Психологічні аспекти працевлаштування і добору кадрів, поділу і кооперації праці

«Секрети» працевлаштування: резюме, поручительство, техніка контакту з роботодавцем. Прийом на роботу: як будувати бесіду. Визначення придатності до менеджерської діяльності. Психологічні аспекти поділу і кооперації праці.

4.1. «Секрети» працевлаштування

Розглянемо американський досвід і його прийнятність щодо на­ших умов, традицій, менталітету. Є три речі в американській прак­тиці працевлаштування³⁵, на які варто звернути увагу. Це - резюме, інститут поручительства, техніка контакту з роботодавцем.

Резюме

Резюме - це своєрідна характеристика на самого себе. Індивідуа­лізована письмова інформація про ваші особисті, освітні та про­фесійні якості.

Резюме розробляється, щоб подати вас майбутньому роботодав­цю як передбачуваного працівника.

Не всі вимагають резюме. Однак якщо ви шукаєте професійну, технічну, адміністративну чи управлінську роботу, воно вам знадо­биться. Для місць, які пов'язані з конторською роботою або збутом, також потрібно мати резюме.

Наявність резюме в США не є гарантією отримання роботи, але створить про вас враження, показуючи здібності й досвід.

Резюме має виглядати привабливо, бути надрукованим на якісно­му папері, мати широкі поля, легко читатися.

До резюме можна додати перелік «прихованих талантів», тобто умінь, якими ви володієте і які не обов'язково мають відношення до основного фаху, за яким ви наймаєтесь.

³⁵ Работа в США: как ее найти и удержать. - К.: МП «Око», 1992. - 72 с.

При можливому скороченні в майбутньому персоналу, переході на інший вид продукції і т.д. це може зберегти вам місце роботи. Приклади умінь (прихованих талантів):

1. Рихтувати автомобіль.

2. Клеїти шпалери.

3. Стригти волосся.

4. Оформлювати кімнату.

5. Ловити рибу.

6. Фотографувати.

7. Малювати портрети... і т.д.

Зрозуміло, що не тільки в США, але й у нас, якщо ви прийдете до керівника установи чи підприємства із такою самохарактерис­тикою і переліком додаткових умінь, будьте певні, що це викличе до вас повагу.

Але надмірно не захоплюйтесь. Резюме має вміститися на одно­му стандартному аркуші. І ще порада: не перехваліть себе!

Інститут поручительства

Поручителі - це люди, які вас добре знають і які можуть рекомен­дувати вас як працівника.

Поручителі не повинні бути родичами - батьками, братами чи се­страми, - оскільки роботодавці знають, що вони будуть говорити про вас тільки позитивне.

Авторитетними поручителями в Америці є вчителі, консуль­танти, начальники з останнього місця роботи, керівники общин і друзі.

У вас мають бути імена принаймні трьох поручителів. Включіть їхні прізвища, адреси, номери телефону і думку про вас у ваші дані. Зв'яжіться з кожним із них, щоб отримати дозвіл на використання його імені.

Як доказ поручительства може бути і рекомендаційний лист від того, хто за вас ручається.

Порівняймо американський досвід із нашим.

Елементи поручительства існували та існують у нас. А саме: при прийомі в творчі спілки, політичні партії, громадські організації не­обхідно мати рекомендації від людей, які є членами цієї організації, знають того, хто претендує на посаду, і ручаються за його ділові, моральні та інші якості.

Інший випадок поручительства, також досить поширений у нас, -прийом на роботу «за дзвінком» від приятеля роботодавця; колишньо­го прямого начальника того, хто шукає роботу; заслуженої і відомої людини; за проханням впливової громадської організації тощо. Зреш­тою, якщо той, за кого поручилися таким способом, відповідає тим характеристикам, якими його «нагородили», то в такому поручи­тельстві немає нічого поганого. Якщо ви помітили, то це частковий випадок поручительства по-американському.

Трапляється, що у нас залюбки приймають на роботу сина чи донь­ку спеціаліста, який давно працює в цій організації і добре себе за­рекомендував. У даному разі спрацьовує психологічне перенесення іміджу батьків на імідж дітей. Проте діти не завжди мають ті самі ділові й моральні якості, що й їхні батьки. Але якщо хтось із батьків продовжує працювати в цій організації, він виступає свого роду га­рантом успішної діяльності своєї дитини. А дитина, щоб «не підвес­ти» батьків, теж прагне «дорости» до авансованого образу.

Є принципова різниця між нашим поручительством і поручитель­ством по-американському.

1. У нас: не дуже вірять поручителям, яких не знають (назвемо їх
«анонімними») і які не займають високого суспільного стано­
вища. У них: довіряють людям, яких не знають і які займають
не дуже високе становище в суспільній ієрархії, наприклад вчи­
телям, консультантам.

2. Родичі у них не можуть бути поручителями, а у нас - можуть,
якщо працюють в цій організації і добре себе зарекомендували.

3. Друзі тих, хто шукає роботу, у них є авторитетними поручите­
лями, а у нас - не дуже.

Міркування з приводу викладеного. «Анонімним» поручителям слід довіряти і у нас: якщо хтось добре вас не знає, то не дуже «підста­вить» себе і напише вам рекомендацію, хоча і не понесе за це відпо­відальності у випадку її невідповідності. Кожен подумає: а раптом цей вчинок колись зашкодить моїй репутації. А тим паче, якщо ця рекомендація буде завірена нотаріусом.