Функції і побудова системи управління витратами.

Управління витратами — це процес цілеспрямованого формування, контролю та оптимізації рівня витрат за носіями і місцями їх виникнення з метою досягнення встановлених результатів діяльності підприємства найбільш економічно ефективним способом. Модель управління витратами має якомога повніше відповідати вимогам та цілям управління. Функції управління витратами підприємства передбачають: >організацію обліку витрат у цілому і за статтями виробничих витрат, яка створює інформаційну базу для прийняття управлінських рішень; > аналіз витрат підприємства, що дає змогу оцінити стан витрат, ступінь раціональності здійснених витрат, дати кількісну оцінку факторам, які впливають на рівень витрат; > нормування витрат, яке передбачає визначення граничних розмірів з окремих видів витрат; ^ планування (прогнозування) витрат, яке дає можливість визначати мінімальні й максимальні межі витрат, можливий розмір витрат за планового обсягу діяльності і рівня використання ресурсів та допомагає обрати такий варіант плану витрат, який максимально відповідає досягненню цільового розміру прибутку; > контроль і оперативне управління витратами.

Основними принципами управління витратами є: ♦ можливість оперативного отримання інформації, що дозво ляє втручатись у виробничий процес і оптимізувати його; ♦ відповідність системи обліку цілям управління; ♦ критерієм точності при обчисленні собівартості продукції повинна бути не повнота включення витрат, а спосіб віднесення витрат на ту чи іншу продукцію; ♦ основна увага повинна приділятись розподілу непрямих витрат та визначенню точної фактичної собівартості, складання обґрунтованих нормативних калькуляцій та організація контролю за їх дотриманням у процесі виробництва; ♦ виявлення відхилень до або під час здійснення виробничого процесу дає змогу менеджерам оперативно втручатись у перебіг виробництва і попереджувати виробничі втрати, що має велике значення в мобілізації резервів виробництва і підвищенні його ефективності; ♦ встановлення відповідальності за величину витрат; досягнення цього завдання можливе в умовах обліку витрат за центрами відповідальності.

3. Кошториси центрів відповідальності та підприємства в цілому (бюджетування)

У системі управління витратами важливе значення має встановлення місць витрат та організація центрів відповідальності за їх рівень.

Місце витрат – це сегмент підприємства, в якому в результаті господарської діяльності відбувається утворення витрат. Первинним місцем витрат є робоче місце, де використовуються ресурси в процесі виробництва продукції. Крім того, місцем витрат може бути і сукупність організаційно поєднаних робочих місць (дільниці, відділення).

Для управління витратами місця витрат організуються в центри відповідальності.

Концепцію центрів відповідальності вперше було сформульовано Дж. А. Хіггінсом у 50–х роках минулого століття. Поява концепції центрів відповідальності в цілому пов’язана з потребою ефективного управління підприємством в умовах ринкової економіки, а конкретніше – з потребою посилення контролю за використанням ресурсів. Отже, метою створення центру відповідальності є чітка організація контролю й регулювання витрат як функції управління, забезпечення чіткої персоніфікованої відповідальності за рівень окремих витрат і витрат на підприємстві. Суть цього процесу полягає в зіставленні досягнутих результатів із запланованими, аналізі причин відхилення, встановленні відповідальності за ці відхилення і вживанні необхідних коригуючих заходів.

Центр відповідальності – це структурна одиниця підприємства, його економічний суб’єкт, у межах якого менеджер відповідає за доцільність понесених затрат та одержаних доходів.

За функціональним критерієм центри відповідальності поділяються на обслуговуючі, матеріальні, виробничі, збутові.

Усі операційні витрати підприємства узагальнюються в його зведеному кошторисі.

Кошторис витрат являє собою зведений план усіх витрат підприємства на майбутній період виробничо-фінансової діяльності. Він визначає загальну суму витрат виробництва за видами використовуваних ресурсів, стадіях виробничої діяльності, рівнями управління підприємством та інших напрямах витрат.
До кошторису включаються витрати основного і допоміжного виробництва, пов'язані з виготовленням та продажем продукції, товарів і послуг, а також на утримання адміністративно-управлінського персоналу, виконання різних робіт і послуг, у тому числі і які не входять в основну виробничу діяльність підприємства. Планування видів витрат здійснюється в грошовому вираженні на передбачені у річних проектах виробничі програми, цілі та завдання, вибрані економічні ресурси та технологічні засоби їх виконання.

Структурно кошторис може будуватися за статтями й елемента­ми витрат. Постатейний кошторис дає змогу узгодити його з кошторисом непрямих витрат (загальновиробничими витратами), а також калькуляціями на окремі вироби підрозділу. Побудова його за елементами витрат показує їх ресурсну структуру, матеріало-, зарплато- і капіталомісткість виробництва і дає змогу чіткіше пов'язати витрати підрозділу (цеху) в цілому з витратами його структурних одиниць (дільниць, робочих місць), оскільки останнім плануються лише окремі їх елементи.

За економічними елементами затрати формуються відповідно до їх економічного змісту. Елементи затрат є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво.

Кошторис виробництва чи центрів відповідальності – це витрати підприємства чи центрів відповідальності, зв’язані з основною діяльністю за певний період. Елементи витрат на виробництво включають:

- Матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів).

- Оплата праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).

- Відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування; величина відрахувань встановлюється у відсотках від витрат на оплату праці).

- Амортизація основних фондів (амортизаційні відрахуваннянаповне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів).

- Інші операційні витрати (вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій тощо).

- Інші витрати (включаються витрати на страхування майна, винагороду за винахідництво, оплата робіт по сертифікації продукції, оплата послуг зв'язку, витрати на інвестиційну і фінансову діяльність підприємства, втрати від надзвичайних подій).

На практиці для центрів відповідальності високого рі­вня домінує постатейна структура кошторисів.

Кошториси складаються в цілому на рік зі щоквартальною (чи щомісячною) розбивкою.

У процесі розроблення кошторису витрат на виробництво застосовують три основні методи:

1) кошторисний метод – на основі розрахунку витрат у межах усього підприємства за даними інших розділів плану;

2) зведений метод – додаванням кошторисів витрат виробництва окремих цехів;

3) калькуляційний метод – на основі планових розрахунків за всією номенклатурою продукції, робіт і послуг з розподілом комплексних статей на прості елементи витрат.

У практиці вітчизняних підприємств кошторисний метод є найпоширенішим, його застосування забезпечує взаємозв’язок і приведення в єдину систему розрахунків зведеного кошторису.

Розрізняють два підходи до розрахунку кошторисів:

1. Розробка кошторису з “нуля”. Застосовується у випадку, якщо проектується нове підприємство чи підприємство змінює профіль роботи.

2. Планування від досягнутого. Застосовується у випадку, якщо профіль роботи підприємства не змінюється Фінансова діяльність суб’єктів господарювання передбачає пла-нування всіх фінансових потоків, які опосередковують господарську діяльність, забезпечують контроль за формуванням та використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів. Процес планування діяль-ності підприємства, його структурних підрозділів методом розробки системи взаємопов’язаних бюджетів та встановлення всіх видів фі-нансових витрат, джерел їх покриття та очікуваних результатів являє собою бюджетування.

Отже, процес складання бюджетів і контролю за їх вико-нанням – це бюджетування. До основних характеристик бюджету-вання можна віднести:

– короткостроковість (до одного року);

– високий рівень конкретизації;

– внутрішню спрямованість;

– тісну інтеграцію з контролем та аналізом відхилень.

Функції, що виконує бюджетування є наступними:

– функція регулювання фінансових компетенцій (визначення потреби у фінансових ресурсах, необхідних для досягнення постав-лених цілей окремими підрозділами підприємства);

– функція прогнозування (в бюджетах знаходять своє фінан-сове відображення майбутні операції підприємства);

– функція координації (наявні та мобілізовані фінансові ре­сурси повинні спрямовуватися на досягнення цілей, що визначені стра-тегією розвитку підприємства);

– функція мотивації (виконання бюджетних показників є кри-терієм ефективності діяльності окремих осіб, структурних підрозділів тощо).

Процес бюджетування на майбутній рік починається з вибірки та розрахунку основних цільових показників монетарного характеру, які випливають зі стратегічного плану підприємства. Після цього го-тується так звана бюджетна резолюція або лист з планування, в якому окреслюються основні орієнтири діяльності підприємства в бюджет-ному році в розрізі окремих сфер і параметрів діяльності. В листі з планування акцентується увага на основних факторах зовнішнього впливу, доводяться монетарні цілі на бюджетний рік та загальні ре-комендації щодо їх досягнення.

Бюджетування, як один із видів фінансового планування, вда-ло поєднує інтереси підрозділів і підприємства в цілому, а також вра-ховує особливості кожного з них через систему витрат і доходів, притаманних тільки даному підприємству.

Для цього на підприємстві розробляється цівка взаємопов’я-заних бюджетів, до яких входять:

– бюджет окремих операцій – плановий документ, який відоб-ражає надходження та витрати за господарськими операціями (бюджет реалізації продукції, бюджет запасів та матеріалів, бюджет витрат на оплату праці тощо);

– бюджетне планування доходів і витрат структурних підроз-ділів (функціональний бюджет) – розробляється окремими структур-ними підрозділами підприємства;

– зведений бюджет по підприємству – система окремих опе-раційних та функціональних бюджетів.