Мета: Ознайомлення з основними принципами та правилами падання першої долікарської допомоги, з основними принципами надання допомоги при кровотечах та ушкодженнях м'язових тканин, переломах та вивихах, втраті свідомості та при різних видах отруєнь.
Завдання.
1. Самостійно підготувати теми: ознаки та допомога при переломах різних частин тіла; види пов'язок; долікарська допомога при термічних впливах та хімічних опіках, при ураженні електричним струмом; види штучного дихання (завдання для самостійного опрацювання студенти одержують на попередньому занятті).
2. Ознайомитись та законспектувати: перша допомога при кровотечах та ушкодженнях м'яких тканин, вивихах та переломах;
3. Практично показати вміння накладати пов'язки на різні ділянки тіла;
4. Законспектувати різні види отруєнь.
Загальні відомості
Перша медична допомога — це комплекс найпростіших медичних заходів, що виконуються на місці одержання ушкоджень, здебільшого у порядку само - та взаємодопомоги. Основна мета -врятування життя ураженого, усунення впливу вражаючого фактора, що продовжує діяти, та швидка евакуація із зони катастрофи.
Основні заходи першої медичної допомоги
- витягування постраждалих з - під завалів, сховищ, укриттів;
- гасіння одежі, що спалахнула;
- введення знеболюючих засобів за допомогою шприца - тюбика з індивідуальної аптечки;
- штучна вентиляція легень способом „рот до рота" або „рот до носа" та зовнішній масаж серця;
- тимчасове зупинення зовнішньої кровотечі;
- іммобілізація ушкодженої кінцівки підручними засобами;
- надівання протигазу при зараженні території отруйними сполуками, введення антидотів;
- часткова санітарна обробка;
- приймання антибіотиків, сульфаніламідних та проти - блювотних засобів з індивідуальної аптечки (табл. 13.1).
Правила надання першої медичної допомоги
1. Проводиться в найкоротший термін від моменту одержання ушкодження.
2. Черговість. Спершу допомогу надають дітям і тим, хто може без неї загинути.
3. Послідовність окремих прийомів. Наприклад, при відкритому переломі стегна і наявності артеріальної кровотечі спочатку треба зупинити кровотечу, потім на рану накласти стерильну пов'язку, а вже потім іммобілізувати кінцівку (накласти шину).
Оптимальний строк надання першої медичної допомоги — до ЗО хвилин. За даними ВООЗ, 20% загиблих від нещасних випадків у мирний час могли бути врятовані, якби своєчасно отримали першу медичну допомогу
13.1.Медикаменти і засоби для надання першої долікарської допомоги.
| Медикаменти та медичні засоби | Призначення | Кількість, шт |
| Індивідуальні перев'язочні асептичні пакети | Для накладання пов'язок | |
| Бинти | ||
| Вата | 5 пачок по 50 г | |
| Ватно - марлевий бинт | Для бинтування при переломах | |
| Джгут | Для зупинки кровотечі | |
| Шина | Для укріплення кінцівок при переломах | 3-4 |
| Гумовий пузир для льоду | Для охолодження пошкодженого місця при забитті, вивихах | |
| Склянка | Для прийому ліків, промивання очей, шлунка і приготування розчинів | |
| Чайна ложка | Для приготування розчинів | |
| Йодна настойка (5%) | Для змазування тканин навколо ран, свіжих подряпин тощо | І флакон (25мл) |
| Нашатирний спирт | Для використання при непритомному стані | 1флакон (30мл) |
| Борна кислота | 3 метою приготування розчинів для промивання очей, шкіри, полоскання рота при опіках лугами, для примочок на очі при опіку електричною дугою | 1пакет (25г) |
| Сода питна | 3 метою приготування розчинів для промивання очей і шкіри. Полоскання рота при опіках кислотою | 1 пакет (25г) |
| Розчин перекису водню(3%) | Для зупинки кровотечі | 1 флакон (50мл) |
| Настойка валеріани | Для заспокоєння нервової системи | 1 флакон (30мл) |
| Нітрогліцерин | Для прийому при сильних болях в області серця і за грудиною | 1 тюбик |
1.1. Перша допомога при кровотечах та ушкодженнях м'яких тканин
Причини кровотечі — пошкодження цілості кровоносних судин внаслідок механічного або патологічного порушення.
Кровотечі бувають зовнішні, коли видно місце, звідки тече кров, і внутрішні, коли кров виливається у внутрішні порожнини чи тканини. Залежно від виду пошкоджених кровоносних судин кровотечі бувають артеріальні, венозні та капілярні.
Ознаки. Артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольором крові, кров б'є сильним струменем, поштовхами. Венозна кров має темно-червоне забарвлення, витікає з рани безперервно і повільно. При капілярній кровотечі кров виділяється краплями або сочиться з усієї поверхні рани.
Допомога. Кровотечу необхідно якнайшвидше зупинити. Капілярна кровотеча добре зупиняється стисною пов'язкою, перед чим шкіру навколо рани обробляють розчином йоду, спирту, горілки, одеколону. Якщо з рани виступає сторонній предмет, його треба локалізувати і закріпити, для цього необхідно зробити у пов'язці отвір, інакше цей предмет може ще глибше проникнути всередину і викликати ускладнення.
Венозну кровотечу теж зупинити недуже важко. Іноді досить підняти кінцівку, максимально зігнути її в суглобі, обробити шкіру навколо рани, накласти стисну пов'язку і забинтувати.
Для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі здійснюють притискування артерії до кістки вище від місця поранення. Притискування здійснюють, як правило, в тих місцях, де артерія знаходиться неглибоко, декількома пальцями однієї чи обох рук, а іноді навіть кулаком. Типові місця притискання артерій показано на рис. 13.1.
Рис. 13.1 Типові місця притискання артерій
Скроневу артерію притискають попереду мочки вуха до виличної кістки. При кровотечі з головної шийної (сонної) артерії рану, по можливості, стискають пальцем, після чого набивають великою кількістю марлі, тобто роблять тампонування.
Для тимчасової зупинки кровотечі при пораненні передпліччя використовують різке згинання руки в ліктьовому суглобі, а у випадках пошкодження судин на нозі нижче коліна - різке згинання ноги у колінному суглобі, підклавши в ліктьову чи підколінну ямку пакунок чи згорток з марлі, вати тощо.
Найнадійнішим методом тимчасової зупинки артеріальної кровотечі з поранених кінцівок (рук чи ніг) є накладення гумового джгута (трубки). Кінцівку в місці накладання джгута обгортають
марлею, рушником чи іншою тканиною, підіймають, джгут розтягують і роблять ним 2-3 оберти навколо кінцівки. Кінці джгута скріплюють за допомогою ланцюжка з крючком, а в разі його відсутності - зв'язують (рис. 13.2). Якщо джгут накладено правильно, пульс нижче місця накладання зникає. Тривалість використання джгута обмежується двома годинами, а взимку - однією годиною, у противному разі кінцівка мертвіє. Якщо протягом цього часу немає можливості забезпечити додаткову допомогу, то через 1,5-2,0 години джгут на кілька хвилин відпускають (до почервоніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують іншими методами (наприклад, тампоном), а потім знову затягують джгут, трохи відступивши від попереднього місця його накладання.
У разі відсутності джгута накладають закрутку з пояса, рушника, хустки або іншого матеріалу, який зав'язують навколо кінцівки. В петлю вставляють палицю і закручують. Для того щоб не пошкодити шкіру, під закрутку необхідно підкласти бинт чи іншу тканину.
Після накладання джгута чи закрутки потерпілого потрібно якомога швидше доставити в медичний заклад.
Часто кровотечі виникають внаслідок пошкодження м'яких тканин внаслідок удару і є однією з ознак цього виду травми. Іншими ознаками удару м'яких тканин є болі в місці удару, розлита припухлість (крововилив), обмежена рухомість ушкодженої частини тіла.
Рис. 13.2..Накладання джгута: 1) на гомілку; 2) на стегно; 3) на передпліччя; 4) на плече; 5) на плече високо з прикріпленням до тулуба; 6) на стегно високо з прикріпленням до тулуба.
2. Перша допомога при вивихах, розтягуваннях і розривах зв'язок та при переломах кісток
2.1.Вивих - це стійке зміщення суглобних кінців кісток за межі їх нормальної рухомості, інколи з розривом суглобної сумки і зв'язок із виходом однієї із кісток із сумки.
Ознаки: біль в області ушкодженого суглоба; втрата звичайної рухливості в суглобі; зміна форми кінцівки в області суглоба.
Допомога: потерпілого необхідно якнайшвидше доставити до медичного закладу, де йому вправлять суглоб. На час транспортування потерпілого до медичного закладу на ушкоджений суглоб потрібно накласти транспортну шину чи пов'язку, що надійно фіксує кінцівку. Для зменшення болю можна дати потерпілому таблетку анальгіну.
2.2. Розтягування та розривання зв'язок найчастіше буває а області гомілковостопного суглоба.
Ознаки: різкий, гострий біль у суглобі в місці закріплення ушкодженої зв'язки; рухливість в цьому місці обмежена і супроводжується значними болями; припухлість в області суглоба (крововилив у порожнину суглоба).
Допомога.: холод на місце ушкодження і припухлості, стискаюча пов'язка. Повний спокій суглобу (в разі необхідності - накладання транспортної шини на кінцівку).
2.3.Перелом - це порушення цілісності кістки. Розрізняють закриті переломи, коли не відбувається пошкодження шкіри, та відкриті, коли зламана кістка виходить назовні.
Ознаки: біль постійний чи такий, що виникає в разі навантаження на ушкоджену кінцівку або при обмацуванні області перелому; неможливість рухів в ушкодженій області; зміна форми частини тіла в області перелому.
Допомога полягає в забезпеченні повного спокою пошкодженої частини тіла та усуненні рухомості уламків кісток у місці перелому. Для цього потрібно іммобілізувати пошкоджену частину тіла. Це досягається накладанням утримуючої пов'язки або транспортної шини. Накладена шина повинна одночасно охоплювати не менше ніж два суглоби - вище та нижче від місця перелому. У разі відкритого перелому місце навколо рани змащують йодом, на рану накладають стерильну пов'язку і потім накладають шину. Тільки після цього, потерпілого можна перевозити до медичного закладу.
3.Загальні розлади організму, викликані ураженням діяльності мозку, зупинці дихання та серцевої діяльності.
Внаслідок різного виду травм, сильного болю, втрати крові, нестачі кисню в організмі, при замерзанні та перегріві тощо можливе ураження центра свідомості - мозку. Враження мозку призводить до різного роду станів організму, починаючи від шоку, памороків, непритомності і закінчуючи зупинкою серця і смертю, а ознаки такого ураження проявляються широким спектром симптомів.
Також багато різного роду причин призводить до припинення надходження в легені повітря - асфікції, в результаті чого дихання припиняється, людина непритомніє, може зупинитись серце і наступити смерть. Розглянемо один із способів надання допомоги при зупинці дихання та серцевої діяльності.
Штучне дихання. Найефективнішим способом штучного дихання є дихання „із легень у легені", яке проводиться „із рога в рот" або „із рота в ніс" (рис. 13.3.) потерпілого кладуть на спину на тверду рівну поверхню, відкинувши голову різко назад, для чого під плечі необхідно покласти валик або будь-який згорток. Для запобігання переохолодження організму потерпілого під його спину доцільно покласти підстилку (ковдру, пальто). Особа, що надає допомогу, пальцями затискає потерпілому ніс, робить глибокий вдих, притискає свої губи до губ потерпілого, швидко робить глибокий різкий видих йому в рот і відкидається назад. Під час вдування повітря в Легені потерпілого спостерігається розширення його грудної клітки. Коли рятувальник відкидається назад, грудна клітка потерпілого спадає, відбувається видих. Вдування повторюють з частотою 8-12 раз на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматком чистої тонкої тканини (носовик, поділ сорочки, бинт, косинка).
Можна вдувати повітря в ніс потерпілого, затискаючи йому при цьому рот. Якщо пошкоджено обличчя і проводиш штучне дихання «із легень у легені» неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх наступним
 |
Рис. 13.3 Штучне дихання способом „із рота в рот" а) вдих; б) видих.
розведенням у боки. Штучне дихання необхідно проводити наполегливо і тривало (інколи кілька годин) до появи у потерпілого самостійного стійкого дихання.
Тому, хто надає долікарську допомогу, необхідно знати ознаки життя і смерті і вміти розрізняти ці два стани організму.
У разі смерті у людини відсутнє серцебиття, пульс не визначається, відсутнє дихання, зіниці широкі і не реагують на світло, відсутнє відчуття болю. Навпаки наявність цих ознак свідчить про те, що людина жива.
Ознаки наявності дихання описані вище. Серцебиття визначається рукою або на слух в лівій частині грудної клітки, нижче соска, а також за пульсом на шиї, де проходить найбільша - сонна артерія, або ж на внутрішній частині передпліччя. Реакція зіниць перевіряється раптовим освітленням очей або їх затемненням рукою. При освітленні зіниці повинні звужуватися, а при затемненні — розширюватися. Якщо людина жива, при доторканні до рогівки її ока, наприклад, кінчиком носової хустинки, — повіки здригаються, вона реагує на інші сильні больові подразнення, наприклад, уколи.
В перші 5-7хв клінічної смерті незворотні явища в тканинах ще відсутні. Після цього терміну першими починають відмирати клітини головного мозку, і клінічна смерть переходить у біологічну. Ознаками біологічної смерті є: помутніння рогівки ока та її висихання, деформація зіниці при стисканні, трупне задубіння, трупні синюваті плями. У період клінічної смерті, поки ще не сталося тяжких уражень мозку, серця та легень, організм можна оживити (реанімувати).
До оживлення входить проведення двох основних процедур -відновлення дихання (штучне дихання) та зовнішній масаж серця.
Зовнішній масаж серця здійснюється негайно після його зупинки. Потерпілого кладуть на спину на тверду поверхню. Особа, що надає допомогу, стає на коліна зліва від потерпілого, кладе обидві долоні (одна поверх другої) на нижню третину грудної кістки (грудини) зліва (рис. 13.4). і починає робити масаж - ритмічне стискання серця між грудиною та хребтом з частотою 60 разів на хвилину. Сила поштовху має бути такою, щоб грудина зміщувалась вглибину на 4 - 5см. Після кожного поштовху руки на мить віднімають від грудної клітки, а потім знову натискають.
При правильному масажі серця під час натискання на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звуження протягом кількох секунд зіниці, рожевіє шкіра обличчя і губи, з'являються самостійні вдихи. Якщо виконується оживлення потерпілого, тобто виведення його з стану клінічної смерті, масаж серця і штучне дихання необхідно проводити удвох одночасно. Коли допомогу надає одна особа, їй для цього необхідно після двох - трьох вдихів робити 12-15 стискань грудної клітки.
При оживленні потерпілого ні в якому разі не слід втрачати пильності. Навіть коли відбулося відновлення самостійного дихання і серцебиття, не слід забувати про можливість повторної зупинки серця або дихання. Щоб їх не пропустити, треба стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу. Не слід лякатись, коли у потерпілого з'являється блювота. Це свідчить, що відбулось оживлення організму.
4. Ураження отруйними і сильнодіючими речовинами.
Розрізняють три ступеня ураження:
легкий ступінь характеризується звуженням зіниць, ускладненим диханням. Потерпілі відчувають нестачу повітря, стиснення та біль за грудиною, кашель з невеликою кількістю харкотиння, значні виділення слизового секрету з носа. Внаслідок звуження зіниць у потерпілих порушується зір, виникає біль в очах та лобних пазухах.
Рис. 13 Зовнішній масаж серця: а) положення серця під час підіймання рук; б) положення серця під час натискання.
Не виключена можливість тимчасової втрати зору. Якщо потерпілий буде виведений з ураженої атмосфери, ознаки порушення дихання досить швидко зникають, звуження зіниць може зберігатися протягом кількох днів;
- середній ступінь характеризується вираженим важким диханням внаслідок бронхоспазму. Відчуття важкості в грудях стає болючим; помітне порушення зору. Потерпілий втрачає здатність розрізняти віддалені предмети;
- важкий ступінь ураження виникає при надходженні до організму смертельних доз фосфорорганічної речовини. Тремтіння м'язів стрімко наростає та завершується гострим приступом судоми.
4.1. Загальні етапи першої допомоги при ураженні отруйними речовинами
Слід враховувати, що поява деяких отруйних речовин (фосфорорганічних сполук, іприту та ін.) в атмосфері не відчувається органами нюху людини, тому при будь-якій небезпеці появи цих сполук необхідно:
- надіти протигаз;
- укритися в захисній споруді;
- надіти захисний одяг;
- провести дегазацію відкритих ділянок шкіри;
- після виходу із зони ураження змінити одяг, промити очі і відкриті ділянки шкіри помити великою кількістю води.
При ураженні фосфорорганічними сполуками додатково до цих заходів вводять внутрішньо - м'язово або підшкірно антидот з індивідуальної (А1) аптечки.
Склад аптечки індивідуальної (АІ - 2)
Аптечка індивідуальна (АІ - 2) містить набір медичних засобів, призначених для особистої профілактики уражень радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами. Вона складається з пластмасової коробки, що має сім гнізд для розміщення пластмасових пеналів з медичними засобами.
Гніздо 1 - для шприц-тюбика з протибольовим засобом.
Гніздо 2-у пеналі червоного кольору є 6 таблеток антидота проти фосфорорганічних речовин. Як профілактичний засіб приймається по 1 таблетці, а з появою перших ознак отруєння приймають ще одну таблетку.
Гніздо 3-у подовженому пеналі протибактеріальний засіб №2, всього 15 таблеток, що приймаються після радіаційного опромінення при шлунково-кишкових розладах; 7 таблеток на прийом у першу добу і по 4 таблетки на прийом щодня протягом наступних двох діб. Цей засіб вживають для профілактики інфекційних ускладнень.
Гніздо 4-у двох пеналах рожевого кольору, закритих білою кришкою, радіозахисний засіб №1, всього 12 таблеток. Приймають одночасно 6 таблеток за ЗО — 60 хв. до початку опромінення за сигналом оповіщення цивільної оборони. Повторний прийом 6 таблеток дозволяється через 4-5 год. у випадку перебування на території, зараженій радіоактивними речовинами.
Гніздо 5-у двох пеналах без фарбування — протибактеріальний засіб №1, всього 10 таблеток. Приймають як засіб екстреної профілактики при загрозі бактеріального зараження чи при бактеріальному зараженні - по 5 таблеток на прийом з проміжком між першим і другим прийомами — 6 годин.
Гніздо 6- у пеналі білого кольору радіозахисний засіб №2, всього 10 таблеток. Приймають по 1 таблетці щодня протягом 10 днів у тих випадках, коли вживаються у їжу молоко від корів, що пасуться на зараженій радіоактивними речовинами місцевості.
Гніздо 7-у пеналі блакитного кольору проти - блювотний засіб, всього 5 таблеток. Приймаються по 1 таблетці при забитті голови, струсі мозку і контузіях.
Дітям до 8 років – 1/4 дорослої дози; від 8 до 15 років – 1/2 дози. Доза радіозахисного засобу №2 не залежить від віку (усім однаково).
5. Отруєння в побуті
5.1.Отруєння алкоголем. Серед гострих побутових отруєнь часто зустрічається отруєння алкоголем і його сурогатами. Алкоголь - отрута наркотичної дії, яка може викликати у людини не лише сп'яніння, але і гостре отруєння, що нерідко небезпечно для життя. Смертельна доза етилового спирту для дорослої людини 5-10 мл/кг (більше 500 мл горілки). Діти - особливо чутливі до алкоголю, в зв'язку з чим отруєння може настати при відносно невеликих дозах (смертельна доза етилового спирту для дитини складає 3 мл/кг).
Ознакам отруєння етанолом передують загальновідомі симптоми сп'яніння: збудження, порушення координації рухів і самоконтролю, слинотеча, блювота. Потім розвивається запаморочення голови, сонливість, дезорієнтація. Шкіра - холодна, почервоніння переходить у блідість. Знижується артеріальний тиск, пульс слабкий. При важкому отруєнні розвивається кома. Встановлення діагнозу внаслідок алкогольного запаху не викликає утруднень.
5.2,Отруєння метиловим спиртом. Метиловий спирт належить до сурогатів алкоголю. На запах і смак він нагадує етиловий спирт, тому отруєння часто виникають у випадку вживання метилового спирту замість етилового. При вживанні всередину однієї склянки метилового спирту у людини розвивається блискавична форма ураження і через 2-3 години настає смерть. Першими ознаками отруєння є порушення зору (до повної сліпоти). Спостерігається також біль у шлунку, розширення зіниць, ослаблення серцевої діяльності. Якщо постраждалому не надати першу медичну допомогу, він гине протягом перших двох діб.
5.3.0труєння наркотичними аналгетиками (опій, морфін, героїн, промедол та ін.)
Отруєння наркотичними аналгетиками можуть бути випадковими і навмисними (у наркоманів).
Ознаки: у наркоманів при використанні наркотиків спостерігається послідовний розвиток ейфоричної фази, опійного сп'яніння і абстиненції. Для клінічної картини отруєння характерне почервоніння, одутлість обличчя; замість ейфоричної фази з'являються галюцинації. Потім розвивається пригнічення або втрата свідомості; дихання - часте, пульс нечастий, артеріальний тиск знижується. Основними ознаками отруєння є звуження зіниць і втрата їх реакції на світло. У важких випадках зіниці розширюються. За несвоєчасної допомоги розвивається набряк легень і мозку, судоми. Смерть наступає внаслідок зупинки дихання.
У випадку хронічної інтоксикації зупинення введення наркотиків призводять до розвитку тяжкого стану - абстиненції, яка характеризується розвитком депресії, розширенням зіниць, частим пульсом, збільшенням артеріального тиску, почервонінням очних яблук, блювотою, мимовільним сечовиділенням, ознобом і густим потом, болем у животі, м'язах і суглобах. Може наступити смерть від больового шоку та інфаркту міокарда.
5 .4,Отруєння наркотиками
Ознаки: звужені зіниці, знижується реакція на світло, шкіра червоніє, підвищується тонус м язів. При передозуванні можливе отруєння та смерть. При вживанні гашишу та марихуани (конопля індійська) при отруєнні - психомоторне збудження, розширені зіниці, шум у вухах, яскраві зорові галюцинації. Потім - слабкість, в'ялість, плаксивість, довгий глибокий сон: з сповільненням пульсу та спадом температури.
Перша допомога: промити шлунок без зонду(багато пити а потім визвати блювоту); дати сольове послаблююче (1 ч. ложка гіркої солі на 1/2 стакана холодної води); давати багато пити (чай, компот, мінеральна вода); госпіталізувати.
5.5.Алкогольне отруєння. Залежно від кількості випитого спиртного розлади свідомості різного ступеня, можлива кома та параліч дихання. Сп'яніння змінюється важким станом: з'являються почервоніння обличчя, звужуються зіниці, сповільнюється дихання. Пульс прискорений, артеріальний тиск понижений, неконтрольоване сечовиділення, блювота. Картина клінічна розвивається стрімко. Збудження змінюється судомами, втрачається свідомість. Можливий смертельний наслідок.
Перша допомога: яромити шлунок слабким розчином соди та перманганатом калію; видалити слиз із рота; дати випити 5 капель нашатирного спирту на гЛ стакана води; в тяжких випадках треба викликати швидку допомогу
