Политическая система общества: структура и функции

Политическая система – это ценностная, упорядоченная совокупность политических институтов, отношений, процессов, принципов политической организации общества, базирующихся на определённых политических и правовых нормах, ценностях и традициях политической культуры.

Политическая система включает в себя: 1) парламент;2) правительство;3) органы местного самоуправления;4) политические партии;5) общественные организации. Элементы структуры политической системы: 1) институциональный, состоящий из различных социально-политических институтов и учреждений (государство и его учреждения, политические партии, общественные движения, организации, органы демократии );2) функциональный, складывающийся из совокупности тех функций, которые осуществляются социально-политическими институтами и их группами(формы и направления политической деятельности, способы и методы осуществления власти, средства воздействия на общественную жизнь); 3) регулятивный, выступающий как совокупность политико-правовых норм и других культурных средств регулирования взаимосвязей между субъектами политической системы (обычаи, традиции, политические принципы, взгляды);

4) коммуникативный, представляющий собой совокупность разнообразных отношений между субъектами политической системы(т.е. отношения по поводу власти, в связи с выработкой и осуществлением политики); 5) идеологический, включающий в себя совокупность политических идей и теорий(политическое сознание, политическая и правовая культура, политическая социализация).

Основные функции политической системы:

1. Интеграционная – объединение всех элементов социальной структуры на базе ценностей, идеалов.

2. Целеполагающая – определение целей и задач развития общества.

3. Организаторская – мобилизация людских, материальных и духовных ресурсов для выполнения целей и задач общества.

4. Регулятивная – обеспечение общественного признания политики и власти.

5. Контролирующая – контроль конфликтов между социальными группами; контроль социальной целостности общества.

 

Типи і класифікація політичних систем

Типи політичних систем визначаються сутнісними способами їх організації та функціонування, багато в чому залежать від характеру політичної влади і політичного режиму суспільства. Типологія політичних систем суспільства може здійснюватися на основі використання різних критеріїв. Так, якщо взяти за основу формаційний, класовий (марксистський) підхід, то можна виділити рабовласницьку, феодальну, "азіатську" (деспотичне держава і громадська власність), буржуазну і державно-соціалістичну політичні системи. З точки зору еволюції доцільно виділяти традиційну і модернізовану системи. З урахуванням історичних особливостей розвитку політики і партій - англо-американську, європейсько-континентальну, країн, що розвиваються.

Найбільш поширена типологія політичних систем за характером влади і принципам організації політичного життя суспільства. За цими критеріями можна виділити три основні типи політичних систем: демократичну, авторитарну і тоталітарну, а також перехідні між ними.

Демократичний тип політичної системи характеризується: • широким залученням у політику громадян, забезпеченням їх прав і свобод, високим рівнем життя, важливою роллю розвиненого середнього класу; • участю у здійсненні влади широкого кола осіб та інститутів влади; змагальної формою політичної участі і багатопартійної формою керівництва; • парламентським способом вираження волі народу, виборністю та підзвітністю законодавчих органів влади знизу доверху. • демократичною політичною культурою.

Авторитарний тип політичної системи характеризується: • концентрацією всієї політичної влади в єдиному центрі прийняття політичних рішень; • максимальним розширенням компетенції виконавчої влади; • обмеженим політичним участю неурядових партій і рухів, а також урізаними владними повноваженнями нижчих органів; • неконтрольованим застосуванням влади та жорстким контролем за поведінкою всіх верств населення; • жорсткої реалізацією номенклатурного принципу, тобто розміщенням та переміщенням керівних кадрів усіх рівнів з волі вищої влади і непідзвітність їх "Низів".

Тоталітарний тип політичної системи характеризується жорсткою регламентацією всієї життєдіяльності суспільства в цілому, аж до способу життя, поведінки та мислення кожної людини.

 

Тоталітарний тип політичної системи характеризує: • надцентралізація влади і встановлення тоталітарного авторитарного правління одного лідера чи вузького кола осіб (хунта); • механізм владних структур на основі однопартійної на чолі з одноосібним лідером, жорсткою ієрархічною субординацією і суворою дисципліною; • підпорядкування всіх політичних інститутів і владних структур правлячої партії і її лідеру; • тоталітарне регулювання з єдиного центру всієї економічного життя, ліквідація всіх форм плюралізму, опозиції та будь-якої автономії в системі влади, втручання в особисте життя громадян; • нав'язування суспільству однієї-єдиної офіційної ідеології, придушення будь-яких проявів інакомислення і критики керівництва, тотальний партійно-політичний контроль і найжорстокіша цензура в засобах масової інформації; • соціально-політична демагогія, прагнення до духовного обдурення населення, переконання його в єдності режиму і суспільства, правлячої еліти і мас, партії і народу.

Існує широкий спектр варіацій усередині цих типів: наприклад, демократичний тип політичної системи може бути представлений елітарної-демократичної, революційно-демократичної та іншими її формами; авторитарний тип може виступати в популістською чи президентською формах; тоталітарні політичні системи можуть бути як левоегалітарного (наприклад, сталіністського, маоістського), так і право-олігархічного (профашистського) толку.

 

 

29. Політична система радянського зразка: сутність і особливості.

Вся власть в СССР принадлежит народу. Народ осуществляет государственную власть через Советы народных депутатов, составляющие политическую основу СССР. Все другие государственные органы подконтрольны и подотчетны Советам народных депутатов. Организация и деятельность Советского государства строятся в соответствии с принципом демократического централизма: выборностью всех органов государственной власти снизу доверху,подотчетностью их народу, обязательностью решений вышестоящих органов для нижестоящих. Демократический централизм сочетает единое руководство с инициативой и творческой активностью на местах, с ответственностью каждого государственного органа идолжностного лица за порученное дело.

Советское государство, все его органы действуют на основе социалистической законности, обеспечивают охрану правопорядка, интересов общества, прав и свобод граждан.

Государственные и общественные организации, должностные лица обязаны соблюдать Конституцию СССР и советские законы.

Наиболее важные вопросы государственной жизни выносятся на всенародное обсуждение, а также ставятся на всенародное голосование (референдум).

Руководящей и направляющей силой советского общества, ядром его политической системы, государственных и общественных организаций является Коммунистическая партия

Советского Союза. КПСС существует для народа и служит народу.

Вооруженная марксистско-ленинским учением, Коммунистическая партия определяет генеральную перспективу развития общества,линию внутренней и внешней политики СССР, руководит великой созидательной деятельностью советского народа, придает планомерный научно обоснованный характер его борьбе за победу коммунизма.

Все партийные организации действуют в рамках Конституции СССР.

Профессиональные союзы, Всесоюзный Ленинский

Коммунистический Союз Молодежи, кооперативные и другие общественные организации в соответствии со своими уставными задачами участвуют в управлении государственными и общественными делами, в решении политических, хозяйственных и социально-культурных вопросов.

Трудовые коллективы участвуют в обсуждении и решении государственных и общественных дел, в планировании производства и социального развития, в подготовке и расстановке кадров, в обсуждении и решении вопросов управления предприятиями и учреждениями, улучшения условий труда и быта, использования средств, предназначенных для развития производства, а также на социально-культурные мероприятия и материальное поощрение. Трудовые коллективы развивают социалистическое соревнование,способствуют распространению передовых методов работы, укреплению трудовой дисциплины, воспитывают своих членов в духе коммунистической нравственности, заботятся о повышении их политической сознательности, культуры и профессиональной квалификации.

Основным направлением развития политической системы советского общества является дальнейшее развертывание социалистической демократии: все более широкое участие граждан в управлении делами государства и общества, совершенствование государственного аппарата, повышение активности общественных организаций, усиление народного контроля, укрепление правовой основы государственной и общественной жизни, расширение гласности, постоянный учет общественного мнения.

В советской политической теории 60—80-х годов, например, господствовала доктрина, утверждавшая, что в СССР существовало общенародной государство, и политическая система была не чем иным, как общенародной политической организацией. Однако анализ политической практики этих и всех последующих лет со всей очевидностью показал, что в стране существовала и функционировала в модернизированном виде сложившаяся еще в период культа личности Сталина тоталитарная административно-командная система. Аналогичные выводы соотносимы не только с политической, но и с социальной, экономической и иными системами, возникшими и развившимися на базе советского общества.