Статистичні карти – це графічне зображення статистичних даних на схематичній географічній карті, яка характеризує рівень або ступінь розповсюдження того чи іншого суспільного явища на відповідній території.
Статистичні карти поділяються на картограми, картодіаграми і центрограми.
Картограми – це схематична географічна карта, на якій розподіл досліджуваних явищ по території подається за допомогою відповідних графічних і тонових символів (штриховки, крапки тощо).
Залежно від використовуваних символів розрізняють фонові, ізолінійні і крапкові картограми.
Фонові картограми – це картограми, на яких штрихами різної густоти або фарбою різного ступеня насиченості зображають інтенсивність якого-небудь статистичного показника в межах територіальної одиниці.
При побудові фонових картограм спочатку здійснюється групування даних за досліджуваною ознакою (не більше 5-8 груп). Для кожної групи встановлюють відповідне фарбування або штрихування. Чим більше величина досліджуваної ознаки, тим інтенсивнішим повинне бути штрихування.
Ізолінійні картограми – це картограми, за допомогою яких зображують райони з однаковим статистичним показником досліджуваного суспільного явища. В економіці ізолінійні картограми застосовують для визначення часу виконання основних господарських робіт (ізотопи) або для зображення регіонів з однаковими цінами на ту чи іншу продукцію (ізопрайси) тощо. На ізолінійних картограмах замкненими лініями позначають контури приблизно однакового статистичного показника.
Точкова (крапкова) діаграма – це вид картограми, на якій рівень досліджуваного статистичного показника зображується за допомогою крапок (точок) чітко визначеного розміру, розміщених в заданих межах. Кожна крапка відповідає певному значенню і є носієм елемента обліку. При цьому величина того або іншого статистичного показника по територіальних одиницях характеризується певною кількістю крапок, кількість яких легко підрахувати. Точкові картограми використовують для наочного зображення об'ємних (кількісних) статистичних показників.
Картодіаграма – являє собою поєднання схематичної географічної карти з однією із розглянутих вище діаграм (стовпчиковою, квадратною, круговою та ін..). Розмір геометричного знаку відповідає обсягу даного суспільного явища в розглядуваному районі. Знаки і символи на картограмі розташовують не в простій лінійній послідовності, а орієнтують географічно.
Центрограма – це контурна карта, на якій розміщують короткі цифрові таблиці з інформацією про історико-географічний розвиток і розташування досліджуваного явища чи процесу. Центрограмами ще називають історико-географічними картами, тому що вони дають можливість наносити цілі статистико-географічні списки для різних територій у вигляді цифрових (кількісних) рядів на карті і наочно простежити динаміку досліджуваного процесу.
Слід відзначити, що істотно спростити та прискорити побудову статистичних графіків можна за допомогою сучасних ЕОМ, які дають можливість досить оперативно, якісно та з мінімальними витратами часу забезпечити високий рівень їх автоматизованої побудови і реалізувати різноманітні варіанти їх графічних зображень.
Література.
1. Теорія статистики. Практикум. За ред. Єріної А.М., Пальянс З.А. – синій колір, стислий виклад теорії, приклад рішень, задачі. Рекомендується!
2. Ковтун Н.В., Столяров В,С. Загальна теорія статистики. Курс лекцій. К.: Хвиля, 1996.
3. Общая теория статистики. Учебник. Под общей редакцией проф. Елисеевой И.И. М.: Финансы и статистика, 1995.
4. Общая теория статистики. Учебник. Под редакцией Ефимовой М.Р. М.: 1996.
5. Практикум по теории статистики. Учебное пособие. (непоганий практикум). Под ред. проф. Шмойловой Р.А. М.:1998.
6. Статистика. Збірник задач. Навчальний посібник. За ред. Головача А.В.
7. Пасхавер И.С. Яблочник. Общая теория статистики. 1983 р.
8. Статистика. Підручник. За ред. Головача А.В., Єріної А.М. та ін. 1993 р.
9. Статистика. Підручник. За ред. Герасименка С.С., Головача А.В., Єриної А.М., К.:КНЕУ 1998.
10. Закон України "Про державну статистику".
11. Державна програма переходу України на міжнародну систему обліку і статистики. Мінстат, 1992 рік.
[1] За словами К.Маркса, У.Петті – батько економічної статистики, вперше використав замість опису цифри, порівняння, аналіз.
[2] Ми не говоримо просто цифри (25, 45, 6 000 000) як в математиці, а, наприклад, 50,4 млн. населення.
[3] В нашому курсі ми звертаємо увагу саме на суспільні та економічні процеси, хоча, звичайно, оскільки статистика може використовуватись і в інших науках, наприклад природознавчих, останню умову можна опустити.
[4] Скільки тон перевезено на 1 кілометр.
[5] Адитивність – підсумування.
[6] Отже, в принципі темп зростання схожий на коефіцієнт, різниця лише в тому, що темп зростання виражений в процентах (хоча можна і так, як і k).
[7] Відносні величини інтенсивності виражаються переважно в промілях.
[8] Якби ми за найвищий ранг ми взяли незадоволення, то отриманий відсоток свідчив би про негативне відношення.
[9] ЖБК – житлово-будівний комплекс.
[10]
[11] Різниця між темпом і коефіцієнтом в тому, що коефіцієнт виражається лише в частках, а темп – частіше в відсотках (хоча може вимірюватися і в частках).
[12] Для цього необхідно, щоб останній показник першого ряду і перший показник другого ряду мали однакові рівні (наприклад, один період часу).
[13] Базове значення.
[14] Виявлення впливу факторів на динаміку чи відносне відхилення параметрів отримав назву "факторного аналізу".
[15] Ціна, що встановлюється при видобутку нафти чи газу.
[16] Тобто розглядається в зміні, динаміці, часі.
