Інноваційний процес і система

Тема 16 Процеси і системи менеджменту

В економіці під інновацією (нововведенням ) розуміють кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав реалізацію у виді нового або удосконаленого продукту, реалізованого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності. Інновація являє собою результат, отриманий від вкладення капіталу в нову техніку або технологію, у нові форми організації виробництва праці, обслуговування, керування і т.п.

У залежності від технологічних параметрів інновації підрозділяються на продуктові і процесові. Продуктові інновації включають застосування нових матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих; одержання принципове нових продуктів. Процесні інновації означають нові методи організації виробництва (нові технології).

За сферами застосування розрізняються такі види інновацій: техніко-технологічна, організаційна, управлінська, економічна, соціальна та юридична (рисунок 1).

Рис.1 – Види інновацій

 

Незважаючи на різновидність, вони перебувають у взаємозв’язку, що обумовлює формування інноваційного механізму та його функціонування. Так, техніко-технологічні інновації, впливаючи на зміст виробничих процесів, одночасно створюють умови для застосування управлінських інновацій, оскільки вносять зміни до організування виробництва.

Підставою для управлінських нововведень є зміна завдань, які розв’язує підприємство, що, своєю чергою, викликано об'єктивними причинами, які відбуваються в зовнішньому середовищі його функціонування.

Найзначущіша якість управління в сьогоднішніх умовах – це гнучкість, здатність переорієнтуватися на рішення нових завдань, використовувати нові, адекватні умовам форми і методи управління.

Важливою характеристикою управлінської інновації є її радикальність. Тільки ранні новатори здатні забезпечувати розвиток діяльності підприємства, а пізні новатори можуть тільки адаптувати новацію до цих умов діяльності. Управлінська новація до її втілення в життя повинна пройти визначені стадії, на кожній із яких вона набуває необхідних характеристик. Визначення стадій втілення управлінської новації дає змогу здійснити якісне розроблення заходів не тільки з планування і контролювання, але і створення умов для перебігу інноваційного процесу. Так, можна виділити такі стадії впровадження управлінської новації:

– інвенція – поява ідеї інновації;

– ініціація – дослідження та перевірка можливості втілення ідеї внаслідок використання інформаційних технологій;

– дифузія – втілення ідеї, яка здатна підвищити ефективність діяльності конкретних підрозділів чи підприємства загалом.

Основними чинниками, які перешкоджають впровадженню управлінських інновацій на підприємствах, є:

– відсутність в достатньому обсязі фінансових можливостей для формування управлінського потенціалу;

– недостатня кваліфікація управлінського персоналу;

– відсутність інформації про ефективні нововведення у сфері управління та можливості одержати кваліфіковану допомогу і консультації.

Процес створення, освоєння і поширення інновацій називається інноваційною діяльністю або інноваційним процесом.

Інноваційний процес являє собою послідовність дій по ініціації інновації, по розробці нових продуктів і операцій, по їхній реалізації на ринку і по подальшому поширенню результатів.

Інноваційний процес складається з наступних основних кроків:

• зародження ідеї інновації;
• обґрунтування необхідності інноваційної зміни;
• оцінка ефективності інновації;
• розробка та технічна реалізація інноваційної ідеї;
• реалізація інновації в поведінці системи;
• просування інновації на ринку вимог.

 

Модель інноваційної діяльності в економіці можна представити у вигляді системи управління зі зворотнім зв’язком, як показано на рис 2.

Рис. 2. Функціональна послідовність інноваційного процесу в економічній системі

 

Згідно цієї концепції, нові знання, одержані в результаті фунда­ментальних, а потім і прикладних досліджень народжують автома­тично нові технології і продукти. Тому нові знання повинні автоматично вести до економічного росту.

Ефективність інноваційної зміни виражається через різноманітні показники. В умовах ринкових відносин не може бути уніфікованої системи показників. Кожен інвестор самостійно визначає цю систему виходячи з особливостей інноваційного проекту, професіоналізму фахівців і менеджерів, й інших факторів.

Упровадження нововведень може дати наступні види ефекту:

1) науковий (приріст інформації);

2) продуктовий (покращення якості товару);

3) технологічний (ріст продуктивності праці, покращення умов праці);

4) функціональний (ріст ефективності управління організацією);

5) соціальний (покращення умов життя);

6) екологічний (покращення умов довкілля)

Неекономічні ефекти все рівно несуть у собі потенційний економічний ефект. Наприклад, розроблений винахід як нововведення вищого рівня може дати економічний ефект або після його продажу, або після реалізації товару, розробленого на основі винаходу. Або, підвищення ступеня задоволення фізіологічних потреб співробітників і їхніх родин скоротить утрати робочого часу по хворобах, підвищить продуктивність праці, якість відтворення трудових ресурсів, що не порахуєш відразу у формі економічного ефекту. Зниження викидів шкідливих компонентів в атмосферу, ґрунт, воду зберігає екосистему, збільшує тривалість життя людини тощо. Цей ефект неможливо відразу перевести в прибуток. Приведені приклади дозволяють зробити наступний висновок: економічний ефект розробки, впровадження (перетворення в інновацію) або продажу нововведень може бути потенційним або фактичним (реальним, комерційним), а науково-технічний, соціальний і екологічний ефекти можуть мати форму тільки потенційного економічного ефекту. По суті, якщо взяти до уваги тільки кінцеві результати впровадження або продажі нововведень, те будь-який вид інноваційної діяльності можна оцінити у вартісному вираженні. Критеріями кінцевої оцінки тут є: час одержання фактичного економічного ефекту і ступінь невизначеності його одержання (або рівень ризику вкладення інвестицій в інновації).

При оцінюванні ефективності інноваційної діяльності слід враховувати наступні фактори, які можуть впливати на її результат:

• фактор часу;

• фактор якості;

• фактор масштабу;

• фактор освоєння об'єкта у виробництві;

• метод одержання інформації;

• умови застосування об'єкта;

• фактор інфляції;

• фактор ризику (насамперед технологічного і комерційного) і невизначеності.

Критерієм ухвалення управлінського рішення є економічний ефект. В даний час відповідно до рекомендацій ЮНІДО (Організації Об'єднаних Націй по промисловому розвитку) у закордонній практиці застосовуються наступні показники оцінки ефективності інноваційної діяльності:

 

Рис. 3. Система показників ефективності інноваційної діяльності

 

Контрольні запитання й завдання

1. Управлінські інновації.

2. Суть інноваційного процесу в організації, як системи.

3. Ефективність інноваційного процесу.