Захист цивільних прав та інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Основними видами захисту цивільних прав є:

- судовий захист,

- захист в адміністративному порядку (здійснюється органами влади,місцевого самоврядування, уповноваженими особами тощо),

- захист нотаріусом (шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі),

- самозахист (засоби протидії, що не заборонені законом).

Судовий захист здійснюється шляхом:

1) визнання права,

2) визнання правочину недійсним,

3) припинення дії,яка порушує право,

4) відновлення становища, яке існувало до порушення,

5) примусове виконання обов‘язку,

6) зміна чи припинення правовідносин,

7) відшкодування збитків,

8) відшкодування моральної шкоди,

9) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.

Строки захисту цивільного права (ст. 251-268 ЦКУ)

Позовна давність – строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов‘язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Розрізняють загальний строк позовної давності і скорочений (спеціальний).

Загальний строк – 3 роки (ст.. 257-258 ЦКУ).

Спеціальні строки позовної давності:

1 рік - у зв‘язку з недоліками проданого товару, скасування договору дарування, у зв‘язку з перевезенням вантажу, стягнення неустойки, спростування недостовірної інформації у ЗМІ, оскарження дій виконавця заповіту,

5 років – застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману,

10 років – до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Перебіг строку позовної давності починається з від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

Часто у житті людини виникають обставини, що перешкоджають пред’явити позов. Такі обставини є підставами для призупинення, перерви чи відновлення строку давності.

Зупинення перебігу відбувається у разі:

1) якщо пред‘явленню позову перешкоджала надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила), наприклад, страйк, землетрус, паводок,

2) в силу встановленої відстрочки виконання зобов‘язань (мораторій – відстрочка виконання зобов‘язань), наприклад, при зупиненні поставки певної сировини,

3) якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних Сил України, переведених на воєнний стан,

4) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.

Перебіг строку позовної давності переривається:

1) у разі пред‘явлення позову в установленому порядку,

2) вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов‘язку.

Після перерви перебіг строку позовної давності починається спочатку; час, що минув до перерви, до нового строку не зараховується.

Позовна давність не поширюється (ст. 268 ЦКУ):

- на вимоги, що випливають з порушення особистих прав (крім випадків, встановлених законом),

- на вимоги вкладників до банку (фінансової установи) про видачу вкладу,

- на вимоги про відшкодування шкоди, завданої життю, здоров‘ю фізичної особи (крім випадків, передбачених в законі),

- на вимоги власника або інших осіб про визнання недійсними актів державних органів, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування, якими порушуються права цих осіб,

- на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).