Відповідно до ст. 24 ЦК України фізичною особою є людина.

Поняття фізична особа походить із римського приватного права, де вживався термін „persona naturale” (природня особа), що позначав осіб, які існують реально як витвір природи. Цей термін вживався на противагу терміну „persona moralе”, яким позначалося поняття юридична особа, тобто така, що є витвором закону а не природи.

Поняттям фізична особа, охоплюються три категорії осіб:

– громадянин України

– іноземець

– особа без громадянства

Фізична особа стає суб’єктом цивільних правовідносин завдяки специфічному станові, який називається правоздатність.

Відповідно до ч.1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Це положення вказує на природній характер цивільної правоздатності, яка існує в людини від природи, а не надається державою чи іншими особами.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження.

У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини (ст. 1200 - у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди має дитина померлого, народжена після його смерті; ст. 1261 - У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті).

У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Це положення нового ЦК України дає підстави зробити висновок про наявність вікового критерію цивільної правоздатності, а отже – про її рівні.

Вищим рівнем цивільної правоздатності є правоздатність повнолітньої фізичної особи, яка володіє здатністю мати усі цивільні права та обов’язки. Нижчим рівнем цивільної правоздатності є правоздатність дитини, яка нездатна мати окремі цивільні права та обов’язки. Наприклад, особа яка не досягла повноліття не може скласти заповіт, бути представником інших осіб, виступати засновником підприємницької організації та ін.

В межах свого рівня правоздатності всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов’язки (ч.1 ст. 26 ЦК України).

Оскільки правоздатність фізичних осіб має природній характер вона об’єктивно не може бути ніким обмежена. Сааме тому законодавець відмовився від формулювання ЦК Української РСР про „недопустимість обмеження правоздатності”. Натомість у ст. 27 ЦК України вживається термін „запобігання обмеженню можливості фізичної особи мати цивільні права та обов’язки”.

Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є нікчемним (договір, за яким мати відмовляється від аліментів на користь дитини).

Правовий акт Президента України, органу державної влади, органу влади АРК., органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб не може обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, крім випадків, коли таке обмеження передбачено Конституцією України (с. 41 Конституції допускає примусове відчуження об’єктів права приватної власності лише як виняток з мотивів суспільної необхідності).

4. Щоб стати активним, а не пасивним учасником цивільних правовідносин фізична особа має володіти цивільною дієздатністю.

Цивільна дієздатність властива фізичній особі не тому, що вона може вчиняти фізичні дії (рухи), тому що вона може усвідомлювати їх значення та керувати ними.

Наголос на інтелектуальному критерії

Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Цивільна дієздатність фізичної особи складається з 4-х елементів:

1) набувальна здатність - здатність своїми діями набувати цивільних прав та створювати цивільні обов’язки;

2) здійснювальна здатність - здатність самостійно здійснювати цивільні права;

3) виконавча здатність - здатність самостійно виконувати цивільні обов’язки;

4) деліктоздатність - здатність самостійно нести цивільну відповідальність.

Цивільна дієздатність фізичних осіб поділяється на видиза віковим та інтелектуальним критеріями.

За віковим критерієм цивільна дієздатність фізичних осіб поділяється на:

1) повну дієздатність

2) неповну дієздатність

3) часткову дієздатність

Повна цивільна дієздатність

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття).

Повна цивільна дієздатність фізичної особи може виникати і з іншого моменту, до досягнення особою 18 років.

Цивільна емансипація відбувається шляхом:

1). Набуття повної дієздатності (ст. 34 ЦК)

2). Надання повної дієздатності (ст. 35 ЦК)

Неповна цивільна дієздатністьфізичних осіб віком від 14 до 18 років(неповнолітніх осіб)

Обсяг цивільної дієздатності:

- Згода батьків (піклувальників) на вчинення інших правочинів

- Письмова нотаріально посвідчена згода на право чини щодо транспортних засобів або нерухомості

- Згода будь-яких батьків. Дозвіл органу опіки і піклування у разі заперечення того з батьків з ким проживає неповнолітня особа

- Обмеження права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншим доходом або позбавлення цього права (за наявності достатніх підстав)

- Відповідальність неповнолітньої особи

Часткова цивільна дієздатність фізичних осіб віком до 14 років (малолітніх осіб)

Обсяг цивільної дієздатності:

- Дрібний побутовий правочин;

1) задовольняє побутові потреби особи

2) відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку

3) стосується предмета, який має невисоку вартість

- Не несе відповідальності за завдану нею шкоду.