Майно у господарській діяльності.

При здійсненні господарської діяльності окрім органі­заційних та управлінських зусиль, необхідним є забезпе­чення функційуправління власністю у певному правовому режимі. Згідно з ч. 1 ст. 139 ГК України, майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (у тому числі нематеріальні активи), які ма­ють вартісне визначення, виробляються та використо­вуються у діяльності суб'єктів господарських відносин і відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Відтак, положення цієї статті розрізняють майно в речовій формі (рухоме і нерухоме) і нематеріальні активи (безтілес­не майно).

Проте таке визначення є неповним. Насамперед у ст. 190 ЦК майном як особливим об’єктом визнається і окрема річ (сукупність речей), і майнові права та обов’язки. Зауважимо, що майнові права і обов’язки теж відбиваються в балансі суб’єкта господарювання.

Майно можна класифікувати за кількома ознаками:

1) рухоме і нерухоме майно (ст. 181 ЦК України);

2) залежно від використання/невикористання в безпосередній виробничій діяльності;

3) за здатністю до обігу: майно, вилучене з обігу, обмежене в обігу та таке, що перебуває у вільному обігу (ст. 178 ЦК України);

4) матеріальні і нематеріальні активи.

Майно в речовій формі залежно від природних властиво­стей традиційно поділяється на рухоме і нерухоме (ст. 181 ЦК України).

Різновидом нерухомого майна визнається під­приємство, котре використовується для здійснення підпри­ємницької діяльності як єдиний майновий комплекс, до складу якого входить власне нерухомість (земельні ділянки, будинки, споруди), рухомі речі (устаткування, інвентар, си­ровина, продукція), безтілесне майно (права вимоги, бор­ги, право на торговельну марку або інше позначення й інші права (ст. 191 ЦК України).

До майна суб'єктів господарювання належать рухомі ре­чі, котрі вільно переміщуються у просторі (ч. 2 ст. 181 ЦК України). Правовий режим таких речей спрощений, оскіль­ки вони зазвичай вважаються товаром, призначеним для відчуження. Відтак їх обіг не потребує реєстрації, за пев­ними винятками.

Нематеріальні активи до яких, згідно зі ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", належать:

- об'єкти інтелектуальної (в тому числі "промислової") власності (винаходи та корисні моделі);

- промислові зразки;

- сорти рослин і породи тварин;

- торговельні марки (знаки для товарів і послуг);

- комерційне (фірмове) найменування; - географічне за­значення; - комерційна таємниця; - комп'ютерні програ­ми;

- науково-технічна інформація;

- права користування землею, водою, надрами, інши­ми ресурсами навколишнього природного середовища тощо.

У ст. 139 ГК наведено класифікацію майнових цінностей залежно від економічної форми, якої вони набувають у процесі здійснення господарської діяльності: основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари.

Основними фондами виробничого і невиробничого при­значення є будинки, споруди, машини й устаткування, об­ладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використан­ня, що віднесено законодавством до основних фондів.

Оборотні засоби — це сировина, паливо, матеріали, мало­цінні предмети та предмети, які швидко зношуються, інше майно виробничого та невиробничого призначення, котре віднесено законодавством до оборотних засобів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гро­ші у національній та іноземній валюті, призначені для здій­снення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єк­тами, а також фінансових відносин згідно зі законодав­ством.

Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визна­ються вироблена продукція (товарні запаси), виконані робо­ти та послуги.

Особливим видом майна суб’єктів господарювання є цінні папери.