Розвитку юридичної психології

У Росії й у Європі наприкінці ХIХ в. з'явився цілий ряд наукових публікацій, присвячених проблемам юридичної психології, а саме роботи І. Гофбауєра «Психологія в її основних застосуваннях до судового життя» (1808), И. Фридрейха «Систематичний посібник із судової психології» (1835), К. Я. Яневич-Яновского «Думки про карну юстицію з погляду психології й фізіології» (1872), А. У. Фрезі Нарис судової психології» (1874), Л. Е. Владямирова «Психічні особливості злочинців по новітніх дослідженнях» (1877), Г. Гросс «Кримінальна психологія» (1898) і ін.

На рубежі ХIХ-ХХ вв. спостерігався інтенсивний розвиток психіатрії, психології, карного права й іншим юридичних наук. Вивченням цих наук займалися найвідоміші вчені В. М. Бехтєрєв, С. С. Корсаків, В. П. Сербський, Д. А. Дриль, А. Ф. Лазурский, А. Ф. Коні й ін. У Росії виникла Психологічна школа права, засновником якої з'явився кромінолог Л. И. Петражицкий. Але психологічні знання механічно використовувалися для пояснення окремих правових явищ.

В. М. Бєхтерєв в 1908р. створив Науково-дослідний психоневрологічний інститут, а в 1909 р. на його базі — Кримінологічний інститут (при участі Д.А. Дриля). Саме із цього часу можна вести відлік перетворення судової психології в самостійну прикладну галузь психологічної науки в Росії (Юридична психологія: Хрестоматія, 2000).

Інтенсивно вивчалося питання, пов'язаний із психологією показань свідків і їхньої вірогідності, такими вченими, як М. М. Хом'яків, М. П. Бухвалова, М. А. Лазарєв, В. И. Валццкий, А. Р. Лурия, А. Е. Брусиловский і ін.

Державний інститут по вивченню злочинності й злочинця був створений у Москві в 1925 р. Коло розглянутих проблем розширився: з'явилися великі дослідження різних груп злочинців, психологія виправлення злочинців, судово-психологічна експертиза й т.д.

Однак з початку 30-х і майже до середини 60-х рр. ХХ в. юридичної психології практично не існувало. Тільки в 1964 р. почалося її відродження після прийняття ЦК КПРС постанови 40 заходах для подальшого розвитку юридичної науки й поліпшенню юридичного утворення в країні». В 1966 р. Міністерство вищої й середньої освіти СРСР провело Всесоюзний семінар з питань, пов'язаним з викладанням курсу юридичної психології. На цій підставі в тому ж році в програму навчання в юридичних вузах увели навчальні курси по загальній і юридичній психології. Був опублікований цілий ряд робіт: В. Л. Васильєв «Про значення судової психології в роботі слідчих органів» (1965), И. Кэртес «Тактика й психологічні основи допиту на попередій слідстві» (1965), А. Р. Ратинів Судова психологія для слідчих» (1967), А. В. Глоточкин, В. Ф. Пиріжків «Психологія состояимя людину, позбавленої волі» (1968) і ін.

У травні 1971 р. у Москві відбулася 1-я Всесоюзна конференція по судовій психології. На з'їздах Суспільства психологів СРСР стала функціонувати секція «Судова психологія». Був створений сектор психології в структурі Всесоюзного інституту вивченню причин і розробці заходів попередження злочинності. У загальной і судовой психіатрії ім. В. П. Сербського з'явилася лабораторія психології.

Істотний внесок у становлення й розвиток юридичної психології внесли А. Р. Ратинів, В. Ф. Пиріжків, В. Л. Васильєв, В. В. Романов, М. И. Еникеев, Ю. В. Чуфаровский, А. М. Столяренко, В. А. Зразків, С. Н. Богомолова, В.О.Коновалова, В.Ф. Пирожков, В.В. Бедь та ін..

семінар 1

Тема 1. Юридична психологія як наука, її предмет, методи, задачі і система. (2-лек., 4-сем.)

Ключові слова та поняття: Юридична психологія, предмет юридичної психології, методи науки, історія юридичної психології, система і методи юридичної психології.

План:

1. Юридична психологія як наука.