Суспільствознавчі вміння та навички

Суспільствознавчий ціннісний досвід

Проблемне завдання для роботи в кінці лекції: «Якби я був членом експертної групи по напрацюванню нової концепції суспільствознавчої освіти я б запропонував …»

1.Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, навчальний план, концепції, програми

Політичні, соціально-економічні і науково-технічні зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, є визначальними чинниками реформування системи освіти в Україні. У свідомості все більше стверджується розуміння значущості освіти як найважливішої суспільної цінності, чинника економічного просування конкретного громадянина й країни, в цілому, професійного зростання особистості, що забезпечує вищу якість життя в різних його проявах: громадському, професійному, родинному, особистому тощо.

Українське суспільство за останні майже тридцять років відчутно змінилося, суттєвого розвитку зазнали наука, техніка, освіта. З інформатизацією всіх сфер життя нових суттєвих ознак набули «підвалини» культури, моралі. Саме тому модернізація освітньої системи в нашій країні останні роки зазнає не лише косметичних змін (змісту, структури), але й зачипає методологічні основи: ідеї, підходи і принципи — самовизначення особистості, створення умов для її самореалізації й інтеграції в світову і національну культуру, профілізації і варіативності навчання, формування в свідомості учнів адекватної сучасному рівню знань картини світу.

З 2010 року реформування вітчизняної освіти призвело до напрацювання цілого пакету нормативних освітянських документів національного значення: Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки, Державна цільова соціальна програма розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, Державна цільова соціальна програма «Сто відсотків», Державна цільова програма підвищення якості шкільної природничо – математичної освіти на період до 2015 року, Державна цільова програма розвитку професійно-технічної освіти на 2011 - 2015 роки, Програма «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», Державний стандарт початкової загальної освіти, Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти та регіонального: обласна Цільова соціальна програма розвитку освіти Миколаївської області на 2011 – 2015 роки. До 2015 року майже всі перераховані програми зупинені, державні стандарти переглянуті, навчальні програми піддалися оновленню, метою якого було скорочення теоретичного матеріалу («розвантаження»), створювалися нові підручники, що відповідали б державним стандартам. За п’ять років систему освіту двічі «трусило» реформами. Особливо суттєво це позначилося на змісті освітньої галузі «Суспільствознавство».

Сучасні соціальні очікування орієнтують на новий тип учителя-суспільствознавця і менеджера суспільствознавчої освіти, що має потребу і готовність вирішувати складні освітні завдання, пов’язані з розвитком людини в суспільстві в умовах педагогічної творчості і варіативності освіти, політичними і суспільними змінами в країні, стимулювання освітніх ініціатив і перетворення їх в механізм розвитку конкретного учня, навчального закладу, регіону.

З вересня 2013 р. учні основної школи поступово почали вчитися за новим стандартом. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (далі - ДС) затверджений Кабінетом Міністрів України 23 листопада 2011 р. (№ 1392). Він складається із трьох частин: 1) загальної характеристики складових змісту освіти; 2) власне самого Базового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів II—III ступеня (далі — БНП); 3) державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Цей Державний стандарт розроблений на основі Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 33, ст. 1378), із спрямуванням освітніх галузей на розвиток сформованих і формування нових предметних (галузевих) компетентностей.

ДС спрямований на виконання завдань загальноосвітніх навчальних закладів II і III ступеня і визначає вимоги до освіченості учнів основної і старшої школи.

У загальній частині ДС наводяться поняття, що вживаються як офіційна термінологія сучасної освіти. Укладачі ДС звертають посилену увагу на методологічну основу сучасного шкільного освітнього процесу: діяльнісний, компетентнісний та особистісно зорієнтований підходи, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти.

Ø Діяльнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти. Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища.

Ø Компетентнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності.

Ø Особистісно зорієнтований підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні та партнерства у навчанні. Особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів.

Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей.

До ключових компетентностей належить уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки, інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна компетентності, а до предметних (галузевих) — комунікативна, літературна, мистецька, міжпредметна естетична, природничо-наукова і математична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна, суспільствознавча, історична і здоров’язбережувальна компетентності.

Компетентнісний підхід спрямовує роботу вчителя на формування компетентностей (набутих у процесі навчання інтегрованих здатностей учня, що складаються із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення й можуть цілісно реалізовуватися на практиці), перелік яких визначається ДС:

1. загальнокультурна компетентність — здатність учня аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності;

2. міжпредметна естетична компетентність — здатність виявляти естетичне ставлення до світу в різних сферах діяльності людини, оцінювати предмети і явища, їх взаємодію, що формується під час опанування різних видів мистецтва;

3. здоров’язбережувальна компетентність — здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей;

4. предметна мистецька компетентність — здатність до розуміння і творчого самовираження у сфері музичного, образотворчого та інших видів мистецтва, що формується під час сприймання творів таких видів мистецтва і їх практичного опанування;

5. проектно-технологічна компетентність — здатність учнів застосовувати знання, уміння та особистий досвід у предметно-перетворювальній діяльності;

6. комунікативна компетентність — здатність особистості застосовувати у конкретному виді спілкування знання мови, способи взаємодії з людьми, що оточують її та перебувають на відстані, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями;громадянська компетентність — здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства;

7. соціальна компетентність — здатність особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.

8. інформаційно-комунікаційна компетентність — здатність учня використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби для виконання особистісних і суспільно значущих завдань.

Формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів, зміст якої є інтегративним, відбувається у результаті застосування під час вивчення всіх предметів навчального плану діяльнісного підходу. Навчальними програмами обов’язково передбачається внесок кожного навчального предмета у формування зазначеної компетентності.

За допомогою певної галузі відбувається формування відповідного комплексу предметних компетентностей (набутого учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної із засвоєнням, розумінням і застосуванням нових знань), критерієм оцінювання яких стають предметні компетенції (сукупність знань, умінь та характерних рис у межах змісту конкретного предмета, необхідних для виконання учнями певних дій з метою розв’язання навчальних проблем, задач, ситуацій).

Предметні (галузеві) компетентності стосуються змісту конкретної освітньої галузі чи предмета, і для їх опису використовуються такі ключові поняття: «знає і розуміє», «уміє і застосовує», «виявляє ставлення і оцінює» тощо.

Однак, формуванню в процесі навчання підлягає й міжпредметна компетентність — здатність учня застосовувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і освітніх галузей.

Навчальний процес у школі за новим ДС дозволить також сформувати в учнів ключові компетентності (спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів).

Оцінюванню за ДС підлягають учнівські компетенції як суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини.

Державний стандарт включає сім освітніх галузей: «Мови і літератури», «Суспільствознавство», «Мистецтво», «Математика», «Природознавство», «Технології», «Здоров’я і фізична культура», зміст яких послідовно взаємозв’язаний із змістом відповідних освітніх галузей Державного стандарту початкової загальної освіти. Визначальним для системи вітчизняної загальної середньої освіти є українознавче спрямування всіх освітніх галузей.

Зміст освітніх галузей, їх складові, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів відповідають завданням основної і старшої школи у їх послідовному взаємозв’язку. Зміст кожної освітньої галузі структурується та реалізується за навчальними предметами і курсами, програми яких затверджує МОНУ.

Метою освітньої галузі «Суспільствознавство», що складається з історичного та суспільствознавчого компонентів, є забезпечення розвитку учня як особистості, що керується гуманістичними нормами і цінностями, усвідомлює себе громадянином України та успішно самореалізується в сучасному українському суспільстві.

Завданнями освітньої галузі «Суспільствознавство» є:

· забезпечення реалізації можливостей розвитку учня як вільної особистості, здатної за допомогою набутих ключових та галузевих компетентностей ефективно самореалізовуватися в сучасному багатоманітному глобалізованому світі та брати участь у житті демократичної, соціальної, правової держави і громадянського суспільства, вчитися протягом усього життя;

· розвиток інтелекту дитини, її критичного та творчого мислення, визначення нею власної ідентичності як особистості, громадянина, члена родини, етнічної, релігійної, регіональної та локальної спільноти;

· формування в учнів почуття власної гідності, поваги до прав людини, гуманістичних традицій та загальнолюдських цінностей, здатності формувати власну етичну позицію та дотримуватися правил соціально відповідальної поведінки.

Зміст освітньої галузі реалізується шляхом вивчення окремих навчальних предметів (історії, права, економіки тощо), що відображають основи відповідних наук та інтегрованих курсів (громадянської освіти, суспільствознавства тощо).

Додаток 1 до Державного стандарту містить, безпосередньо, Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів II—III ступеня, регламентує його структуру й розподіл годин за ступенями навчання в основній і старшій школі, річне та тижневе навантаження, що відводиться на освітню галузь.

Базовий навчальний план є основоположною складовою Державного стандарту загальної середньої освіти. Він дає цілісне уявлення про структуру загальної середньої освіти через інваріантну та варіативну складові, окреслює освітні галузі та розподіл годин між ними, визначає граничнодопустиме навчальне навантаження учнів та загальну кількість навчального часу.

БНП загальноосвітніх навчальних закладів II—III ступеня структурно розподілений на дві складові: інваріантну: обов’язкову для вивчення (75% від загального навантаження в 5-11 класах) й варіативну: (25%), що складається у свою чергу з трьох циклів: 1) профільних предметів, призначених для вивчення в старшій школі (10,2 %), 2) вибірково-обов’язкових предметів (2,5%), 3) додаткових годин на впровадження поглибленого вивчення окремих предметів, допрофільного та профільного навчання, на курси за вибором, факультативи, індивідуальні заняття(12 % – в школі ІІ ступеня й 13.1% - в школі ІІІ ступеня).

Інваріантна складова Базового навчального плану формується на державному рівні і є обов’язковою для реалізації в усіх навчальних закладах, що дають повну загальну середню освіту.

Освітня потреба старшокласників у профільному навчанні задовольняється шляхом створення мережі загальноосвітніх закладів різного типу, яка складається з однопрофільних і багатопрофільних ліцеїв, гімназій, загальноосвітніх шкіл, що мають змогу повністю реалізувати профільність навчання, а також професійно-технічних навчальних закладів, коледжів. Крім того, освітня потреба учнів старшої школи у профільному навчанні може задовольнятися в межах освітніх округів.

Зміст освіти і вимоги до його засвоєння у старшій школі диференціюються за базовим і профільним рівнями. Базовий рівень визначається обов’язковими вимогами до загальноосвітньої підготовки учнів згідно з цим Державним стандартом, а профільний — навчальними програмами, затвердженими МОНУ.

У старшій школі співвідношення навчальних годин для вивчення обов’язкових предметів і предметів, самостійно обраних учнями для профільного навчання, становить орієнтовно 50 на 50 відсотків.

Варіативна складова Базового навчального плану формується загальноосвітнім закладом з урахуванням особливостей регіону та індивідуальних освітніх запитів учнів.

БАЗОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН
загальноосвітніх навчальних закладів II—III ступеня

Найменування освітньої галузі	Загальна кількість годин
II ступінь (5—9 класи)	III ступінь (10—11 класи)	Разом II і III ступені (5—11 класи)
на тиждень	на рік	відсот- ­ків	на тиждень	на рік	відсот­ків	на тиждень	на рік	відсот­- ків
Інваріантна складова
1. Мови і літератури						15,8			23,4
2. Суспільствознавство						7,9			6,5
3. Мистецтво*			4,7						3,3
4. Математика						7,9			10,7
5. Природознавство						7,9			14,8
6. Технології*			8,3						5,7
7. Здоров’я і фізична культура**						7,9			10,7
Разом							47,4
Варіативна складова
1. Цикл профільних предметів***						31,6			10,2

__________________

* Освітні галузі “Технології” та “Мистецтво” у старшій школі належать до вибірково-обов’язкових предметів.

** Години, передбачені для фізичної культури освітньої галузі “Здоров’я і фізична культура”, не враховуються під час визначення гранично допустимого навантаження учнів.

*** Цикл профільних предметів складається із профільних предметів (наприклад, фізики та математики у класі фізико-математичного профілю); профілюючих предметів (наприклад, екології у класі біолого-хімічного профілю чи географії у класі економічного профілю), курсів профільного навчання (наприклад, країнознавства у класі профілю іноземної філології).

Найменування освітньої галузі	Загальна кількість годин
II ступінь (5—9 класи)	III ступінь (10—11 класи)	Разом II і III ступені (5—11 класи)
на тиждень	на рік	відсот- ­ків	на тиждень	на рік	відсот­ків	на тиждень	на рік	відсот­- ків
	2. Цикл вибірково-обов’язкових предметів						7,9			2,5
	3. Додаткові години на впровадження поглибленого вивчення окремих предметів, допрофільного та профільного навчання, на курси за вибором, факультативи, індивідуальні заняття						13,1			12,3
	Разом						52,6
	Гранично допустиме навчальне навантаження
___________ Усього (загальне навчальне навантаження)	167	5845	100	76	2660	100	243	8505	100

Навчальний план — це концентроване вираження загальної концепції освіти. Він враховує нову політичну концепцію розвитку суспільства і вимог реформи школи, створює умови для демократизації і гуманізації освіти. В його основу покладено інтереси суспільства і держави в галузі освіти та освітні інтереси особистості.

Протягом навчання в основній школі учні здобувають базову загальну середню освіту, що разом із початковою є основою загальноосвітньої підготовки, формує в них готовність до вибору професії і реалізації шляхів подальшої освіти. Зміст освіти в основній школі для всіх учнів єдиний.

Варіативність методик організації навчання, а також наявність в учнів можливості обирати курси за вибором залежно від власних пізнавальних здібностей дають змогу застосовувати особистісно зорієнтований, компетентнісний і діяльнісний підходи.

У старшій школі, де навчання є профільним, обов’язковий для вивчення зміст освітніх галузей реалізується шляхом вивчення окремих предметів, курсів за вибором загальноосвітніх закладів відповідно до загальної кількості годин, передбачених для кожної галузі, або шляхом застосування модульної технології.

Варіативна складова охоплює регіональний і шкільний блоки. Вона створює передумови для відображення у змісті природних, соціокультурних особливостей регіону, а, головне, для диференціації, індивідуалізації, а у старшій школі і профільності навчання, задоволення освітніх потреб груп і окремих учнів з урахуванням умов роботи конкретної школи.

На основі Державного стандарту МОНУ організовує розроблення і проводить апробацію навчальних програм, які затверджуються в установленому порядку.

Навчальна програма — нормативний документ, що конкретизує для кожного класу визначені Державним стандартом результати навчання відповідно до освітньої галузі або її складової, деталізує навчальний зміст, у результаті засвоєння якого такі результати досягаються, а також містить рекомендації щодо виявлення та оцінювання результатів навчання.

Навчальна програма розробляється з урахуванням науково обґрунтованих вимог, що є спільними для всіх навчальних предметів.

Варіативні навчальні програми розробляються з урахуванням потреб різних регіонів і науково-методичних пріоритетів учителя.

На основі Базового навчального плану, який визначає загальні засади організації навчально-виховного процесу у загальноосвітніх закладах, МОНУ розробляє типові навчальні плани, в яких зміст освітніх галузей реалізується шляхом вивчення навчальних предметів і курсів інваріантної складової. Загальноосвітні заклади на основі типових на­вчальних планів складають щороку робочі на­вчальні плани, в яких конкретизується варіативна складова загальної середньої освіти з урахуванням особливостей організації на­вчального процесу.

Бюджетне фінансування загальноосвітнього закладу здійснюється з урахуванням установленої Базовим навчальним пла­ном сумарної кількості годин інваріантної та варіативної складових і можливості у процесі вивчення окремих предметів поділу класу на групи.

Додаток 2 регламентує зміст освіти в основній і старшій школі й визначає державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів II—III ступеня.

Суспільствознавчий компонент освіти в основній школі представлений чотирма блоками й змістовими лініями:

1) правовим (основна і старша школа), змістова лінія – «Людина у правовій сфері»: Держава і право. Правовідносини Правопорушення. Юридична відповідальність. Взаємозв’язок людини і держави. Конституційні права і свободи та обов’язки людини і громадянина. Людина — суб’єкт цивільних, сімейних, трудових, адміністративних, кримінальних та інших правовідносин (основна школа); Держава. Право. Правовідносини. Права, свободи, обов’язки, законні інтереси людини. Правопорушення та юридична відповідальність. Галузі права України (старша школа);

2) морально-етичним (основна і старша школа), змістова лінія – «Людина в соціальній сфері»: Людина як біосоціальна істота та найвища цінність. Вільний розвиток людини. Соціальні норми. Цінності в житті людини і суспільства (основна школа); змістова лінія – «Людина в культурно-духовній сфері» Індивід, індивідуальність, особистість. Духовний світ людини. Цінності та якості людини та громадянина демократичного суспільства. Гуманізм. Культура суспільства і людини (старша школа); Соціальні інститути суспільства. Етика сімейних відносин. Міжнаціональні відносини. Глобалізація. Інформаційне суспільство (старша школа);

3) суспільно-політичним, громадянським (старша школа), змістова лінія – «Людина в суспільно-політичній сфері»: Типи суспільств. Політика. Політична система і влада в Україні. Демократія. Громадянське суспільство;

4) економічним (старша школа), змістова лінія – «Людина в економічній сфері»: Економіка. Економічне життя суспільства. Людина в системі економічних відносин. Економічні потреби, умови і ресурси. Економічна діяльність суспільства. Домашнє господарство. Економіка та економічна система України. Місце України у світовому господарстві. Праця. Професія. Ринок праці. Підприємництво. Якість і рівень життя. Бюджет. Податки. Фінанси. Фінансова безпека громадянина і держави. Світова економіка. Глобалізація