Вольові якості, готовність до ризику

Воля тісно пов'язана з емоціями, тому їх часто розглядають у єдності, як спільну емоційно-вольову систему особистості. Але якщо емоції лежать на нижчому рівні еволюції психіки, то воля є її верши-

ною. Емоції притаманні також і вищим тваринам, а воля - це суто людська психічна якість.

Воля - це здатність людини свідомо контролювати свою діяльність та поведінку і активно керувати ними, переборюючи перешкоди і підпорядковуючи їх свідомо поставленій меті.

Вольові дії, виконуючи дві взаємопов'язані функції - спонукаль­ну, яка забезпечує активність людини, і гальмівну, яка виражається в стримуванні, виявляються:

• в ситуації вибору рівних за значенням мотивів і цілей;

• при відсутності в індивіда актуальних потреб у дії;

• при наявності зовнішніх і внутрішніх перешкод і т.д.

У структуру волі як засоби саморегуляції входять: мотивація, ба­жання, потяг та ін.

Потяг - це мотив діяльності, що являє собою ще недиференційо-вану, недосить чітко усвідомлену потребу.

Бажання як мотив діяльності характеризується досить точно ус­відомленою потребою.

Воля характеризується певними вольовими якостями і є основою саморегуляції¹⁸.

Воля буває слабкою і сильною. До якостей сильної волі відносять наполегливість, рішучість у досягненні поставленої мети.

Одним із характерних проявів волі є поведінка людини в умовах ризику.

Ризик - це характеристика діяльності при невизначеності для суб'­єкта її наслідків і наявності передбачень про можливі негативні на­слідки на випадок неуспіху (покарання, біль, травма, втрата прести­жу тощо).

¹⁸ Саморегуляція як вияв волі розрізняється за типами. Перший визначаєть­ся як морально-вольовий. Другий - як аморально-вольовий. Третій - як абуліч­ний, або слабкий. Четвертий - імпульсивний. Існують, звичайно, і проміжні типи. Перших два типи характеризуються високорозвинутою саморегуляцією, але відрізняються моральними якостями. Другі - зі слабкою саморегуляцією і нестійкою мораллю.

Морально-вольовий тип саморегуляції - позитивний тип, якому судилися великі пориви і звершення. Така людина - господар своїх слів, вона здатна до­могтися соціально і особистісно значущих цілей, незважаючи на труднощі. її здібності використовуються на повну силу і розвиваються саме завдяки їх фун­кціонуванню. Це цільна особистість у повному розумінні цього слова.

Аморально-вольовий тип - це індивідуаліст, який переслідує завжди і всю­ди егоїстичні цілі. Це тип - асоціальний, цілісний у своїй аморальності, розум­ний у визначенні шляхів досягнення намірів.

воля

Еволюція психіки

ЕМОЦІЇ Рис. 3. Спільна емоційно-вольова система особистості

Функція спонукання (підштовхувальна)

 

Рис. 4. Дві взаємопов'язані функції вольових дій

Ризик буває:

• ситуативним (ризик на виграш; величина виграшу на ви­
падок успіху перевершує величину втрат на випадок не­
успіху);

• надситуативним (безкорисним, або «ризик заради ризику»);

• виправданим;

• невиправданим.

Отже, які саме якості сильної волі необхідно мати менеджеру? Безперечно, наполегливість і рішучість. А впертість? Напевно, не завжди. Тому що впертість відкидає можливість гнучкості поведінки, діалектичності підходу до розв'язання завдання.

Чи повинен менеджер бути схильним до ризику? Необхідність цієї якості є очевидною. Але в яких ситуаціях? - У ситуаціях «розумно­го» ризику: коли виграш на випадок успіху буде значним, а програш на випадок неуспіху - мінімальним.

Ризик має бути виправданим, тобто якщо без ризику можна обій­тись і досягти успіху без втрат, то не потрібно ризикувати. Краще «сім разів відміряти, а потім уже відрізати».

Не повинен менеджер ризикувати заради ризику, як у відомому афоризмі: «Хто не ризикує, той не п'є шампанського». Ризик заради ризику - це імпульсивність вчинків і поведінки, непрогнозованість. Людина, яка так ризикує, може в один момент втратити все, що на­була сама або що набули інші за багато років.

Однією із методик, яка вимірює схильність людини до ризику, є «Опи-тувальник К8К для оцінки схильності до ризику» (за Г. Шубертом).

Наведемо кілька прикладів, які характеризують вольові якості «класичного» мільйонера із відомого роману Теодора Драйзера «Ти­тан»¹⁹. Вони і будуть нам підтвердженням необхідності наявності вольових якостей у менеджера.

«Едісон, людина не такої сильної волі, хоча по-своєму теж досить впертий, здивувався сміливості Каупервуда і його умінню володіти со­бою. Сам він ніколи не відважився б на таку відчайдушну авантюру».

Які ж слова характеризують силу волі і схильність до ризику Ка­упервуда? Це такі: впертість, сміливість, володіння собою, відважність, відчайдушність, авантюризм.

Як бачимо, наш «герой» має крайні сильні характеристики волі і ризикованості.

Наведемо ще одну цитату із «Титана», де охарактеризована вит­римка Каупервуда, уміння «заглушити» своє самолюбство, «не підня­ти рукавичку», якщо це іде на користь його справі.

«Тим часом Каупервуд, виявивши ні з чим не зрівняну витримку, такт і стоїчну зневагу до уколів самолюбства, зумів врешті-решт

¹⁹Тут і далі цит. за: Драйзер Т. Титан. - Л.: Лениздат, 1988. - С. 17, 501, 22, 216,76,53,220.

відновити, бодай на якийсь час, попередні матеріальні стосунки із сімейством Картерів. Для місіс Картер він був, як і раніше, послан­цем небес».

Як показує практика, сильні вольові якості, «розумна» ризико­ваність мають бути притаманні і в наш час, і в нашій ситуації, і за нашої ментальності менеджерам як найвищого, так і звичайного со­ціального статусу.