До зобов’язальних способів належать: неустойка, порука, гарантія, завдаток

До речово-правових способів належать: застава і при тримання.

Згідно з ч. 2 ст. 546 ЦК договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Іншим видом, встановленим законом може бути додаткова (субсидіарна) відповідальність учасників Товариства з додатковою відповідальністю за боргами товариства (ст. 151 ЦК); визнання дійсним право чину, який не був нотаріально посвідчений внаслідок ухилення від нотаріального посвідчення однієї із сторін (ст. 220 ЦК). У договорі може бути покладено ризик випадкової загибелі речі на іншу особу, яка не є власником (наприклад, наймача).

 

Неустойка

Ч.1 ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Форми неустойки.

Штраф – це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пеня – це неустойка, що обчислюється у відсотках від уми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Види неустойки

1) штрафна;

2) залікова;

3) альтернативна;

4) виключна.

У ч. 2 ст. 552 ЦК встановлено загальне правило штрафної неустойки (сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності збитків у кредитора.

Відсотки на неустойку не нараховуються.

Порука і гарантія

Ч.1 ст. 553 за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному розмірі.

Ч.1 ст. 560 ЦК за гарантією банк, або інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку.

Відмінності між порукою і гарантією

1) порука виникає на підставі договору, гарантія встановлюється одностороннім правочином;

2) поручителем може виступити будь-який учасник цивільних відносин, а гарантом – лише банк, інша фінансова установа, страхова організація;

3) у разі порушення основного зобов’язання поручитель разом з боржником несуть солідарну відповідальність перед кредитром, гарант відповідає (сплачує грошову суму) виключно відповідно до умов наданої гарантії;

4) у разі виконання зобов’язання поручителем до нього переходять усі права кредитора, гарант після виконання зобов’язання визначеного гарантією отримує право регресу до боржника.

Завдаток

Ч.1 ст. 570 ЦК: Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Функції завдатку

1) забезпечувальна;

2) цивільно-правової відповідальності;

3) доказову;

4) компенсаційну;

5) відступного;

6) платіжну.

Основною функцією завдатку є забезпечення виконання договірного зобов’язання. Відповідно до ч.1 ст. 571 ЦК якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Втрата завдатку однією стороною або повернення його у подвійному розмірі другою стороною є мірою цивільно-правової відповідальності. На цій підставі можна зробити висновок про те, що завдаток виконує функцію цивільно-правової відповідальності.

Завдаток виконує функцію підтвердження факту укладення договору, або як її ще називають, доказову функцію. Відповідно до ч.1 ст. 570 ЦК України завдаток видається на підтвердження зобов’язання, тобто є доказом того, що договірне правовідношення, виконання якого ним забезпечується, дійсно виникло.

Оскільки, сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки із зарахуванням суми завдатку, він може виконувати також компенсаційну функцію. Відповідно до ч.2 ст. 571 ЦК сторона, винна у порушенні зобов’язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. Норма ч.2 ст. 571 ЦК, є диспозитивною. Тому, сторони зобов’язання, яке забезпечується завдатком, можуть передбачити інше співвідношення між збитками і завдатком. Так, у договір може бути включена умова, згідно з якою, в разі залишення завдатку у сторони, якій його було видано, або повернення подвійного розміру завдатку стороні, яка його видала, заподіяні збитки цій стороні не відшкодовуються. За наявності такої умови завдаток виконуватиме функцію відступного.

В юридичній літературі поширеною є думка про платіжну функцію завдатку. Ця функція виводиться з ч.1 ст. 570 ЦК України, відповідно до якої грошова сума, що є завдатком, видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні.

Грошовою сумою, що сплачується в рахунок належних за договором платежів є також аванс. Однак, між завдатком та авансом є суттєва різниця - аванс ніколи не виконує забезпечувальної функції, тобто, не тягне за собою правових наслідків, передбачених для завдатку. У ч.2 ст. 570 ЦК встановлено презумпцію „авансу”.

 

Застава (ст. 552 ЦК)

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Види застав

І За підставою виникнення:

1) на підставі договору;

2) на підставі закону (ст. 164 Кодексу торговельного мореплавства України);

3) на підставі рішення суду.

ІІ За предметом застави (Законом України „Про заставу” від 2.10.1992 р.):

1) іпотека (застава нерухомого майна – Закон України „Про іпотеку” від 5.06.2003 р.;

2) транспортних засобів та космічних об’єктів;

3) товарів в обороті або у переробці;

4) заклад (застава рухомого майна);

5) майнових прав;

6) цінних паперів.