Особливості корекційної роботи у навчанні дітей з вадами слухової функції

- робоче місце дитини має бути розташовано так, щоб вона завжди добре бачила обличчя вчителя;

- слід вимагати від дитини, щоб вона завжди дивилась на вчителя у момент його мовлення;

- слід контролювати, чи почула й зрозуміла дитина матеріал. Це можна здійснювати у різних формах, наприклад: «Повтори, що я сказала», «Продовж, будь ласка», «Розкажи, що ми сьогодні вивчали»;

- особливої корекційної спрямованості набувають уроки рідної мови, оскільки вади слуху перешкоджають правильному оволодінню мовою і мовленням. Тому важливого значення набуває граматична правильність мовлення дитини. Слід пропонувати учневі завдання, в яких він міг би вправлятись у складанні словосполучень і речень, коротких текстів у межах теми, що вивчається;

- необхідно приділяти увагу корекції звуко-буквеного складу слів. Вагомого значення у цій роботі набуває використання предметних малюнків. розрізної азбуки. До реалізації цього завдання слід обов’язково залучати батьків, навчаючи їх окремим прийомам такої роботи;

- дуже корисно разом з дитиною усно промовляти слова, після правильного їх прочитання. Багаторазове промовляння допомагає дитині запам’ятати звуковий склад слова;

- якщо дитина припускається помилок на письмі, то їх не просто треба виправити, а й проаналізувати з дитиною звуковий склад слова, записати його правильно декілька разів;

- роботу над звуковим складом слова необхідно проводити з використанням звукопосилюючої апаратури або вимовляти слова біля самого вуха дитини;

- для уникнення помилок перед диктантом повідомити учня про що йдеться у тексті; заздалегідь ознайомити із складним для нього звуко-буквеним складом, значенням і граматичним оформленням слів і словосполучень;

- слід спеціально готувати учня до переказу. Наприклад, спочатку пропонують учневі почитати текст про себе, потім послухати, як читає вчитель. Якщо й після цього учневі важко переказувати самостійно, то скласти з ним разом запитання чи план до тексту;

- дитині зі зниженим слухом важливо побільше читати самостійно. Для цього можна користуватись букварем та книгами, випущеними для дітей зі зниженим слухом, або будь-якими книгами, адресованими дітям молодшого віку з виразними й зрозумілими ілюстраціями до тексту. Це допоможе дитині краще розуміти прочитане;

- всі нові слова необхідно давати дитині у писемній формі;

- на уроках математики особливу увагу приділяти розумінню словесної умови задачі, застосовувати наочні засоби;

- на всіх уроках необхідно проводити роботу з розвитку мовлення дитини.

Навчання і виховання дитини з вадами слухової функції має бути поєднаним із оздоровленням, корекційними заняттями сурдопедагога з розвитку слуху і мовлення, по необхідності - із лікуванням, заняттями з психологом.

 

Контрольні запитання

1. Визначте роль слуху в розвитку дитини.

2. Як впливає порушення слуху на розвиток мовлення в дитячому віці?

3. Назвіть причини порушень слуху?

4. Дайте визначення понять “глухота”, “зниження слуху”, “пізнооглухлість”.

5. Охарактеризуйте особливості мовлення дитини зі зниженим слухом?

6. Як зниження слуху відображається на засвоєнні учнем навчальних програм?

7. Що повинен зробити вчитель загальноосвітньої школи з метою надання допомоги дитині зі зниженим слухом?

8. Які фактори враховуються при визначенні для дитини з порушеннями слуху типу навчального закладу?

9. У чому полягає корекційна спрямованість навчання дітей порушеннями слухової функції?

 

Тема 2.5. Особливості розвитку, навчання та виховання дітей з порушеннями зорової функції

План

1. Порушення зору як психолого-педагогічна проблема

2. Класифікація порушень зорової функції та причини їхнього виникнення

3. Навчання і виховання дітей з порушеннями зорової функції у спеціальних закладах

4. Організація допомоги учням з порушеннями зору в умовах загальноосвітньої школи

Література

1. Ермаков В.П., Якунин Г.А. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушением зрения: Справочно-методическое пособие для учителя. – М.: Просвещение, 1990. – 223 с.

2. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. – К. - 2008. – 24 с.

3. Психология детей с отклонениями и нарушениями психического развития / Сост. В.М.Астапов, Ю.В.Микадзе. – СПб.: Питер, 2001. – 384 с.

4. Синьова Є.П. Тифлопсихологія: Підручник. – К.: Знання, 2008. – 365 с.

5. Специальная психология: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Под ред. В.И.Лубовского. – М.: Академия, 2006. – 464 с.

6. Федоренко С.В. Тифлодидактика: навчальний посібник для студентів ВНЗ. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2009. – 144 с.