Дії при ураженні небезпечними хімічними речовинами

Впершу чергу необхідно захистити органи дихання від подальшої дії небезпечних хімічних речовин.

 

АМІАК - безбарвний газ з різким запахом. легший за повітря. розчинний у воді, перевозиться у скрапленому стані під тиском. при виході в атмосферу димить. горючий. пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. ємності можуть вибухати при нагріванні. в порожніх ємностях утворюються вибухонебезпечні суміші. небезпечний при вдиханні. пари сильно подразнюють органи дихання, очі і шкіру.

Ознаки отруєння: прискорене серцебиття, порушення частоті пульсу, нежить, кашель, різь в очах і сльозотеча, важке дихання, при тяжкому отруєнні - нудота і порушення координації руху, маревний стан. Дотик до шкіри викликає обморожування. При високих температурах можливий летальний кінець.

Засоби індивідуального захисту: на об'єктах, що використовують аміак, — промислові маркиКД і М, ізольовані і киснево-ізольовані протигази. При їх відсутності — ватяно-марлева пов'язка або рушник, попередньо змочені водою або 5 % розчином лимонної кислоти.

 

В разі витоку аміаку необхідно:

- Триматися навітряної сторони.

- Ізолювати небезпечну зону, не допускати сторонніх.

- В зону аварії входити тільки в повному захисному одязі.

- Дотримуватися заходів пожежної небезпеки. Не палити, не використовувати відкритий вогонь.

- Потерпілим надати першу долікарську допомогу. Відправити людей з осередку ураження на медичне обстеження.

- При виході із зони зараження вимити очі і відкриті ділянки тіла (чаєм, молоком і т.д.) і зверніться за допомогою до медичного працівника.

Допомога потерпілому:

- На потерпілого необхідно надіти протигаз або ватно-марлеву пов'язку, попередньо змочивши її водою або 5 % розчином лимонної кислоти, і винести (вивести) його із зони ураження.

- Винесіть потерпілого з зони зараження.

- Потерпілому в очі закапати дві-три краплі 30 % розчину альбуциду, в ніс оливкове масло.

- Слизові оболонки і шкіру потерпілого промивати водою або 2 % розчином борної кислоти не менше 15 хвилин.

- Потерпілому забезпечити спокій і тепло. Доставити до лікувального закладу.

 

АЗОТНА КИСЛОТА - безбарвна рідина. важча за воду. пари важчі за повітря. розчинна у воді. На повітрі димить. сильний окислювач. Корозійна для більшості металів. Не горить. Запалює усі займисті речовини. Вибухає у присутності мінеральних розчинників — насамперед спирту і скипидару. Небезпечна при вдиханні, ковтанні та при попаданні на шкіру і слизові оболонки. викликає важкі опіки шкіри.

Ознаки отруєння: печіння у горлі, утруднене дихання, сухий кашель, задишка, клекотить дихання, подразнення слизової оболонки очей, рота, носа, стравоходу та шлунка, опік губ, шкіри, підборіддя, пронизливі болі за грудьми, у ділянці шлунка, нестерпима блювота з кров'ю, охриплість голосу. Можливий спазм та набряк гортані, легень.

Засоби індивідуального захисту: на об'єктах, що використовують азотну кислоту, — промислові маркиВ і БКФ, ізольовані і киснево-ізольовані протигази. При їх відсутності — ватяно-марлева пов'язка або рушник, попередньо змочені водою або 2 % розчином харчової соди.

Допомога потерпілому:

- На потерпілого необхідно надіти протигаз або ватно-марлеву пов'язку, попередньо змочивши її водою або 2 % розчином харчової соди.

- Винесіть потерпілого з зони зараження на свіже повітря.

- Очі та шкіру потерпілого промивати великою кількістю проточної води або 2 % розчина харчової соди.

- Потерпілого негайно доставити до лікувального закладу.

СІРЧАНА КИСЛОТА - безбарвна масляниста рідина. На повітрі повільно випаровується. Корозійна для більшості металів. Сильний окислювач. Добре розчиняється у воді. З водою реагує з виділенням тепла та бризок. Не горить. Обезводнює дерево, підвищує його чутливість до горіння. Запалює органічні розчинники та мастили, поліаміди (капрон, нейлон, шовк) швидко руйнуються; шерсть, більш стійка до її дії. Небезпечна при вдиханні, ковтанні і при попаданні на шкіру та слизові оболонки.

Ознаки отруєння: подразнення в горлі, утруднене дихання, сухий кашель, задишка, клекотить дихання, роздратування слизових оболонок очей, носа, опіки губ, шкіри, підборіддя, пронизливі болі за грудьми, в районі шлунку, нестерпима блювота з кров'ю, охриплість голосу. Можливий спазм та набряк гортані.

Засоби індивідуального захисту: на об'єктах, що використовують сірчану кислоту, — промислові маркиВ і БКФ, ізольовані і киснево-ізольовані протигази. При їх відсутності — ватяно-марлева пов'язка або рушник, попередньо змочені водою або 2 % розчином харчової соди.

Допомога потерпілому:

- На потерпілого необхідно надіти протигаз або ватно-марлеву пов'язку, попередньо змочивши її водою або 2 % розчином харчової соди.

- Винесіть потерпілого з зони зараження на свіже повітря.

- Зняти протигаз, забруднений одяг і взуття.

- Дати зволожений кисень. При відсутності дихання зробіть штучне дихання методом «рот в рот».

- Очі та шкіру потерпілого промивати великою кількістю проточної води або 2 % розчина харчової соди.

- Потерпілого негайно доставити до лікувального закладу.

 

ХЛОР - газ жовтувато-зеленого кольору з різким характерним задушливим запахом. Важчий за повітря, малорозчинний у воді. При випаровуванні та з'єднанні з водяною парою у повітрі стелиться над землею у вигляді туману зеленувато-білого кольору, може проникати в нижні поверхи та підвальні приміщення будинків. При виході в атмосферу димить, його пара сильно подразнює органи дихання, очі, шкіру. У великих кількостях використовується для відбілювання тканини, паперової маси, знезараження питної води та в інших цілях. Перевозиться у зрідженому стані під тиском у цистернах і балонах.

Ознаки отруєння: різкий біль у грудях, сухий кашель, задишка, різь в очах, сльозотеча, порушення координації руху, опіки дихальних шляхів, шкіри та очей. У великій концентрації приводить до смерті.

Засоби індивідуального захисту: на об'єктах, що використовують хлор, — промислові маркиВ, ізольовані і киснево-ізольовані протигази. При їх відсутності — ватяно-марлева пов'язка або рушник, попередньо змочені водою або 2 % розчином харчової соди.

Допомога потерпілому:

- На потерпілого необхідно надіти протигаз або ватно-марлеву пов'язку, попередньо змочивши її водою або 2 % розчином харчової соди.

- Винесіть потерпілого з зони зараження на свіже повітря.

- Зняти протигаз, забруднений одяг і взуття.

- Дати зволожений кисень. При відсутності дихання зробіть штучне дихання.

- Шкіру та слизові оболонки потерпілого промивати 2 % розчином харчової соди або води не менше 15 хвилин, негайно доставити до лікувального закладу.

 

СІРКОВОДЕНЬ — безбарвний газ з характерним запахом тухлих яєць. Токсичний, важчий за повітря, легкозаймистий, здатний утворювати вибухові суміші з повітрям. при концентраціях близьких до смертельних (0,23 г/м3) сірководень діє на людину так, що вона перестає відчувати його запах.

Особливо треба бути уважними при роботах у вигрібних ямах та каналізаційних колодязях, місцях видобутку нафти та газу, де ймовірність накопичення цієї підступної отрути максимальна.

У випадку коли стався викид в атмосферу великої кількості сірководню, рятуватись від нього треба на підвищеннях, що добре продуваються вітрами.

Ознаки отруєння: сірководень подразнює органи зору. Крім подразнення очей він викликає світлобоязнь, що може бути попередженням про його наявність.

Засоби індивідуального захисту: на об'єктах з можливим утворенням сірководню, — ізольовані і киснево-ізольовані протигази, промислові марки КД (концентрація сірководню до 0,23 г/м3, об'ємна частка кисню не менше 17 %)

допомога потерпілому:

— постраждалого слід винести на свіже повітря.

— забезпечити йому тепло і спокій.

— напоїти теплим молоком з харчовою содою.

— помістити в затемнене приміщення.

— накласти на очі примочки з 3 % розчином борної кислоти.

— при тяжкому отруєнні, а також при утрудненому диханні дати постраждалому кисень, якщо необхідно — зробити штучне дихання.

Для осадження газу використовують розпилення води, а нейтралізацію здійснюють за допомогою розчинів лугу, вапна чи соди.

НЕБЕЗПЕКА РАДІАЦІЙНА

Факторами небезпеки радіації є: забруднення навколишнього всього живого, що опинилося на забрудненій місцевості (загибель людей, тварин, знищення посівів та ін.), крім того, внаслідок можливого атомного вибуху виникнення сильних середовища, небезпека для руйнувань на значній території.

Дії у випадку загрози виникнення радіаційної небезпеки:

- При оголошенні небезпечного стану не панікуйте, слухайте повідомлення.

- Попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

- Дізнайтеся про час та місце збору мешканців для евакуації.

- Уменшіть проникнення радіаційних речовин в квартиру (будинок): щільно закрийте вікна та двері, щілини заклейте.

- Підготуйтеся до можливої евакуації: упакуйте у герметичні пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби, питну воду. Підготуйте найпростіші засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук).

- Перед виходом з приміщення від'єднайте всі споживачі електричного струму від

Дії у випадку раптового виникнення радіаційної небезпеки:

- з одержанням повідомлення про радіаційну небезпеку негайно зачиніться в будинку., Вимкніть газ, воду та електромережі. Будинки послаблюють іонізуюче випромінювання в 2 рази, цегляного — у 10 разів; заглиблені укриття (підвали): з покриттям із дерева у 7 разів, з покриттям із цегли або бетону — у 40-100 разів;

- уникайте паніки, слухайте повідомлення штабу цивільного захисту з питань надзвичайних ситуацій.

- зменшіть можливість проникнення радіаційних речовин в приміщення.

- проведіть йодну профілактику.

Йодистий калій вживати після їжі разом з чаєм, соком або водою1 раз на день протягом 7 діб: дітям до двох років по 0,040 г на один прийом; дітям від двох років та дорослим — по 0,125 г на один прийом.

Водно-спиртовий розчин йоду приймати після їжі 3 рази на день протягом 7 діб: дітям до двох років — по 1-2 краплі 5 % настоянки на 100 мл молока(консервованого) або годувальної суміші; дітям від двох років та дорослим — по 3-5 крапель на склянку молока або води.