Основи психодіагностики і психокорекції у роботі гувернера

1. Для дослідження особистості дитини використовуються різні методи: спостереження, бесіда, вивчення біографічних даних, продуктів діяльності дитини, тестування та інші. Так, для експериментальної діагностики психологічного розвитку дитини можна застосовувати такі загальновідомі методики:

· методика Пьерона-Рузера (для вивчення уваги і сенсомоторних реакцій), таблиці Шульте, рахунок за Крепеліним, коректурна проба Бурдона (для вивчення уваги);

· для дослідження пам’яті – тест Мейлі, Бентона, методика піктограм, запам’ятовування 10 слів,

· для вивчення особливостей інтелектуальної діяльності дитини – класифікація, виключення, складання малюнків із окремих частин, заповнення пропусків в оповіданнях, шкала Векслера;

· для вивчення емоційно-особистісної сфери – методики дослідження рівня домагань, визначення самооцінки за методом Дембо-Рубінштейна, розуміння гумору з використанням малюнків;

· особистісні опитувальники Кеттела, Айзенка, проективні методики-тести Роршаха, Розенцвейга, малюнок неіснуючої тварини, малюнок сім’ї та інші.
Головною умовою використання наведених методик у психодіагностичній роботі з дитиною є їх адаптованість до віку дитини.

Щоденник гувернера
І. Загальні відомості про дитину:

· Прізвище, ім’я вихованця:________________

· Стать_____________

· Дата народження______________________

· Відомості про батьків______________________

· Склад сім’ї____________________________

· Причина, за якою батьки звернулися до послуг гувернера________
ІІ. Характеристика стану здоров’я дитини:
ІІІ. Характеристики загального розвитку дитини:
(на основі спостережень, досліджень тощо)
ІV. Щоденник спостережень за дитиною (може мати такі примірні розділи):

1. Перспективний план роботи з дитиною: (на півріччя, рік за окремими напрямами)

2. Режим дня: (укладається на конкретний період – місяць, кілька місяців, півріччя з урахуванням віку дитини та стану її здоров’я, має гнучкий характер, при необхідності корегується)

3. Планування роботи на тиждень: (за щоденною формою з урахуванням особливостей режиму)
VІІІ. Плани-конспекти індивідуальних занять

Психокорекційна робота домашнього вихователя, якщо вона необхідна дитині, повинна ґрунтуватися на результатах попереднього психодіагностичного дослідження особистості вихованця і спрямовуватися головним чином на подолання негативних проявів поведінки дитини, а саме, на причину, яка лежить в їх основі. У дітей дошкільного віку і молодших школярів провідним видом діяльності є гра, а тому ігрова терапія буде найкращим засобом психокорекції. Через гру можна передати дитині соціально-прийнятні форми поведінки, гра є тим засобом, який веде до катарсису, знімає негативні емоції. У подальшому можна все більше і більше використовувати а рольову і ділову ігри. При цьому стосунки гувернера і вихованця повинні бути довірливими, теплими, природними, ґрунтуватися на емпатії, любові та прийнятті дитини такою, якою вона є зараз, але із розвитком прагнення до самозростання.
Ефективними засобами психокорекційного впливу будуть також такі види арттерапії, як: казкотерапія, бібліотерапія, музикотерапія та ін., які використовують лікувальний ефект мистецтва. Можливе поєднання ігрової терапії із арттерапією, що дасть можливість більш ефективно впливати на вихованця. Але треба пам’ятати що кожен окремий випадок, кожна дитина неповторні, і домашньому вихователю потрібно вміти знайти правильне рішення проблеми і підібрати найефективнішу корекційну методику.

Казкотерапія – ефективний спосіб корекції поведінки дитини, адже метою казкотерапії є підведення людини до усвідомлення своєї внутрішньої сутності, своєї єдності і неповторності, до відчуття гармонії із собою і світом. У процесі казкотерапії людина навчається сприймати себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність.

Казкотерапія – це один із ефективних методів роботи з учнями початкових класів, які зазнають тих чи інших емоційних та поведінкових труднощів. Суть цього методу у створенні особливої казкової атмосфери, яка робить мрії дитини дійсністю, дозволяє дитині вступити у боротьбу зі своми страхами, комплексами.

Основний принцип казкотерапії – цілісний розвиток особистості, турбота про душу, зцілення казкою.

Казкотерапія добре долає у дітей високий рівень тривожності, різноманітні страхи, агресивність, адаптує до різних дитячих колективів. Казкотерапію можна використовувати у роботі з агресивними дітьми, невпевненими, сором’язливими, брехливими, а також у випадках різного роду психосоматичних захворювань. Процес казкотерапії дозволяє дитині усвідомити та проаналізувати свої проблеми, побачити шляхи їх вирішення.

Суть методу казкотерапії полягає в тому, що казка доступно пояснює, що добре, а що погано. На прикладі позитивних персонажів дитина вчиться бути хорошою, а негативні герої казок викликають у неї лише негативну реакцію. Негативний герой завжди залишається покараним, а доброму дістається красуня-принцеса й півцарства на додаток.

Терапевтична казка відрізняється від звичайної тим, що її вигадують спеціально з урахуванням особливостей дитини. Тобто її головний герой схожий на дитину, він переживає ті ж проблеми й емоції. Він бореться, наприклад, з темрявою, й за його вчинками дитина може бачити, що це насправді не так уже й страшно. Або, навпаки, героя казки доля карає за те, що він не миє руки або не слухається батьків.

Головне завдання казок: через казкові події показати герою ситуацію з іншого боку, запропонувати альтернативні моделі поведінки.

Казка використовується батьками, вчителями, психологами для підготовки дитини до школи, організації її входження у простір шкільного життя. Казкотерапія дозволяє опанувати позитивними моделями поведінки, знизити негативні емоції, рівень тривожності. Спілкування дітей із казкою допомагає їм впоратися зі своїми негативними станами, невпевненістю, лінню, небажанням пізнавати нове тощо.