Час виконання:від 45хв до години.

Мета: дослідження послідовності дій при вирішенні проблем.

Кількість учасників: від 5 до 25 осіб.

Умови проведення: приміщення, достатньо просторе для того, щоб всі учасники могли знаходитися в спільному колі, а в разі потреби поділитися на пари і працювати, не заважаючи один одному. Необхідно приготувати великі аркуші паперу і маркери або допису з крейдою для запису коментарів членів групи під час обговорені). Аркуші паперу з подібними коментарями можна прикріпити до стіни і використати як нотатки або залишити па стіні до завершення роботи майстер-класу. Ці «нотатки» відображатимуть взаємозв'язок занять, що проводяться, і демонструватимуть прогрес у навчанні.

Керівник заняття може написати основні теоретичні моменти па спеціальному прозорому папері, і тоді знадобиться проектор та екран. Всі друкарські матеріали до вправи мають бути підготовлені наперед і в достатній кількості. Списки літератури можна роздати наприкінці вправи, за об'ємом вони пс повинні перевищувати сторінки. Намагайтесь зробити так, щоб усі члени групи взяли участь в подальшому обговоренні даної вправи, а також переконайтеся в тому, аби в кожного була можливість висловитися.

Методика: тренер після виконання попередньої вправи ініціює обговорення, під час якого члени групи відповідають на запитання «Як ми допомагаємо клієнтам вирішувати проблеми?», і просить учасників визначити конкретний спосіб вирішення проблем. Тренер може запропонувати техніку поетапного розв'язання нроблем, тобто певну послідовність дій консультанта і клієнта. Якщо учасникам не вдається самостійно розробити послідовність дій для вирішення нроблем, то пропонується доданий до даної вправи алгоритм. Потім проводиться загальпогрупове обговорення доводів «за і проти» використання подібної послідовності дій в ситуаціях повсякденного консультування.

Оцінювання:»сі учасники по черзі говорять про те, чому вони навчилися, виконуючи цю вправу, і що вони візьмуть з собою в «реальне життя», не пов'язане з життям групи.

Завершення: учасникам надається 5 хвилин на постановку питань, аналіз свого емоційного стану, звернення до інших учасників групи і обговорення того, що виникло в процесі виконання вправи.

Послідовність дій при вирішенні проблеми
/ етап	Прояснення проблеми. Консультант і клієнт обговорюють проблему до тоді, доки ЇЇ суть не стане зрозумілою для обох
II етап	Аналіз можливих рішень. Консультант і клієнт проводять «мозковий штурм», визначаючи всі можливі рішення
III етап	Вибір рішення. Клієнт визначає, яке з рішень є найбільш прийнятним
IV етап	Практика. Клієнт намагається розв'язати проблему за допомогою вибраної стратегії
V етап	Оцінка. Клієнт і консультант оцінюють ефективність використаної стратегії. Якщо вибрана стратегія не була ефективною, вони повертаються до І і II етапів; переформулюють проблему і обмірковують нові рішення

Навчально-рольова гра 5. «Базові технології прийняття рішень»

{Петрова Н.П. Тренинг для победителя. Самоменеджмент эпохи Интернет. — СПб.: Речь, 2002. - С. 55~56.)

Ефективне рішення найбільш впливає па ключові цілі, завдяки якому будуть одержані вищі результати, ніж були заплановані. 3-пойіж питань, па які доводиться відповідати під час прийняття подібних рішень, можна назвати такі:

Яким буде результат?

Яка основна мета?

Які інші варіанти можна використовувати?

Що може бути не так?

Які є перешкоди, з якими можна зіткнутися?

Яка вірогідність ворожої реакції зацікавлених осіб?

Чому деякі дії вчиняються так, а не інакше?

Чому не припинити це робити?

Чому з такою частотою?

Чому такі вимоги до людей, результатів і процесів?

Чому таким чином?

Чому такі ціни і витрати?

Чому тут?

Чому зараз?

Ставши тимчасово таким «чомучкою», ви зможете ревізувати ефективність можливих рішень і знайти способи їх поліпшення. Проблеми, з якими ви можете зіткнутися, можуть бути такого змісту.

• дуже багато або недостатньо інформації;

• нема перспективного планування часу;

• не виходить вимислити або розпізнати корисні ідеї. Розв'язується проблема методично, тобто ви:

• проблему чітко визначаєте;

• записуєте;

• встановлюєте факти і мету;

• розглядаєте максимально широке коло ефективних рішень;

• обговорюєте варіанти й ідеї;

• зосереджуєте свої зусилля на досягненні бажаних результатів;

• об'єктивно обираєте краще рішення.

Мозкова атака — один з кращих методів, коли справи застопорилися.

Мозкова атака наодинці полягає в тому, що ви записали ідею, знайшли 5-Ю варіантів її реалізації, продумали критерій оцінки цих варіантів і основні «за і проти» по кожному варіанту. Потім скористалися асоціативними ходами для генерації нестандартних рішень і нарешті виділили краще рішення за сформованими критеріями.

Якщо ви здійснюєте мозкову атаку в колективі, ліпше оберіть реєстратора ідей, який записуватиме весь процес, потім опишіть проблему і висуньте ідеї, не критикуючи їх. Потім оберіть придатні ідеї і виробіть конкретний план.

Активне життя завжди супроводжується кризами. Ефективна самоорганізація включає заходи боротьби з ними:

— плани дій на випадок передбачених неприємностей;

— здатність передбачати назріваючу подію і вчасно вибрати стратегію вирішення проблем;

— ухвалювати рішення своєчасно;

— не витрачати нерви на дріб'язкові проблеми, нібито це великі труднощі;

— навчитися в момент кризи реагувати спокійно і швидко.

Якщо бодай щось трапилося, визначте ступінь небезпеки, бажаний результат і список ваших можливих дій. Потім перевірте можливість здійснення оптимальних рішень і дійте за планом, гнучко реагуючи на зворотний зв'язок.

Гра 6. «Скульптура з п'яти монет»

(Фопель К, Созданис команди. Психологическис игрьі и упражнепия / Пер. с исм. -М: Генезис, 2002. - С. 356.)

В цьому завданні учасники повинні певним чином розташувати п'ять монет стосовно одна одної, щоб це відповідало умовам завдання. Складність полягає в тому, що учасники спочатку намагаються розв'язати задачу тільки па одній площині — таке рішення спадає їм па думку, оскільки ви самі розкладаєте перед ними монети па стіл і вони не замислюються над тим, що можна використовува^гги не тільки площину столу. Тому, щоб дійти рішення, гравці мусять змінити своє двомірне мислення (довжина і ширина) на тривимірне (додавши до них висоту). Принаймні дві монети потрібно поставити ребром для виконання умови: кожна з п'яти монет повинна торкатися інших чотирьох. Це дуже дотепне рішення, і рано чи пізно гравці все одно до нього дійдуть.

Хід гри

1. Учасники розділяються по двоє або по троє і сідають разом за один стіл.

2. Керівник групи кладе перед кожною командою на стіл п'ять монет (краще використовувати монети великих розмірів).

3. Завдання: розташувати п'ять монет так, щоб кожна з них стикалася хоча б крайкою з іншими чотирма. У команд є 10 хвилин, щоб віднайти рішення.

4. Якщо одна з команд вирішила задачу швидко, тоді запропонуйте їй наступне завдання: з шести сірників збудувати три рівностороині трикутники. (Цю задачу можна вирішити, якщо знову ж мислити тривимірно. Рішення: побудувати піраміду з рівносторопнім трикутником в основі.)

5. Через 15 хвилин всі команди демонструють рішення й описують перебіг своїх дій.

Гра 7. «Правило для переможця»

{Фопель К. Создапие команди. Психологические игрьі и упражпения / Пер. с нем. - М.: Генезис, 2002. - С. 359.)

У цій вправі учасникам доведеться добряче поміркувати. Завдання складніше, ніж здається. Суть у тому, що під час гри з'являється правило, з яким можна

впевнено виграти. Щоб знайти рішення, учасники повинні розпочати справу з кіпця і проаналізувати завершальну фазу гри.

Матеріали

Для кожної пари учасників знадобиться 15 монет або сірників чи кнопок.

1. Учасники розділяються на пари і сідають за один стіл.

2. П'ятнадцять об'єктів розкладаються перед ними в ряд.

3. Правила гри прості: партнери по черзі роблять хід за ходом. Кожний з них у свій хід може прибрати одну, дві або три монети з ряду. Мста полягає в тому, щоб не взяти останню монету. Програє той, хто був змушений це зробити.

4. Пари грають декілька станів і намагаються обчислити «формулу перемога» — таку стратегію, за якою виграш стовідсотково забезпечений. Що потрібно зробити, іцоб виграти?

5. У пар є 10 хвилин, щоб відповісти на це запитання.

6. Наприкінці гри учасники розповідають іншим про всі знайдені рішення. (Відповідь: виграє той, хто бере десяту монету.)

Впровадження наведеної вище технології в деяких організаціях свідчить про доцільність її використання для забезпечення підготовки менеджерів до ефективного прийняття управлінських рішень.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Бакеев В.А. Личностный профиль управленческих решений // Тезисы докладов I Всесоюзной конференции но психологии управления. — М., 1979. ■ Ч. 1. - С. 22-25.

2. Венделин А.Г. Процесс принятия решения. — Таллин: Из-во Таллинск. Унта. 1973. - 214 с.

3. Гершунский Б.С. Методологические предпосылки принятия оптимальных решений в неэкстремальных педагогических ситуациях // Проблемы принятия оптимальных решений в педагогической деятельности. Сб. научных трудов. — М., 1984. - С. 3-13.

4. Триголова В.В. Принятие решений в деятельности человека в свете теории установки Д.Н. Узнадзе // Нормативные и дискретные модели принятия решений. - М.: Наука 1984. - С. 46-59.

5. Гурова Л.Л. Систематическая оценка ситуации при принятии решения // Категории, принципы и методы психологии. — М.: Из-во Моск. ун-та. 1983. —С. 503-505.

6. Дружинин В.В., Конторов Д.С. Идея, алгоритм, решение. (Принятие решений и автоматизация) — М., 1972. — 110 с.

7. Завалишина Д.Н., Ломов Б. Ф., Рубахин В.Ф. Уровни и этапы принятия решения // Проблемы принятия решения — М.: Наука, 1976. — С. 53—61.

8. Как использовать силу ума для решения проблем и принятия решений при помощи «мозгового штурма» // Скотт Дж.Т. Сила ума: описание пути к успеху в бизнесе. — К.: Внешторгиздат, 1991. — С. 141-144.

9. Кара.чушка Л.М. Психологія управління: Навч. посіб. — К.: Міленіум, 2003. - 344 с.

10. Карамугика Л.М., Чеботарьова О.А. Психологічні особливості прийняття управлінських рішень українськими менеджерами: результати крос-культурних досліджень. — К.: Проблеми загальної та педагогічної психології. — К., 2002. — Т. 4. - Ч. 1. - С 90-95.

11. Карпов А.В. Процесе принятия решения // Психологический журнал. — 1991. - Т. 12. - № 1 - С. 12-21.

12. Карпов А.В. Психология принятия решений в профессиональной деятельности // Учебное пособие. — Ярославль: Из-во Ярославск. ун-та. 1991. — 152 с.

13. Кихлер Э., Шорти А. Принятие решений в организациях // Психология труда и организационная психология /Пер. с нем. — X.: Изд-во «Гуманитарный центр», 2004. - Т. 4. - 160 с.

14. Ковальчук О.С. Психологічні компоненти прийняття управлінських рішень керівниками навчальних закладів // Творча спадщина Г.С. Костюка та сучасна психологія. До 100-річчя від дня народження академіка Г.С. Костюка. Матеріали III з'їзду Товариства психологів України. — К., 2000. — С. 82-83.

15. Ковальчук А.С. Психологические особенности принятия индивидуальных управленческих решений // Теоретико-мстодологічпі проблеми генетичної психології: Матер, міжн. наук, конф,, присвяченої 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С.Д. Максимепка (17-18 грудня 2001 p., м. Київ). — Т. 4. — К.: Міленіум, 2002. - С 200-202.

16. Коломинский Н.Л. Теоретико-методологические и методические проблемы совершенствования психологической подготовки менеджеров // Теоретико-методологические проблемы совершенствования психологической подготовки Менеджеров. Сб. научи, трудов. Приложение № 3 (8) к научному журналу «Персонал», — К., 2000. - № 1 (55), - С. 7-Ю.

17. Корнилова Т.В., Тихомиров O.K. Принятие интеллектуальных решений в диалоге с компьютером. — М.: Из-во Моск. ун-та, 1990. — 191 с.

18. Кулюткин Ю.Н. Эвристические методы в структуре решений, н М.: Педагогика, 1970. - 80 с.

19. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М.: Дело, 1992. - 702 с.

20. Моисеев A.M. Деятельность учителя как процесс подготовки, принятия и реализации педагогических решений // Проблемы принятия оптимальных решений в педагогической деятельности. Сб. научных трудов. — М.: 1984. — С. 38-50.

21. Недостаточность навыка решать проблемы // Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер: Для руководителя-практика: Пер. с англ. — М.: Дело, 1991. - С. 122-137.

22. Панфилова А.П. Игротехпический менеджмент. Интерактивные технологии для обучения и организационного развития персонала:.Учебное пособие. — СПб.: ИВЭСЭП, «Знание», 2003. - 536 с.

23. Преодоление проблемы и принятие решений. Эффективные механизмы урегулирования кризисов // Петрова И.П. Тренинг для победителя. Самомепедж-мент эпохи Интернет. — СПб.: Речь, 2002. — 216 с.

24. Процессы принятия решений // Гибсои Дж.Л., Иванцевич Д.М., Доннел ли Д.Х. мл. Организации: поведение, структура, процессы: Псу), с англ. — 8-е изд. - М.: ИНФРА-М, 2000. - С. 553-573.

25. Психология управления: Курс лекций / Под ред. Л.К. Аверченко, Г.Л. Зале-сова, М.Ф. Удальцова. — Новосибирск: Из-во НГАЭиУ, - М.: Ипфра, 1997. — 150 с.

26. Руководитель принимает решение // Советы умелого руководителя / Сост. И.В. Липсиц. - М.: Экономика, 1991. - С. 553-573.

27. Сингаївська І.В. Розвиток психологічної компетентності керівника сучасної освітньої установи // Теоретико-методологические проблемы совершенствования психологической подготовки менеджеров. Сб. паучп. трудов. Приложение № 3 (8) к научному журналу «Персонал», № 1 (55), 2000. — К. 2000. — С. 47-50.

28. Скотт П. Психология оценки и принятие решений / Пер. с англ. — М.: Информационно-издательский дом «Филин», 1998. — 368 с.

29. Тихомиров O.K. Принятие решения как психологическая проблема // Проблема принятия решения. — М.: Наука, 1976. — С. 77-82.