Лекции.Орг


Поиск:




Новоутворення молодшого шкiльного вiку.




В процесi навчально дiяльностi розвиваються основнi психологiчнi новоутворення молодшого шкiльного вiку: довiльнiсть психiчних процесiв, внутрiшнiй план дiй, умiння органiзовувати навчальну дiяльнiсть, рефлексiя.

Довiльність психічних процесiв у молодшого школяра. У цьому вiцi центром психiчного розвитку дитини стає формування довiльностi психiчних процесiв (пам’ятi, уваги, мислення, органiзацй дiяльностi). Їх внутрiшнє опосередкування вiдбувається завдяки первинному засвоєнню системи понять. Довiльнiсть виявляється в умiннi свiдомо ставити цiлi, шукати і знаходити засоби їх досягнення, долати труднощi та перешкоди. Дитина вчиться керувати своєю поведiнкою, психiчними процесами, адже вимоги до неi з перших днiв перебування у школi передбачають досить високий рiвень довiльностi. Тому молодший школяр долає свої бажання і здатен керувати своєю поведiнкою на основi заданих зразкiв, що сприяє розвитку довiльностi, як особливовластивостi психiчних процесiв i поведiнки.

Внутрішній план дій у молодшого школяра. Виконуючи завданвя з рiзних навчальних предметiв, дiти шукають найзручнiшi способи, обирають і зiставляють варiанти дiй, планують їх порядок та засоби реалiзацiї. Чим бiльше етапiв власних дiй може передбачити школяр, чим стараннiше вiн може зiставити їх варiанти, тим успiшнiше контролюватиме розв’язання завдань. Необхiднiсть контролю та самоконтролю, самооцiнки в навчальнiй дiяльностi створюють сприятливi умови для формування у молодших школярiв здатностi до планування і виконання дiй подумки.

Уміння молодшого школяра органiзовувати навчальну дiяльнiсть. Поряд iз засвосниям змiсту наукових понять, дитина оволодiває способами органiзацii нового для неї виду дiяльностi — навчання. Планування, контроль, самооцiнювання набувають iншого змiсту, бо дiя в системi наукових понять передбачає чiтке виокремлення взаємо пов’язаних етапiв. Навчатися вчитися є одним з основних завдань молодшого школяра, що передбачає засвоєння таких дій:

1. Самоконтроль, суть якого полягає у спiвставленнi дитиною своїх навчальних дiй та їх результатiв iз заданими учителем еталонами і зразками;

2 Самооцiнювання, змістом якого є фiксування вiдповiдностi чи невiдповiдностi результатiв засвоєних знань, опанованих навичок вимогам навчальної ситуації;

З) Самоорганiзацiя у вивченнi навчального матерiалу, пiдготовцi до контрольних i самостiйних робiт, виконаннi творчих завдань тощо, що передбачає умiння планувати час, органiзовувати свою дiяльнiсть, контролювати й оцiнювати результати;

4) Усвiдомлення мети i способiв навчання у школi та вдома, що є передумовою осмисленої, цiлеспрямованої й ефективної навчальної дiяльностi.

Рефлексiя молодшого школяра. У дiтей молодшого шкільного вiку виникає усвiдомлення власних дiй, психiчних станiв, розглядання й оцiпювання власних думок та дій. Це є основою рефлексії - осмислення своiх суджень i вчинків з точки зору iх вiдповiдностi задуму та умовам дiяльностi. Рефлексiя змiнює пiзнавальну дiяльнiсть молодших школярiв, змушує не просто приймати на вiру знання вiд дорослих, а й виробляти власну думку, власнi погляди, значущiсть учiння.

За концепцiею Е. Ерiксона, у молодшому шкiльному вiцi формуются такi важливi особистiснi утворення, як почуття соцiальноi i психологiчної компетенцiї, а також почуття диференцiацii своiх можливостей.

4. Розвиток особистісної сфери молодшого школяра

Для розвитку особистості молодшого школяра необхідною умовою є гармонійні стосунки з батьками та спілкування із однолітками. Також велику роль грає відношення учня до вчителя. Батьки складають перше суспільне середовище дитини. Особистості батьків грають суттєву роль у житті кожної людини. Не випадково, що до батьків, особливо до матері, ми думкою звертаємося у важку хвилину життя. Разом з тим почуття, що офарблюють відносини дитини і батьків, - це особливі почуття, відмінні від інших емоційних зв’язків. Специфіка почуттів, що виникають між дітьми і батьками, визначається головним чином тим, що турбота батьків необхідна для підтримки самого життя дитини. А нестаток у батьківській любові - дійсно життєво необхідна потреба маленької людської істоти [19, с.65]. Перша й основна задача батьків - є створення в дитини впевненості в тому, що її люблять і про неї піклуються. Ніколи, ні при яких умовах у дитини не повинні виникати сумніви у батьківській любові. Сама природна і сама необхідна з усіх обов’язків батьків - це ставлення до дитини в будь-якому віці любовно й уважно. Психологами доведено, що у трагедії підліткового алкоголізму та підліткової наркоманії часто винні не люблячи своїх дітей батьки. Головна вимога до сімейного виховання - це вимога любові. Але тут дуже важливо розуміти, що необхідно не тільки любити дитини і керуватися любов’ю у своїх повсякденних турботах по відходу за ним, необхідно, щоб дитина відчувала, була впевнений, що її люблять [19, с.68]. Багато батьків вважають, що ні в якому разі не можна показувати дітям любов до них, думаючи що, коли дитина добре знає, що її люблять, це приводить до розпещеності, егоїзму. Потрібно категорично відкинути це твердження. Усі ці несприятливі особистісні риси виникають саме при недоліку любові, коли створюється деякий емоційний дефіцит, коли дитина позбавлена міцного фундаменту незмінної батьківської прихильності. Вселяння дитині почуття, що його люблять і про нього піклуються, не залежить ні від часу, що приділяють дітям батьки, ні від того, виховується дитина вдома чи з раннього віку знаходиться в яслах і дитячому саду. Не пов’язано це і з забезпеченням матеріальних умов, з кількістю вкладених у виховання матеріальних витрат. Більш того, не завжди видима дбайливість інших батьків, численні заняття, у які включається з їх ініціативи дитина, сприяють досягненню цієї самої головної виховної мети. Контакт ніколи не може виникнути сам собою, його потрібно будувати з дитиною. Коли говоритися про взаєморозуміння, емоційний контакт між дітьми і батьками, мається на увазі деякий діалог, взаємодія дитини і дорослого. Розвитку моральних почуттів (дружби, товариськості, обов´язку, гуманності) сприяє перебування учнів у колективі, об´єднаному спільною навчальною діяльністю. Розвивається почуття симпатії, важливе для утворення малих груп, з яких складаються колективи. Формуванню вольових якостей (самостійності, впевненості у своїх силах, витримки, наполегливості) сприяє шкільне навчання, яке вимагає від учнів усвідомлення й виконання обов´язкових завдань, підпорядкування їм активності, довільного регулювання поведінки, уміння активно керувати увагою, слухати, думати, запам´ятовувати, узгоджувати свої потреби з вимогами вчителя. Ефективність цього процесу залежить від використання учителем прийомів переконання, зауваження, заохочення та інших засобів впливу на дитину. Зловживання негативними оцінками, нотаціями, покараннями спричиняє погіршення ставлення учнів до навчальних обов´язків, зниження активності, виникнення лінощів та інших негативних рис. З´являється усвідомлення обов´язків, розуміння того, що невиконання правил поведінки шкодить інтересам колективу й кожного учня. Дітям властиві наслідування й підвищене навіювання, що як позитивно, так і негативно впливають на засвоєння норм і правил поведінки. У зв´язку з недостатнім розвитком самосвідомості, малим життєвим досвідом діти можуть наслідувати небажані форми поведінки: грубість, недисциплінованість тощо. В інших випадках, коли вони беруть за взірець поведінку улюбленого вчителя, авторитетних для них дорослих, наслідування і підвищене навіювання полегшує засвоєння норм і правил поведінки. У цей період зростає роль особистого прикладу дорослих, передусім учителя. Стосунки між дітьми в класі формуються за допомогою вчителя, який завжди вказує на деяких учнів як на взірець, водночас звертає увагу й на хиби в поведінці інших. Більшість дітей відтворює у своєму ставленні до однокласників ставлення вчителя, не усвідомлюючи критеріїв, якими він послуговується при їх оцінюванні. Починає формуватися громадська думка стосовно учнів, які успішно навчаються і є дисциплінованими, з´являються спроби оцінити вчинки ровесників. У класному колективі виникають об´єднання, які переростають у стійкі шкільні й позашкільні мікроколективи. Важливо тримати їх у полі зору, знати, що саме об´єднує їх учасників та знаходити способи для коригування їх діяльності.

5. Формування спонукальної сфери молодшого школяра

Розвиток спонукальної сфери молодшого школяра

Особистість молодшого школяра характеризується специфiчними особливостями спонукальної сфери. Передусім зберігається потреба у грi. Тому в перші днi перебування дитини у школі важливими засобами пробудження інтересу до навчання, полегшення складної навчальної діяльності є створення ігрових ситуацiй, використання дидактичних ігор на уроці.. Саме у грі вiдбувається перехід вiд мотивiв як досвідомих, афективно забарвлених, безпосередніх бажань до спонукань як узагальнених, тобто найбільш усвідомлених, намірів. Потреба молодших школярів у русi залишається такою сильною, як i в дошкільників. Тому вчитель повинен уміти органiзувати вiдпочинок дітей, включаючи їх у рухливі ігри на перервах, даючи їм змогу рухатися на уроках (фiзкультхвилинки).

Особливо значущою дли подальшого розвитку особистості молодшого школяра, як i дошкільняти, є потреба у зовнішнiх враженнях. На початку навчання вона є головною рушійною силою розвитку. У молодших школярів формусться бiльш стiйка структура мотивів, у якій мотиви навчальної діяльності стають провідними.. Такими мотивами передусiм є iнтерес до оволодiння способами дiялъностi, до процесiв читання, малювання, а на цiй основi й до навчального предмета.

Успiшна навчальна дiяльнiсть спонукається як зумовленими нею мотивами, так i мотивами, породженими внутрiшньою позицiєю школяра. Однак iнодi в молодших школярiв (особливо у першому класi) сильнiшими залишаються iгровi мотиви. Це вияв ляється, зокрема, у вiдволiканнi, неуважності їх пiд час виконання завдань, зосередженостi у грi. Для формування у них навчальної мотивації необхiдна спецiальна педагогiчна робота. Особлива увага вчителя повинна бути спрямована на пробудження у дитини почуття гордостi за себе як школяра, переживання безпосередньої емоцiйної при вабливостi школи, розвиток вмiння учитися, пiзнавальних iнтересiв, прагнення оволодiти навчальними навичками не гiрше, нiж однолiтки.

Важливе значения для мотивації учiння має дiєвiсть внутрiшньої позицiї школяра. Наприкiнцi молодшого шкiльного вiку, а часто й ранiше, мотивацiйна функцiя внутрiшньої позицiї вичерпується, втрачає свою спонукальну силу. Тому виконання обов’язкiв школяра все менше приваблює дитину. Це спричинене тим, що на початку молодшого шкiльного вiку дитина виконує шкільнi обов’язки подiбно до того, як ранiше виконувала правила гри. Однак воно стає значно слабшим, якщо учень звикає до цiєї позицiї, внаслiдок чого пов’язанi з нею переживання втрачають свiй позитивний емоцiйний заряд. Це зумовлює необхiднiсть сформувати у молодшого школяра вищий рiвень довiльностi, який відповiдав би особливостям навчальної дiяльностi як повсякденного обов’язку дитини, який постiйно ускладнюсться.

Молодший шкiльний вiк особливо сприятливий для розвитку мотивацiї досягнення успiхiв у навчальній, трудовiй, iгровiй дiяльностi дітей. На мотивацiю досягнення успіху впливають такi особистiснi утворення, як самооцiнка та рiвень домагань. Змицнює мотив досягнення успiхів усвідомлення дитиною своїх здiбностей i можливостей, а на основi цього — віри в свої сили. Вона починає усвiдомлювати, що недостатньо розвиненi певнi здiбностi можна компенсувати збільшенням зусиль, особистими стараннями.

У молодшому шкiльному вiцi розвивасться такий мотив поведінки, як наслідування ідеалів. В учня початкової школи воин конкретнi. Як i в дошкiльному вiцi, iдеалами стають переважно героїчні особистостi, про яких він чув по радiо, дивився фiльм, читав у книгах. Вони ще нестійкі, швидко змiнюються пiд впливом нових, яскравих вражень

Загалом, у молодшому шкільному віці формуються основи спрямованостi спонукальної сфери (егоістичної, просоцiальної, гуманiстичної).

 

Термінологічний словник до теми:

«Загальна характеристика розвитку молодшого школяра»

 

Навчальна діяльність — цілеспрямована діяльність учнів, результатом якої є розвиток особистості, інтелекту, здібностей, засвоєння знань, оволодіння уміннями та навичками.

Пізнавальний інтерес школярів — виразна інтелектуальна спрямованість на пошук нового у предметах, явищах, подіях, супроводжувана прагненням глибше пізнати їх особливості; майже завжди усвідомлене ставлення до предметів, явищ, подій.

Рефлексія – це одночасно і властивість, унікально притаманна лише людині, і стан усвідомлення чого-небудь, і процес репрезентації психіці свого власного змісту

Фізи́чний розвиток — це процес становлення і змін біологічних форм і функцій організму людини. Він залежить від природних життєвих сил організму та його будови. Фізичний розвиток оцінюється рівнем розвитку фізичних якостей, антропометричними і динамометричними показниками, показниками формування постави.

Пізнавальний інтерес - це активне мотивоване емоційне ставлення суб'єкта до предмета пізнання, яке має систематично враховуватись і розвиватись у процесі навчання, оскільки безпосередньо впливає на формування і розвиток особистісної спрямованості дитини

Чутливість аналізаторів, що визначається величиною абсолютних порогів, не постійна і змінюється під впливом фізіологічних і психологічних умов, серед яких особливе місце посідає явище адаптації.

Індивідуалізація — соціологічний термін, тісно пов'язаний з термінами: модернізація та індустріалізація. Це — процес переходу індивіда до самовизначення.

Самоконтроль — це визначення відхилень програми са­мовиховання від поставлених завдань з наступною корекцією програми або поведінки особи.

 


 

Лекція 12

Тема 2. Особливості пізнавальної сфери молодшого школяра

План

1.Особливості розвитку сприймання, уваги, молодшого школяра.

2.Особливості розвитку пам’яті та уяви молодшого школяра.

3.Розвиток мислення і мовлення.

4.Розвиток загального інтелекту в молодшому шкільному віці.

 

Література:

Вікова та педагогічна психологія: навчальний посібник / В.М. Поліщук, - Вид. 3-тє, виправ. – Суми: Університетська книга, 2010. – 352 с. –

Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник./ О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. 2-ге видання. К.: Каравела, 2007. -400 с – 340-370 с.

Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навч. посібник. – К.: Академвидав, 2007. – 360 с – 165-182с.

 

Ключові поняття: розвиток інтелекту узагальнення, абстрагування, порівняння, синтез, аналiз, мислення, па́м'ять, ува́га

1. Особливості розвитку сприймання, уваги, молодшого школяра

Розвиток сприймання молодшого школяра. Учнi сприймають рiзноманітнi соціальнi зразки, вiд- повiдно до яких повиннi дiяти. Спершу їх приваблюють зовнiшнi яскравi ознаки предметів, вони ще не можуть зосередитися і детально розглянути iнші їх особливості, побачити в них суттеве. Знаючи це, педагог повинен розвивати в учнiв сприймання, розкриваючи прийоми огляду чи прослуховування, порядок виявлення особливостей предметів. Наприкiнці молодшого шкiльного вiку спостереження стає спецiальною діяльнiстiю, розвивається спостережливість як риса характеру.

Розвиток уваги молодшого школяра. У молодших школярів уже формується довiльна увага. Цьому сприяє чітка органiзація їх дiй за зразком, а також дій, якими вони можуть керувати і якi можуть контролювати. Одночасно з нею функціонує та розвивається мимовiльна увага. Пов’язана вона не з яскравістю і зовнішньою привабливістю предмета, а насамперед iз потребами та інтересами, що виникають у навчальній дiяльностi. Протягом перших рокiв навчання у школi увага дiтей ще не стійка. Тому в їх навчальнiй діяльності мають чергуватися розумовi за няття iз заняттями зі складання схем, малювання, кресления.

На початку молодшого шкільного віку у дітей ще не сформовані навчальні вміння та навички, що заважае їм швидко переходити від одного виду навчальних занять до іншого. Це свiдчить про недостатній розвиток такої важливої властивості уваги, як переключення. Однак з удосконаленням навчальної діяльності вже наприкінці 1 — на початку 2 класу учнi легко переходять від одного етапу уроку до іншого, від одніеї навчальної роботи до їншої. Отже, в організації навчання учнів молодших класів слід враховувати рівень розвитку та стійкiсть, розподіл, переключення їх довільної уваги.

 

2. Особливості розвитку пам’яті та уяви молодшого школяра

Молодший шкільний вік є сенситивним періодом для розвитку пам’яті, коли особливо динамічно змінюється співвідношения мимовiльного й довільного запам’ятовування. ‚інтенсивно розвивається довільна пам’ять, хоча мимовільна теж активно використовується. Під впливом навчання у цьому віці активно формується логічна пам’ять, яка відіграє основну роль у засвоєнні знань.

Розвитку пам’яті у перші роки навчання сприяє розв’язання спецiальних мнемiчних задач у процесi рiзних видiв діяльностi.

Учнi початкових класiв засвоюють рiзнi стратегії (прийоми), якi допомагають запам’ятати матерiал. Найважливiшими прийомами керування пам’яттю є повторения, органiзовування матерiалу, семантичне оброблення iнформацiї, створення мислених образiв, пошук iнформацї в пам’ятi.

1.Повторення матеріалу. Спочатку дiти просто повторюють кiлька разiв кожне слово, яке необхiдно запам’ятати. Приблизно у 9 рокiв вони починають повторювати слова групами.

2.Організування матерiалу. Групуючи слова за категорiями, діти здатнi запам’ятати i вiдтворити бiльше матерiалу, однак до 9 вiку рiдко використовують цю стратегiю з власної iнiцiативи.

3.Семантичне оброблення iнформації. Цей активний процес передбачає використання молодшими школярами логiчного висновку для реконструкцiї події замiсть простого вiдтворення наявної в пам’ятi iнформації.

4.Створення мислених образів. Молодшi школярi краще запам’ятовують незвичний матерiал, створюючi на його основi мислений образ.

5.Пошук iнформації в пам’яті. Часто школярi, намагаючись розiбрати слово за буквами, шукають у пам’ятi правильнi букви. Вони можуть знати, з якої лiтери починасться слово, але їм потрiбно перевiрити кiлька варiантiв.

3. Розвиток мислення і мовлення

У дiтей молодшого шкiльного віку переважає наочно-образне мислення. Процес навчання стимулює розвиток абстрактного мислення, особливо на уроках математики, оскільки вiд дiй з конкретними предметами школяр переходить до розумових операцiй з абстрактними числами.

Зi вступом дитини до школи вiдбувається перехiд від безпосереднього чуттєвого сприймання свiту до сприймання, вираженого в абстрактних поняттях.

Протягом молодшого шкільного вiку в дiтей формуються такi мислительнi операції, як аналiз, синтез, порiвняння, абстрагування, узагальнення.

Аналiз — мислене розкладання цiлого на частини

Синтез полягає в об’єднаннi частин у цiле на основі попереднъого аналiзу, встановлення зв’язків і вiдношень між ними.

Порiвняння — встановлення схожості або відмiнності предметiв, явищ.

Абстрагування полягає у виокремленнi одних ознак об’єкта i в одночасному iгноруванні iнших.

Узагальнення — це вiдображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.

Розвиток мовлення молодшого школяра. У дiтей молодшого шкільного віку активно удосконалюються навички усного мовлення: розширюється словниковий запас, вони ово лодiвають все складнiшими граматичними структурами.

З початком навчання особливого значения набуває формування грамотностi школяра, передусiм читання і письма — форм символiчної комунікацiї, якi здійснюються з допомогою уваги, сприймання, пам’ятi, асоцiацій з наявними знаннями і конкретного контексту. Читання є сприйманням змісту письмового тексту, а письмо — передаванням змiсту в письмовій формі.

Основними чинниками становления грамотності молодших школярів є:

1) збагачене писемним мовленням оточення (наявність дитячих книжок, журналів, сімейні читання вголос; письмо пiд диктування батьків тощо);

2) збагачене усним мовленням середовище (зразки мовления дорослих; розмови з дорослими, однолітками в сюжетно-рольових іграх; можливість збагачення словникового запасу тощо);

З) набуття досвіду (ігри; повсякденне життя; дослідження природи);

4) досвід символічної репрезентації (театральні вистави; малювання і живопис; музика і танці);

5) експериментування з писемним мовленням (написання повідомлення, листа);

б) проба сил у читанні (читання напам’ять; читання з контекстними підказками; пошук писемної форми почутого слова).

Умолодшому шкільному віці інтенсивно розвивається внутрішне мовлення, яке є важливим механізмом розумової діяльності. Виявляється воно під час розв”язування різноманітних завданнь мисленого планування, запам”ятовування тощо.

4. Розвиток загального інтелекту в молодшому шкільному віці





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-12-06; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1729 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Бутерброд по-студенчески - кусок черного хлеба, а на него кусок белого. © Неизвестно
==> читать все изречения...

744 - | 814 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.012 с.