Сутність ситуації. Суперечливо-непослідовні дії підлеглого, які ставлять керівника в скрутне становище щодо оцінки дій цього підлеглого.
Фабула ситуації. Підлеглий Б. чинить провину і майже одночасно з цим здійснює вчинок, який робить йому честь, домагається певних успіхів у роботі, але не в тому напрямку, де виявив недобросовісність.
Керівник А. або покарав підлеглого за провину, або іще не встиг. Постає запитання:
□ якщо вже покарав, то чи правильно буде відразу за покаран
ням нагороджувати підлеглого?
□ якщо не встиг покарати, то що ж робити: карати, нагород
жувати чи щось інше?
Вирішення проблеми. Справедливість вимагає, щоб і провина, і заслуга були відзначені відповідними санкціями з боку керівника.
Якщо керівник покарає підлеглого і не помітить його заслуг, то справедливо буде запідозрений в необ'єктивності і викличе до себе негативну установку з боку підлеглого.
Якщо ж керівник закриє очі на провину і відзначить лише добрий вчинок, то це може викликати думку у решти підлеглих про безпринципність, легковажність, поблажливість керівника.
Тільки справедливе покарання з винагородою можуть розв'язати проблемну ситуацію.
Класичним випадком ситуації «Покарання з винагородою» (в даному випадку «Винагорода з покаранням») може служити епізод із роману Віктора Гюго «Дев'яносто третій рік».
Коли на військовому кораблі у відкритому морі з вини необачливого каноніра одна із гармат зірвалася із ланцюгів і, мов казковий звір, почала борсатися від борту до борту, загрожуючи життю пасажирів, канонір, виявивши високу мужність і кмітливість, зумів висадити гармату на колишнє місце.
82 Кайдалов Д. П., Суименко Е. Й. Психология единоначалия и коллегиаль-ности. - М.: Мисль, 1979. - С. 216 - 223.
Як був відзначений вчинок цієї людини? Каноніра підвели до старого генерала.
«Старий кинув на каноніра швидкий погляд.
- Підійди сюди, - наказав він. Канонір зробив крок уперед.
Старий повернувся до графа дю Буабертло, зняв з грудей капітана
Хрест Святого Людовіка і пришпилив його до куртки каноніра.
- Ур-ра! - прокричали матроси. Солдати морської піхоти взяли на
караул. Але старий генерал, вказавши пальцем на сяючого від щастя
каноніра, додав:
- А тепер розстріляйте його».
Чим же мотивував своє рішення цей старий генерал? «Смертної кари заслуговує той, хто допустив необачність перед лицем ворога. Всяка необачність непоправна. Мужність достойна винагороди, а необачність достойна кари».
Незнання або нехтування керівника формулою «Покарання з винагородою» може призвести до ініціювання конфліктної ситуації з боку самого керівника.
Наведемо приклади неадекватної реакції керівника на подібну ситуацію.
1. Готуючись до підведення підсумків наукової роботи співробіт
ників кафедри за минулий рік, завідувач доручив найкомпетентні-
шому з них підготувати довідку, в якій був би зроблений аналіз дру
кованої продукції всіх членів кафедри.
Працівник ретельно виконав це доручення, і серед названих кращим виявився Р.
Проте коли довідка потрапила до завідувача, він викреслив прізвище Р., мотивуючи це тим, що «на минулому засіданні кафедри йому зробили зауваження за несвоєчасне і не зовсім сумлінне складання методички».
Р. не був названий у числі кращих учених - і це викликало протест з боку багатьох співробітників кафедри.
2. Медсестра фізіотерапевтичного відділення міської лікарні Н.
повернулася з відпустки із запізненням на два дні і мотивувала це
тим, що «неможливо було виїхати з Ялти, де вона відпочивала».
За порушення трудової дисципліни їй винесли сувору догану з попередженням.
Незабаром після цього відбулося міське «Свято квітів», в підготовці до якого Н. брала найактивнішу участь.
Проте на профспілкових зборах, де підбивалися підсумки роботи
відділення, Н. не була навіть згадана в числі учасників підготовки до цього свята, бо завідуюча відділенням А. викреслила її прізвище з тексту доповіді представника профспілки.
Це дуже скривдило Н., і вона в наступних культурно-масових заходах не брала ніякої участі, загостривши конфлікт із завідуючою відділенням.
Через деякий час Н. звільнилася з. роботи.
