Соціально-економічна діагностика результатів функціонування підприємств

4.1. Механізм діагностики фінансового стану підприємства

Ефективність функціонування підприємств зазвичай оцінюється за допомогою фінансових індикаторів, які характеризують платоспроможність, прибутковість, фінансову незалежність, ділову активність та інші фінансові аспекти функціонування. В економіці США існує близько двох тисяч різних показників діагностики фінансового стану компаній. На практиці для аналізу фінансового стану підприємств використовують близько 200 показників. Оцінювання діяльності підприємств на засадах фінансових індикаторів є найпростішим з позиції доступу до інформації (як правило, оцінюється фінансова звітність підприємств: Баланс (Форма №1), Звіт про фінансові результати (Форма №2), Звіт про власний капітал (Форма №4), Звіт про рух грошових коштів (Форма №3)) та простоти методики розрахунків визначених показників. Вітчизняна нормативно-правова база також ґрунтується на обчисленні фінансових індикаторів. Варто зауважити, що на сьогодні науковці налічують декілька сотень фінансових індикаторів від вузькодеталізованих до інтегральних. В таких умовах виникає необхідність у виборі ключових фінансових індикаторів, які у комплексі нададуть всебічну інформацію про ефективність функціонування підприємства. Тобто виникає необхідність у поєднанні двох принципів: повноти охоплення та мінімізації кількості фінансових індикаторів. Варто також звернути увагу на те, що фінансові індикатори між собою тісно взаємопов’язані.

Як свідчать результати досліджень вітчизняних підприємств, на усіх підприємствах без винятків однією із найбільш пріоритетних часткових цілей є діагностика фінансового стану підприємств. Керівники, економісти, фінансисти, бухгалтери та інші фахівці зазначають, що діагностику фінансового стану ускладнюють такі ключові проблеми:

- різне розуміння у літературі, на практиці та у нормативно-правовій базі поняття «фінансовий стан підприємства», що надалі зумовлює істотні відмінності у підходах до його діагностики;

- наявність численних нормативно-правових методик, які ґрунтуються на різних підходах до переліку та формул розрахунку фінансових індикаторів;

- орієнтування наявного програмного забезпечення на різні підходи щодо складу та методик розрахунку фінансових індикаторів;

- існування значних відмінностей щодо критеріальних нормативних значень фінансових індикаторів;

- наявність у навчальній та науковій літературі декількох сотень показників для діагностики фінансового стану, переважну частину яких на практиці використовувати неможливо та недоцільно;

- відсутність уніфікованого підходу щодо діагностики фінансового стану підприємств певного виду економічної діяльності, який би базувався на обмеженому переліку найбільш репрезентативних індикаторів з єдиною критеріальною базою;

- неврахування галузевих особливостей підприємств;

- суб’єктивність формування вибірки фінансових показників, які підлягають аналізу, неврахування чинників мультиколінеарності тощо.

Результати аналізування літературних джерел та практики функціонування дають змогу уточнити зміст поняття «фінансовий стан підприємства» як сукупність фінансових характеристик, параметрів підприємства, які склались у відповідних умовах функціонування під впливом екзогенних та ендогенних чинників, і відображають фінансову результативність, ліквідність, ділову активність та фінансову незалежність підприємства.

До ендогенних чинників, які впливають на фінансовий стан підприємств, доцільно зарахувати: техніко-технологічний рівень виробництва; ефективність системи менеджменту підприємства; характеристики продукції, що виготовляється, її конкурентоспроможність; обсяги виробництва; рівень завантаження виробничих потужностей; рівень кваліфікації працівників та раціональність організаційної структури управління; циклічність та тривалість технологічних процесів; ефективність розподілу фінансових ресурсів на підприємстві тощо.

До екзогенних чинників, які впливають на фінансовий стан підприємств, варто віднести такі: нормативно-правова база; загальноекономічний стан (інфляція, валютні курси, рівень мінімальної заробітної плати); державні органи влади (ДПАУ, ДМСУ, КРУ тощо); фінансово-кредитні установи, транспортні та страхові організації, інвестиційні фонди; споживачі, постачальники, посередники, конкуренти тощо.

З огляду на вищезазначене при здійсненні діагностики фінансового стану доцільно відстежувати абсолютні та відносні індикатори. Основні абсолютні індикатори (табл. 4.1) можна отримати, аналізуючи фінансову звітність підприємства, насамперед – Баланс (Форму №1) та Звіт про фінансові результати (Форму №2). Баланс відображає фінансові індикатори на певну дату, а Звіт про фінансові результати – за звітний період. Абсолютні фінансові індикатори надають інформацію у грошовому вираженні стосовно фінансової результативності, незалежності, платоспроможності підприємства, джерел формування його капіталу та структури капіталу. Доцільно зауважити, що найпростіше отримати узагальнену інформацію про фінансові абсолютні індикатори із даних бухгалтерського обліку. Більш ґрунтовну аналітичну інформацію можна одержати на підприємствах, де функціонує система управлінського обліку. Діагностика абсолютних фінансових індикаторів ґрунтується на використанні методів горизонтального та вертикального аналізів, обчисленні ланцюгових та базових темпів зростання цих показників, середніх величин, побудові трендів для окремих з них тощо.

Відносні фінансові індикатори розраховують з використанням абсолютних та відображають певні цільові структурні співвідношення.

Таблиця 4.1