Поняття, функції та види договору. Зміст та форма господарського договору.

" Господарський договір - це засноване на домовленості сторін і зафіксоване у встановленій законом формі, зо­бов'язальне правовідношення між суб'єктами господарю­вання, змістом якого є взаємні права та обов'язки сторін у галузі господарської діяльності з урахуванням загально­господарських (публічних інтересів)". Водночас, і, виходячи з публічних інтересів у господарському договорі Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні дого­вори), а у визначених законом випадках — затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору обов'язкове для сторін, якщо він заснований на державному замовленні виконання якого неодмінне для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону що­до обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Велика різноманітність господарських договорів зумов­лює їх різноманітну класифікацію, а саме:

- за терміном дії: довгострокові (5 і більше років), середньострокові (від 1 до 5 років), короткострокові (до ро­ку) та разові;

- за суб'єктним складом: двосторонні (договір між дво­ма учасниками); багатосторонні (договори за участю більше двох суб'єктів);

- за взаємним становищем сторін: вертикальні (од­нією зі сторін є уповноважений державний орган); горизонтальні (укладаються між юридичне рівними суб'єктами господарювання);

- договори за конкуренцією покупців (тендери, торги, аукціони);

- залежно від економічного інтересу та юридичного змі­сту господарських договорів:

- договори на реалізацію та придбання майна (постав­ки, контрактації сільськогосподарської продукції, купівлі-продажу тощо);

- договори на передачу майна в користування (орен­ди, лізингу);

— договори на виконання робіт (підряду, підряду на капітальне будівництво, виконання науково-дослід­них робіт тощо);

- договори транспортного обслуговування (перевезен­ня вантажів, пасажирів усіма видами транспорту);

- договори надання послуг (схову, експедиції, техоб­слуговування тощо);

- договори залежно від ролі у встановленні господар­ських зв'язків (генеральні договори, субдоговори);

- договори у зв'язку з проведенням переговорів (по­передній та основний договори);

- договори за ступенем складності (прості та комп­лексні).

Зауважимо, що така класифікація найдохідливіша та в юридичній літературі можлива за іншим критерієм.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

1) вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на власний розсуд будь-які умови дого­вору, що не суперечать законодавству;

2) примірного договору, рекомендованого органом управ­ління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором або доповнювати його зміст;

3) типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть від­ступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

4) договору приєднання, запропонованого однією сторо­ною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти при вступі в договірні відносини мають право наполя­гати на зміні його змісту.

Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.

Господарські договори укладаються за правилами, вста­новленими ЦК України з урахуванням особливостей, перед­бачених ГК України, іншими нормативно-правовими акта­ми щодо окремих видів договорів.