План
1. Суть і складові елементи динамічного ряду.
2. Характеристики інтенсивності динаміки.
7.1. Суть і складові елементи динамічного ряду
§ Динамікою (від грецького динаміс – " сила, розвиток ") називається процес розвитку явища в часі і просторі.
Для того, щоб відобразити ці процеси динаміки будують ряди динаміки (інша назва – динамічні ряди)
§ Динамічним рядом (рядом динаміки) називають ряд статистичних показників, що розташовані в хронологічній послідовності і характеризують зміну явища в часі.
Динамічний ряд складається з двох елементів:
1) статистичний показник (інша назва – рівень ряду) – характеризує величину явища, його розмір і найчастіше позначається через y;
2) момент часу, ряд періодів – показник, який характеризує певний час, у який дійсний відповідний статистичний показник.
| момент часу (ряд періодів) | статистичний показник |
| 54,2 54,1 53,9 |
Види рядів динаміки
1) Ряд динаміки може бути в залежності від показників, які утворюють дану сукупність: абсолютним, відносним і середнім.
2) В залежності від часу, який визначений в динамічних рядах вони поділяються на інтервальні і моментні.
3) Залежно від відстані між рівнями ряду динаміки, ряди можуть бути рівні і нерівні (тобто з рівними і нерівними інтервалами).
4) Залежно від кількості статистичних показників: одномірний і багатомірний.
Суспільні явища безперервно змінюються. Протягом певного часу — місяць за місяцем, рік за роком — змінюються кількість населення, обсяг і структура суспільного виробництва, рівень продуктивності праці тощо. Аналіз соціально-економічного розвитку — одне з важливих завдань статистики. Інформаційною базою його слугують динамічні (часові, хронологічні) ряди.
Динамічний ряд — це послідовність чисел, які характеризують зміну того чи іншого соціально-економічного явища. Елементами динамічного ряду є перелік хронологічних дат (моментів) або інтервалів часу і конкретні значення відповідних статистичних показників, які називаються рівнями ряду.
При вивченні динаміки важливі не лише числові значення рівнів, а і їх послідовність. Як правило, часові інтервали між рівнями однакові (доба, декада, календарний місяць, квартал, рік). Узявши будь-який інтервал за одиницю, послідовність рівнів записуємо так: 
, 
, 
,..., 
.
Залежно від статистичної природи показника-рівня розрізняють динамічні ряди первинні й похідні, ряди абсолютних, середніх і відносних величин. За ознакою часу динамічні ряди поділяються на інтервальні та моментні. Рівень моментного ряду фіксує стан явища на певний момент часу t, наприклад кількість працюючих на початок року, студентів — на 1 вересня і т. д. В інтервальному ряді рівень — це агрегований результат процесу й залежить від тривалості часового інтервалу: виробництво електроенергії за рік, вилов риби за сезон. Зауважимо, що й похідні показники, обчислені на основі інтервальних рядів, на відміну від моментних залежать від протяжності часу (середньодобове чи середньорічне виробництво електроенергії на душу населення).
Соціально-економічні процеси динамічні, що виявляються сталою зміною рівнів динамічного ряду. Поряд з динамічністю їм притаманна інерційність: зберігається механізм формування явищ і характер розвитку (темпи, напрям, коливання). При значній інерційності процесу й незмінності комплексу умов його розвитку правомірно очікувати в майбутньому ті властивості й характер розвитку, які були виявлені в минулому. Діалектична єдність мінливості і сталості, динамічності та інерційності формує характер динаміки, уможливлюючи статистичне прогнозування соціально-економічних процесів.
При вивченні закономірностей соціально-економічного розвитку статистика розв’язує низку завдань: вимірює інтенсивність динаміки, виявляє й описує тенденції, оцінює структурні зрушення, сталість і коливання рядів; виявляє фактори, які спричинюють зміни.
Передумовою аналізу будь-якого динамічного ряду є порівнянність статистичних даних, які його формують. Непорівнянність даних може зумовлюватися різними причинами:
· змінами в методології обліку та розрахунку показника, зокрема використання різних одиниць для вимірювання;
· змінами в структурі сукупності, а також територіальними змінами;
· різними критичними моментами реєстрації даних чи тривалістю періодів, до яких належать рівні;
· зміною цін для вартісних показників.
Порівнянність даних забезпечується на етапах їх збирання та обробки. Використовують також спеціальні прийоми зведення даних до порівнянного вигляду — «статистичні ключі» зімкнення динамічних рядів. Припустимо, помісячні рівні витрат сировини на виробництво продукції в І півріччі непорівнянні, оскільки у квітні змінився порядок обліку витрат (табл. 8.1). Подолати переривчастість ряду можна двома способами. Перший — спосіб відносних рівнів, коли за базу порівняння для кожного ряду беруть квітневий рівень. Два ряди відносних рівнів об’єднуються в один.
Таблиця 8.1
ЗІМКНЕННЯ ДИНАМІЧНИХ РЯДІВ
| Місяці | Обсяг витрат, т | Зімкнений ряд | ||
| Старий порядок реєстрації | Новий порядок реєстрації | відносних величин, % | абсолютних величин, т | |
| Січень | — | 44,0 | ||
| Лютий | — | 49,5 | ||
| Березень | — | 52,8 | ||
| Квітень | 55,0 | |||
| Травень | — | 58,0 | ||
| Червень | — | 60,0 |
Другий спосіб ґрунтується на співвідношенні квітневих рівнів: 55: 50 = 1,1. Помноживши рівні першого ряду на цей коефіцієнт, дістанемо єдиний зімкнений (порівнянний) ряд динаміки за весь період (остання графа таблиці).
7.2. Характеристики інтенсивності динаміки
Швидкість та інтенсивність розвитку різних суспільних явищ значно варіюють, що позначається на структурі відповідних динамічних рядів. Для оцінювання зазначених властивостей динаміки статистика використовує низку взаємозв’язаних характеристик. Серед них: абсолютний приріст, відносний приріст, темп зростання, інші.
Розрахунок характеристик динаміки ґрунтується на порівнянні рівнів ряду. При порівнянні певної множини послідовних рівнів база порівняння може бути постійною чи змінною. За постійну базу вибирається або початковий рівень ряду, або рівень, який уважається вихідним для розвитку явища, що вивчається. Характеристики динаміки, обчислені відносно постійної бази, називаються базисними. Якщо кожний рівень ряду 
порівнюється з попереднім 
, характеристики динаміки називаються ланцюговими. Схематично варіанти порівняння ілюструє рис. 8.1.
Рис. 8.1. Схеми порівняння при обчисленні ланцюгових
і базисних характеристик динаміки
Абсолютний приріст 
характеризує абсолютний розмір збільшення (чи зменшення) рівня ряду за певний часовий інтервал і обчислюється як різниця рівнів ряду:
базисний приріст 
;
ланцюговий приріст 
.
Знак «+», «–» свідчить про напрям динаміки.
Темп зростання 
показує, у скільки разів рівень більший (менший) від рівня, узятого за базу порівняння. Він являє собою кратне відношення рівнів:
базисний темп 
,
ланцюговий темп 
.
При збільшенні рівня 
, при зменшенні — 
. Темпи зростання виражаються як у коефіцієнтах, так і в процентах.
Ланцюгові і відображують відповідно абсолютну і відносну швидкість динаміки. Вони взаємозв’язані. Якщо подати 
+ 
, то
.
Отже, при стабільній абсолютній швидкості темпи зростання зменшуватимуться. Стабільні темпи зростання можливі за умови прискорення абсолютної швидкості.
Величину 
називають відносним прискоренням або темпомприросту і позначають символом 
. Вона функціонально пов’язана з темпом зростання, але на відміну від останнього завжди виражається в процентах:
.
Отже, темп приросту показує, на скільки процентів рівень більший (менший) від бази порівняння.
Співвідношенням абсолютного приросту і темпу приросту визначається абсолютне значення 1% приросту. Нескладні алгебраїчні перетворення цього відношення показують, що воно становить соту частину рівня, узятого за базу порівняння:
.
У табл. 8.2 наведені всі розглянуті характеристики динаміки на прикладі виробництва синтетичних волокон за 3 роки. Очевидно, що ланцюгові й базисні характеристики динаміки взаємопов’язані:
а) сума ланцюгових абсолютних приростів дорівнює кінцевому базисному:
.
У нашому прикладі: 12 + 9 = 21 тис. т;
б) добуток ланцюгових темпів зростання дорівнює кінцевому базисному:
.
У нашому прикладі: 1,072 · 1,051 = 1,127 або 186: 165 = 1,127.
Щодо темпів приросту, то вони не мають таких властивостей, як абсолютні прирости чи темпи зростання. Ланцюгові й базисні темпи приросту співвідносяться через темпи зростання.
Таблиця 8.2
АБСОЛЮТНІ ТА ВІДНОСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДИНАМІКИ
| Порядковий номер року, t | Обсяг виробництва уt, тис.т | Абсолютний приріст, тис.т | Темп зростання | Темп приросту,% | Абсолютне значення 1% приросту, т | ||||
| ланцюговий | базисний | ланцюговий | базисний | ланцюговий | базисний | ланцюговий | базисний | ||
| — | — | — | 1,0 | — | — | — | — | ||
| 1,072 | 1,072 | 7,2 | 7,2 | 1,65 | 1,65 | ||||
| 1,051 | 1,127 | 5,1 | 12,7 | 1,77 | 1,65 |
Якщо швидкість розвитку в межах періоду, що вивчається, неоднакова, порівнянням однойменних характеристик швидкості вимірюється прискореннячи уповільнення динаміки. На базі абсолютних приростів оцінюються абсолютне та відносне прискорення. Абсолютне — це різниця між абсолютними приростами: 
. Прискорення характеризується додатною величиною 
> 0, уповільнення — від’ємною 
.
Обчислимо характеристики прискорення на прикладі табл. 8.2: 
= 9 – 12 = – 3 тис. т. Знак «мінус» свідчить про уповільнення динаміки. Темп уповільнення абсолютної швидкості обчислюється порівнянням абсолютних приростів: 9: 12 = 0,75.
Порівняння темпів зростання дає коефіцієнт прискорення(уповільнення) відносної швидкості розвитку. Для наочності та зручності їх тлумачення дільником є більший за значенням темп зростання. У нашому прикладі коефіцієнт уповільнення відносної швидкості динаміки 1,072: 1,051 = 1,02.
У статистичному аналізі порівнюється також інтенсивність динаміки в різних рядах. Відношення темпів зростання 
називають коефіцієнтом випередження. За допомогою останнього порівнюють відносну швидкість динамічних рядів однакового змісту по різних об’єктах (регіони, країни тощо) або різного змісту по одному об’єкту. Наприклад, за 3 роки фондоозброєність праці в одній галузі зросла на 50%, в іншій — на 25%. Коефіцієнт випередження темпу зростання фондоозброєності праці в першій галузі порівняно з другою становить 1,50: 1,25 = 1,20.
Можна порівняти динаміку фондоозброєності та продуктивності праці в кожній галузі. Якщо фондоозброєність зросла на 25%, а продуктивність праці — на 37,5%, то коефіцієнт випередження зростання продуктивності праці становить 1,375: 1,250 = 1,10.
Щодо темпів приросту, то співвідношення їх використовують лише для взаємозв’язаних показників х і у. Таке співвідношення називають емпіричним коефіцієнтом еластичності 
; він показує, на скільки процентів змінюється у зі зміною х на 1%. Наприклад, ціна на товар А зросла на 2%, а попит зменшився на 4%. Цінова еластичність попиту на цей товар 
, тобто зі зростанням цін на 1% попит на товар зменшується на 2%.
