Тема 4. Правова охорона засобів індивідуалізації суб’єктів господарювання, товарів і послуг

 

В економічній і соціальній сфері для зазначення осіб, а також позначення товарів і послуг, які ці особи постачають, щоб полегшити їх розрізнення та надати можливість широкому загалу розпізнавати їх, застосовують розрізнювальні знаки, тобто фонетичні або візуальні засоби, зокрема, слова та зображення.

Розрізнювальні знаки містять:

• комерційне найменування, тобто найменування, яке використовують для розпізнавання підприємства, виділення його серед інших;

• торговельну марку, тобто марку як один із засобів ідентифікації товарів або послуг, позначення, здатне відрізняти товари або послуги однієї особи від товарів або послуг іншої особи;

• географічне зазначення, тобто позначення, яке ідентифікує товар, що походить із певної місцевості, а вихідні якості, репутація або інші характеристики якого значною мірою пов'язують із його географічним походженням.

 

 

КОМЕРЦІЙНЕ НАЙМЕНУВАННЯ

 

Комерційним називають найменування, під яким підприємець виступає в комерційному обороті і яке індивідуалізує його серед інших учасників цивільного обороту.

Це найменування є комерційним іменем підприємства, нерозривно пов'язане з його діловою репутацією. Під цим іменем підприємець укладає угоди та здійснює інші юридичні дії, несе юридичну відповідальність, реалізує свої плани і виконує обов'язки, рекламує і збуває вироблену ним продукцію тощо.

Комерційне найменування, що здобуло популярність у споживачів і викликає довіру в ділових партнерів, приносить підприємцеві не тільки значні дивіденди, а й належну повагу в суспільстві та визнання його заслуг.

Комерційні найменування та торговельні марки пов'язує те, що вони виконують дистинктивну (розрізнювальну) функцію. Проте на відміну від торговельних марок комерційні найменування відрізняють певне підприємство від решти незалежно від товарів або послуг, які реалізує або пропонує це підприємство.

За загальним правилом та компанія, яка використовує своє найменування в торговельній марці, може протидіяти реєстрації іншої торговельної марки або вимагати її відміни, якщо йдеться про схожу торговельну марку, здатну викликати плутанину. Тому, вибираючи торговельну марку, важливо перевірити не тільки зареєстровані торговельні марки, а й комерційні найменування, як зареєстровані, так і не зареєстровані.

Для компанії важливо стежити за спробами реєстрації найменувань, подібних до її комерційного найменування. Є спеціальні служби, які за певну плату можуть вести постійний моніторинг реєстрації комерційних найменувань в одній країні або в усьому світі. Такі послуги можуть дозволити компанії дізнатися про намір зареєструвати торговельну марку задовго до закінчення строку, який відводять на подання заперечень проти реєстрації.

Відповідно до ст. 6 (3) Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, тотожні або схожі настільки, що їх можна сплутати з існуючими комерційними найменуваннями. Під останніми мають на увазі відомі в Україні найменування, що належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до установи заявки про такі самі або споріднені з ними товари і послуги.

Чинне законодавство висуває ряд вимог до комерційних найменувань.

По-перше, найменування підприємця має правдиво відображати його правовий стан і не вводити в оману інших учасників цивільного обороту. У зв'язку з цим комерційне найменування має містити правдиві вказівки на організаційну форму підприємства (товариство з обмеженою відповідальністю, відкрите акціонерне товариство тощо), його тип (державне, приватне тощо), профіль діяльності (виробниче, наукове, торговельне тощо), особу власника і т. п.

По-друге, щоб виконувати функцію індивідуального учасника цивільного обороту, комерційному найменуванню потрібні розрізнювальні ознаки, які б не допускали сплутання однієї фірми з іншою. Тобто комерційне найменування має бути новим і відмінним від існуючих найменувань.

По-третє, комерційне найменування може забезпечити належний ступінь індивідуалізації учасників обороту, якщо залишається незмінним протягом усього часу, поки підприємець, який користується ним, зберігає свій організаційно-правовий статус. Тому не допускають довільну та не зумовлену поважними причинами зміну комерційного найменування.

Комерційне найменування має правдиво відображати правове становище суб'єкта підприємницької діяльності. Воно має містити справжнє зазначення організаційно-правової форми юридичної особи (товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство тощо), її типу (приватна, державна, комунальна тощо), виду діяльності (наукова, виробнича, комерційна), особи власника.

Не допускають сплутання одного комерційного найменування з іншим. Воно має бути новим і відмінним від існуючих комерційних найменувань. Закон забороняє використання тотожних комерційних найменувань різними суб'єктами комерційної діяльності. Якщо ж юридичні особи мають різну організаційно-правову форму, відображену в комерційному найменуванні, і діють у різних сферах, вони можуть виступати в цивільному обороті під аналогічним комерційним найменуванням.

Комерційне найменування юридичної особи не може збігатися з торговельними марками та географічними зазначеннями, власниками прав на які є інші особи.

Комерційне найменування має залишатися незмінними, поки юридична особа зберігає свій організаційно-правовий статус. Його чинність припиняється в разі ліквідації юридичної особи.

Суб'єктами права на комерційні найменування виступають перш за все комерційні юридичні особи. Індивідуальні підприємці, як правило, набувають і здійснюють права й обов'язки під іменами власними, що за загальним правом є достатнім для їхньої індивідуалізації. Разом із тим можливість володіння особливим комерційним найменуванням визнають і за індивідуальними підприємцями.

Не можуть виступати в цивільному обороті під самостійним комерційним найменуванням об'єднання юридичних осіб і прості товариства. Правом на комерційне найменування не можуть володіти філіали юридичних осіб та їхні окремі підрозділи, які повинні використовувати комерційне найменування юридичної особи, яка їх утворила. Установи, споживчі кооперативи, фонди та інші некомерційні організації не мають комерційних найменувань, їхню індивідуалізацію забезпечує офіційне найменування.

 

Суть права на комерційне найменування полягає в можливості, гарантованій юридичній особі, виступати в цивільному обороті під самостійним комерційним найменуванням. Надання такої можливості забезпечує інтерес учасника обороту, що його захищає закон у вигляді належної індивідуалізації його діяльності на ринку товарів, робіт і послуг.

Відповідно до ст. 489 ЦК правову охорону надають комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити певну особу з-поміж решти та не вводить в оману споживачів щодо її справжньої діяльності.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та підлягає охороні без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Відомості про комерційне найменування можна вносити до реєстрів, порядок ведення яких встановлює закон.

Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізують, а також послуг, які вони надають.

Характеризуючи юридичну природу суб'єктивного права на комерційне найменування, необхідно згадати кілька ознак.

Зазначене суб'єктивне право має виключний характер. Це означає, що суб'єкт права має монополію на реалізацію можливостей, які закладені в цьому суб'єктивному праві; ніхто, крім нього, не може здійснювати дії, які є його виключною прерогативою.

Право на комерційне найменування відносять до абсолютних прав, тобто таких прав, які діють щодо всіх осіб, зобов'язаних утримуватися від порушення правомочностей, наданих їхнім власникам.

Право на комерційне найменування характеризують як особисте немайнове право, яке органічно пов'язане з діловою репутацією юридичної особи, а також правом на захист честі та гідності осіб, які є власниками підприємства.

Право на комерційне найменування має, в принципі, безстроковий характер. Це означає, що, набуваючи у встановленому порядку це право, юридична особа може користуватися ним без обмеження будь-яким строком, тобто до того часу, поки існує саме підприємство та комерційне найменування правдиво відображає його організаційно-правовий статус та інші атрибути.

Особливістю права на користування комерційним найменуванням є те, що воно одночасно є і обов'язком юридичної особи. Це правило захищає інтереси інших учасників цивільного обороту та споживачів, які хочуть знати, з ким мають справу.

Право на комерційне найменування охороняють на території всієї України, а також у країнах - членах Паризької конвенції, тобто воно має екстериторіальний характер.

Відповідно до ст. 490 ЦК до майнових прав на комерційне найменування належать:

• право на використання комерційного найменування;

• право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, у тому числі забороняти таке використання;

• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Право на комерційне найменування може мати різні конкретні форми реалізації. Під своїм комерційним найменуванням особа укладає цивільно-правові угоди та робить інші юридичні дії, реалізує особисті немайнові права, захищає свої майнові або немайнові інтереси тощо. Власник комерційного найменування має право використовувати його на вивісках, бланках, рахунках, прейскурантах тощо. Комерційне найменування можна використовувати в найрізноманітніших публікаціях рекламного характеру, оголошеннях, анотаціях тощо.

Майнові права на комерційне найменування передають іншій особі лише разом із цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною.

Фактично єдиним випадком переходу права на комерційне найменування є правонаступництво в разі реорганізації власника права на комерційне найменування. Залежно від виду реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) правонаступництво матиме свою специфіку.

Факт переходу права на комерційне найменування має бути зафіксований у передавальному акті (роздільному балансі), але засновники (учасники) реорганізованого товариства можуть вирішити не використовувати це комерційне найменування взагалі або зареєструвати реорганізоване товариство під дещо зміненою назвою.

Існує також випадок, коли відбувається передача дозволу на використання комерційного найменування. Це договір комерційної концесії.

За договором комерційної концесії одна сторона (правовласник) зобов'язується надати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на строк або без зазначення строку право використовувати в підприємницькій діяльності комплекс виключних прав, у тому числі на комерційне найменування правовласника, на комерційну інформацію, яку охороняють.

За загальним правилом право на комерційне найменування припиняють з ліквідацією самої юридичної особи.

Дострокове припинення прав можливе в таких випадках:

• власник комерційного найменування відмовився від права на користування комерційним найменуванням;

відбувся перехід підприємства до нового власника, а умови передачі не передбачають збереження за підприємством попереднього комерційного найменування;

• відбувається реорганізація юридичної особи, під час якої вона може або повинна змінити попереднє комерційне найменування.

 

Під захистом права на комерційне найменування розуміють реалізацію передбачених законом заходів, за допомогою яких власник комерційного найменування може забезпечити відновлення своїх порушених прав та застосувати до порушника інші санкції.

Ці заходи визначають різні акти чинного законодавства: ЦК, Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Так, відповідно до ст. 7 зазначеного Закону неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого комерційного найменування, що може призвести до сплутання діяльності різних суб'єктів господарювання(підприємців), у тому числі того, який має пріоритет на його використання.

Використання в комерційному найменуванні імені власного фізичної особи не визнають неправомірним, якщо до імені власного додають який-небудь відмінний елемент, що виключає його сплутання з найменуванням іншого суб'єкта господарювання (підприємця).

Формою захисту суб'єктивного цивільного права на комерційне найменування називають сукупність організаційних заходів, що забезпечують застосування передбачених законом способів захисту.

Під способом захисту права на комерційне найменування розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюють відновлення (визнання) порушеного (оспорюваного) права на комерційне найменування і вплив на порушника.

У сфері захисту права на комерційне найменування можуть бути застосовані вимоги:

• про визнання права на комерційне найменування;

• про відновлення положення, існуючого до порушення права на комерційне найменування, і про припинення дій, що порушують це право або створюють загрозу його порушення;

• про визнання недійсним акта державного органу;

• про відшкодування завданих збитків.

ТОРГОВЕЛЬНА МАРКА

 

На відміну від комерційних найменувань за допомогою торговельних марок ідентифікують не сам суб'єкт економічної діяльності, а його товари або послуги.

Відповідно до ст. 492 ЦК торговельною маркою може бути будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що їх виробляє (надає) одна особа, від товарів (послуг), що їх виробляють (надають) інші особи. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображальні елементи, комбінації кольорів.

Як правило, виокремлюють кілька функцій, які виконують торговельні марки: виділення товарів або послуг певного економічного суб'єкта на ринку, вказівка на певну якість об'єкта, зазначення місця його походження, рекламна функція тощо.

Ідентифікацію товарів і послуг можна здійснювати різними способами. Відповідно за формою товарні знаки можуть бути поділені на словесні марки, зображальні марки, об'ємні марки та комбіновані. Можливі також звукові (наприклад, позначення, використовувані як позивні радіостанції або телеканалу), світлові та інші позначення.

Словесна торговельна марка - це марка, що складається зі словесних елементів (елемента), зокрема, окремих слів, словосполучень або сполучень літер, цифр.

Словесні торговельні марки, зображення яких має особливу форму (оригінальний шрифт тощо), відносять також до зображальних торговельних марок, їх називають логотипами.

Зображальна торговельна марка - це торговельна марка, яка складається із зображальних елементів, зокрема композицій ліній або плям, голограм, фігур будь-яких форм та кольорів на площині та у просторі, логотипів, за винятком стандартних шрифтових одиниць, тобто графічна композиція будь-якої форми на площині та у просторі. Прикладом зображальної торговельної марки може бути етикетка.

Об'ємна торговельна марка - це зображальне позначення, що є об'єктом тривимірним, зокрема, має вигляд фігури або композиції фігур, форма якого безпосередньо не обумовлена його функціональним призначенням.

Звуковою торговельною маркою є марка, розрахована на сприйняття органами слуху, але така, що не належить до людської мови. Це можуть бути музичні фрази або шуми різного походження.

Сильною торговельною маркою вважають торговельну марку, яка має високу розрізняльну здатність, притаманну або набуту шляхом тривалого використання, тобто марку, що має велику охороноздатність.

Слабка торговельна марка - це торговельна марка, якій бракує розрізнювальної здатності або розрізнювальна здатність якої частково втрачена внаслідок розмивання (ослаблення) торговельної марки.

Конфліктуюча торговельна марка - це марка, що вступає в конфлікт із тотожною або схожою розрізнювальною маркою, промисловим зразком або об'єктом авторського права у зв'язку з наявністю в іншої особи попередніх прав на зазначені об'єкти.

Реєстрацію торговельної марки, яка є відтворенням, імітацією або перекладом добре відомої марки, відхиляють або визнають недійсною. Забороняють використання марки, яка може призвести до сплутання з добре відомою маркою, якщо:

• використання конфліктуючої марки вказує на зв'язок товарів і (або) послуг, щодо яких її використовують, та власника добре відомої торговельної марки, і це може завдати шкоди його інтересам;

• використання марки може завдати шкоди або послабити розрізнювальний характер добре відомих марок шляхом недобросовісних дій;

• недобросовісно використовують переваги розрізнювального характеру добре відомої марки.

Тотожна торговельна марка - це торговельна марка, зображення якої в усіх елементах збігається із зображенням іншої марки. Тотожні марки найчастіше можуть вступати в конфлікт, оскільки їх використання для однорідних товарів або послуг на одному ринку може призводити до сплутання виробників або осіб, що надають послуги.

Схожість торговельних марок - це збіг декількох мотивів, що утворюють торговельну марку.

Якщо, незважаючи на окремі відмінності, сприйняття мотивів торговельних марок призводить до сплутання цих марок, такі марки вважають схожими настільки, що їх можна сплутати.

Торговельною маркою, схожою настільки, що її можна сплутати з іншими марками, вважають марку, яка асоціюється з іншими марками (маркою) загалом, незважаючи на окремі відмінності елементів марки.

Торговельна марка спільного володіння — це торговельна марка, право на яку набуто кількома особами. Відрізняється від індивідуальної торговельної марки тим, що її умови використання визначає угода між співвласниками марки. Кожен із них може користуватися і розпоряджатися маркою на власний розсуд, але жоден не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання марки та передавати право власності на марку іншій особі без згоди інших співвласниками.

Розмивання (ослаблення) торговельної марки — це процес поступової втрати (ослаблення) розрізнювальної здатності торговельної марки внаслідок її використання різними виробниками для позначення неоднорідних товарів.

Мотив торговельної марки - це аспект торговельної марки, розрахований на певний вид сприйняття. Мотив марки може бути: візуальний (графічний) - розрахований на зорове сприйняття; фонетичний (звуковий) - розрахований на слухове сприйняття; семантичний (смисловий) - смисловий зміст позначення, що його використовують як торговельну марку, тощо.

Елемент торговельної марки - це одна зі складових частин торговельної марки. Елементи торговельної марки розрізняють за видом, виокремлюючи словесний, зображальний та об'ємний елементи. Елемент або сукупність елементів визначають вид торговельної марки, яка може бути словесна, зображальна, об'ємна або комбінована.

Торговельну марку, що складається лише з одного елемента, називають простою, аз декількох елементів - складною.

Сильний елемент торговельної марки значною мірою визначає її сприйняття, і навпаки, слабкий елемент не здатний істотно вплинути на сприйняття торговельної марки. До слабких елементів марки відносять, як правило, елементи, яким не може бути надана правова охорона через невідповідність певним вимогам законодавства.

Товаророзрізнювальна функція торговельної марки випливає із самого визначення. Виокремлення маркованих товарів або послуг з маси конкуруючих із ними допомагає власникові марки у продажу товарів або наданні послуг, а споживачеві - у виборі належних товарів чи послуг серед подібних. Торговельна марка має також гарантійну функцію, тобто гарантує споживачам знайому їм якість товарів (послуг). Властива комерційній марці й рекламна функція, мета якої - привернути увагу споживачів до товарів (послуг), маркованих певними торговельними марками.

Виконуючи ідентифікаційну функцію, торговельна марка непрямо вказує на товаровиробника або особу, яка надає послугу. Завдяки тісному зв'язку між товарами (послугами) та торговельною маркою остання надає суспільству інформацію про товари та послуги і таким чином допомагає власникам марок стимулювати та зберігати попит на ці товари або послуги.

Щоб бути визнаним як торговельна марка, тобто стати об'єктом правової охорони, позначення має відповідати ряду умов:

• вміщуватися на виготовлюваній продукції, її упаковці або супровідній документації;

• дозволяти споживачеві без особливих зусиль упізнати потрібну йому продукцію і виключати можливість сплутання її з аналогічною продукцією інших виробників;

• мати новизну;

• у встановленому законом порядку бути зареєстрованим.

Охороноздатність торговельної марки - це юридична властивість позначення, яку визначає сукупність ознак, необхідних для його реєстрації як торговельної марки.

Виокремлюють два основні типи вимог, яким має відповідати позначення, щоб бути зареєстрованими як торговельна марка.

Перший тип вимог стосується можливості відрізнити товари та послуги одного підприємства від однорідних товарів і послуг іншого.

Вимоги другого типу пов'язані з можливістю спричинення шкоди використанням торговельної марки, яка має дезорієнтую-чий характер або суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі.

Обсяг правової охорони торговельної марки - це предметна, територіальна та часова сфера дії права на торговельну марку. Обсяг охорони, що її надають, визначають зображення торговельної марки та перелік товарів, для яких було зареєстровано марку (предметний аспект), при цьому охорона поширюється також і на однорідні товари та послуги.

Якщо торговельну марку охороняють на підставі реєстрації, її охорона обмежується країною, в якій цю марку зареєстровано, згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків чи Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (територіальний аспект).

Якщо охорону марці надають на підставі її використання, територія, на якій марка матиме правову охорону, може обмежуватися певною місцевістю країни, де її використовують.

Якщо охорону здійснюють на підставі реєстрації, строк дії реєстрації регламентує національне законодавство (в Україні, наприклад, він становить 10 років), але його можна продовжувати необмежену кількість разів.

Отже, охорона торговельної марки не обмежена в часі за умови її використання або поновлення дії реєстрації (часовий аспект).

Розрізнювальна здатність торговельної марки - це важлива характеристика торговельної марки, що полягає у здатності ідентифікувати товари (послуги). Така здатність дає можливість споживачам розпізнавати товар (послугу) серед інших однорідних товарів (послуг).

Розрізнювальна здатність може бути притаманною торговельній марці, а також набутою шляхом використання марки. Вона є принциповою умовою, відповідно до якої визначають охороноздатність торговельної марки.

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображають або імітують:

• державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);

• офіційні назви держав;

• емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

• офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

• нагороди та інші відзнаки.

Не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

• як правило, не мають розрізнювальної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;

• складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

• складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема, вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення та збуту товарів або надання послуг;

• є неправдивими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

• складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;

• зображують лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату або яка робить товар цінним.

Не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

• торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими для реєстрації і призначеними для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг в Україні на ім'я іншої особи;

• торговельними марками інших осіб, якщо ці марки охороняють без реєстрації, на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема марками, визнаними добре відомими;

• комерційними найменуваннями, що відомі в Україні та належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до установи заявки щодо таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

• кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняють відповідно до закону. Такі позначення можуть бути лише елементами, що їх не охороняють, торговельних марок осіб, які мають право користуватися вищезазначеними зазначеннями;

• зразками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.

Не реєструють як торговельні марки позначення, які відтворюють:

• промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

• назви відомих в Україні творів науки, літератури та мистецтва та їхніх фрагментів без згоди власників авторського права або їхніх правонаступників;

• прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них; портрети та факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди.

Законодавство про товарні знаки захищає виробників товарів і послуг від конкурентів, які підробляють їхні торговельні марки. Виробник товару переважно володіє засобами та стимулами, щоб у судовому порядку відстояти свої права на торговельну марку. У судовому порядку можна не тільки переслідувати просте піратство, а й вирішувати певні юридичні питання, такі, як ступінь схожості двох торговельних марок. Саме наявність охорони торговельної марки спонукає виробників поліпшувати якість своїх товарів, оскільки захист торговельною маркою може принести більше зла, ніж добра, якщо марка асоціюється з низькоякісним продуктом.