Банки як учасники податкових правовідносин

§ 1. Правовий статус банків як осіб, які сприяють вико­нанню платниками податків їх податкових обов'язків. § 2. Банки як платники податків, зборів (обов'язкових платежів).

§ 1. Правовий статус банків як осіб, які сприяють виконанню платниками податків їх податкових обов'язків

Необхідно зазначити, що банки та інші фінансові уста­нови можуть брати участь у податкових правовідносинах у двох

статусах:

• як особи, що сприяють справлянню податків, зборів

(обов'язкових платежів);

• як платники податків, зборів (обов'язкових платежів).

Права та обов'язки банків як осіб,

що сприяють справлянню податків,

зборів (обов'язкових платежів)

Сприяння банків і небанківських фінансових установ справ­лянню податків, зборів та інших обов'язкових платежів полягає у веденні рахунків платників податків, та, відповідно, перераху­ванні сум податків, зборів й інших обов'язкових платежів до бю­джетів та державних цільових фондів.

Обов'язки банків та інших небанківських фінансових установ в сфері податкових відносин визначені, в першу чергу, в Законі України «Про систему оподаткування», Законі України «Про ба­нки і банківську діяльність», Законі України «Про порядок пога­шення зобов'язань платників податків перед бюджетами і держа­вними цільовими фондами».

 

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

'315

Відповідно до статті 5 Закону України «Про систему оподат­кування» фінансові установи відкривають рахунки платникам податків і зборів (обов'язкових платежів) лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік в органі державної податкової служби.

Згідно із законодавством України банківські рахунки підпри­ємців — юридичних осіб та фізичних осіб перебувають на обліку в органах державної податкової служби. Так, відповідно до статті 5 Закону України «Про систему оподаткування» фінансові уста­нови зобов'язані надіслати повідомлення про закриття рахунка платника податків і зборів (обов'язкових платежів) — юридичної чи фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності до ор­гану державної податкової служби, в якому обліковується плат­ник податків.

Фінансові установи починають видаткові операції за рахунком платника податків — суб'єкта підприємницької діяльності (крім банку) з дати отримання фінансовою установою документально підтвердженого повідомлення органу державної податкової слу­жби про взяття рахунка на облік в органах державної податкової служби.

Форма і зміст повідомлень визначаються центральним орга­ном державної податкової служби про взяття рахунка на облік в органах державної податкової служби України.

Ця вимога закону знайшла своє закріплення і у відповідному підзаконному акті Національного банку України. Так, відповідно до пункту 1.13 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвер­дженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. №492, у разі відкриття поточного або вкладного (депозитного) рахунка підприємцю до отримання банком повід­омлення про взяття рахунка на облік органом державної податко­вої служби (далі — повідомлення) (1) операції за цим рахунком здійснюються лише із зарахування коштів. Датою початку видат­кових операцій за рахунком підприємця в банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення. Повідомлення збе­рігається в справі з юридичного оформлення рахунка. Видаткові операції за рахунком відокремленого підрозділу юридичної осо-би-підприємця здійснюються після отримання банком повідом­лення про взяття рахунка на облік органом державної податкової служби за місцезнаходженням відокремленого підрозділу. Повід­омлення має відповідати зразку корінця повідомлення від плат­ника податків про відкриття рахунка в установі банку, зазначе-

316*

Ю. В. ВАЩЕНКО

_юдання податковим органам по-

ному в додатку 1 до Порядку > ' ^ рахунків в установах банків, відомлення про відкриття (закрі¹ _{)ЮЇ податко}вої адміністрації затвердженого наказом Дер»³ ^реєстрованого в Міністерстві України від 01.08.2001 №306 ' ^§/6114. юстиції України 31.10.2001 за № ^ _щ0 законодавством України

Необхідно звернути увагу ^^і'_в та інших фінансових уста-
передбачена відповідальність Р^а податкових органів про від-
нов за несвоєчасне повідомлеі^|Н. відповідно до пункту 12 час-
криття (закриггя) рахунків кліє«^ІТ_| ' _{<<Пр0 державН}у податкову
тини 1 статті 11 Закону У^к^^а'_о органи державної податкової
службу в Україні» передбачено- _до у_СТаН0В банків, що не по-
служби мають право застосовуй у _податКової служби в уста-
дали відповідним органам дер?*⁸ _{ь пр0} закриття рахунків пла-
новлений законом строк повідС^м„,_{)СНЄННЯ видат}кових операцій за
тників податків або розпочали ''^ди.р_Имання повідомлення відпові-
рахунком платника податків до ° у _СЛу_Жби про взяття рахунка на
дного органу державної податі⁸ _{ої служ}би, фінансові (штраф-
облік в органах державної под*⁴ оподатковуваних мінімумів до­
ні) санкції у розмірі двадцяти ^не
ходів громадян. _{ня Т}аких повідомлень має бути

кону. Такий термін визначено $к' про відкриття (закриття) ра-податковим органам повідомлю тановить 3 дні з дня відкриття хунків в установах банків. Вії1 с 3 фОрМальної точки зору під-(закриття) рахунку. Таким чиї'0

Таким чином, строк для по/^іа ^_к ^у_{В ВСТ}ановлений статтею 24
встановлений законом. Такий С^ТР _в у_Кр_аїні». Проте, як відомо,
Закону України «Про підприєМ^ст^ _{у зв}'язку набуттям юридичної
зазначений закон втратив чинн'^с^_ра1-_ни ц_а сьогодні термін на-
сили Господарським кодексом,.^_анС0ВИми установами про від­
правлення банками та іншими Ф¹,^ _{не вста}новлений на рівні за­
криття (закриття) рахунків клі^^ш_{>заним вище} Порядком подання
кону. Такий термін визначено ^вк' • '------ -^-^ч ~°

іисті ДПАУ в я ру ^ податківців наводить Інструк- реалізації вищезазначеного прав^ристання і закриття рахунків у цію про порядок відкриття, В^К П я по національній та іноземній в

податковим органам повідомл--"_{тановить} 3 дні з дня відкриття хунків в установах банків. Вії^{1 с} ₃ ф_Ор_Мальної точки зору під-(закриття) рахунку. Таким чиі<° '_органами права, визначеного у стави для реалізації податковИ^ми^_{їни <<Пр0} державну податкову пункті 12 статті 11 Закону ^^кР._ге органи державної податкової службу в Україні», відсутні. ПР° _{0 св}і_ДЧИть, зокрема, лист Дер-служби його реалізовують, пр^.{-,- у_Кр_а'їни від 29.04.2005 р. жавної податкової адміністр^аі _я фі_нансових санкцій за по-№8493/7/19-1117 «Про застосУ⁸ _{про в}і_{дкриття} /закриття банків-рушення термінів повідомлені¹³ _ст[ дпАУ в якості підстав для ських рахунків». У зазначеної податківців наводить Інструк-

Банківське право

ігп пг7^ав _{)ИСТанН}я і закриття рахунків у, а також Порядок надання по-

датковим органам Повідомлення про відкриття (закриття) рахун­ків в фінансових установах. На бік податкових органів у цьому питанні стало і Міністерство фінансів України. У своєму листі від 18.05.2005 р. № 24-48-41 Мінюст роз'яснив, що дійсно, зако­ном термін для повідомлення про відкриття/закриття рахунків не передбачений. Проте з метою дотримання послідовності дій пла­тників податків та органів державної податкової служби при взятті на облік в органах державної податкової служби рахунків платників податків, відкритих у фінансових установах, Мінюст вважає доцільним до встановлення законом терміну надання по­відомлення про відкриття (закриття) рахунків в фінансових уста­новах дотримуватися терміну, передбаченого у п. 2 Порядку ДПАУ.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про систему оподат­кування» фінансові установи зобов'язані подавати органам дер­жавної податкової служби на їх письмовий запит відомості про наявність і рух коштів на поточних та вкладних (депозитних) ра­хунках платників податків — клієнтів цих установ у порядку, встановленому законом. Відповідно до статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних і фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам Державної податкової служби Украї­ни на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу, на письмову вимогу суду або за рішенням суду. Вимога відповідного державного органу на отри­мання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1) бути викладена на бланку державного органу встановленої
форми;

2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи
його заступника), скріпленого гербовою печаткою;

3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання
цієї інформації;

4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких
державний орган має право на отримання такої інформації.

Це право податкових органів на отримання інформації від ба­нків обмежене Законом України «Про державну податкову служ­бу в Україні». Відповідно до пункту 5 статті 11 цього Закону ор­гани державної податкової служби мають право одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Націона­льного банку України та комерційних банків у порядку, встанов-

Ю. В. ВАЩЕНКО

леному Законом України «Про банки і банківську діяльність», довідки та/або копії документів лише про наявність банківських рахунків. Інформація про обсяг та обіг коштів на рахунках, у то­му числі про ненадходження у встановлені терміни валютної ви­ручки від суб'єктів підприємницької діяльності надається виклю­чно на підставі рішення суду.

Фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і збо­рів (обов'язкових платежів) до бюджетів у встановлений законом термін. Термін виконання банками доручень платників податків визначений у Законі України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні». Відповідно до статті 8 цього Закону банк зо­бов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розраху­нковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахун­кового документа клієнта до обслуговуючого банку після закін­чення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не піз­ніше наступного робочого дня.

Фінансова відповідальність банків за невиконання або нена­лежне виконання доручень клієнтів—платників податків з пере­рахування сум податків, зборів (обов'язкових платежів) передба­чена Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до пункту 16.5 статті 16 цього Закону за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встанов­лених Законом України «Про платіжні системи та переказ гро­шей в Україні», банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені під­пунктом 17.1.7 пункту 17.1 статгі 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових плате­жів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих уста­новах.

Банківське право

Це положення Закону має дуже важливе значення, оскільки відповідно до етапі 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з момен­ту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке пору­шення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування.

ЇІкщо у майбутньому банк або його правонаступники віднов­люють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення.

При стягненні коштів та майна платників податків—клієнтів банків, страхувальників страхових організацій або членів інших небанківських фінансових установ, створених відповідно до за­кону, податкові органи або державні виконавці не мають права звертати стягнення на залишки коштів на кореспондентських ра­хунках банків, а також на страхові та прирівняні до них резерви банків, страхових організацій або небанківських фінансових установ, сформованих відповідно до законодавства.

§ 2. Банки як платники податків, зборів (обов'язкових платежів)

Оподаткування прибутку банків (небанківських фінансових установ)

Порядок оподаткування прибутку банків (небанківсь­ких фінансових установ) визначений у Законі України «Про опо­даткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 4.1.2 статті 4 Закону України «Про опо­даткування прибутку підприємств» доходи від здійснення бан­ківських, страхових та інших операцій з надання фінансових по­слуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борго-

Ю. В. ВАЩЕНКО

вими зобов'язаннями та вимогами включаються до валового до­ходу.

Згідно з пунктом 7.3.8 статті 7 цього Закону банки здійснюють відмінний від інших платників податку податковий облік резуль­татів операцій з іноземною валютою. Облік операцій з продажу або купівлі іноземної валюти, які здійснюються за дорученням та за рахунок клієнтів таких банків, ведеться окремо від обліку опе­рацій з продажу або купівлі іноземної валюти, здійснюваних за рішенням банку за рахунок інших (власних) джерел.

При здійсненні операцій з продажу або купівлі іноземної валюти за дорученням та за рахунок клієнтів до валових дохо­дів банку відносяться суми комісійних (брокерських) та інших подібних видів винагород, одержаних (нарахованих) банком у зв'язку із здійсненням таких операцій протягом звітного пері­оду, а до валових витрат — витрати банку, понесені (нарахо­вані) у зв'язку із здійсненням таких операцій протягом звітно­го періоду.

При здійсненні операцій з купівлі або продажу іноземної ва­люти за рішенням банку до складу валових доходів або валових витрат банку відноситься кінцевий фінансовий результат обмін­них (конверсійних) операцій за результатами звітного періоду.

Кінцевий фінансовий результат обмінних (конверсійних) опе­рацій за результатами звітного періоду вираховується як сума фі­нансових результатів обмінних (конверсійних) операцій за ре­зультатами кожного банківського дня. Фінансовим результатом обмінних (конверсійних) операцій за результатами банківського дня є різниця між валовими доходами, отриманими (нараховани­ми) банком внаслідок продажу іноземної валюти протягом такого банківського дня, та валовими витратами, понесеними (нарахо­ваними) у зв'язку із придбанням іноземної валюти протягом та­кого банківського дня.

У розрахунки фінансового результату обмінних (конверсій­них) операцій не беруться суми комісійних (брокерських) або інших подібних винагород, сплачених або отриманих (нарахова­них) банком у зв'язку із здійсненням таких обмінних (конверсій­них) операцій, які відносяться до складу валових доходів або ва­лових витрат банку у загальному порядку.

Звертаємо увагу, що наказом Державної податкової адмініст­рації України від 31.03.2003 р. № 148 затверджено форму декла­рації з податку на прибуток банку та Порядок її складання

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» також встановлені особливості покриття безнадійної заборгова-

Банківське право

ності банками та небанківськими фінансовими установами (пункт 12.2 статті 12 Закону).

Будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансов установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крі страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резер для відшкодування можливих втрат по основному боргу (бе процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі кон­солідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, при­дбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фі­ксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Створення страхового резерву здійснюється фінансовою уста­новою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами забор­гованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встано­влюється для банків Національним банком України, а для небан-ківських фінансових установ — спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансо­вих послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придба­ними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визна­ними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збіль­шення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати:

—для комерційних банків — 10 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) де­біторам на останній робочий день звітного податкового періоду;

—для небанківських фінансових установ — розміру, що вста­новлюється відповідними законами про відповідну небанківську фінансову установу, але не більше 15 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупних зобов'язань дебіторів такої небанківської фінансової установи на останній робочий день звітного податко­вого періоду.

До суми зазначеної заборгованості не включаються зо­бов'язання дебіторів, які виникають при здійсненні операцій, що не включаються до основної діяльності фінансових установ.

Під терміном «основна діяльність» слід розуміти операції, ви­значені статтею 47 Закону України «Про банки і банківську дія­льність», а також відповідними статтями законів про небанківські фінансові установи.

Ю. В. ВАЩЕНКО

У разі, коли за наслідками звітного податкового періоду від­бувається зменшення сукупного розміру нестандартних або без­надійних кредитів (інших видів заборгованості) у зв'язку з їх пе­реведенням до стандартної категорії чи зі списанням до складу валових витрат платника податку за процедурою, встановленою пунктом 12.3 статті Закону «Про оподаткування прибутку під­приємств», або при зменшенні сум боргових вимог, що викорис­товується як база для визначення обмежень, встановлених підпу­нктом 12.2.3 цього пункту, надлишкова сума страхового резерву направляється на збільшення валового доходу фінансової устано­ви за наслідками такого звітного періоду.

Постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 № 279 затверджене Положення про формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кре­дитними операціями банків.

Згідно з пунктом 1.3 вказаного Положення з метою недопу­щення збитків від неповернення боргу через неплатоспромож­ність позичальників (контрагентів банку) оцінка кредитних ризи­ків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 1.8 Положення резерв під кредитні ри­зики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну за­боргованість за кредитними операціями. Резерви під нестандарт­ну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як «під контролем», «субстандартні», «сумнів­ні», а також «безнадійні».

Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій враховується заборгованість. Резерв під кредитні ризики викори­стовується лише для покриття збитків за непогашеною позичаль­никами заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.

Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних опера­цій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів бан­ку) та вартість застави в межах чинного законодавства.

Безнадійна кредитна заборгованість списується банком за ра­хунок резерву під нестандартну заборгованість за рішенням пра­вління банку (пункт 1.10 Положення).

Банки зобов'язані розробити та затвердити за рішенням відпо­відного органу банку внутрішньобанківське положення про по­рядок проведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку). Ці

"323

Банківське право

документи повинні подаватися на вимогу уповноважених праців­ників Національного банку для перевірки достовірності оцінки фінансового стану позичальників, правильності їх класифікації та достатності резервів під кредитні ризики. Відсутність чи непо­дання цих документів для ознайомлення уповноваженим праців­никам Національного банку вважається підставою для негатив­них висновків щодо якості активів та управління банку.

Якщо банк здійснює довгострокове кредитування інвестицій­них проектів, то внутрішні положення банку мають містити пра­вила щодо порядку видачі такого кредиту, методики оцінки інве­стиційного проекту, методики аналізу бізнес-плану реалізації інвестиційного проекту та його самоокупності, порядку прове­дення обстеження позичальника, методики оцінки його інвести­ційної кредитоспроможності, визначення схем кредитування ін­вестиційних проектів і регламенту підготовки прийняття рішень про надання інвестиційного кредиту (пункт 1.11 Положення).

Нестандартною є заборгованість за простроченими понад 31 день і сумнівними щодо отримання нарахованими доходами. Фо­рмування резерву під прострочені та сумнівні щодо отримання нараховані доходи банки здійснюють щомісяця в розмірі фактич­ної заборгованості за простроченими понад 31 день і сумнівними щодо отримання нарахованими доходами за станом на перше чи­сло місяця, наступного за звітним. Контроль за повнотою сфор­мованого резерву здійснюється за даними місячного балансу.

Банки зобов'язані щомісяця здійснювати інвентаризацію про­строчених і сумнівних щодо отримання нарахованих доходів та в разі погашення позичальником (контрагентом) заборгованості за нарахованими доходами коригувати суму резерву відповідно до загальної суми прострочених понад 31 день і сумнівних щодо отримання нарахованих доходів, що обліковуються за балансо­вими рахунками класів 1, 2, 3.

Нараховані доходи, що визнані згідно з чинним законодавст­вом безнадійними щодо отримання, списуються за рішенням правління банку за рахунок резерву

Необхідно звернути увагу на те, що наказом Державної подат­кової адміністрації України від 15.07.2002 р. № 334 затверджено податкове роз'яснення щодо застосування положень пункту 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» стосовно формування банківськими установами страхово­го резерву, що створюється за рахунок збільшення валових ви­трат. У податковому роз'ясненні зазначено, що відповідно до Закону страхові резерви за рахунок страхових витрат створюють-

ся для відшкодування можливих втрат за основним боргом за придбаними цінними паперами, причому заборгованість за при­дбаними цінними паперами має бути нестандартною за методи­кою, визначеною Національним банком України. У разі відсутно­сті заборгованості за придбаними цінними паперами (наприклад, за акціями підприємств) відповідно відсутні і підстави для відне­сення до валових витрат коштів, направлених на формування у фінансовому обліку банку резервів під знецінення таких цінних паперів.

Особливості оподаткування банків податком на додану вартість

Слід пам'ятати, що згідно з пунктом 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподат­кування, зокрема:

• випуску (емісії"), розміщення у будь-які форми управління та
продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випуще­
ні в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Націо­
нальним банком України відповідно до закону, включаючи інвести­
ційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з
нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в
інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів
та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, фор­
мах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторсь­
кої та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також дія­
льності з управління активами (у тому числі пенсійними активами,
фондами банківського управління), відповідно до закону;

• обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іно­
земної валюти), банківських металів, банкнот та монет Націона­
льного банку України, за винятком тих, що використовуються
для нумізматичних цілей;

• надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслугову­
вання, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами
позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління ко­
штами та цінними паперами (корпоративними правами та дерива-
тивами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових
кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою,
що надала такі кредити, гарантії або поручительства;

• надання уповноваженими банками послуг з довірчого управ­
ління фондами банківського управління, виплати винагороди за

 

/О. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

здійснення управління фондом операцій з нерухомістю, за пере­рахування коштів на фінансування будівництва із фонду фінан­сування будівництва, за здійснення платежів за іпотечними сер­тифікатами відповідно до закону.

Необхідно звернути увагу на те, що спільним листом Дер­жавної податкової адміністрації України та Національного ба­нку України від 04.08.2003 р. №12049/7/15-2317 направлено узгоджений Перелік операцій з розрахунково-касового обслу­говування та операцій з цінними паперами, що здійснюються банками України, і які відповідно до підпунктів 3.2.5 та 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану ва­ртість» не є об'єктом оподаткування. Так, згідно з цим Перелі­ком не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість такі операції:

1. Операції, що пов'язані з відкриттям (закриттям) рахунків у
національній валюті.

1.1. Відкриття, закриття, переоформлення будь-яких рахунків
клієнтів у національній та іноземній валюті.

1.2. Переоформлення поточного рахунку клієнта у зв'язку з
ліквідацією підприємства на рахунок ліквідаційної комісії.

2. Операції з документарного оформлення чи підтвердження
розрахунків клієнтів.

2.1. Надання бланків карток із зразками підписів, у тому числі
під час переоформлення юридичної справи.

2.2. Надання виписок з рахунків (у тому числі на паперовому но­
сії і в електронному вигляді за допомогою засобів електронного
зв'язку, у голосовому режимі по телефонних каналах зв'язку) та до­
датків до них.

 

2.3. Надання дублікатів виписок з рахунків у разі їх втрати
клієнтами.

2.4. Надання довідок, пов'язаних з розрахунково-касовим об­
слуговуванням клієнтів, видача дублікатів касових, розрахунко­
вих довідок та інших документів, які знаходяться в архіві.

2.5. Оформлення документів і переказ коштів в інший банк
(фінансову установу), а також у разі закриття рахунку документа
з його ініціативи.

2.6. Розшук (запит), повернення, анулювання, зміна умов пе­
реказів, авізованих та наданих гарантій, акредитивів, підтвер­
дження проведених платежів електронною поштою.

2.7. Видача довідок на вивезення з України іноземної валюти
(чеків, платіжних карток), знятої з рахунку або купленої в упов­
новаженому банку.

2.8. Надання довідок власнику рахунку на вимогу державних
органів, що стосуються розрахунково-касового обслуговування
клієнтів (про відкриття (закриття) та наявність рахунків, про під­
твердження сплати статутного фонду, підтвердження залишків
коштів на рахунках, відсутність чи наявність кредитів, про стан
розрахунків тощо) згідно зі статтями 60-62 Закону України «Про
банки і банківську діяльність».

2.9. Відправлення повідомлень електронною поштою, що
пов'язані з уточненням платіжних реквізитів, повернення або
відкликання розрахункового документа на підставі документа на
відкликання.

3. Операції, що пов'язані з проведенням розрахунків клієнтів
за всіма видами рахунків у національний валюті та іноземній ва­
люті.

3.1. Проведення розрахунків клієнтів зі списання та зараху­
вання безготівкових коштів, у тому числі внесених готівкою за
всіма видами рахунків у національній та іноземній валюті.

3.2. Ведення рахунку банку-кореспондента.

3.3. Супроводження програмного комплексу та розрахункове
обслуговування клієнтів із застосуванням систем «клієнт банку—
банк».

3.4. Виконання операцій за розрахунками з платіжними карт­
ками.

3.5. Виконання операцій за приватизаційними рахунками.

3.6. Приймання комунальних та інших платежів від фізичних
осіб.

3.7. Розрахункові операції, що проводяться з використанням
систем 8ЖІ.Р.Т., КЕІЯЕП8, БО\¥ КЖЕ5, 5РКЖГ, МІСКО
САЗН СОІчГКЕСТЕК тощо (крім операцій з придбання обладнан­
ня, техніки, ліній зв'язку).

3.8. Конверсійні операції в безготівковій валюті.

3.9. Виконання переказних доручень іноземних банків на ко­
ристь громадян.

 

3.10. Купівля-продаж безготівкової іноземної валюти за заяв­
ками клієнтів та за рахунок власних коштів банку.

3.11. Пересилання та передавання розписки одержувача пере­
казу відповідно до умов переказаного доручення.

4. Операції, що забезпечують виконання розрахунків або є їх
складовою частиною.

4.1. Перевірка документів,виконання операцій, авізування ак­редитивів у будь-якій валюті за внутрішньоторговельними, імпо­ртними, експортними операціями клієнтів.

 

326

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

4.2. Внесення погоджених змін до умов акредитивів та гарантій.

4.3. Авізування гарантій та виконання операцій за авізованими
гарантіями.

4.4. Зміна умов кредитних договорів.

4.5. Проведення розрахунків із застосуванням чистого або до­
кументарного інкасо.

4.6. Пересилання або повернення на інкасо платіжних докуме­
нтів, дорожніх, іменних чеків.

4.7. Зміна умов інкасового доручення або його анулювання.

4.8. Операції з випуску, видачі та погашення ощадних серти­
фікатів, які згідно з чинним законодавством прирівнюються до
депозитів.

 

4.9. Операції з депозитарного зберігання та обслуговування
акцій.

4.10.Проведення розрахунків на кліринговій основі.

5. Операції, що пов'язані з касовим обслуговуванням клієнтів.

5.1. Касове обслуговування клієнтів банку (приймання та ви­
дача готівкових коштів) і банків на підставі кореспондентських
відносин (продаж готівки іншим банкам).

5.2. Приймання, видача, перерахування готівкових коштів, по­
вторне перерахування у разі невідповідності суми, сортування,
пакування банкнот і монет.

5.3. Видача готівки за іменними та дорожніми чеками.

5.4. Попередня підготовка готівки для видачі клієнтам.

5.5. Видача готівкою національної та іноземної валюти за бан­
ківськими платіжними картками.

 

5.6. Конверсія готівкової іноземної валюти однієї іноземної
держави на готівкову іноземну валюту іншої держави з наданням
відповідних квитанцій або касових ордерів.

5.7. Купівля у фізичних осіб-резидентів та нерезидентів готів­
кової іноземної валюти та продаж фізичним особам-резидентам
готівкової іноземної валюти за готівкові кошти у грошовій оди­
ниці України.

5.8. Зворотний обмін готівкових коштів у грошовій одиниці
України на іноземну валюту фізичним особам-нерезидентам.

5.9. Купівля та продаж готівкової іноземної валюти для юри­
дичних осіб з наданням відповідних касових ордерів.

5.10. Купівля та продаж платіжних документів в іноземній ва­
люті за готівкові кошти в грошовій одиниці України, а також ку­
півля та продаж платіжних документів в іноземній валюті за го­
тівкову іноземну валюту з наданням відповідних квитанцій або
касових ордерів.

І

 

5.11. Обмін зношених, значно пошкоджених, з дефектом ви­
робника банкнот (монет), а також тих, що вилучаються з обігу, не
придатні до обігу.

5.12. Обмін банкнот на розмінну монету та зворотний обмін.

5.13. Переказ готівки в національній валюті через рахунки і
без їх відкриття.

5.14. Приймання установами банків платежів від юридичних
(фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності) та
фізичних осіб готівкою.

5.15. Вкладні операції (приймання та видача готівки за вкла­
дами, переказ вкладів).

6. Операції з цінними паперами.

6.1. Оформлення та видача векселів (крім операцій з продажу
бланків).

6.2. Виконання операцій з врахування, авалювання, доміциля-
ціїта протесту векселів у разі їх неоплати.

6.3. Операції розрахункової палати щодо прийняття векселів
до платежу, у тому числі зберігання векселів до настання строку
платежу.

РЕЗЮМЕ

Банки та інші фінансові установи можуть брати участь у податкових правовідносинах у двох статусах:

—як особи, що сприяють справлянню податків, зборів (обов'яз­кових платежів);

—як платники податків, зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про систему оподаткування» фінансові установи відкривають рахунки платникам податків і зборів (обов'язкових платежів) лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік в органі державної податкової служби.

Фінансові установи починають видаткові операції за рахунком пла­тника податків — суб'єкта підприємницької діяльності (крім банку) з дати отримання фінансовою установою документально підтвердженого повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби.

Органи державної податкової служби мають право одержувати без­оплатно від платників податків, а також від установ Національного ба­нку України та комерційних банків у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність», довідки та/або копії до­кументів лише про наявність банківських рахунків. Інформація про об­сяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у вста-

 

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право