Забезпечення якості виготовленої продукції

Одним із способів обмеження ризику підприємства є забезпечення якості виготовленої продукції (послуг, що надаються) відповідно до вимог замовників на основі безконфліктних і довірливих відносин. При цьому політика підприємства в області якості повинна включати такі процедури:

- усі вимоги, встановлені замовником, повинні бути визначені однозначно, проаналізовані підприємством і має бути прийняте позитивне рішення про можливість їх виконання з урахуванням існуючих в наявності ресурсів;

- усі вимоги з питань, які стосуються ціни, умов поставки, відповідальності сторін, повинні бути визначені у договірному порядку і задовольняти кожну із сторін;

- відсутність ризику невизначеності завдання, тобто усі виконавці чітко розуміють вимоги, встановлені замовником;

- підприємство повністю забезпечене необхідними для виконання завдання ресурсами: є в наявності кваліфікований персонал, обладнання і технології, необхідні для виконання вимог замовника;

- усі вимоги, пов'язані з очікуванням замовника, визначені і включені в офіційний контракт;

- спеціалістами підприємства розробляється робоча документація (конструкторська і технологічна) і методи управління на основі втілення вимог замовника;

- вироби виготовлятимуться відповідно до вимог робочої документації;

- продукція поставлятиметься в обговорені контрактом терміни;

- замовнику буде надано свідоцтво, що заданий рівень якості продукції досягнутий.

Важливість одержання підтвердження якості й придатності продукції від замовника зумовлює зниження ризику невиправданих витрат під час відмови замовника з причини незадовільної якості продукції, що виготовляється, зменшення ймовірності втрат у разі можливого розірвання контракту.

Причинами ризику незадовільної якості продукції є:

• існування похибки вимірювальної техніки;

• незабезпечення технологічної точності обладнання;

• неякісний і недобросовісний контроль.

Ризик непідписання контракту на довгострокову перспективу пов'язаний, як правило, з існуючою конкуренцією на вітчизняному і світовому ринках. Тому підприємство, намагаючись бути конкурентоспроможним у сучасній ринковій кон'юнктурі, повинно забезпечувати необхідну якість продукції і прийнятну для замовника ціну, не забуваючи при цьому своїх інтересів.

Бізнес-планування

Ефективне планування дає можливість керівництву передбачити економічні коливання і пристосуватися до змін кон'юнктури ринку, знизивши в такий спосіб рівень ризику. Планування діяльності підприємства ґрунтується, як правило, на розробці бізнес-плану. Бізнес-план - документ, який містить комплексне обґрунтування стратегії (програми) розвитку усіх сфер діяльності підприємства на основі поточного та перспективного планування такої діяльності. Бізнес-план переважно містить:

• організаційне резюме керівництва;

• опис проекту, продукту або послуг, які потрібно фінансувати;

• аналіз галузі та ринку;

• плани маркетингу, виробництва і управління;

• фінансовий план (який показує різні варіанти можливої діяльності);

• прогноз притоку грошових коштів (переважно на період погашення позики);

• орієнтовний фінансовий звіт.

З метою прогнозування потенційних ризиків підприємства, їх подальшої оцінки і можливих методів управління в бізнес-плані передбачений спеціальний розділ "Оцінка ризику і страхування". Цей розділ містить розроблення організаційних заходів профілактики ризиків, а також програму страхування від ризиків. Отже, головною метою бізнес-планування є визначення потенційних ризиків, їх джерел і масштабів виникнення; розроблення заходів зі скорочення цих ризиків і мінімізації втрат, які вони можуть викликати.

Основними функціями бізнес-плану, в яких комплексно розкривається його сутність, є:

1) надання всебічної інформації кредиторам та інвесторам про підприємство, насамперед про його стабільність та ефективність;

2) обґрунтування основної мети підприємницької діяльності;

3) стислий опис діяльності підприємства, зокрема, процесу виробництва;

4) обґрунтування прогнозу розвитку виробництва;

5) комплексне дослідження ринку;

6) визначення життєздатності підприємства в умовах внутрішньої та зовнішньої конкуренції;

7) обґрунтування ефективності підприємства на основі оцінки витрат, цін та очікуваного прибутку;

8) оцінка професійного рівня управлінського персоналу, ефективності їхньої роботи.

Трудомісткість розробки бізнес-плану загалом і окремих його частин залежить від багатьох чинників, так, наприклад, від обсягу проекту, предмета досліджень, досвіду підприємця, менеджера.

Підбір персоналу підприємницької організації

Важливим із внутрішніх джерел зниження ризику є ретельний підбір працівників (персоналу) підприємства. Підбір команди - це мистецтво, необ­хідне керівнику для того, щоб діяльність його підприємства була ефективною. При цьому потрібно керуватися такими принципами:

• підбирайте найкваліфікованіших працівників;

• намагайтеся відшукувати людей, з якими працювали раніше;

• потрібно, щоб ваша управлінська команда була якнайменшою.

Як правило, під час створення нового підприємства або під час розширення діючого перед керівництвом постає необхідність використання різноманітних методів для пошуку нових співробітників. Пошук співробітників може здійснюватися за такими каналами:

• засоби масової інформації;

• особисті контакти;

• кадрові агентства;

• навчальні заклади;

• конкурсна основа.

Основними методами, якими користуються керівники під час підбору кадрів, є:

• інтерв'ю;

• тестування;

• випробувальний термін;

• звернення у центри профорієнтації та тестування на придатність.

Інтерв'ю - це спосіб, який найчастіше використовується під час відбору кандидатів. Позитивною стороною цього методу є особисте спілкування, в результаті якого можна скласти доволі точне уявлення про кандидата, оцінити його інтелект, професіоналізм, ерудицію, кмітливість тощо. Мінусом є можливість подання претендентом неправильної інформації про себе.

Тому для того, щоб запобігти подібним помилкам, керівники підприємств можуть використовувати тестування. За допомогою тестів можна оцінити: швидкість і точність виконання роботи, стійкість уваги, уміння швидко орієнтуватися, старанність, ретельність, особисті схильності, загальні здібності, придатність претендента для вирішення конкретних проблем, професіоналізм, наявність інтересу до майбутньої роботи, рівень розумових здібностей, інтереси, тип особистості, швидкість мислення, пам'ять, темперамент, здатність до управління людьми, швидкість реакції, лідерські здібності, чесність. У цьому випадку позитивною стороною є неупередженість комп'ютера і широкий діапазон тестуючих програм, проте також існує можливість помилок, якщо програма для тестування складена непрофесійно.

Випробувальний термін - також широко практикована форма виявлення здібностей кандидата: працюючи протягом випробувального терміну, він демонструє свої професійні навики і знання. Цей метод знижує помилку до мінімуму, оскільки дає можливість керівництву фірми звільнити кандидата через невідповідність його професійного рівня тому, який необхідний керівникові, або при виявленні у нього властивостей характеру, які не задовольняють керівника. Випробувальний термін не може перевищувати трьох місяців. У цей період на працівника повністю поширюється дія законодавства про працю. Якщо термін випробування минув, а працівник продовжує роботу, то вважається, що він витримав випробування, і подальше звільнення допускається тільки на загальних підставах.

Звернення у центри профорієнтації і тестування на профпридатність - це метод, який потребує фінансових витрат, але дає, як правило, хороший результат. Завдяки тому, що в подібних центрах спеціалісти можуть протестувати здібності кандидата у будь-яких умовах, змоделювати конкретну ситуацію і перевірити дії кандидата, керівник підприємницької фірми отримує доволі точну його характеристику.

Для запобігання помилкам під час підбору співробітників і для одержан­ня об'єктивніших оцінок необхідно застосовувати не один, а одночасно кілька методів оцінки кандидатів. За успішного відбору претендентів відбувається укладення трудового договору (контракту) і призначення на посаду. Відповідно до законодавства трудові договори (контракти) можуть укладатися у трьох варіантах: на невизначений термін; на певний термін не більше п'яти років; на час виконання певної роботи.

З особливою ретельністю керівнику підприємства необхідно відбирати і готувати тих співробітників, які спілкуються з клієнтами, оскільки саме від їхньої діяльності залежить імідж підприємницької фірми, саме вони предс­тавляють фірму клієнтам, можливим партнерам і державним організаціям.

У тому випадку, якщо працівник має недостатньо знань, необхідно забезпечити його навчання і не економити на витратах. Краще один раз витра­тити гроші на навчання персоналу, ніж нести втрати від його недостатньої компетентності.

Незалежно від характеру діяльності запорукою ефективної роботи буде сильна, згуртована команда працівників, підібрана за принципом компетент­ності та зацікавленості в загальній справі. При цьому потрібно створити спри­ятливий мікроклімат у колективі.