Тема 33. Спадкування за законом

План

1. Черговість спадкування за законом

2. Спадкування усиновленими та усиновлювачами

3. Черги спадкоємців за законом

4. Спадкування за правом представлення

5. Розмір частки у спадщині

 

При спадкуванні майна в Україні застосовуються два основних порядки визначення спадкоємців та розподілу спадкового майна. При спадкуванні за законом до спадкування закликаються ті особи, яких законодавець називає спадкоємцями. Тобто в цьому випадку спадкове майно розподіляється між особами, які названі в числі спадкоємців у відповідних статтях ЦК України. Такі особи називаються спадкоємцями, або колом спадкоємців за законом.

Спадкування за законом має місце тоді, коли воно не змінене заповітом, тобто спадкодавець у заповідальному розпорядженні не призначив спадкоємців особисто. Отже, спадкування за законом настає, коли:

а) спадкодавець не скористався наданим йому правом і не склав заповіт;

б) заповідач скасував раніше складений заповіт і не залишив нового:

в) заповіт у судовому порядку визнаний недійсним повністю чи частково;

г) складеним заповітом не охоплене все належне заповідачу майно;

д) спадкоємці за заповітом померли раніше спадкодавця, а інших спадкоємців заповідач не підпризначив;

е) спадкоємці за заповітом усунуті від спадщини як "негідні" відповідно до ст. 1224 ЦК, не прийняли спадщину, відмовилися від неї або не виконали умов заповіту.

Кого ж саме законодавець називає в числі спадкоємців за законом? Передусім це особи, які за характером сімейно-побутових зв'язків були найближчими до покійного. Незважаючи на те, що спадкодавець не склав заповіту, законодавець намагається передбачити, кому б цей громадянин міг залишити своє майно, і цілком обґрунтовано вважає, що це повинні бути найближчі до померлого особи. Вирішуючи це питання, законодавець враховує такі обставини: кровну спорідненість, шлюбні відносини, відносини усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні.

Спадкоємці за законом призиваються до спадкування в порядку черги. Якщо ЦК УРСР 1963 р. було встановлено дві черги спадкоємців, то чинним законодавством коло черг збільшено до п'яти.

Спадкоємцями першої черги є діти (в тому числі й усиновлені), подружжя, батьки (в тому числі усиновителі), а також дитина, яка народилася після смерті спадкодавця.

Спадкоємцями першої черги як подружжя визнаються лише особи, які перебували у зареєстрованому шлюбі із спадкодавцем. Фактичні шлюбні відносини породжують спадкові права лише за умови, що вони виникли до видання Указу Президії Верховного Ради СРСР від 8 липня 1944 р., який визнавав дійсними лише зареєстровані шлюби.

До спадкоємців першої черги належать також онуки та правнуки, але лише в тому випадку, якщо на момент відкриття спадщини немає серед живих того з батьків, який би був спадкоємцем.

До спадкоємців належать не тільки діти, які народилися в зареєстрованому шлюбі, але й ті діти, стосовно яких батько добровільно визнав своє батьківство і без укладання шлюбу або ж батьківство було встановлено в судовому порядку. Навіть якщо шлюб був визнаний недійсним, діти, народжені у такому шлюбі, користуються такими ж правами спадкоємців, як і діти, народжені в дійсному шлюбі.

До дітей спадкодавця прирівнюються усиновлені діти, які спадкують після свого усиновителя, і вже не вважаються спадкоємцями за законом рідних батьків. Усиновлення повинне бути оформлене належним чином рішенням органів опіки та піклування.

Не належать до спадкоємців за законом пасинки та падчериці після вітчима та мачухи, якщо не мало місце усиновлення чи утримання.

До спадкоємців другої черги відносяться брати, сестри, дід, баба померлого. Чинне законодавство не робить ніяких відмінностей між братами та сестрами повнорідними, єдинокровними чи єдиноутробними. Для спадкування у другій черзі після брата чи сестри досить походження від спільної матері чи батька. Зведені брати та сестри, тобто діти, батьки яких уклали шлюб між собою, права спадкування один після одного не набувають, оскільки у них відсутні спільні батько та матір.

За рішенням суду між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням може бути збережений правовий зв'язок, у цьому випадку спадкування відбувається на загальних підставах.

 

У новому ЦК України значно розширене коло спадкоємців за законом, причому це поняття поширюється не лише на осіб за ознакою родинних чи сімейних зв'язків, а й за ознакою членства у сім'ї. І якщо перша і друга черги спадкоємців за законом змін не зазнали, то у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 ЦК).

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК).

Одним із найбільш спірних питань в науці цивільного та сімейного права залишається поняття "член сім'ї".

У чинному законодавстві немає визначення поняття не лише "член сім'ї", а й поняття "сім'я" взагалі, хоча від правильного застосування цього терміна в кожному конкретному випадку залежить не лише обсяг і характер суб'єктивного права, а й саме існування цього права (на житлове приміщення, аліменти, пенсію, пільги тощо). Це поняття використовує житлове, трудове, страхове законодавство, законодавство про соціальне забезпечення.

Так, у ст. 64 Житлового Кодексу УРСР до сім'ї наймача віднесені подружжя наймача, їхні діти, батьки. Членами сім'ї наймача можуть бути визнані й інші особи, якщо вони постійно проживають спільно з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Поняттям "член сім'ї" послуговується також трудове право, страхове право, право соціального забезпечення.

Офіційне тлумачення поняття "член сім'ї" спробував дати і Конституційний Суд України. У своєму рішенні від 3 червня 1999 р. він зазначив, що природа сімейних правовідносин визначається кровними (родинними) зв'язками або шлюбними стосунками; спільним постійним проживанням; веденням спільного господарства. Членами сім'ї можуть бути визнані й інші особи за умови постійного спільного проживання і ведення спільного господарства.

Коментатори ЦК України поняття "проживали однією сім'єю" традиційно розкривають, виходячи із норм Сімейного кодексу України. Так, за ст. 3 СК сім'ю становлять особи, що спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. На практиці членами сім'ї можуть визнаватися падчерки, пасинки, зведені брати і сестри, вітчими, мачухи, фактичне подружжя та ін.

Відсутність законодавчого поняття "член сім'ї" зумовлює і відсутність чіткого розуміння поняття "спадкоємець третьої черги". А це, по-перше, провокує численні судові розгляди, коли ті чи інші спадкоємці або і зовсім сторонні особи будуть наполягати на визнанні їх членами сім'ї в судовому порядку.

П'яту чергу спадкоємців становлять інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (ст. 1265 ЦК).

Ця новела, по суті, безмежно розширює коло спадкоємців за законом і практично позбавить державу права на так звану відумерлу (виморочну) спадщину, тобто майно, яке залишилося після смерті громадянина за відсутності спадкоємців як за заповітом, так і спадкоємців за законом і яке успадковується державою.

Ступінь родинності визначається кількістю народжень, які відділяють родичів, при цьому народження самого спадкодавця в це число не входить. Таким чином, до спадкування в четверту чергу послідовно закликаються:

родичі четвертого ступеня споріднення-діти рідних племінників і племінниць спадкодавця (двоюрідні онуки і онучки, рідні брати і сестри його діда та баби (двоюрідні дід та баба);

родичі п'ятого ступеня споріднення - діти його двоюрідних онуків і онучок (двоюрідні правнуки та правнучки), діти його двоюрідних братів та сестер (двоюрідні племінниці та племінники), діти його двоюрідних дідів та бабок (двоюрідні дядьки та тітки);

родичі шостого ступеня споріднення - діти його двоюрідних правнуків та правнучок (двоюрідні праправнуки та праправнучки), діти його двоюрідних племінників та племінниць (троюрідні онуки та онучки), діти його двоюрідних дядьків та тіток (троюрідні брати та сестри).

До п'ятої черги ЦК України відносить також утриманців померлого, які не були членами його сім'ї, тобто непрацездатних і неповнолітніх осіб, які протягом п'яти років одержували від спадкодавця матеріальну допомогу, яка була для них єдиним або основним джерелом засобів існування (ст. 1265 ЦК).

За ЦК УРСР 1963 р. утриманці, тобто особи, які були непрацездатними за віком чи за станом здоров'я і перебували на утриманні спадкодавця не менше року до відкриття спадщини, становили особливу групу спадкоємців.

У п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 р. № 7 спеціально зазначається, що у п'яту чергу право на спадкування за законом також одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцями слід вважати неповнолітню або непрацездатну особу (жінку, чоловіка при досягненні відповідно 55 і 60 років, інвалідів І, П і Ш груп), яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

За ЦК УРСР 1963 р. утриманці не мали своєї постійної черги - вони закликалися до спадкування разом з тією чергою, яка отримувала спадщину. ЦК України практично усуває утриманців від спадкування, оскільки право на спадщину вони набувають лише за відсутності перших чотирьох черг спадкоємців за законом.

Нове спадкове законодавство надало право на спадкування в порядку представлення не лише внукам та правнукам, але і племінникам та двоюрідним братам та сестрам померлого. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення (ст. 1266 ЦК).

В ЦК України з'явилася новела, яка передбачає зміну черговості одержання права на спадкування (ст. 1259 ЦК).

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Водночас цей договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.

Черговість спадкування може бути змінена і за рішенням суду. Так, фізична особа, яка протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, може вимагати в судовому порядку визнання за нею права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування.

Спадкоємці за усною угодою між собою можуть змінити розмір частки рухомого майна у спадщині будь-кого з них. Якщо угода стосується нерухомого майна, то вона повинна укладатися в письмовій формі (ст. 1267 ЦК).

ЦК УРСР встановлював особливі правила щодо спадкування предметів домашньої обстановки та вжитку. При спадкуванні за законом це майно успадковували спадкоємці, які не менше одного року до смерті спадкодавця проживали спільно з ним. ЦК України скасував особливий правовий режим домашнього майна, включивши його в загальну спадкову масу.

Таким чином, домашнє майно підлягає поділу між спадкоємцями, які закликаються до спадщини, на загальних підставах, хоча спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки, яка їм належить.

Спадкоємці однієї черги отримують спадщину в рівних частках. Винятком з цього правила є спадкування спадкоємців в порядку представлення. У такому порядку спадкують онуки та правнуки, прабаба, прадід, племінники, двоюрідні брати та сестри померлого. Вони отримують ту частку, яка б належала їх померлим батькам, якби ті були живими на момент відкриття спадщини.

Так, якщо після смерті спадкодавця залишився його син і два онуки раніше померлого другого сина, то половину спадщини отримає живий син, а кожний онук матиме право на одну четверту частину спадщини, оскільки їм разом належить та частка, яку б отримав їх батько, коли б він був живий. Тобто у цьому випадку у спадкоємців однієї черги (син та онуки) частки будуть різними.

Онуки мають право отримати спадщину в порядку представлення лише в тому випадку, якщо їх батьки померли до відкриття спадщини, а не, наприклад, відмовилися від спадщини чи були усунуті від спадщини як негідні спадкоємці.

Практичне значення має і вирішення питання щодо порядку спадкування онуками, правнуками у випадку, коли вони є спадкоємцями за законом першої черги і одночасно один з них перебував на утриманні померлого.

Якщо онуки і правнуки закликаються до спадкування в порядку представлення, вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкуванні за законом одному з померлих батьків. Тобто, якби після смерті спадкодавця залишилися його старший син і троє онуків молодшого сина, то син отримав би половину спадку, а онуки поділили б частку свого померлого батька і отримали б по 1/6.

Спадкове майно переходить у власність територіальної громади у випадках:

- якщо спадкоємець заповів все своє майно або його частину державі;

- якщо спадкоємці відмовилися від спадщини на користь держави;

- якщо всі спадкоємці відмовилися від спадщини або не прийняли її у встановленому порядку;

- якщо заповідана лише частина майна, а спадкоємці за законом відсутні;

- якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом і за рішенням суду спадщина визнана відумерлою;

- якщо спадкоємці усунуті від спадщини як негідні.