У сухих, добре освітлених місцях туберкульозні палички швидко гинуть. Встановлено, що особливо згубно діє на збудників туберкульозу має сонячне світло.

Запитання для самоконтролю:

 

1. Навести загальну характеристику причин які сприяють виникненню інфекційних захворювань.

2. Методи визначення збудників хвороби, джерел та шляхів поширення інфекції, періодів захворювання.

3. Основні принципи догляду за хворою дитиною.

1. Характеристика епідеміологічних заходів у закладах освіти.
2. Профілактичні заходи щодо інфекційних захворювань.

ЛЕКЦІЯ №. ХРОНІЧНІ ДИТЯЧІ ЗАХВОРЮВАННЯ.

План лекції

Поняття “хронічні хвороби”.

Рахіт: причини виникнення хвороби, основні симптоми.

Ексудативно – катаральний діатез. Клінічна картина захворювання. Профілактика.

Хвороба Паркінсона. Етіологія.

Ревматизм: симптоми, фактори, що сприяють виникненню хвороби. Догляд за хворою дитиною.

Особливості роботи педагога з дітьми, у яких виявлені хронічні дитячі хвороби.

Практичні навички

1. Вміти визначати хронічні захворювання дитини за основними клінічними прявами.

2. Застосовувати основні аспекти педагогічної роботи з дітьми у яких виявлені хронічні дитячі хвороби на практиці.

 

Основні поняття: хронічні захворювання, рахіт, ексудативно – катаральний діатез, алергія, хвороба Паркінсона, ревматизм, бронхіальна астма, хронічні бронхіти.

 

 

Хронічні хвороби - це тривалі захворювання, як правило, повільно прогресуючі.

Рахіт

Рахіт являє собою захворювання дітей раннього віку, що є наслідком порушення мінерального обміну в результаті недостатнього надходження в організм вітаміну D.

Рахіт був відомий уже в XVІІ столітті (у ті часи його називали "англійською хворобою"). У наш час способи профілактики цього захворювання добре відомі. Незважаючи на це, рахіт як і раніше зустрічається досить часто, особливо в перші півроку життя дитини.

Ззовні вітамін D надходить в організм із їжею. Під впливом ультрафіолетових променів на шкіру в ній утвориться свій вітамін D. Улітку, коли дитина багато буває на сонці, рахіт, як правило, не виникає. Шибки майже повністю затримують ультрафіолетове випромінювання. Тому в зимово-весняний період, коли сонячних днів не так вуж багато й дитина в основному перебуває у будинку, захворюваність рахітом підвищується. Найбільше вітаміну D утримується в риб'ячому жирі, яєчному жовтку, маслі, печінці, у меншій кількості в молоці й рибі. Фрукти й овочі не містять вітаміну D.

Факторами, що привертають захворюванню рахітом, є недостатнє надходження в організм вітамінів А, С, групи В, а також мінеральних речовин. Важливо вчасно почати пригодовування немовляти соками, овочевими пюре, яєчним жовтком і т.д.

Частіше рахіт виникає в недонесених, а також у дітей, що перебувають на штучному вигодовуванні. Також занедужують рахітом діти, що страждають розладами травлення, оскільки в них порушені процеси усмоктування в кишечнику.

Таким чином, виникненню рахіту сприяють неправильне харчування, погані житло-побутові умови й недостатнє перебування дитини на свіжому повітрі.

Рахіт розвивається непомітно. Зненацька батьки зауважують, що дитина, що дотепер була весела і життєрадісна, стала раптом неспокійна, примхлива, погано спить. При самім незначному фізичному навантаженні, при ссанні, покривається потом, особливо сильно потіє голова. Дитина починає тертися головою об подушку, у результаті чого волосся на потилиці випадають і виникає облисіння. Піт і сеча здобувають кислуватий захід, шкіра стає блідої, пропадає апетит.

Посилене потіння й неспокійні рухи потилицею по подушці є самими ранніми симптомами рахіту, про їх варто негайно повідомити лікареві, що при необхідності призначить відповідне лікування. Рано почате лікування дозволяє уникнути змін у костях, які звичайно розвиваються через 2-4 тижні. У ряді випадків рахіт виникає непомітно. Дитина в таких випадках зберігає активність, бадьорий настрій, добре їсть і спить. При огляді в лікаря в дитини, однак, виявляється або розм'якшення костей, або їхнє стовщення (рахітичні "реберні чіткі"). Зміни в костях можуть бути найрізноманітнішими. Як ми вже відзначали, при недостатнім надходженні вітаміну D, в організмі порушується мінеральний обмін - у першу чергу кальцієвий і фосфорний. У результаті втрати кальцію кістки розм'якшуються. У першу чергу це ставиться до черепа. Область потилиці, краю великого джерельця, стають м'якими, пружинистими. Потилична кістка уплощается (дитина в основному перебуває в положенні на спині), голова здобуває неправильну плоску форму.

У ряді випадків, крім розм'якшення костей, можуть спостерігатися їхні нерівномірні стовщення. У результаті розростання лобових і тім'яних бугрів, виникає т.зв. "квадратний" череп з видатними лобовими й тім'яними буграми й високим "олімпійським" чолом (мал. 1.). При погляді зверху така голова має чотирикутну або сідлоподібну форму. У більшості випадків закриття джерелець запізнюється. На границі кісткової й хрящової частин ребер виникають кісткові стовщення, т.зв. "рахітичні чіткі", які прощупуються через шкіру, а в худих дітей бувають добре видні. Для грудної клітки хворих рахітом характерно також незначне втягування її бічних стінок - т.зв. рахітична борозна. Згодом у результаті дуже важкого й (або) нелеченного рахіту може розвитися здавлена з боків і виступаюча вперед грудна клітка - т.зв. курячі груди (мал. 1).

 

Малюнок 1. Дворічна дитина, хвора рахітом, з деформованою головою, грудною клітиною й жаб'ячим животом.

 

Кінці трубчастих костей в області зап'ясть товщають, виникають т.зв. "рахітичні браслетки". Кістки таза уплощаются, що в майбутньому в дівчинок може несприятливо позначитися на родах. Якщо рахіт розвивається протягом другого півріччя життя, коли дитина вже стоїть, у неї можуть розвитися скривлення костей нижніх кінцівок - О-образні або Х-образные ноги.

У хворих рахітом затримується розвиток зубів, зубна емаль у них шорсткувата й легко вражається карієсом.

Довго триваючий рахіт затримує психічний розвиток дитини. Діти апатичні, воліють подовгу лежати. Тонус м'язів у них знижений, у результаті чого збільшується рухливість суглобів.

Внаслідок зниженого м'язового тонусу й рясного газоутворення в кишечнику, у дітей, хворих рахітом, буває великий м'який живіт - т.зв. жаб'ячий живіт (мал. 1). У них часті запори. Через слабість м'язів і розм'якшення кісток вони звичайно пізніше починають сідати, вставати й ходити. Якщо такої дитини часто саджають, притуляючи до подушки, у неї може розвитися рахітичний горб (мал. 2). У дітей, що страждають рахітом, відзначається також слабість серцевого м'яза.

Малюнок 2. Рахитичный горб

Рахітичні діти бувають повними, у них бліда шкіра й недокрів'я. Надалі діти, які хворіли на рахіт, більше сприйнятливі до інфекційних захворювань, які протікають у них більш важко.

Профілактика. Профілактика рахіту починається ще у внутрішньоутробному періоді. Вагітна жінка повинна вживати їжу, багату вітаміном D і мінеральними солями (печінка, молоко, вершкове масло, яйця, овочі й фрукти). Важливо багато гуляти й рухатися. Ті ж вимоги і до молодої матері, що годує.

Немовля також повинен багато перебувати на свіжому повітрі. Улітку дитина може перебувати на вулиці цілий день, узимку, залежно від погоди, 3-4 години. Не уповайте, однак, на те, що ваша дитина одержить достатню кількість світла й сонця, якщо замість прогулянки ви винесете його в колясці на балкон. Якщо немає дощу й сильного вітру, не піднімайте верх коляски. Закриваючи коляску, ви позбавляєте єдину відкриту частину - обличчя дитини - впливу світла й сонячних променів.

Для профілактики рахіту дуже важливо природне вигодовування. Немовля має потребу в грудному молоці. З 3-4-тижневого віку його потрібно прикормлювати соками, з 3 місяців - яєчним жовтком, з 4-5 місяців - овочевим пюре, з яких він одержує мінеральні речовини й вітаміни.

У профілактиці рахіту велике значення мають правильний режим дня, загартовування, гімнастика й масаж. Особливо уважно варто ставитися до дітей, що родились у зимово-весняний час, оскільки запаси вітаміну D в організмі їхніх матерів були незначні.

У відповідності з рекомендаціями лікаря, що спостерігає за дитиною, немовляті з осені до весни необхідно давати вітамін D, риб'ячий жир або опромінювати його кварцовою лампою (не раніше 3 місяців). Вищезгадані профілактичні процедури виконуйте строго по призначенню лікаря, перенасичення організму вітаміном D може бути не менш небезпечна й шкідливим, чим його недостача. Пам’ятайте, що одночасне ультрафіолетове опромінення й прийом вітаміну D неприпустимі. Давайте дитині рівне стільки краплі вітаміну D, скільки призначено лікарем. Не наливайте розчин у ложку прямо із пляшки. Відзначте собі, коли ви почали давати вітамін D і скільки бутылочек препарату прийняла дитина.

Як всі олії, у тому числі й риб'ячий жир, вітамін D може викликати понос. Тому давайте препарат після їжі, закапуючи його піпеткою дитині прямо в рот або в ложечку, у яку попередньо налите молоко. Якщо додавати вітамін D до молока, він залишиться на стінках бутилочки, у результаті чого дитина не одержить призначеної йому дози препарату. Якщо в немовляти є схильність до запору, вітамін D або риб'ячий жир можна давати перед їжею.

У тих випадках, коли профілактика рахіту була недостатня або запізнілої й дитина все-таки занедужав рахітом, на перше місце виступає правильний догляд за нею.

Доглят. Легкі форми рахіту лікують у домашніх умовах. Якщо лікування починають вчасно, дитина повністю видужує, і в неї не буває залишкових явищ рахіту. Якщо ж процес зайшов далеко й у дитини виникли такі численні й важкі деформації костей, як квадратна голова, курячі груди, рахітичні браслетки, О- і Х-образные ноги, вони залишаться в нього на все життя.

Лікування важкого рахіту починають у лікарні й продовжують у домашніх умовах. Специфічним засобом лікування рахіту є вітамін D, доза якого залежить від віку й ваги захворювання. Вітамін D потрібно давати тільки в таких дозах і протягом такого часу, як запропоновано лікарем. Бажано помітити собі, коли початий курс лікування, як довго він триває і яка доза препарату. Це дасть можливість у будь-яку хвилину проконтролювати, чи немає в дитини передозування препарату. При необхідності лікар призначає дитині препарати кальцію й фосфору. У початковій фазі гострого рахіту призначення кальцію недоцільно, оскільки організм його не засвоює й виводить із сечею. Дитина, що страждає рахітом, має потребу в досить більших кількостях вітамінів С и групи В.

Звертайте велику увагу на правильне харчування, режим дня й достатнє перебування дитини на свіжому повітрі. Вимоги до цих процедур такі ж, як було описано вище, коли говорилося про профілактику рахіту.

У їжі дитини повинні обов'язково бути присутнім овочеві пюре, соки або сирі терті овочі й фрукти, жовток. З молочних сумішей перевага варто віддавати кисляку, кефіру. Не потрібно зловживати кашами.

Коли гострі явища рахіту пройдуть, з дитиною необхідно почати займатися фізкультурою. Це поліпшує тонус м'язів і кровопостачання. Корисний і масаж. Дитині у віці більше напівроку корисно робити ванни із сосновим екстрактом або зіллю, які поліпшують кровопостачання й харчування тканин.

Як і всяке захворювання, рахіт легше запобігти, чим лікувати. Тому дитину не рідше одного разу на місяць потрібно показувати лікареві, що перевірить, чи немає в дитини ознак рахіту й дасть рекомендації щодо того, як його уникнути.

Гіпервітаміноз D являє собою стан, що може виникнути при надлишковому застосуванні вітаміну D. Дитина стає неспокійною, погано спить, у неї пропадає апетит, виникає безпричинна блювота, запор. Дитина худне. У внутрішніх органах - почках, печінці, серці - розвиваються несприятливі зміни. Якщо в цих випадках дитині продовжують давати вітамін D, стан її погіршується, вона робить враження важкохворої.

Тому хотілося б ще раз відзначити, що вітамін D призначають дітям як засіб профілактики й лікування рахіту, але в строго певній кількості. Препарат необхідно давати у вигляді крапель і в жодному разі не наливати із пляшки. Якщо ці вимоги ретельно виконуються, небезпеки гіпервітамінозу не виникає.

 

Хвороба Паркінсона

Характеризується розладом функцій екстрапірамідної системи у результаті загибелі базальних ядер головного мозку. Це хронічне прогресуюче успадковане захворювання. Центральний параліч і синдром паркінсонізму виникають у результаті гострих і хронічних інфекцій нервової системи (енцефаліт), церебрального атеросклерозу, інсульту, пухлини, травми нервової системи, безконтрольного застосування деяких ліків, гострої й хронічної інтоксикації оксидами вуглецю й марганцю. Часто це сімейне захворювання з успадкованим порушенням обміну речовин у головному мозку. Хвороба людей літнього віку, як правило, хворіють люди після 60 років, частіше чоловіки.
Клініка: типове тремтіння, акінезія, ригідність м'язів, рухи вповільнені, обличчя застигле, хода дрібними кроками. Тремтіння підсилюється при хвилюванні й у стані спокою, зменшується при концентрації уваги, заняттях ЛГ, зникає під час сну. З'являється своєрідна згинальна поза: голова й тулуб нахилені вперед, руки напівзігнуті в ліктьовому, промене-зап'ястковому суглобах і притиснуті до грудної клітки, ноги напівзігнуті в колінних суглобах. Поступово може настати повне знерухомлення. При пасивних рухах
має місце "феномен зубчастого колеса", своєрідний опір м'язів. Через ригідність м'язів потиличної зони голова в положенні лежачи трохи піднята — "феномен уявлюваної подушки". Тремор характерний, типу "скочування кульок", "підрахування монет" — це ритмічні, регулярні мимовільні рухи кінцівок, лицьової мускулатури, голови, нижньої щелепи, язика. Психічні порушення проявляються як втрата ініціативи, активності, працездатності, побутових навичок самообслуговування, повільне мислення.
Вегетативні порушення проявляються у вигляді підвищення сальності шкіри й трофічних порушень у дистальних відділах кінцівки.
Лікування хворих має бути комплексним, тривалим і включати антипаркін-сонічні препарати, фізіотерапевтичні процедури, психотерапію, ЛГ і масаж.
Хворому простіше виконувати рухи за командою, легше ходити, коли на поверхні підлоги є орієнтири (різнобарвний лінолеум, паркет). Якщо переважає тремтіння, хворому не можна довго лежати, сидіти, тому що під час руху тремтіння зменшується. Тремор і ригідність м'язів зменшуються, якщо вправи виконувати в теплій воді. Хворим корисно в спокійній обстановці робити легкі гімнастичні вправи, краще різноманітні. Рекомендуються вільні рухи без силового напруження, тому що сила м'язів зберігається. Доцільно використати вправи махові як без предметів, так і з гімнастичними палицями, булавами. Корисні вправи з м'ячами в ігровій формі, нетривалий біг. Хворим необхідно тренувати точність рухів: збирати мозаїки, складати кубики. Хворих на паркінсонізм потрібно навчати обслуговувати себе, навіть якщо це дуже важко, і за можливості допомагати близьким. Повне відсторонення від праці може помітно погіршити стан хворого.