Соціально-психологічний клімат і його вплив на ефективність діяльності організації

 

Поведінка окремого працівника визначається не тільки набором його особистісних якостей, особливостями конкретної ситуації, але й специфікою соціального середовища, в якому реалізується трудова діяльність. Таким соціальним середовищем є організація. Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети.

Соціально-психологічний клімат характеризується специфічною для спільної діяльності людей атмосферою психічного та емоційного стану кожного працівника й залежить від загального стану оточуючих його людей. Атмосфера (духовна) – це специфічний стан групи людей, що проявляється в спілкуванні та стилі спільної діяльності. Це нестійка, динамічна сторона свідомості. Атмосфера групи виявляється через характер психічного настрою, який може бути діяльним, споглядальним, життєрадісним, песимістичним, цілеспрямованим, анархічним і т.д.

На відміну від атмосфери, соціально-психологічний клімат характеризує не ситуативні зміни в переважному настрої людей, а лише його стійкі риси. Отже,

соціально-психологічний клімат – це переважаюча і відносно стійка духовна атмосфера, або психічний настрій колективу, що проявляється у ставленні працівників як один до одного, так і до спільної справи.

Роль соціально-психологічного клімату в життєдіяльності організації визначається тим, що:

· він є найбільш суттєвим елементом у загальній системі організації спільної діяльності людей, оскільки зумовлює її безпосередні умови, характеризує внутрішні психологічні аспекти мікросередовища й оцінку результатів праці;

· забезпечує механізм зворотного зв’язку особистості із соціальним середовищем і сприяє її розвитку;

· визначає міру включення кожного працівника в діяльність, а також характер її спрямованості та ефективність.

Сприятливий соціально-психологічний клімат характеризується ціннісно-орієнтаційною єдністю та згуртованістю; кон’юнктивними (об’єднуючими) міжособистісними стосунками та задоволеністю ними членів групи; наявністю умов для самореалізації й самоутвердження особистості; задоволенням професійною діяльністю; відсутністю негативних лідерів і негативних психологічних груп; переважанням почуття симпатії-притягання між працівниками; взаємною відповідальністю і вимогливістю. Несприятливий соціально-психологічний клімат проявляється в диз’юнктивних (роз’єднуючих) стосунках, у напружених взаєминах між членами групи, конфліктних ситуаціях і конфліктах, зниженні мотивації до праці, зменшенні продуктивності, погіршенні трудової дисципліни, збільшенні плинності кадрів тощо. Усе це позначається на результатах діяльності.

Отже, соціально-психологічний клімат можна розглядати як один з важливих факторів і резервів підвищення ефективності праці.

Залежно від таких показників, як увага керівника до людини та врахування її інтересів, або, навпаки, увага до виробництва і врахування інтересів справи, стратегія управління характеризується:

· невтручанням, якому властивий низький рівень турботи про людей і виробництво;

· турботою про людей, намаганням встановити дружні стосунки за умови недостатньої уваги виробничим справам;

· зосередженістю на вирішенні виробничих завдань і недооцінкою людського фактора;

· оптимальним поєднанням інтересів справи й персоналу за умови невисокої вимогливості до працівників;

· максимальним врахуванням інтересів виробництва й колективу, коли поєднуються діловитість і лояльність (цей тип управління властивий командам).

Психологічними механізмами регуляції соціально-психологічного клімату є адаптація, комунікація, ідентифікація, інтеграція.

Адаптація спрямована на активне прийняття і засвоєння особистістю цінностей і норм колективу, що сприяє кращій її самореалізації.

Комунікації сприяють активному обміну інформацією, залученню працівників до процесу управління, їхньому духовному збагаченню.

Ідентифікація (уподібнення себе з іншими) сприяє формуванню почуття причетності до групи, захищеності, самостійності, самоповаги.

Інтеграція сприяє перетворенню групи на згуртований, саморегульований соціальний організм, у якому зусилля всього персоналу спрямовані на досягнення цілей організації.

За оптимального соціально-психологічного клімату забезпечується максимальне втягнення працівників у діяльність, яке є умовою її ефективності. Показниками останньої є: продуктивність праці, соціальний розвиток організації і ступінь реалізованості творчого потенціалу кожного працівника у трудовій діяльності.

 

s Питання до самоконтролю

 

1. У чому суть соціально-психологічних методів управління?

2. Поясніть сутність функцій і ролей, які виконує керівник.

3. Як співвідносяться поняття «посадовий статус» і «авторитет» керівника?

4. Які риси характеризують діяльність ефективного менеджера?

5. Які якості необхідні керівникові?

6. Як співвідносяться потреби, інтереси й мотиви?

7. Які фактори зумовлюють трудову поведінку персоналу?

8. Які функції виконує спілкування в управлінні персоналом?

9. Чому в процесі спілкування виникають непорозуміння?

10. Що таке стрес? Які фактори зумовлюють стреси та які методи запобігання стресу?

11. Які бувають конфлікти та які причини їх зумовлюють?

12. Методи розв’язання конфліктів.

13. Що таке соціально-психологічний клімат та яке його значення?