Показники успішного розвитку дітей. П’ятилітніх дошкільників зростає інтерес до однолітків: для дитини це вже не просто більш чи менш зручні сусіди

П’ятилітніх дошкільників зростає інтерес до однолітків: для дитини це вже не просто більш чи менш зручні сусіди, а люди, з якими вона прагне зустрічатися, спілкуватися, грати разом. Інтерес до дітей проявляється в тому, що дитина все частіше згадує своїх друзів, розповідає про них дорослим, усвідомлює і зберігає свої симпатії, може навіть при виборі між дорослими і однолітками обрати останніх як більш бажаних ігрових партнерів. Психологічно благополучні діти цього віку легко встановлюють контакт з однолітками, включаються в їхні ігри або самі організовують їх; намагаються узгоджувати свої задуми з іншими, пробують розв’язувати суперечки.

Обдаровані діти

Шостий рік життя характеризується виникненням у дітей потреби в спілкуванні з однолітками. На шляху реалізації цієї потреби обдаровані діти зустрічаються з багатьма перешкодами: відчуття себе «не таким, як усі», невдоволеність іграми, в які граються товариші, образа у зв'язку з відмовою однолітків гратись за пра­вилами, які пропонує дитина, потяг до старших дітей, від яких дошкільник ще відстає в розумовому та емоційному розвитку. Все це часто призводить до виникнення внутрішнього дискомфорту, обумовлює самоізоляцію, відлюдькуватість.

1. Щоб допомогти становленню «Я — концепції» дитини, в цьому віці особливо необхідно забезпечити їй можливість спілкуватись з одним-двома обдарованими однолітками, з якими можна відчувати себе вільно, вступати у взаємини змагання і співтворчості.

2. Надмірна чутливість обдарованих дошкільнят зумовлює у них досить своєрідне ставлення не лише до себе, а й до оточення. Ці діти нерідко надто нетерпляче ставляться до менш кмітливих однолітків, ображають їх своїми висловлюваннями. В той же час, обдаровані діти і самі більш вразливі, вони дуже хворобливо реагують на найменшу іронію на свою адресу.

Допомогти дітям подолати ці труднощі можуть спеціально організовані в групі рольові ігри, мета яких — розвинути добрі почуття, навчити дітей знаходити один в одному позитивні риси і висловлювати свою добро­зичливість: «Допоможи бегемотику», «Мишка-боягузка», «Лісова школа», «Незнайко та Знайко».

Обдарованим дітям, як і всім іншим, необхідно твердо знати межі допустимої поведінки. Виважені межі поведінки дають дитині почуття захищеності, знижують емоційну напругу і запобігають агресії.

3. Обдаровані діти часто справляють враження імпульсивних, гіперактивних неслухів. Вони реагують на всі зовнішні впливи, відволікаються, часто не хочуть робити те, що пропонує вихователь, кажуть, що їм не­цікаво. Щоб висока пізнавальна активність і чутливість до нового не втілилась у брак наполегливості та у схильність до відволікань, необхідно спиратись на творчий потенціал дошкільнят, створювати в групі атмосферу заохочення будь-якої своєрідності дітей, підтримувати тих, які висловлюють відмінні від інших думки. Під час занять художньою діяльністю треба, наприклад, прагнути настроїти кожну дитину на створення роботи, не схожої на інші: під час музичних занять неодмінно заохочувати оригінальні рухи під музику, пропонувати вихованцям придумати власні слова до популярних мелодій тощо.

Питання, що вихователь ставить перед обдарованими дітьми, мусять спрямовувати пошуки дитини до виходу за межі усім відомого рішення. Наприклад, доцільно запитувати: «А як інакше це можна було зробити?», «Чи зможеш ти запропонувати, як інакше розв'язати цю задачу?», «Що сталося б, якби...?» і т.п. Такі умови для самостійних творчих пошуків оригінальних відповідей, рішень, рухів, поведінки потрібно передбачити в усіх видах занять і життєвих ситуаціях.

Разом із сім'єю

Значна кількість дітей даної вікової групи знаходиться напередодні вступу в нове для них шкільне життя. Підготувати їх до незвичної для них ролі — спільне завдання вихователів і батьків. Підготувати дитину до школи — це перш за все сформувати мотиваційну, пізнавальну, соціальну, емоційно- ціннісну, фізичну готовність до навчання, розвинути індивідуальність, виховати особистістісні властивості, які допоможуть у житті та навчанні. Педагог дошкільної установи повинен акцентувати увагу членів родини на тому, що у школі дитина не лише навчатиметься, одержуватиме оцінки, носитиме форму, а й житиме — спілкуватиметься з дорослими й однолітками, виконуватиме різні доручення, гратиме, працюватиме. У тематику батьківських зборів, консультацій обов'язково слід включити такі питання: «Психологічна готовність дитини до школи», «Почуття відповідальності — важлива умова успішного навчання», «Як виховувати дитячу допитливість», «Чи вміє дитина поважати себе», «Як виховати працелюбність», «Самостійність і шляхи її вдосконалення», «Дитяча дружба» тощо.

У роботі з сім'єю доцільно надавати представникам родин більшої можливості виявити свою ініціативу. З цією метою слід використати скриньку «Батьки запитують, оцінюють, пропонують», папку-пересувку, оформлену батьками-фахівцями. Наприклад, батьки – медичні працівники можуть оформити тематичну папку зфізичного виховання дошкільнят, мистецтвознавці — папку, присвячену естетичному вихованню. Корисно організовувати Дні добрих справ (спільне виготовлення атрибутів для проведення батьками-фахівцями ігор, лагодження меблів, прикрашання приміщення тощо), проведення батьками - фахівцями занять з дошкільнятами, написання батьками спільно з вихователями журналу для дітей — веселого, дотепного, цікавого, в якому є і моделі іграшок, і викрійки саморобок, і елементарні го­ловоломки, кросворди тощо.

На батьківських зборах, під час індивідуальних бесід педагогові слід обговорити найактуальніші для даного віку питання, зокрема: розвиток пізнавальних інтересів («Про що запитують нас діти і чи вміємо ми їм відповідати», «Як ростити допитливих»); уміння дітей діяти разом, досягати спільного результату праці («Як грають і працюють наші діти разом»); переживання маляти від успіху добре зробленого («Як ми оцінюємо результати дитячої праці», «Чи здатний дошкільник оцінити свою роботу сам»); розвиток рефлексії як здатності старшого дошкільника усвідомлювати власні дії, потреби, переживання, співвідносити їх з діями, потребами і переживаннями інших людей («Учимо дошкільнят відчувати інших»); вправляння в довільній увазі, в умінні зосере­джуватись, виявляти елементарний самоконтроль; нервові діти («Звідки беруться нервові діти?», «Індивідуальний підхід до нервової дитини») тощо.

Вік п'яти-шести років — період розквіту дитячого малювання. Доцільно привернути увагу батьків до образотворчої діяльності, наголосивши на тому, що важливі не стільки самі по собі вміння і художні навички, скільки можливість старшого дошкільника вправлятись у виробленні самостійного задуму, у творчих пошуках, реалізація ним власної ініціативи і фантазії. Слід навчити батьків з розумінням, терпляче ставитись до маленьких художників, відводити їм вдома місце для вільного малювання, придбати необхідне для цього обладнання, знаходити можливість продовжити життя малюнків сина або доньки, використовувати їх для подарунків близьким, рідним, друзям. Певну увагу слід приділити питанню спілкування хлопчиків і дівчаток. Батьки повинні знати, що в кінці дошкільного віку в багатьох дітей виникає своєрідне ставлення до представників іншої статі, що знаходить свій вияв у радості від ігор і спільних занять. Тут недоцільні неповага, іронія, поблажлива посмішка дорослих.

Однією з найголовніших тем бесід педагогів з батьками повинна бути тема виховання провідних властивостей особистості- працелюбності, самостійності, допитливості, самолюбства, розсудливості, організованості, креативності, цілеспрямованості та інших. Доцільно надавати батькам можливість бути присутніми під час виконання малюками завдань певної складності. Спостерігаючи за манерою спілкування мам і тат зі своїми дітьми, за керівництвом самостійною діяльністю дошкільнят, вихователь одержує матеріал для проведення бесід («Чи сприяємо ми вихованню самостійності своїх дітей?»), консультацій. Усвідомлення батьками своєї визначальної ролі в становленні самостійної чи залежної поведінки дитини — необхідна умова оптимізації сімейного виховання.