Недолікилінійноїоргструктури

• необхідність високої кваліфікації керівників;

• зростання числа рівнів управління при збільшенні розмірів організації;

• обмеженняініціативи у робітників на нижчихрівнях

 

Функціональна організаційна структура управління передбачає чітку ієрархію органів, які забезпечують виконання кожної конкретної функції управління на всіх рівнях.

 

 

Превагифункціональноїоргструктури:

спеціалізація діяльності функціональних керівників;

скорочення часу проходження інформації;

розвантаження вищого керівництва.

Недоліки функціональної оргструктури:

можливість отримання суперечливих вказівок;

порушення принципу єдиноначальності (озмивання єдності розпорядництва і відповідальності);

складність контролю;

недостатня гнучкість.

 

Лінійно-штабнаорганізаційна структура, з а якої для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців з різних видів діяльності. Всі виконавці підпорядковуються безпосередньо лінійним керівникам. Повноваження штабних спеціалістів стосуються підготовки порад та рекомендацій лінійним керівникама бо видачі вказівок виконавцям за дорученням лінійного керівника. Завдяки цьому підвищується ступінь оперативного та організаційного реагування.

 

Лінійно-функціональна організаційна структура являє собою комбінаціюлінійної та функціональної структур. В основу такої структури покладено принцип розподілення повноважень і відповідальності за функціями та прийняттірішень по вертикалі. Ця структура дозволяяє організувати управління за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій.

Превагилінійно-функціональноїструктури:

поєднує переваги лінійних і функціональних структур;

забезпечує відносно швидке здійснення управлінських рішень завдяки своїй ієрархічності;

спеціалізація функціональних керівників.

Недоліки лінійно-функціональної структури:

складність регулювання відносин лінійних і функціональних керівників;

в умовах реорганізації збільшується потік інформації, який спричиняє перевантаження керівників;

така структура чинить опір здійсненню змін в організації.

Бюрократичніорганізаційніструктури. Для них характерні:

чіткий поділ праці;

ієрархічність рівнів управління, за якої нижчий рівень контролюється вищим;

наявність взаємопов’язаної системи формальних правил і стандартів, тощо.

Дивізійні організаційні структури управління використовують в організаціях із широкою номенклатурою продукції (послуг), у яких швидко змінюються споживачі, а також у міжнародних організаціях. Групування видів діяльності тут здійснюється за принципом розподілу праці за цілями. Перехід до дивізіональноїорганізаційної структури означає подальший розподіл управлінської праці, який відбивається у децентралізації оперативних функцій управління, що передаються виробничим підрозділам та централізації загальнокорпоративних функцій управління (фінансова діяльність, розробка стратегії тощо), що сконцентровані на вищому рівні управління у штаб-квартирі компанії.

Преваги дивізійної оргструктури:

невтручання в оперативну діяльність виробничих підрозділів;

можливість для вищого керівництва зосередитися на вирішенні стратегічних проблем;

підвищення якості рішень, що приймаються (завдяки наближенню до місця виникнення проблеми);

внутрішньофірмова конкуренція.

Недоліки дивізійної оргструктури:

дублювання функцій управління на рівні підрозділів;

збільшення витрат на утримання апарату управління.

Серед дивізійних структур виділяють продуктові, споживчі й територіальні організаційні структури управління.

Згідно з продуктовою структурою управління керівникові делегують повноваження з управління певним типом продукції. Керівники вторинних служб (виробничої, технічної, збуту тощо) знаходяться у підпорядкуванні цього керівника. Недоліком продуктової структури є збільшення витрат через можливе дублювання робіт для різних видів продукції.

Згідно з продуктовою структурою управління керівникові делегують повноваження з управління певним типом продукції. Керівники вторинних служб (виробничої, технічної, збуту тощо) знаходяться у підпорядкуванні цього керівника. Недоліком продуктової структури є збільшення витрат через можливе дублювання робіт для різних видів продукції.

Організаційна структура управління, яка орієнтована на споживача, має підрозділи, виробничо-господарська діяльність яких спрямована на забезпечення виробничих потреб певних груп споживачів.

Територіальна організаційна структура управління формується за географічним розташуванням підприємства.

Адаптивні організаційні структури управління здатні швидко пристосовуватися до змін у навколишньому середовищі. Виділяють чотири основних типии адаптивних організаційних структур управління:

Проектні;

Матричні;

Програмно-цільові;

Координаційні.

Проектні організації – це тимчасові структури, які створюються для розв’язання конкретног озавдання.

Матрична організаційна структура. В структурі якої крім звичайних функціональних підрозділів, які функціонують постійно, формуються так звані проектні групи як тимчасові колективи. Проектні групи відповідають за реалізацію стратегічних планів. Працівники проектних груп залишаються членами своїх функціональних підрозділів і повертаються в підпорядкування своїх функціональних керівників після розформування своєї проектної групи.

Переваги матричної структури:

високий ступінь адаптації до змін у середовищі;

наявність ефективних механізмів координації між багатьма складними і взаємопов’язаними проектами.

Недоліки матричної структури:

обмежена сфера застосування;

виникнення конфліктів на підставі „боротьби за владу” між функціональними керівниками і керівниками проектів.

У програмно - цільових організаційних структурах управління постійно змінюються роль і місце керівника програми, тобто керівник змушений пристосовуватися до нових умов, цілей, завдань. Стиль керівництва повинен забезпечити ефективність управління в умовах зміни напрямків діяльності, строків виконання тощо.

Координаційна організаційна структура управління використовується тоді, коли одночасно виконується велика кількість програм. Функції керівника делегуються менеджерам-кураторам служб або функціональним блокам, які складаються з кількох служб.

Конгломератна організаційна структура управління формується за рахунок поєднання різних типів організаційних структур.