Загальні правила поведінки з колегами по роботі

• Будьте приязними, ввічливими і привітними зі своїми співро­
бітниками. Спробуйте не виділятися і бути природною части­
ною групи.

• Вітайтесь потиском руки при зустрічі (чоловіка чи жінки) впер­
ше або коли ви не бачили когось тривалий час. Рукостискання,
звичайно, єдиний підходящий тип торкання на роботі.

• Дивіться в обличчя співрозмовнику. Хай ваші очі час від часу
відходять від його обличчя, а потім повертаються до нього. Не
уникайте погляду у вічі, але і не дивіться впритул.

• Покажіть, що ви уважно слухаєте інших, реагуйте правильно
очима, а коли це необхідно - кивайте головою.

• Робочий час використовуйте для роботи, а не для розмов із
сім'єю та друзями.

• Не розмовляйте голосно. Хоча в напружених ситуаціях допус­
кається навіть крик. Звичайно від людей очікують, що вони за­
бувають про дуже напружені моменти через кілька днів.

• Коли хтось запитує вас: «Як поживаєте?», відповідайте пози­
тивно (наприклад, «Дякую, добре. А ви?»). Не розповідайте
колегам по роботі про здоров'я або особисті проблеми.

* * *

Так, у американців чи канадійців не прийнято розповідати на ро­боті про свої особисті проблеми. Там це розповідають лікарям чи психологам.

Якось автор цих рядків мав розмову із знайомою лікарем-жінкою, заввідділом однієї із великих клінік Києва, яка стажувалась у Ка­наді. Ось що вона розповіла.

Одна із канадійських лікарів була досить сумною на роботі. І нашій знайомій вдалося «розкрутити» її, викликати на відвертість. І та роз­повіла, що у неї великі неприємності: купили новий дорогий авто­мобіль, син потрапив у автокатастрофу і т.д.

Жінки поговорили, як у нас, поділилися проблемами, враження­ми - і канадійській лікарці стало легше на душі, піднявся настрій. І вона сказала з цього приводу: «Як добре, що у вашій країні можна ось так запросто поділитися із колегами по роботі, щоб тобі поспівчу­вали, підказали правильне рішення».

Що з цього приводу можна сказати? Погано, як у них, ні з ким нічим не ділитися. І недобре також, як у нас, бігати на робочі місця подруг чи знайомих і безконечно «навантажувати» їх своїми, важли­вими чи неважливими, особистими проблемами. Адже у ваших зна­йомих можуть бути і свої проблеми! Не кажучи вже про збитки ви­робництва і шкоду власній репутації.

«Золота середина», почуття міри будуть, напевно, найкращим ви­ходом у подібних ситуаціях.

Стосунки з підлеглими

• Ставтесь до підлеглих, які знаходяться на службових сходах
нижче від вас, з повагою.

• Не просіть їх робити для вас особисті послуги.

• Уважно прислухайтесь до пропозицій підлеглих. Керівництво
в США більш демократичне, ніж авторитарне.

• Ні з ким не встановлюйте романтичні або сексуальні зв'язки на
роботі.

• Не пробуйте продавати речі своїм співробітникам.

• Не позичайте їм. Не просіть у них у борг.

• Не говоріть про інших людей у негативному чи особистісному
смислі. Не поширюйте плітки!

* * *

Приклад з приводу необхідності уникати сексуальних зв'язків на роботі.

Мій інститутський товариш, який на той час працював начальни-

ком цеху на одному європейського масштабу комбінаті, розташова­ному в регіоні Західної України, розповів мені таку історію.

У генерального директора була, як і має бути, висококваліфікована секретарка. До нього, звичайно, в кабінет з питань виробництва захо­дили його заступники, директори дочірніх заводів і фабрик. Хтось був секретарці симпатичним, а хтось - антипатичним. Ставлення своє до кожного вона демонструвала, хоча відомо, що на її посаді це робити категорично забороняється. Секретарка не тільки показувала своє став­лення до заступників генерального директора і директорів дочірніх підприємств, а й почала здійснювати «кадрові перестановки».

Це з часом «вичислили», оскільки, як відомо, немає нічого таєм­ного, що б не стало явним. І дізналися, звичайно, про інтимні зв'яз­ки керівника із секретаркою.

Хоча генеральний директор і був людиною «на своєму місці», «жертви» об'єдналися, і з посади довелося піти не тільки секре­тарці, а й генеральному директору.

Спробуймо розкрити психологічний механізм цього явища: чому посміла секретарка генерального директора взяти віжки управ­ління кадрами в свої руки?

На нашу думку, цьому явищу можна дати назву «ефект чужого мун­дира». Тобто людина, яка перебуває в родичанських чи близьких зв'яз­ках з людиною значно вищого соціального статусу і справляє на неї вплив, втрачає контроль над своїми вчинками і поводиться так, наче вона є тією людиною, на яку мас вплив, тобто «одягає мундир тієї людини і починає командувати». Так себе часом поводять діти про­фесорів, генералів, високих чиновників, відомих письменників, кохан­ки високопоставлених чиновників, дружини директорів шкіл тощо.

Звичайно, це твердження не є абсолютним. Не всі згадані вище категорії людей «заражені» ефектом чужого мундира. Але явище, яке ми згадали, все-таки має місце, на нього треба звертати увагу і осте­рігатися наслідків.