Сутність підприємництва його функції та роль у ринковій економіці. Проблеми розвитку цивілізованого підприємництва в Україні

На Заході вже на рубежі XVII—XVIIIст. проблема підприємництва розглядалася багатьма вченими як дуже актуальна. Зокрема, англійський економіст Енгард Кантильйон вперше досліджував таке соціальне явище як підприємництво.

Підприємницька діяльність — це діяльність ініціативних, енергійних, творчих, кмітливих, цілеспрямованих, порядних людей, що реалізують важливі, складні, сміливі ідеї та рішення, беручи на себе ризик, пов’язаний з їхньою реалізацією. Підприємницька діяльність є поняттям широким, яке втілює в собі інтелектуальні якості, потрібні в управлінні, менеджменті, бізнесі, маркетингу, комерційній діяльності, технології, товарному виробництві на рівні різноманітних інститутів багатогранної інфраструктури ринку (в банках, на біржах, у торгових домах тощо).

У Законі України зазначено що підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична на власний ризик діяльністю по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Слід звернути увагу на три головні функції сфери підприємницької діяльності:

- ресурсну (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);

- організаційну (організація маркетингу, виробництва, збуту і реклами та інших господарських прав);

- творчу (новаторські ідеї, генерування та активне використання ініціативи, уміння ризикувати).

Ознаки підприємництва як економічної діяльності:

Самостійність; новаторство; ініціатива; творчість; ризикованість;

економічна та соціальна відповідальність; масштабність мислення;

діловитість.

Будь-яка економічна діяльність має бути доцільною. Метоюпідприємницької діяльності є максимізація доходу в результаті спрямування зусиль підприємця на певний об’єкт.

Об’єкт підприємництва — сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу.

 

 

 

 

Рис.12.4. Суб’єкти підприємництва

 

 

В сучасних умовах можна виділити наступні види підприємств:

 

 

Рис 12.5. Види підприємницької діяльності

 

 

 

Рис. 12.6. Типи підприємців у сучасній економіці

Сучасне розуміння ролі підприємця нерозривно пов’язане із суспільними цілями. В основі діяльності сучасної фірми лежить концепція суспільного призначення. Сформульована творцями японської моделі менеджменту та маркетингу, вона знаходить дедалі більше визнання у світі бізнесу.

У літературі поняття «підприємництво» і «бізнес» нерідко ототожнюються. Практично можна вважати їх ідентичними. Разом із тим підприємництво — все-таки особливий вид бізнесу. Практична мета підприємництва — вилучення не просто прибутку, а прибутку особливого роду—підприємницького доходу. А це надприбуток. Основа його — реалізація унікальних людських здібностей, а не просто здоровий глузд. Адже за статистикою такі здібності мають лише 5-10% дорослого населення. Це здатність найефективніше поєднати сучасні чинники виробництва,спонукати до ефективної діяльності трудовий колектив, розвивати виробництво на ризикованій, інноваційній основі. Інноваційна діяльність—ось що відрізняє сучасне підприємництво від бізнесу.Інновації пронизують усю систему господарської діяльності — виробництво, управління, збут.

Але не можна сказати, що концепція суспільного призначення фірми й інноваційна діяльність характеризують підприємство, яке нині набирає силу в Україні та інших країнах колишнього Союзу. Це пояснюється багатьма причинами. Деякі з них лежать на поверхні. Ринкове середовище поширюється переважно на сферу торгівлі і посередницьку діяльність, ледве проникаючи у виробництво. Таке становище зумовлене, насамперед, фінансовою нестабільністю, незбалансованою податковою політикою (надто м’який вислів для кваліфікації бездарної податкової системи, що душить підприємництво), криміналізацією економіки. Корупція, рекет, економічні злочини — не найкраще середовище для розвитку цивілізованого підприємництва.

У цілому підприємництво в нашій країні як чинник виробництва формувалось у 90-ті рр. XXст. Воно утвердилось в усіх сферах економічної діяльності. Проте з погляду цивілізаційних норм та уміння вести бізнес вітчизняне підприємництво ще не досягло рівня цивілізованих країн. Показниками цього є тіньова економіка, приховування суб’єктами підприємницької діяльності більшої чи меншої частини доходів з метою уникнення податків, корупція, хабарництво, рекет тощо.

В економічній теорії вважається що основними напрямками подальшого розвитку підприємництва в Україні є:

1. формування науково обґрунтованої законодавчої бази, сприятливої для формування ефективного і цивілізованого підприємництва;

2. удосконалення фінансово кредитної сфери, у тому числі податкового законодавства;

3. активізація боротьби центральних і місцевих виконавчих органів з тіньовим бізнесом; усі сфери бізнесової діяльності (доходи, обсяги оплати праці, прибутки, розмір податків тощо) повинні відповідати вимогам чинних законів;

4. інформаційне і кадрове забезпечення бізнесу;

5. стимулювання цивілізованої зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів великого, середнього і дрібного підприємництва.

З цього випливає, що ключова роль у розвитку цивілізованого вітчизняного підприємництва належить українській державі, її центральним законодавчому і виконавчому органам.