Про місце й роль учителя в суспільстві

Священна праця вчителя щоденна.

Учитель як мати, прагне все краще дітям дати.

Учитель як батько й мати, вчить честь шанувати.

Учитель, як сіяч доброго насіння, вчить молоде покоління.

Вчителя і дерево пізнають з плодів.

Один учитель ліпше, як дві книжки.

Бути вчителем і не навчитися – неможливо.

Професія вчителя прекрасна, мов на небі сонце ясне.

Де вчитель зерна засіває, там дурману місця немає.

Де праця вчителя завзята, там країна на героїв багата.

Де вчитель і школа, там знання і світло довкола.

Учитель — добра і розуму повелитель.

Учитель народний, бо труд його благородний.

Покликання вчителя прекрасне: дбати, щоб іскра знань не гасла.

Щоб учителем стати, треба щире серце мати.

Українські прислів’я

 

Предмет мистецтва виховання лежить у сфері діяльності педагога, спрямованої на організацію життя дітей, на організацію їх відносин з навколишнім світом.

Азаров Ю. П.

 

Без педагогічної майстерності, техніки не може бути хорошого вчителя. Це головна передумова розвитку дитячої самодіяльності. Техніка відповідає на питання „Як”. Техніка − це різець, без якого немислима робота.

Азаров Ю. П.

Педагогічна техніка − це сукупність засобів, прийомів, за допомогою яких майстер-вихователь домагається необхідного виховного ефекту. Таким чином, майстерність проявляється в педагогічній техніці в тому, як веде себе педагог, як володіє своїм голосом, в яких межах дозволяє собі виявляти гнів, радість, сумніви, вимогу, довіру, як він уміє звернутися до колективу і до окремої дитини.

Азаров Ю. П.

 

Педагогічна техніка дозволяє керувати емоціями, організовувати поведінку, характер і темперамент виховання означає здатність підпорядковувати свою поведінку не лише „почуттям правди”, але й почуттям форми. Взаємодія почуттів і техніки призводить до цілісного образного емоційного впливу педагога на особистість, на колектив, у цій єдності внутрішнього й зовнішнього − сила майстерності. Подолання розриву між почуттями і технікою − вивірений шлях до майстерності. Якщо педагог акцентує свою увагу лише на почуттях, він упадає в мелодраматизм... Техніка без правди почуттів стає безпомічною, в особливості, коли виникає проблема розв’язання конфліктів колективного життя.

Азаров Ю. П.

 

Педагогу необхідна своя техніка, яка допомагає йому впливати на почуття дітей. Це − мистецтво, яким педагогу необхідно оволодівати досконало. І міміка, і жести, і голос − все має виражати його почуття, його ставлення до того чи іншого вчинку або події в житті дитячого колективу. За своїм устремлінням, силою і яскравістю ці дії педагога обов’язково викличуть у дітей потрібну реакцію, викличуть у них такі емоції, які завжди залишають в їхніх душах глибокий слід.

Азаров Ю.П.

 

Дитина не може чекати щастя. Вона нетерпляча. Вона хоче і повинна бути щасливою сьогодні, зараз. І який же я педагог, якщо кожна секунда спілкування зі мною не робить її щасливою і радісною і, звичайно ж, розумною і досвідченою?

Амонашвілі Ш. О.

Кожний шкільний день, кожний урок має осмислюватися педагогом як подарунок дітям.

Амонашвілі Ш. О.

 

Дітей треба любити всім серцем і, щоб їх любити так, треба вчитися в них, як слід виявляти цю любов. Кожний шкільний день, кожний урок повинен бути осмисленим педагогом як подарунок дітям. Кожне спілкування дитини зі своїм педагогом має вселяти в неї радість і оптимізм.

Амонашвілі Ш. О.

 

Хай педагог завжди спішить до дітей, радіє кожній зустрічі з ними; тоді й діти спішитимуть до школи й від усього серця радітимуть кожній зустрічі зі своїм педагогом.

Амонашвілі Ш. О.

 

Пам’ятка для вчителя:

Будь обережний!

Не помилися!

Не зашкодь!

Будь надією для школяра!

Даруй себе дітям!

Знай, чого прагнеш!

Постійно шукай у дитині багатство її душі!

Будь терплячий в очікуванні дива і будь готовий до зустрічі з ним у дитині!

Амонашвілі Ш. О.

 

Педагог виховує нову людину, людину майбутнього; тому необхідно, щоб він сам уособлював у собі найвищі риси нової людини, сам являв людину з майбутнього.

Амонашвілі Ш. О.

Педагогові треба вчитися дарувати дітям радість пізнання, самому сміятися і радіти на своїх уроках разом з дітьми.

Амонашвілі Ш. О.

 

Те, що сам ти знаєш, передай іншим, а те, чого не знаєш, від інших візьми.

Анварі

 

Обличчя − це квітка на стеблині, яка зветься людиною. Квітка ця завжди в русі, вираз її постійно змінюється, на ній відображаються то сміх, то захоплення, то замисленість, які раптом змінюються безсловесною тупістю або заціпенінням мертвої природи.

Андрич І.

 

Емоційним переживанням ми можемо протидіяти, виховуючи волю, навчившись керувати емоціями і розумно долати так звані емоційні стреси.

Анохін П.

 

Учителі, яким діти зобов’язані вихованням, більш пошановані, ніж батьки, яким діти зобов’язані лише народженням: одні дарують нам лише життя, а другі − гідне життя.

Аристотель

 

Ні! не білою дошкою є душа дитини, а деревом у зерні, людяною у можливості. Хоч яке старе порівняння вихователя із садівником, але воно глибоко правильне, і ми й собі скористаємося ним. Так, дитина − це молодий, блідо-зелений паросток, який ледь визирнув із старого зерна; а вихователь − це садівник, який плекає цей паросток.

Бєлінський В. Г.

 

Я вважаю, що основа педагогічної підготовки − широка загальна освіта, знання й розуміння людей, уміння розбиратися в філософських питаннях, інтенсивний громадський інтерес. Якщо педагог позбавлений цього, він − педагог без фундаменту.

Блонський П. П.

 

У школі має бути якнайбільше яскравих барвистих годин. І для того, щоб захопити дитину розповіддю (а діти дуже люблять розповідь), потрібно не так багато: треба бути простим і щирим, самому почувати й уникати пишних фраз.

Блонський П. П.

 

Перетворимо ж уроки на спільне життя вчителя з дітьми, хай урок буде або спільною працею над новим завданням, або задушевною спільною бесідою, хай учитель не ховає від дітей свого серця, в якому вони побачать не лише учительську дратівливість і сухість, хай нова наша школа думки, людяності й поезії для дитини стане школою, повною людського життя й живої культурної творчості і для вчителя.

Блонський П. П.

 

Любіть не школу, а дітей, які приходять до школи, любіть не книжки про дійсність, а саму дійсність; не життя звужуйте до навчання, а навчання розширюйте до життя! А найголовніше: любіть життя і якнайбільше живіть живим життям.

Блонський П. П.

 

Учитель лише співробітник, помічник і керівник дитини у власній праці дитини.

Блонський П. П.

Учитель у встановленні дисципліни відіграє величезну роль. Найкраще діти поводяться на уроках учителя, що має такі якості: 1) спокійний, урівноважений; 2) такий, що ставить перед дітьми певні, зрозумілі для них, тверді, але посильні вимоги; 3) не принижує особи дитини й розуміє психологію дітей.

Блонський П. П.

 

Невелика доза ввічливості робить життя приємним, велика − облагороджує його.

Боуві К.

 

Накопичення вчителем практичного досвіду є необхідною, але недостатньою умовою професійного зростання: лише постійне осмислення, аналіз і перебудова власного досвіду дає змогу вчителеві розвивати свою майстерність.

Браже Т. Г.

 

Коли дитина бачить, що вчитель любить її, чуйно ставиться до її потреб та інтересів, готовий прийти до неї в будь-який час на допомогу, вона відповість йому любов’ю на його любов.

Вахтєров В. П.

 

Для наукового розвитку необхідне визнання повної свободи особистості, особистості духу, бо тільки за цієї умови може один науковий світогляд змінюватися іншим, створеним вільною, незалежною роботою особистості.

Вернадський В. І.

 

Не почуваєш любові до дітей − сиди спокійно, займайся собою, речами, чим хочеш, але тільки не дітьми.

Вигдорова Ф.

 

 

У співпраці дитина може зробити більше, ніж самостійно.

Виготський Л. С.

 

Талант виховання, талант терплячої любові, повної відданості, відданості хронічної, рідше трапляється, ніж усі інші. Його не може замінити жодна пристрасна любов матері, жодна сильна доказами діалектика.

Герцен О. І.

 

Навчаючи інших, сам навчаєшся.

Гоголь М. В.

 

Якщо ти навчаєш, намагайся говорити коротко, щоб розум слухняний відразу ж зрозумів слова і зберігав їх у пам’яті правильно. Все, що зайве, зберігати розум наш не може.

Горацій

 

Такт − це розум серця.

Гуцков К.

 

Щирий, тобто який ніколи не зникає, педагогічний запал повинен ґрунтуватися на любові до вчительської справи, до праці, спрямованості на розвиток дитячого розуму, отже, вчителеві більшою чи меншою мірою байдуже, чого він повинен учити. Він хоче навчати, навчання − його радість, насолода, покликання. Та для того, щоб постійно підтримувати інтерес до предмета й освіжати розум − адже яка людина, що поривається вперед, не відчуває потреби в розширенні світогляду й освіжуванні розуму за вічного повторення одних і тих самих предметів і знань, що триває упродовж усього життя, одних і тих самих! − слід постійно вивчати праці інших людей з тих предметів, які викладаєш.

Дістервег А.

Я кажу вам: без прагнення до наукової роботи вчитель елементарної школи неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.

Дістервег А.

 

Учитель для школи − це те саме, що сонце для всесвіту. Він джерело тієї сили, яка надає руху всій машині. Остання заіржавіє в мертвому заціпенінні, якщо він не зуміє вдихнути в неї життя і рух...

Дістервег А.

 

Найбільш важливим явищем у школі, найбільш повчальним предметом, найбільш живим прикладом для учня є сам учитель. Він − уособлений метод навчання, саме втілення принципу виховання.

Дістервег А.

 

Поганий учитель підносить істину, хороший учить її знаходити.

Дістервег А.

 

Мистецтво спілкуватися з дітьми неможливо передати дидактично, можна лише вказувати засади, на яких воно може утверджуватися, і мету, до якої необхідно прагнути.

Добролюбов М. О.

 

Таж кожен вчитель – це суцільна драма.

Це вузол всіх вітрів, що дмуть зівсюди.

А ще такий, як Вчитель наш.

Таж кожен крок і кожен його намір –

Це вибухівка, стиснута, спресована

Характером таким і волею могутньою.

Драч Іван

… Який у нім глибокий

Заряд добра, любові, чистоти

У намірах створить людину!

О, як сердець дитячих досягти,

Зуміть, як він, бодай наполовину!

Драч Іван

 

Учитель повинен і вчити, і любити дітей всіх однаково, як синів багатих, так

і сиріт убогих...

Другий статут луцької школи

 

Отже, по-перше, є потрібним для того, хто віддав себе на учительську службу, мати природне покликання, тобто прихильність, і прийняти за основу, що він не заради плати, або не з нестатку, але для загального добра людства на важкій цій службі добровільно працювати бажає. Такий буде добрим учителем і щасливими будуть його учні.

Духнович О. В.

 

Педагогіка є мистецтво мистецтв, тому і педагог усіх художників з погляду звання свого перевищує, бо він є той, хто не якусь хитку річ, але людину і людство облаштовує.

Духнович О. В.

 

Коли очі говорять одне, а язик інше, досвідчена людина більше вірить першим.

Емерсон Т. А.

 

Учитель виховує насамперед своїм прикладом, вчинками, знаннями. Щоб його інтелектуальні надбання стали часткою духовного світу учнів, треба мати справжню освіченість, постійно її поглиблювати, збагачувати.

Захаренко О. А.

 

Схиляю голову перед людьми з високим рівнем духовності, перед освітянами і науковцями, які кидаються під маховик історії, рятуючи дітей, друзів, науку.

Захаренко О. А.

 

Педагогічна помилка, як помилка лікаря. Ми, вчителі, повинні терпляче торувати шлях до серця дитини, щоб розбудити доброту, колективістські прагнення, формувати високі духовні поривання.

Захаренко О. А.

 

Спасибі бунтарям ідей, фанатикам і мрійникам завтрашнього дня за те, що вміють переплавити зло на добро, ненависть на любов, безвихідь на надію, творять інший, благородний світ, ауру тепла, затишку і чарівної мрії.

Захаренко О. А.

 

Повторіться у ваших вихованцях прекрасними рисами національної культури, духом любові до свого народу, любові до вищої цінності − Людини.

Захаренко О. А.

 

Для мене навіть звання „учитель” містило в собі незвичайний, неосяжний зміст. Учитель! Людина, яка знає все, бачить усе, розуміє все. Учитель не для себе

живе − для народу. Тож якою треба бути людиною, щоб заслужити всенародну пошану.

Збанацький Ю.

 

 

Учитель − і сценарист, і режисер, і виконавець.

Зязюн І. А.

 

Нетактовність у молодості ще можна списати на погане виховання, нетактовність зрілої людини − наслідки моральної тупості. Це назавжди.

Іскандер Фазіль

 

Великий той учитель, хто виконує на ділі, чому вчить.

Катон Старший

 

Головне в тому, щоб полюбити цю працю. Якщо ви полюбите школу, дітей і захопитесь роботою по-справжньому, ви знайдете шляхи і засоби для подолання всіх перешкод і труднощів.

Колас Якуб

 

Кожен учитель покликаний сам будувати власний досвід роботи (за нього ніхто цього зробити не може); будуючи цей досвід, він, як у дзеркало, вдивляється у досвід інших учителів.

Кулюткін Ю. М.

 

Наші (вчителі − Упоряд.) певні, що вони поставлені на високо почесному місці, що їм надано чудову посаду, вище за яку нічого не може бути під сонцем.

Коменський Я. А.

 

Стовбур не доходить до всіх крайніх гілок, але, залишаючись на своєму місці, подає сік головним гілкам, які прилягають до нього; ті передають його іншим аж до останніх і найменших гілок дерева... Так і вчитель зможе задовільно працювати із класом, якщо він організує взаємодію учнів.

Коменський Я. А.

Коли вчителі будуть привітні і ласкаві, не будуть відштовхувати від себе дітей своїм суворим поводженням, а будуть приваблювати їх своєю прихильністю, манерами і словами... Словом, коли вчителі будуть ставитися до учнів з любов’ю, тоді вони легко завоюють їх серця так, що дітям буде приємніше бути в школі, ніж дома.

Коменський Я. А.

 

Сократа хвалили за те, що маючи можливість посісти громадську посаду і бути корисним своїй батьківщині, він надавав перевагу службі вихованню юнаків, заявляючи, що більш корисний державі той, хто зробить багатьох спроможними керувати державою, аніж той, хто керує сам.

Коменський Я. А.

 

Роки праці все очевидніше підтверджують, що діти заслуговують на повагу, довір’я і доброзичливість, що з ними приємно бути у погідній атмосфері лагідних відчуттів, веселого сміху, перших бадьорих зусиль і здивувань, чистих, світлих і милих радощів, що праця жива, плодотворна й красива.

Корчак Януш

 

Ось похила, по якій котиться вихователь: зневажає, не довіряє, підозрює, стежить, ловить, картає, звинувачує і карає, шукає прийнятних способів, щоб запобігти; щоразу частіше забороняє і нещадно примушує; не бачить зусилля дитини, яка старається заповнити чимось аркуш паперу або годину життя.

Корчак Януш

 

Критерієм майстерності має виступати освоєння алгоритмів розв’язання професійних задач, які можуть бути знайдені в процесі попередніх досліджень.

Кузьміна Н. В.

 

 

У характері, у манерах, у стилі, у всьому найпрекрасніше − це простота.

Лонгфелло Г.

 

Кожний учитель може досягти бажаної мети за допомогою праці, несхитної наполегливості й суто „учительського терпіння” і чим більше буде з боку вчителя наполегливості, тим більше буде й податливості з боку учнів.

Лубенець Т. Г.

 

Нові покоління сприймають усе цінне, набуте багатьма тисячами поколінь... Педагог − це та людина, яка повинна передати поколінню все цінне накопичення віків.

Луначарський А. В.

 

Педагогічний процес − це також трудовий процес, і тому треба знати чого ти йдеш і що ти хочеш зробити зі свого матеріалу. Якщо золотих справ майстер зіпсує золото, золото можна переплавити. Якщо псуються коштовні камені, вони йдуть у брак. Але й найбільший діамант не може бути оцінений у наших очах дорожче, ніж новонароджена людина. Псування людини є величезним злочином, або величезна вина без вини. Над цим дорогоцінним матеріалом необхідно працювати абсолютно чітко, завчасно визначивши, що ти хочеш зробити з нього.

Луначарський А. В.

 

Психотехніка рекомендує, щоб кожен учитель зранку віддавав собі наказ: „Будь ввічливим!” Ввічливість перебудовує психічний стан самого вчителя, гальмуючи бурхливу реакцію на негативні подразники, забезпечує час на обдумування хоча б висловлювань, якими вчитель збирається характеризувати відповідь учня, яка не задовольняє вчителя, зберігає резерви душевних сил, забезпечує оптимістичну тверезість і доброзичливість у його тоні, погляді і поведінці.

Львова Ю. Л.

Яке б внутрішнє полум’я не палало в грудях наших учительок, як би потім посеред уроку не спалахнули їхні очі і не порожевіли щоки, заходячи до класу, вони вже одним своїм зовнішнім виглядом вносять туди або маленьке свято, або... сіру нудьгу. Вишуканість і смак, поза, красива, до лиця, зачіска, помірна косметика, яка допомагає зберегти свіжість і яскравість фарб − норма будь-якої працюючої жінки, в тому числі й учительки. Що ж стосується вчителів-чоловіків, то елегантність їхнього одягу має бути прикладом для наслідування підлітків і юнаків.

Львова Ю. Л.

 

У розвитку оптимізму велике значення має „гімнастика” почуттів: учитель повинен зміцнювати себе в радості, бадьорості, енергійності. Як же це робити? Вправлятися в „гімнастиці” почуттів означає грати. Це твердження найчастіше викликає обурення педагогів: „Грати?! Ще цього бракувало! Діти відразу розгадають”. І вони мають рацію, коли це буде підробка, якщо це буде акторство в поганому розумінні слова. Коли ж ідеться про артистизм учителя, про панування над собою − гра буде елементом майстерності, педагогічної цілеспрямованості й психологічної еластичності вихователя.

Львова Ю. Л.

 

Прийом внутрішньої техніки, спрямований на створення творчого робочого самопочуття вчителя в передстартовий час, ми вважаємо умовно названий нами „духовний душ”, який учитель має приймати перед уроком: зусиллям волі ви відключаєтесь від усіх сторонніх подразників, ніби створюєте навколо себе вакуум, приводите в порядок нерви, звільняєтесь від буденних турбот, внутрішньо зосереджуєтесь. У цей момент ви маєте право сказати учневі, колезі, навіть кому-небудь з адміністрації, які звернулися до вас: „Вибачте, прошу вас, поговоримо після цього уроку”.

Львова Ю. Л.

 

Педагоги відзначають підвищення гальмівних реакцій і самовладання, якщо вони красиво, вишукано вдягнені. Попробуйте, якщо ви одягнені в білій блузці з модним нині мереживним жабо, закричати на учня. Не вийде. Почуття своєї вишуканості не дозволить.

Львова Ю. Л.

 

Знов щебече юнь і цвіте трава,

Пізнаю тебе в постаті несхилій.

Вчителько моя, зоре світова,

Раднице моя

На Вкраїні милій!

Малишко Андрій

 

Вихованець сприймає вашу думку і ваші думки не тому, що не знає, що у вас на душі робиться, а тому, що бачить вас, слухає вас.

Макаренко А. С.

 

Виховує все: люди, речі, явища, але насамперед і найбільше − люди. З них на

першому місці − батьки і педагоги.

Макаренко А. С.

 

Педагоги і керівництво ніколи не повинні припускати з свого боку такого фривольного зубоскальства, розповідання анекдотів, ніяких вільностей умові, передражнювання, кривляння тощо. З іншого боку, зовсім неприпустимо щоб педагоги і керівництво в присутності вихованців були похмурими, дразливими, крикливими.

Макаренко А. С

 

Ваша власна поведінка − вирішальна річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, або повчаєте її, або наказуєте їй. Ви виховуєте її в кожний момент вашого життя... Як ви одягаєтеся, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте або сумуєте, як поводитеся з друзями і з ворогами, як смієтеся, читаєте газету, − все це має для дитини велике значення. Найменші зміни в тоні дитина бачить або відчуває, всі повороти вашої думки доходять до неї невидимими шляхами, ви їх не помічаєте.

Макаренко А. С.

 

Ви можете бути з ними надзвичайно сухі, вимогливі до краю, ви можете не помічати їх, коли вони стирчать у вас під рукою, можете навіть байдуже ставитися до їхньої симпатії, але якщо ви відзначаєтесь роботою, знанням, удачею, то спокійно не оглядайтесь: вони всі на вашому боці, і вони не зрадять.

Макаренко А. С.

 

Нормальний тон може бути тільки один. Насамперед він повинен відрізнятися явною мажорністю, проте він ні в якому разі не повинен мати характеру піднесеної, постійної бурхливості, істеричної напруженості, яка завжди неприємно б’є в очі і яка загрожує при першій невдачі зірватися і перейти в розчарування.

Макаренко А. С.

 

Я впевнений в абсолютно безмежній могутності виховного впливу. Я впевнений, що коли людина погано вихована, то в цьому виключно винні вихователі. Якщо дитина хороша, то цим вона теж зобов’язана вихованню, своєму дитинству.

Макаренко А. С.

 

Уміння виховувати − це все-таки мистецтво, таке ж мистецтво, як добре грати на скрипці або роялі, добре малювати картини, бути хорошим фрезерувальником або токарем.

Макаренко А. С.

Ще раз скажу, − важко сподіватися, що з книги можна навчитися виховувати, але навчитися мислити, ввійти в сферу думок про виховання, мені здається, можна.

Макаренко А. С.

 

У нас не було педагогічної техніки насамперед тому, що і слова „педагогічна техніка” ніколи не вимовлялись, і сама педагогічна техніка не спостерігалась і не досліджувалась. І це сталося не тому, що про неї випадково забули, а тому, що традиційна педагогічна філософія вела свою роботу по шляхах, які неодмінно проходили повз педагогічну техніку.

Макаренко А. С.

 

Під педагогічною технікою треба розуміти не мертву гру, техніку, а справжнє відображення тих процесів, які є в нашій душі.

Макаренко А. С.

 

Для мене в моїй практиці, як і для вас, багатьох досвідчених учителів, стали вирішальними такі „дрібниці”: як стояти, як сидіти, як підвестися з стільця з-за стола, як підвищити голос, усміхнутися, як подивитись. Нас цього ніхто не навчав, а цього можна і треба навчати, і в цьому є і повинна бути велика майстерність. Тут ми потрапляємо в ту сферу, яка всім відома в драматичному або навіть у балетному мистецтві: це мистецтво постановки голосу, мистецтво тону, погляду, повороту. Все це потрібно, і без цього не може бути гарного вихователя. І є багато таких ознак майстерності, прямих звичок, засобів, які кожний педагог, кожний вихователь повинен знати.

Макаренко А. С.

 

Майстерність − це те, чого можна добитися, і як може бути відомий майстер-токар, чудовий майстер-лікар, так повинен і може бути чудовий майстер-педагог.

Макаренко А. С.

Я переконаний, що навчити виховувати так само легко можна, як навчити математики, як навчити читати, як навчити бути хорошим фрезерувальником чи токарем, і я навчав.

В чому полягало таке навчання? Насамперед в організації характеру педагога, вихованні його поведінки, а потім в організації його спеціальних знань та навичок, без яких жоден вихователь не може бути хорошим вихователем, не може працювати, тому що в нього не поставлений голос, він не вміє розмовляти з дитиною і не знає, в яких випадках як треба говорити. Без подібного вміння не може бути хорошого вихователя. Не може бути хорошим вихователем той, хто не володіє мімікою, не може надати своєму обличчю потрібного виразу або стримати свого настрою. Вихователь повинен уміти організовувати, ходити, жартувати, бути веселим, сердитим. Вихователь повинен поводитися так, щоб кожен рух його виховував, і завжди повинен знати, чого він хоче в даний момент і чого він не хоче. Якщо вихователь не знає цього, то кого він може виховувати?

Я переконаний, що в майбутньому в педагогічних вузах неодмінно викладатимуть і постановку голосу, і позу, і володіння своїм організмом, і володіння своїм обличчям, і без такої роботи я не уявляю собі роботи вихователя. Звичайно, постановка голосу має значення не тільки для того, щоб гарно співати, чи розмовляти, а щоб уміти якнайточніше, владно висловлювати свої думки та почуття. Все це питання виховної техніки.

Наприклад, відносно голосу, як треба робити догану, в яких межах ви маєте право виявляти свій гнів та обурення, чи маєте право показати, чи не маєте право і якщо маєте право, то як ви повинні показати гнів? Ця постійна дія вихователя і є виховання.

Макаренко А. С.

 

Треба виховувати педагогів, а не тільки давати їм освіту. Яку б освіту ми не давали педагогові, але коли ми його не виховуємо, то, природно, ми можемо розраховувати тільки на його талант.

Макаренко А. С.

Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом, що вимагає таланту, але це спеціальність, якої треба навчитись, як треба навчити лікаря його майстерності, як треба навчити музиканта.

Макаренко А. С.

 

Процес виховання може бути виділений, і може бути виділена майстерність вихователя. Можна і треба розвивати зір, просто фізичний зір. Це конче потрібно для вихователя. Треба вміти читати на людському обличчі, на обличчі дитини... Педагогічна майстерність полягає і в постановці голосу вихователя, і в умінні керувати своїм обличчям.

Макаренко А. С.

 

Не можна ставити грубих вимог, нелогічних, смішних, не пов’язаних з вимогами колективу...

...Для себе особисто я створив таку теорему. Там, де я невпевнений, чи можна вимагати чого-небудь, правильно чи неправильно, я вдавав, що нічого не бачу. Я чекав нагоди, коли і для мене ставало очевидним, і для всякого здорового розуму ставало ясним, що я правий. В такому разі я ставив до кінця диктаторські вимоги, а що вони задавалися кращими через таку очевидну правду, я діяв сміливіше, і діти розуміли, що я правий, і легко поступалися переді мною... крізь пальці.

В усякому разі без щирої, одвертої, певної, палкої і рішучої вимоги не можна починати виховувати колектив, І той, хто думає почати з хитрих, підлабузницьких умовлянь, робить помилку.

Макаренко А. С.

 

Краще зовсім не мати вихователя, ніж мати вихователя, який сам не вихований.

Макаренко А. С.

 

Повинен бути колектив вихователів, і там, де вихователі не об’єднані в колектив і колектив не має єдиного точного підходу до дитини, там не може бути ніякого виховного процесу.

Макаренко А. С.

 

Я вважаю, що педагог повинен бути веселим, бадьорим, а коли не те робиться, повинен і гримнути, щоб почували, що коли я сердитий, то сердитий по-справжньому, а не так що − чи то сердиться, чи то педагогічну мораль розводить.

Макаренко А. С.

 

Теорія повинна розробити педагогічну техніку, вона повинна повернутися обличчям до практики... Велика бідність у педагогічній методиці, в техніці, і тому

ті, хто закінчив педагогічні вищі навчальні заклади, не знають, як потрібно говорити, з учнем, немає вміння сидіть, стоять, не знають, як треба пройти сходами.

Ви скажете, що це дрібниця. А я стверджую, що в педагогіці це не дрібниця.

Макаренко А. С.

 

Виховання дітей потребує найсерйознішого тону, найпростішого і щирого. В цих трьох якостях повинна полягати найвища правда вашого життя. Щонайменше додавання брехливості, штучності, зубоскальства, легковажності прирікають виховну роботу на невдачу.

Макаренко А. С.

 

Раніше, аніж ви почнете виховувати своїх дітей, перевірте вашу власну поведінку.

Макаренко А. С.

 

До педагогічної справи треба закликати, як до справи морської, медичної тощо, не тих, хто прагне тільки забезпечити своє життя, а тих, хто відчуває до цієї справи і до науки свідоме покликання і передчуває, розуміючи загальну народну потребу, що знайде в цій справі своє задоволення.

Менделєєв Д. І.

 

Говорячи про честь, правду, чи дійсно ви чесні і правдиві? Якщо ні, то ви вашими словами обманите дорослу людину, але не обманите дитину; не слова ваші буде вона слухати, але ваш погляд, ваш дух, який оволодіває вами.

Одоєвський В. Ф.

 

Нічого з того, що важливо знати, навчити не можна, все, що може зробити вчитель, − це вказати стежки.

Олдінгтон Р.

 

Виховувати − не значить говорити дітям хороші слова, наставляти і повчати їх, а передусім самому жити по-людськи. Хто хоче виконати свій обов’язок стосовно дітей, той повинен розпочати виховання із самого себе.

Острогорський О. М.

 

Учитель стає на місце кращого батька, кращої матері. Він підхоплює з їхніх рук нитку виховання в тому місці, де вони вже не в змозі продовжувати. Така людина здатна піднести вище духовний рівень цілого села, розвинути в молоді сили і здібності, підвести молодь до нового способу думання і дій.

Песталоцці Й.-Г.

 

Твердо запомни, что прежде чем слово

начать в упражненьи,

Следует клетку грудную расширить слегка, и при этом

Низ живота подобрать для опоры дыханья и звука.

Плечи во время дыханья должны быть в покое, неподвижны.

Каждую строчку стихов говори на одном выдыханьи

И проследи, чтобы грудь не сжималась в течении речи,

Так при выдохе движется только одна диафрагма.

Чтенье окончив строки, не спеши с переходом к дальнейшей:

Выдержи паузу кратную в темпе стиха, в то же время

Воздуха часть добери, но лишь пользуясь нижним дыханьем.

Воздух сдержи на мгновенье, затем уже чтенье продолжи.

Чутко следи, чтобы каждое слово услышано было:

Помни о дикции ясной и чистой на звуках согласных;

Рот не ленись открывать, чтоб для голоса путь был свободен;

Голоса звук не глуши придыхательным тусклым оттенком −

Голос в тихом звучании должен хранить металличность.

Прежде чем брать упражненья на темп, высоту и на громкость,

Нужно вниманье направить на ровность, устойчивость звука:

Пристально слушать, чтоб голос нигде не дрожал, не качался,

Выдох веди экономно − с расчетом на целую строчку.

Собранность, звонкость, полетность, устойчивость, медленность,

плавность −

Вот что внимательным слухом сначала ищи в упражненьи.

Прянішніков О.

 

...Учитель − це той, хто виховує і викохує нашу зміну, це той, хто вкладає в маленькі голівки наших дітей і внуків найвищі ідеали людства, прищеплює їм любов до життя і до праці, прекрасне почуття колективу, честь і мужність, ясність у поглядах і безмежну жадобу до знань.

Рильський М. Т.

 

 

Пам’ятайте, що перед тим, як узятися за виховання людини, треба самому зробитися людиною, треба, щоб у вас самих склався той взірець, який повинна наслідувати дитина.

Руссо Ж.-Ж.

 

Наставники, будьте щирі, будьте доброчесні й добрі; нехай ваші приклади закарбовуються в пам’яті ваших вихованців, поки проникнуть у їхні серця. Замість того, щоб квапитися вимагати милосердя від мого вихованця, я краще сам виявлятиму милосердя в його присутності...

Руссо Ж.-Ж.

 

Вихователь! − якою величиною має бути тут душа. Справді, щоб творить людину, необхідно самому бути або батьком, або більше, ніж людиною.

Руссо Ж.-Ж.

 

Педагогічний такт у широкому розумінні − це спеціальне професійне вміння педагога, за допомогою якого він у кожному конкретному випадку застосовує до учнів найефективніший у даних обставинах засіб виховного впливу.

Синиця І. О.

 

Вчитель і лікар − не вчитель і лікар, а лише служник природи, єдиної і справжньої і лікарки, і вчительки.

Сковорода Г. С.

 

Кому ж ми повинні першу після Бога шану віддавати? Батькам і вчителям: тим за те, що як на світ нас породили, багато праці і скорбот ради нас підняли; цим же за те, що думки наші, велику частину людську, з великими турботами вчать і чистять.

Славинецький Є.

 

Я з рук твоїх давно пішов у люди,

в життя бурливі, грозяні моря,

учитель мій!.. Тебе я не забуду,

моєї юні радісна зоря!

Сосюра В. М.

 

Найкращий експромт той, що заздалегідь добре підготовлений.

Станіславський К. С.

 

Якщо мало таланту, необхідно відпрацьовувати техніку справи, тобто не шкодувати часу на тренування в професійних навичках.

Станіславський К. С.

 

Дидаскал, або учитель, цієї школи має бути благочестивим, розумним, сумирно мудрим, лагідним, стриманим, не п’яницею, не розпусником, не лиходієм, не громолюбцем, не злим, не заздрісником, не сміхотворцем, не лихословом, не чародієм, не байкопліткарем, не посібником єресі, не порушником благочестя, а в усьому показувати зразок для наслідування, і щоб учні були, як їхній учитель.

Статут Львівської братської школи 1856 р.

 

Що означає хороший учитель? Це насамперед людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна дитина може стати доброю людиною, вміє дружити з дітьми, бере близько до серця дитячі радощі і прикрощі, знає душу дитини, ніколи не забуває, що й сам він був дитиною.

Хороший вчитель − це, по-друге, людина, що добре знає науку, на основі якої побудований предмет, котрий він викладає, закоханий в цю науку, знає її горизонт − найновіші відкриття, дослідження, досягнення. Гордістю школи стає вчитель, який, на доповнення до сказаного, сам не байдужий до проблем, над якими б’ється його наука, здатний до самостійного дослідження. Хороший учитель знає більше, ніж передбачає програма середньої школи...

Хороший учитель − це, по-третє, людина, яка знає психологію і педагогіку, розуміє і відчуває, що без знання науки про виховання працювати з дітьми неможливо.

Хороший учитель − це, по-четверте, людина, яка досконало володіє вміннями в тій чи іншій трудовій діяльності, майстер своєї справи. Дуже важливо, щоб у школі був і чудовий садівник, і людина, закохана в машини, і майстер електротехніки, і столяр, і рослинник, який любить поратися на навчально-дослідній ділянці. У добрій школі кожний учитель має яку-небудь трудову пристрасть.

Сухомлинський В. О.

 

Без передбачення й наукового розрахунку педагогіка схожа на знахарство, а вчитель, котрий не хоче або не вміє розраховувати, − на неграмотну няньку.

Сухомлинський В. О.

 

Мудрість влади педагога − це передусім його здатність усе розуміти.

Сухомлинський В. О.

 

Творіння людини − вище напруження усіх духовних сил. Це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво.

Сухомлинський В. О.

 

Найкращий учитель для дитини той, хто духовно спілкується з нею, забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово в його устах стає могутнім знаряддям впливу на молоду людину, що формується.

Сухомлинський В. О.

 

Кожне наше слово повинно нести в собі добро, справедливість, красу − в цьому суть наших етичних повчань. У цій справі немає дрібниць. Одне ваше слово може зруйнувати в дитини віру у вас як у вихователя, збентежити дитячу душу.

Сухомлинський В. О.

 

Від педагога залежить, чим стане серце дитини − ніжною квіткою чи засушеною корою. Заповітна мрія кожного мислячого педагога − щоб серце вихованця було чутливим до кожного слова вихователя, щоб дитяча душа відгукувалась, мов ніжна струна, на тонку музику його душі.

Сухомлинський В. О.

 

Кожної хвилини, кожної миті вчитель повинен бачити кожного з тридцяти або сорока своїх вихованців, знати, що він у цю хвилину думає, чим наповнена його душа, які кривди й болі хвилюють його.

Сухомлинський В. О.

 

Без сердечної чуйності до особистого життя, без такого, так повного і вдумливого проникнення в духовний світ учня немає справжнього виховання.

Сухомлинський В. О.

 

Учителя не випадково називають високим іменем народний. Його мудрість творить те складне, що прийнято називати наступністю поколінь.

Сухомлинський В. О.

 

 

Скільки б ми не говорили про благородство, складність і велич праці вчителя, наші слова будуть порожнім звуком, якщо вся шкільна етика не спиратиметься на єдність Я учителя. Шкільна етика, по суті, − це гармонія особистості педагога і того морального ідеалу, в привабливість, правдивість, мудрість якого ми закликаємо дитину вірити.

Сухомлинський В. О.

 

Праці вчителя ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своєї роботи. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу. Хлібороб, сіяч через кілька місяців милується колосками і жменею зерна, вирощеного в полі... А вчителеві треба працювати роки, щоб побачити предмет свого творіння, бува, минають десятиріччя, і ледве-ледве починає позначатися те, що ти замислив... Учитель зобов’язаний − перед суспільством, перед батьками − працювати тільки правильно, тільки добре.

Сухомлинський В. О.

 

Улюбленим учителем підлітка, юнака, дівчини стає той, хто щодня відкривається перед допитливим юним розумом і полум’яним серцем якоюсь новою гранню. Якщо ви хочете бути улюбленим вчителем, дбайте про те, щоб вихованцеві було що у вас відкривати.

Сухомлинський В. О.

 

Хай звучить у наших школах лагідне слово. Торкаймося ласки дитячого серця. Бережімо людську гідність, утверджуймо в людині повагу до самої себе, виховуймо тонку чутливість до добра і зла. Як зелений листок тягнеться до сонця, так душа вихованця хай тягнеться до ласки і добра. Не бійтеся бути ласкавим!

Сухомлинський В. О.

 

Зло в дитині породжується тільки злом, усувається тільки добром... Хуліган, умисний порушник дисципліни не народжується раптом. Його творять роки бездушності, байдужості і безсердечності дорослих.

Сухомлинський В. О.

 

Виховання ласкою − це утвердження самоповаги. Я не вірю в успіх покарання, в якому є хоч краплина приниження людської гідності. А це приниження саме й починається там, де щось недобре, що є в дитини, виставляють напоказ, вивертають дитячу душу. Я не вірю в покарання, якщо воно вражає в серце, залишає біль, відкладається в пам’яті образою.

Сухомлинський В. О.

 

Моїм непорушним педагогічним переконанням є істина: чуйність і лагідність − та духовна сила, яка здатна зберегти дитяче серце від огрубіння, озлоблення, жорстокості і байдужості, від безсердечного − тупого ставлення до всього доброго і світлого в житті, насамперед до сердечного, теплого слова.

Сухомлинський В. О.

 

Любов вихователя до вихованців − не готове почуття, з яким він прийшов на ниву педагогічної праці. Це невсипуща, важка й захоплююча творча праця, в якій утверджується ідейна, моральна єдність колективу як єдиного цілого. Тільки там, де є така любов, педагог є сам собою великою притягальною силою для колективу і окремих вихованців.

Сухомлинський В. О.

Що було найголовніше в моєму житті? Без вагань відповідаю: любов до дітей.

Сухомлинський В. О.

 

Не забувай ще однієї дуже важливої, прозаїчної істини: учителеві треба мати величезний талант любові до людини і безмежну любов до своєї праці і насамперед до дітей, щоб на довгі роки зберегти бадьорість духу, якість розуму, свіжість вражень, сприйнятливість почуттів, а без цих якостей праця педагога перетворюється в муку.

Сухомлинський В. О.

Я вірю в мужню, безмежну силу слова виховання. Слово − найтонший і найгостріший інструмент, яким ми, вчителі, повинні вміло доторкатися до сердець наших вихованців.

Сухомлинський В. О.

 

Щоб відкрити перед учнями іскорку знань, учителеві треба увібрати море світла, ні на хвилину не відходячи від променів вічно сяючого сонця знань, людської мудрості.

Сухомлинський В. О.

 

Учитель готується до хорошого уроку все життя... Така духовна і філософська основа нашої професії і технологія нашої праці.

Сухомлинський В. О.

 

Бути річкою, в якій зливається гаряче серце й холодний розум, не допускати поспішних, непродуманих рішень − одна з вічних гілок педагогічної майстерності. Якщо вона відмирає, всихає − всі книжні знання педагогіки перетворюються в порох.

Мудрість влади педагога − це передусім його здатність усе розуміти.

Сухомлинський В. О.

 

Дослідницька робота не є для вчителя чимось таємничим і небажаним, не бійтеся досліджень. У самій своїй основі педагогічна праця − справжня творча праця − стоїть близько до наукового дослідження.

Сухомлинський В. О.

 

Фундамент, на якому стоїть школа і будується все, що робиться в школі, − це різносторонні знання, багате розумове життя, широта кругозору, постійне інтелектуальне зростання кожного вчителя.

Сухомлинський В. О.

Але як же виховувати в собі це уміння? (Вміння володіти собою, тримати себе в руках − Упорядн.). Насамперед треба знати своє здоров’я, знати особливості своєї нервової системи й серця. Нервова система людини за самою природою своєю дуже гнучка, і вчителеві треба вміти довести цю гнучкість до ступеня мистецтва влади над емоціями.

Я виховував у собі це вміння тим, що не допускав, щоб проросло насіння таких негативних моментів, як похмурість, перебільшення чужих пороків, гіперболізація „нормальних” дитячих намірів і дій − це важко передати словами, але це великий недолік нашої культури, технології педагогічної праці − погана звичка вимагати від дитини те, що можна вимагати тільки від дорослого, робити маленьку дитину чи то резонером, чи то байдужим вмістилищем істин і повчань.

Я завжди прагну не викликати в собі збудження, не пригнічувати його, а давати йому розрядку.

Сухомлинський В. О.

 

Мистецтво й майстерність полягають у тому, щоб уміти бачити себе в образі вихованця, в тій істоті, що мислить, відчуває, переживає, істоті, яку ми творимо з маленької дитини.

Сухомлинський В. О.

 

Як і всяка кваліфікована, цілеспрямована, планомірна й систематична праця, виховання людини є професією, спеціальністю. Але це особлива професія, яку не порівняєш ні з якою іншою справою.

Сухомлинський В. О.

 

 

Кожен педагог − не тільки викладач, а й вихователь. Завдяки духовній спільності вчителя й колективу підлітків процес навчання не зводиться до передачі знань, а виливається в багатогранні відносини. Кожного з нас, учителів, зв’язували з підлітками спільні інтелектуальні, моральні, естетичні, громадсько-політичні інтереси.

Сухомлинський В. О.

 

Учительська професія − це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється.

Сухомлинський В. О.

 

Однією з найважливіших особливостей творчості педагога є те, що об’єкт його праці − дитина − повсякчас змінюється, завжди новий, сьогодні не той, що вчора. Наша праця − формування людини, і це покладає на нас особливу відповідальність, яку ні з чим не зіставиш.

Сухомлинський В. О.

 

Ми (вчителі − Упорядн.) маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, − з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя.

Сухомлинський В. О.

 

Об’єктом нашої праці (педагогічної − Упорядн.) є найточніші сфери духовного життя особистості, яка формується, − розум, почуття, воля, переконаність, самосвідомість. Впливати на ці сфери можна тільки так само − розумом, почуттям, волею, переконаністю, самосвідомістю. Найважливіші інструменти нашого впливу на духовний світ школяра − слово вчителя, краса навколишнього світу й мистецтва, створення обставин, в яких найяскравіше виражаються почуття − весь емоційний діапазон людських відносин.

Сухомлинський В. О.

 

Чуйність, сердечна турбота про людину — це плоть і кров педагогічного покликання.

Сухомлинський В. О.

 

Наша (учительська − Упорядн.) робота − це робота серця і нервів, це буквально щоденна й щогодинна витрата величезних душевних сил. Наша праця − це повсякчасна зміна ситуацій, що викликає то посилене збудження, то гальмування. Тому вміння володіти собою, тримати себе в руках − одне з найбільш необхідних умінь, від якого залежить і успіх діяльності педагога, і його здоров’я.

Сухомлинський В. О.

 

Оптимізм, віра в людину − невичерпне джерело творчої енергії, нервових сил, здоров’я вихователя й вихованця.

Сухомлинський В. О.

 

Життя переконує, що вихованець − дзеркало вихователя. Мистецтво й майстерність вихователя полягають у тому, щоб уміти бачити себе в образі вихованця, в тій істоті, що мислить, відчуває, переживає, істоті, яку ми творимо з маленької дитини.

Сухомлинський В. О.

 

Педагогічна майстерність полягає не в тому, щоб передбачити всі деталі уроку, а в тому, щоб уміло й непомітно для учнів внести зміни відповідно до обставин. Хороший педагог, не знаючи в деталях, як розвиватиметься його урок, вміє піти тим єдино необхідним шляхом, який підказує логіка, закономірності мислення на самому уроці.

Сухомлинський В. О.

Бачити в маленькій дитині завтрашню дорослу людину − ось у цьому, мені здається, й полягає життєва мудрість батька, матері, педагога − всіх, хто виховує дітей. Іншими словами − треба вміти любити дітей.

Сухомлинський В. О.

 

Віра в людину − могутня моральна сила, яка втілює в собі саму суть відносин в нашому суспільстві. У школі ж ці відносини мусять проявлятися особливо яскраво.

Хороший учитель − це, насамперед, вихователь, який запалює перед вихованцями яскраве світло розуму й людяності, веде їх вперед, допомагає переборювати труднощі.

Сухомлинський В. О.

 

За будь-яких обставин робіть так, як велить перше сердечне поривання, − воно завжди найблагородніше. Але водночас учителеві треба вміти контролювати свої сердечні поривання розумом, не піддаватися емоційній стихії. Особливо важливо це тоді, коли треба приймати рішення в зв’язку з помилковими, необачними, одним словом, неправильними вчинками ваших учнів. Мистецтво й майстерність педагога саме і полягає в умінні поєднувати сердечність з мудрістю.

Сухомлинський В. О.

 

Це уміння − уміння настроювати себе на задушевну розмову з учнем, особливо з підлітком, надзвичайно важливе в тій майстерні педагогічних засобів, яку повинен створити для себе кожний учитель. Це вміння треба виховувати в собі, створювати, удосконалювати, „відшліфовувати”, робити тоншим і дійовим.

Сухомлинський В. О.

 

Слід порадити вчителеві початкових класів: виховуйте в дітей чутливість до емоційного забарвлення слова. Добивайтеся, щоб слово звучало для учня як музика! Образно кажучи, учень повинен бути музикантом слова, дорожити його правильністю, чистотою, красою. Ведіть дітей у природу, показуйте їм найтонші відтінки квітів, звуків, рухів, розкривайте їм людську працю як творчість і нехай усе це відображується в слові, у відтінках мовлення.

Сухомлинський В. О.

 

Замість того, щоб примушувати себе стримувати збудження, знайдіть діяльність, яка покаже зовсім в іншому світлі те, що викликає збудження, роздратування, примушує тримати пружину гальмування в стиснутому стані. Зробіть неприємне, дратуюче − смішним, і ви станете повновладним володарем думок і почуттів колективу.

Другий засіб знімати збудження й роздратування, послаблювати пружину гальмування − це гумор. Найбільш напружену ситуацію, яка може викликати інколи дуже тривале роздратування, можна розрядити, якщо ви володієте почуттям гумору. Веселого, бадьорого, нерозпачливого вчителя діти люблять і поважають уже тому, що й вони − народ веселий, який володіє почуттям гумору.

Сухомлинський В. О.

 

Вчителеві треба знати в десять, двадцять раз більше, ніж буде викладено на уроці, щоб вільно володіти матеріалом, вибирати з великої кількості фактів найістотніші.

Сухомлинський В. О.

 

Справжня освіченість педагога виявляється в тому, що в його особі вихованці знаходять провідника до вершини моралі.

Сухомлинський В. О.

 

 

Педагогічна майстерність не є щось вроджене; вона проявляється стосовно особистості як потреба до педагогічної діяльності. У зв’язку з тим, що педагогічна майстерність − особливе ставлення особистості до діяльності, як і будь-яке інше ставлення, формується і виховується.

Тарасевич Н. В.

 

Успіх навчання ґрунтується не на посібниках, а на духові організації шкіл, на тому невловимому впливові вчителя, на тих прийомах, які щохвилини змінюються в класі і зникають безслідно, але які становлять суть успішного навчання.

Толстой Л. М.

 

Якщо вчитель має тільки любов до справи, він буде добрим учителем. Якщо вчитель відчуває тільки любов до учня, як батько, мати, він буде кращим за того вчителя, який прочитав усі книжки, але не відчуває любові ні до справи, ні до учнів.

Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він − досконалий учитель.

Толстой Л. М.

 

Хочеш наукою виховати учня, люби свою науку і знай її, і учні полюблять і тебе, і науку, і ти виховаєш їх; але якщо ти сам не любиш її, то скільки б ти не змушував учити, наука не справить виховного впливу.

Толстой Л. М.

 

Вивченню техніки взаємодії − спілкування повинно бути приділено максимум уваги. Окремі елементи її мають бути досконало вивчені в практичних вправах. Лише розвинувши певною мірою свій слух, відчуття правди і логіки фізичної поведінки в процесі взаємодії, актор (учитель також − Упорядн.) може рухатися по шляху розвитку артистичної техніки.

Топоров В. О.

Справжній вихователь повинен бути посередником між школою, з одного боку, і життям і наукою − з іншого.

Ушинський К. Д.

 

Поодинока, недовголітня досвідченість, хоч їй сорок чи п’ятдесят років, ніщо перед досвідом кількох поколінь, де зосередилися результати педагогічної діяльності незчисленної кількості, принаймні таких самих, як і він, педагогів, серед яких було багато видатних талантів та незвичайних осіб, котрі віддали всі свої сили справі виховання.

Ушинський К. Д.

 

Вихователь, що стоїть нарівні із сучасним ходом виховання... почувається живою ланкою між минулим і прийдешнім, могутнім ратоборцем істини і добра, усвідомлює, що його справа, скромна зовні, − одна з найвизначніших справ в історії.

Ушинський К. Д.

 

...Якщо медикам ми ввіряємо наше здоров’я, то вихователям ввіряємо моральність і розум дітей наших, ввіряємо їхню душу, а разом з тим і майбутнє нашої вітчизни.

Ушинський К. Д.

 

У вихованні все повинно базуватися на особі вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу, хоч би як хитро він був придуманий, не зможе замінити особистості в справі виховання.

Ушинський К. Д.

 

...Без особистого безпосереднього впливу вихователя на вихованця справжнє виховання, що проникає в характер, неможливе. Тільки особистість може діяти на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна формувати характер. Причини такого морального магнетизування приховані глибоко в природі людини.

Ушинський К. Д.

 

Так званий педагогічний такт, без якого вихователь, хоч би як вивчав він теорію педагогіки, ніколи не буде добрим вихователем-практиком, є по суті не більше як такт психологічний, потрібний педагогові такою ж мірою, як і літераторові, поетові, ораторові, політикові, проповідникові, і, словом, всім тим особам, які так чи інакше думають впливати на душу інших людей.

Ушинський К. Д.

 

У справі виховання лише знань ще вкрай недостатньо, а потрібне й вміння. Природні виховні таланти, які самі по собі прокладають шлях у справі виховання, зустрічаються рідше, ніж якісь інші таланти, а тому й не можна розраховувати на них там, де потрібні тисячі вчителів. Але знання і вміння викладати і сприяти викладанням розумовому й моральному розвитку дітей можна дати молодим людям, які й не мають особливих здібностей.

Ушинський К. Д.

 

Мистецтво виховання виросло повільним історичним шляхом, і той, хто хоче виховувати дітей, повинен присвятити багато часу цьому мистецтву. Тепер ледь можна мати сумнів у тому, що для вихователя недостатньо бути лише вчителем і що для самого вчителя недостатньо лише знань, чому вчити, але необхідно знати як учити − і не лише знати теоретично, але й уміти практично.

Ушинський К. Д.

 

Учитель! Слово ж яке! Учитель! Легко сказати! В нашій країні, де вчиться кожна дитина, вчитель − це перша людина. Майбутнє наших дітей, нашого народу − в руках учителя, в його золотім серці. Треба б, побачивши його на вулиці, за п’ятдесят метрів кепку скидати з поваги до нього.

Фадєєв О. О.

 

Людина вважає своєю особливою заслугою діяльність, працьовитість і старанність, ставлячи іншим за право недостачу цих якостей, як недолік волі.

Фейєрбах Л.

 

Спосіб життя учителя − частина його професійного озброєння.

Фейєрбах Л.

 

...Треба було довгих літ систематичної і терпеливої праці з боку вчителя та ретельного зусилля з боку ученика, щоб потім, мов із зернятка, виплекати гарну рослину − чесну одвертість та правдивість характеру.

Франко І. Я.

 

РОЗДІЛ IX

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

 

Сухомлинський у своїй книзі „Сто порад учителеві” писав: „Як і всяка кваліфікована, цілеспрямована, планомірна й систематична праця, виховання людини є професією, спеціальністю. Але це особлива професія, яку не порівняєш ні з ніякою іншою справою. Вона має низку специфічних властивостей і якостей. Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, − з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя” (Сухомлинський В. О. Вибр. пед. твори: В 5 т. − Т. 2. − К.: Рад. шк., 1976. С. 420).

Але завжди треба пам’ятати, що вчитель (класний керівник передовсім) живе доти, допоки він вчиться. Не випадково український філософ Григорій Сковорода писав: „Довго сам учись, коли хочеш навчати інших”.

Педагогічна майстерність класного керівника базується на ґрунтовній теоретичній підготовці в царині виховання особистості. Проте для поступального руху вчителя-вихователя до педагогічної майстерності необхідно постійно поповнювати свої знання, збагачувати себе теорією і практикою виховної роботи. У рекомендованому списку літератури називаємо лише частину монографічних видань, які були надруковані протягом останніх років. Класному керівнику потрібно систематично стежити за періодичними виданнями, поповнювати власний банк знань з проблем виховної роботи.

1. Азаров Ю. П. Искусство воспитывать: книга для учителя / Ю. П. Азаров. – 2-е изд., исправл. и доп. − М.: Просвещение, 1985. – 448 с.

2. Азаров Ю. П. Радость учить и учиться: педагогика гармонич. развития / Ю. П. Азаров. – М.: Политиздат, 1989. – 333 с.

3. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении: учеб. пособ. для слушателей ФПК, (директоров общеобразовательных школ и в качестве учеб. пособия по спецкурсу для студ. пед. ин-тов) / Г. И. Щукина, В. Н. Липник, А. С. Роботова и др.; под ред. Г. И. Щукиной. – М.: Просвещение, 1984. – 176 с.

4. Амонашвили Ш. А. Здравствуйте, дети! / Ш. А. Амонашвили; предисл. А. В. Петровского. − М.: Просвещение, 1983. – 208 с.

5. Амонашвили Ш. А. Как живете, дети?: пособ. для учителя / Ш. А. Амонашвили. − М.: Просвещение, 1991. – 174 с.

6. Амонашвили Ш. А. Психологические основы педагогики сотрудничества: кн. для учителя / Ш. А. Амонашвили. – К.: Освіта, 1991. – 111 с.

7. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе / Н. П. Аникеева. – М.: Просвещение, 1989. – 223 с.

8. Аникеева Н. П. Учителю о психологическом климате в коллективе / Н. П. Аникеева. − М.: Просвещение, 1983. – 94 с. – (Психологическая наука − школе).

9. Антологія адаптованого досвіду, або для чого існують програми освітніх обмінів / С. Буко, Н. Вукіна, О. Жадько, та ін. – Рівне: Перспектива, 2004. – 387 с.

10. Артеменко М. М. Природа і естетичне виховання учнів: навч.-метод. посіб. / М. М. Артеменко. – К.: Радянська школа, 1984. – 80 с.

11. Астахов А. И. Воспитание творчеством: кн. для учителя / А. И. Астахов. – М.: Просвещение, 1986. – 159 с.: ил.

12. Бабанский Ю. К. Комплексный подход к воспитанию учащихся (в вопросах и ответах / Ю. К. Бабанский, Г. А. Победоносцев. – К.: Радянська школа, 1985. – 256 с.

13. Баженов В. Г. Воспитание педагогически запущенных подростков / В. Г. Баженов. – К.: Радянська школа, 1986. – 130 с.

14. Балл Г. О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, психологічній сферах) / Г. О. Балл. – 2-е вид., допов. – Житомир: Волинь: Рута, 2008. – 232 с.

15. Баринов М. М. Да здравствует вечный двигатель!: О воспитании подростков / М. М. Баринов; послесл. С. Малиновской. – М.: Молодая гвардия, 1990. – 350 с.: ил.

16. Басюк Н. А. Виховання почуття відповідальності в молодших школярів. Сходинки до відповідальності: навч.-метод. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Н. А. Басюк; за ред. М. В. Левківського; М-во освіти і науки України, Житомирський держ. ун-т ім. І. Франка. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 192 с.

17. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин. – М.: Художественная литература, 1979. – 412 с.

18. Бевз Г. П. Виховання учнів математикою / Г. П. Бевз. – Х.: Основа, 2004. – 96 с.

19. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р. Бернс; пер. с англ.: М. Б. Гнедовский, М. А. Ковальчук. – М.: Прогресс, 1986. – 422 с.

20. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: наук.-метод. посіб. / І. Д. Бех; Ін-т змісту і методів навчання. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.

21. Білоусова В. О. Виховання культури поведінки учнів / В. О. Білоусова, Т. В. Говорун, Н. Й. Кісельова. – К.: Радянська школа, 1986. – 160 с.

22. Білоусова В. О. Етика взаємин у шкільному колективі / В. О. Білоусова. − К.: Знання, 1984. – 135 с.

23. Білоусова В. О. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи: монографія / В. О. Білоусова; М-во освіти України, Ін-т змісту і методів навчання. – К.: ІЗМН, 1997. – 191 с.

24. Бобир О. В. Етикет учителя: навч.-метод. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О. В. Бобир; Міністерство освіти і науки України. – К.: Слово, 2009. – 215 с.

25. Богданова О. С. Этические беседы с подростками / О. С. Богданова, О. Д. Калинина, М. Б. Рубидва. − М.: Просвещение, 1987. – 192 с.

26. Богданова О. С. Методика воспитательной работы в начальных классах / О. С. Богданова, В. И. Петрова. – М.: Просвещение, 1986. – 189 с. – (Б-ка учителя начальных классов).

27. Богданова О. С. О нравственном воспитании подростков: В помощь классным руководителям IV-VIII кл. / О. С. Богданова, Л. И. Катаева, А. И. Шемшурина. – М.: Просвещение, 1979. – 111 с.

28. Богданова О. С. Содержание и методика эстетических бесед с младшими школьниками: пособие для учителя / О. С. Богданова, О. Д. Калинина. − М.: Просвещение, 1985. – 160 с.

29. Богуславский С. Р. Пока сердца для чести живы... / С. Р. Богуславский. – М.: Знание, 1990. – 80 с.

30. Бойко А. М. Виховання людини: нове і вічне: методолого-теорет. і практ. коментар, статті, виступи, рецензії / А. М. Бойко. – Полтава: Техсервіс, 2006. – 566 с.

31. Бойко А. М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації (підготовка вчителя до формування виховуючи відносин з учнями): навч.-метод. посіб. / А. М. Бойко. – К.: ІЗМН, 1996. – 230 с.

32. Болдирев М. І. Класний керівник / М. І. Болдирев. – К.: Радянська школа, 1982. – 255 с. – (Педагогическая б-ка).

33. Болдырев Н. И. Методика воспитательной работы в школе: учеб. пособ. для пед. ин-тов / Н. И. Болдырев. – изд. 2-е. испр. и доп. – М.: Просвещение, 1981. – 223 с.

34. Болдырев Н. И. Методика воспитательной работы классного руководителя: учеб. пособ. по спецкурсу для пед. ин-тов / Н. И. Болдырев. – М.: Просвещение, 1984. – 143 с.

35. Бондар Л. С. Виховання м