Сутнісна характеристика і вимірювання ефективності виробництва.

Термін «ефективність» походить від латинського е— дія, результат. Ефективність можна визначити як відносну міру досягнення

необхідного результату (ефекту) за відповідного використання ресурсів. Ознакою ефективної діяльності підприємства як складної соціально- економічної системи є досягнення завдань функціонування з найменшими витратами суспільної праці. Тісно пов'язаним з попереднім терміном є поняття результативності, що є ступенем реалізації запланованої діяльності та досягнення запланованих ефектів. Зважаючи на значну кількість ефектів, які можна отримати в процесі функціонування підприємства, виділяють низку основних видів ефективності: ^ економічна, основним критерієм якої є економія суспільної праці (живої та уречевленої); ^ соціальна ефективність представлена такими ефектами, як підвищення рівня зайнятості населення, скорочення тривалості робочого тижня, поліпшення умов та безпеки праці, формування позитивного морально- психологічного клімату в колективі тощо; екологічна — характеризується зменшенням шкідливого впливу на довкілля, гармонізацією відносин людини з навколишнім середовищем; науково-технічна — передбачає підвищення потенційних можливостей виробничих систем, наукових організацій, споживачів продуктивно вирішувати свої завдання за допомогою продукції підприємства.

Також виділяють й інші види ефективності діяльності підприємства:

> внутрішня — це ефективність експлуатації внутрішніх можливостей

підприємства, його внутрішніх ресурсів;

>зовнішня — це ефективність використання зовнішніх можливостей підприємства, що формуються факторами зовнішнього середовища;

> загальна, що є інтеграцією зовнішньої і внутрішньої ефективності;

> ринкова ефективність, що відображає повноту задоволсн ня потреб

споживачів порівняно з альтернативними способами їч задоволення.

Окремими критеріями ефективності діяльності в теорії тц практиці господарювання слугують продуктивність, економічність, інноваційність,конкурентоспроможність тощо. Слід зазнаї чити, що немає загального для всіх суб'єктів господарювання набору показників ефективності їх діяльності.

Сукупність таких індикаторів формується окремо для кожного підприємства з урахуванням мети та характеру його діяльності, організаційно-правового статусу, форми власності майна, галузевої належності, ціннісної орієнтації власника, масштабів діяльності тощо. Склад та оптимальні рівні показників ефективності діяльності підприємства також змінюються залежно від:

♦ етапу циклічного розвитку економіки країни та кон'юнктури на цільовому

ринку (за зростання національної економіки та сприятливої кон'юнктури ринку підвищується і вимога до результатів діяльності, і навпаки);

♦ стадії життєвого циклу фірми (на етапах зародження та розвитку основна

увага приділяється показникам ділової активності та фінансової стійкості, на стадії зрілості та спаду — показникам прибутковості та ліквідності);

♦ групи зацікавлених осіб (для акціонерів компанії — це динаміка ринкової

ціни акції та величина дивіденду; для працівників — обсяги винагороди, режим та умови праці; для споживачів — якість продукції та рівень сервісу,

вартість придбання та експлуатації товару; для кредиторів — платоспроможність, прибутковість діяльності, рівень платіжної дисципліни; для державних органів — обсяг відрахувань до бюджетів і позабюджетних фондів, чисельність зайнятих, екологічність діяльності тощо).

Формуючи сукупність індикаторів ефективності діяльності суб'єкта господарювання, слід дотримуватися таких принципів:

— зв'язок ключових показників ефективності з метою та цілями підприємства;

— наявність причинно-наслідкових зв'язків між ключовими показниками ефективності діяльності усього підприємства та індикаторами результативності функціонування окремих структурних підрозділів; — простота, чіткість вимірювання та зрозумілість показників для всіх зацікавлених осіб;

— оптимальність набору індикаторів, що характеризують результативність функціонування по всіх найважливіших напрямах діяльності підприємства; — досягнення стимулювального впливу на процес використання наявних резервів зростання ефективності діяльності