Тема.7 Організація як функція менеджменту

План

1. Сутність функції організації.

2. Організаційніструктуриуправління.

Організація – це функціяу правління, в межах якої здійснюється розподіл робіт поміж окремими робітниками та їх групами та узгодження їх діяльності. Або, іншими словами, організація взаємодії – вид управлінськоїдіяльності, який відображає процесс формування структури управління організацією.

Організаційна діяльність – це процес, за допомогою якого керівник усуває невизначеність, безладдя, плутанину та конфлікти поміж людьми щодо роботи або повноважень і створює середовище, придатне для їх спільної діяльності.

Основними складовими організаційного процесу є:

1. Розподіл праці – це процесс розподілення загальної роботи в організації на окремізавдання, достатні для виконанняокремимробітникомвідповідно до його кваліфікації та здібностей. Фактичноце є спеціалізацією.

2. Департаменталізація – це процес групування робіт і видів діяльності в окремі підрозділи організації (бригади, групи, сектори, відділи тощо). Розрізняють такі схеми:

функціональну департаменталізацію (за основними функціями менеджменту в організації);

продуктову департаменталізацію (за окремими видами продуктів, що виробляються фірмою);

територіальну департаменталізацію (за географією фізичного розташування окремих підрозділів фірми).

3. Делегування повноважень – це процес передавання керівником частини будь-якої своєї роботи та повноважень, необхідних для її виконання, підлеглому, який бере на себе відповідальність за її виконання.

Повноваження – обмежене право використовувати ресурси підприємства і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань. Повноваження делегують відповідній посаді, а не особі, тобто при зміні роботи змінюються і повноваження працівника.

Повноваження, що передаються підлегдим, бувають трьох типів:

Лінійні;

Штабні;

функціональні.

 

Лінійні повноваження (класичні) – це повноваження, які передаються від керівника безпосередньо його підлеглому і далі іншим підлеглим. Делегування лінійних повноважень утворює ієрархію рівнів управління в організації. Така ієрархічна побудова називається „скалярним принципом організації”.

4. Створеннямеханізмівкоординації.

Координація робіт – це процес узгодження дій усіх підсистем організації для досягнення її цілей.

Координація роботи здійснюється:

або шляхом підпорядкування (вертикальна координація – грунтується на вказівках, якіпроходять по ланцюгу команд);

або шляхом встановлення горизонтальних зв’язків між підрозділами, які знаходяться на одному організаційному рівні (горизонтальна координація – грунтується на взаємних контактах співробітників, які знаходяться на одному рівні в ієрархічній структурі).

Відповідальність – покладений на посадову особу обов’язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх ефективне виконання.

 

Принципи організації

Обов’язки повинні бути визначені.

Обов’язки, повноваження, відповідальність повинні бути чітко визначені;

Принцип повноважень і відповідальності.

Відповідальність за виконання роботи повинна супроводжуватися повноваженнями контролювати і направляти хід виконання цієї роботи.

Принципи організації

Не перекладайте вину на інших

Керівник завжди відповідає за дії своїх підлеглих, навіть якщо він поклав на них відповідальність за доручену справу.

Принцип однорідності

Якщо компанія працює однорідно і без збоїв, то дуже важливо, щоб конкрентним особам і групам доручали подібні завдання і наділяли однаковими обов’язками.

Принцип формулювання завдань.

Кожна частина або підрозділ організації повинні мати своє завдання, і воно повинне гармоніювати з цілями всієї організації

Організаційна структура управління – упорядкована сукупність підрозділів, які формують рівні управління, їх взаємозв’язки й забезпечують керівництво організацією. До складу організаційноїструктуриуправліннявходять:

ланки управління на його кожному рівні;

розміщення, зв’язки і підпорядкованість цих ланок;

права, обов’язки, повноваження і відповідальність кожної ланки в межах виконання загальних і конкретних функцій управління;

чисельність і професійно-кваліфікаційний склад працівників;

ступінь централізації чи децентралізації функцій управління.

Існують дві основні структури управління – лінійна і функціональна, а всі інші – результат комбінації цих двох основних типів структур, а саме: лінійно-штабна організаційна структура управління, лінійно-функціональна, бюрократичні організаційні структури, дивізійні, адаптивні та конгломератна організаційна структура управління.

 

Лінійна організаційна структура складається із взаємопідпорядкованих органів у вигляді ієрархічної драбини, де кожен управлінець підпорядковується тільки одному менеджеру, а всі зв’язки з вищими рівнями управління відбуваються через нього. Ця структура характеризується простотою, чіткістю і зрозумілістю взаємовідносин ланок і працівників управління.

Принципова схема лінійної організаційної структури.