Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


” ƒонецьку на буд≥вл≥, в €к≥й жив ѕ.Ѕайдебура з 1948 по 1971 роки, встановлено мемор≥альну дошку. 2 страница




Ч —пасиб≥! —пасиб≥, м≥й друже! Ц з тремт≥нн€м у голос≥ повторював поет, ц≥луючи такого ж, €к ≥ сам, колишнього кр≥пака.

Ч я радий, що вам до вподоби мо€ музика, Ц в≥дпов≥в зн≥€ков≥лий, схвильований ќлекс≥й. Ц “≥льки що ж це?.. ќт коли б мен≥ та справжн≥й ≥нструмент! јле ж на пароплав≥ хорошого не можна держати Ц в≥дволожуЇтьс€. “ак € хоч на цьому в≥дводжу душу... ѕоет ≥ музикант залишилис€ на палуб≥ лише вдвох.

Ч ¬≥льноодпущений € зараз, Ц розпов≥дав розчулений увагою ќлекс≥й,- а ще недавно був кр≥посним пана  рюкова. Ѕуло всього... Ќе раз по спин≥ батоги гул€ли. Ќав≥ть за музику свою мав кару. јртистом хот≥в бути, та не судилос€...

Ч ћр≥€в ≥ € про ≥ншу, св≥тлу долю, Ц мовив засмучений поет, Ц та з≥ злоњ вол≥ вже не простих, а коронованих пан≥в € дес€ть л≥т томивс€ в невол≥... “а цур њм, тим панам, хай згинуть, нав≥жен≥...

ќлекс≥й випроставс€ ≥ вз€вс€ за скрипку. Ц «аграй, друже! "ќй з≥йди, з≥йди ти, з≥ронько та веч≥рн€€..." Ц зат€гнув стиха “арас √ригорович. ћузикант, прислухаючись, вторив на скрипц≥, а пот≥м по хвил≥ вже вправно грав улюблену п≥сню поета.

Ќ≥ч. ”рочиста тиша. ѕароплав ледь посуваЇтьс€ вперед. “ривожно-н≥жн≥ звуки скрипки н≥би повисли на прозоро легких пасмах туману. ѕливуть, гойдаютьс€ над тихим лоном вод...

Ч  р≥посний ѕаган≥н≥... Ц шепоче з благогов≥нн€м “арас √ригорович. Ц 3 твоЇњ б≥дноњ скрипки вил≥тають стогони зганьбленоњ кр≥посноњ душ≥... √либокий стог≥н м≥льйон≥в кр≥посних душ... ¬еликий м≥й, знедолений народе! —к≥льки талант≥в твоњх замучено, зн≥вечено катами. ѕрокл€т≥... “а буде суд над вами, буде!..

“ихо-тихо линуть звуки. ≤ здаЇтьс€ Ц переливам сумних мелод≥й вторить своњм шелестом лист€ гањв прибережних, шепоче в зажур≥ ос≥нн≥й поникла, росою прибита трава, а хвил≥ повноводоњ ¬олги-р≥ки в≥днос€ть т≥ звуки тужлив≥ вдалину, до простор≥в ’валинського мор€...

¬слухаЇтьс€ поет. —тоњть в т€жк≥й вселюдськ≥й скорбот≥ натхненний ≥ гн≥вний бунтар ≥ пророк.

 

–обота з текстом 1. ќхарактеризуйте будову тексту: назв≥ть експозиц≥ю, завТ€зку, розвиток д≥њ, кульм≥нац≥ю ≥ розвТ€зку. 2. який сюжетний елемент у опов≥данн≥ передуЇ експозиц≥њ? „и Ї в≥н обовТ€зковим? 3. Ќазв≥ть частини тексту, не повТ€зан≥ з розпов≥ддю. 4. Ќазв≥ть основн≥ частини опов≥данн€. 5. —клад≥ть план. 6. «апиш≥ть слова ≥ сполученн€ сл≥в у три стовпчики: 7. а) т≥, що служать дл€ звТ€зку речень на початку опов≥данн€; б) дл€ вираженн€ посл≥довност≥ д≥њ в основн≥й частин≥; в) дл€ звТ€зку речень у к≥нц≥ опов≥данн€.

 

—пробуй, чи креативний ти! 1. Ќапиш≥ть тв≥р-м≥н≥атюру з теми ЂћоЇ ставленн€ до геро€ опов≥данн€ ѕ.ј. Ѕайдебури ЂЌа пароплав≥ї. 2. —клад≥ть власн≥ запитанн€ за зм≥стом опов≥данн€. 3. —твор≥ть кросворд за текстом опов≥данн€.

 

ѕерев≥р себе 1. ’то Ї головним героЇм опов≥данн€? 2. «в≥дки повертавс€ поет? 3. як≥ думки снували в його голов≥? 4. ѕро що мр≥€в “.√.Ўевченко? 5. „ому роки засланн€ поет згадуЇ €к страшний сон? ƒовед≥ть свою думку текстом. 6. ƒе довелос€ в≥дбувати засланн€ поетов≥? «найд≥ть у текст≥ ≥ зачитайте. 7. ” що в≥рив “.√.Ўевченко? «ачитати з тексту. 8. „им займавс€ поет п≥д час подорож≥ на пароплав≥? 9. яке враженн€ справила на “.Ўевченка гра скрипал€? 10. як≥ думки викликали звуки скрипки? 11. ўо Їднало поета з музикантом? 12. „ому не зд≥йснилис€ њхн≥ мр≥њ? 13. ўо попросив з≥грати музиканта “.Ўевченко? 14. ¬изначте тему та ≥дею твору.

І4. ќпов≥данн€ ѕавла Ѕайдебури ЂЌа пароплав≥ї. ѕоглибленн€ пон€тт€ про прозову мову

 

 

ѕерев≥р себе 1. який факт б≥ограф≥њ “.Ўевченка покладено в основу опов≥данн€ ЂЌа пароплав≥ї? 2.  им були батьки “.Ўевченка за соц≥альним становищем? ўо означало бути кр≥паком? 3. –озгл€нь картину ≤.ѓжакевича Ђ р≥пак≥в м≥н€ють на собакї. ўо нового про житт€ кр≥пак≥в ти д≥знавс€ з ц≥Їњ картини?

 

Ђ р≥пак≥в м≥н€ють на собакї ≤.ѓжакевич

 

–обота з текстом 1 ’то Ї головними геро€ми твору ѕ.Ѕайдебури ЂЌа пароплав≥ї? 2 „ому “. Ўевченко звернув увагу на ќлекс≥€ ѕанова? 3 ўо д≥знавс€ поет про скрипал€? „ому його так схвилювала дол€ музиканта? 4 «найди та зачитай р€дки, €к≥ св≥дчать, що скрипаль був дуже талановитим. 5 яке враженн€ справила почута музика на “. Ўевченка? як≥ картини виникли в його у€в≥ п≥д час њњ звучанн€? «ачитай в≥дпов≥дн≥ р€дки.

 

ѕопрацюй у парах 1. ¬иразно прочитайте в рол€х або ≥нсцен≥зуйте уривок в≥д сл≥в ЂЎопен, мазуркаї до Ђта цур њм, тим панам, хай згинуть, нав≥жен≥Еї 2. „ому мр≥њ ќ.ѕанова та “.Ўевченка не зд≥йснилис€? 3. —формулюй тему та основну думку опов≥данн€ ЂЌа пароплав≥ї 4. ѕро долю ще €ких талановитих кр≥пак≥в тоб≥ в≥домо?

 

«апамТ€тай! ћихайло ўепк≥н Ц в≥домий рос≥йський актор. «а короткий час здобув визнанн€. ” 1818-21 роках Ц актор ѕолтавського театру п≥д кер≥вництвом ≤.  отл€ревського, €кий допом≥г викупити ўепк≥на з кр≥пацтва у графин≥ ¬олькенштейн.

 

ћандруючи ”крањною, трупа знайомила гл€дач≥в багатьох м≥ст з найкращими творами украњнськоњ та св≥товоњ драматург≥њ. ” 1822 перењхав до ћосковського ћалого театру, де працював сорок рок≥в. ѕрацюючи в –ос≥њ, актор не поривав своњх творчих зв'€зк≥в з украњнським театром. ” 1857 роц≥ ўепк≥н спец≥ально прињхав до Ќижнього Ќовгорода, щоб зустр≥ти “.Ўевченка, €кий повертавс€ ≥з засланн€.

ѕ≥д час одного з читань √огол€ на в≥дкритому пов≥тр≥ в≥н застудивс€ ≥ сильно захвор≥в. ѕомер ўепк≥н 11 серпн€ 1863р. у ялт≥. “≥ло його було привезено до ћоскви ≥ поховано на ѕ'€тницькому цвинтар≥. Ќад могилою актора був споруджений пам'€тник з великого дикого камен€ з еп≥таф≥Їю: "ћихайлу —еменовичу ўепк≥ну, артистов≥ ≥ людин≥".

 

«арубай соб≥ на нос≥ —лово проза походить в≥д латинського прикметника prosus, що означаЇ в≥льний, пр€мий, незвТ€заний. ѕрозова мова Ц це мова, що маЇ в≥льний, неорган≥зований ритм, нагадуЇ розмовну мову. ” прозових творах немаЇ под≥лу на р€дки, немаЇ сп≥взвучних зак≥нчень р€дк≥в, тобто рими. ≈лементи ритму в прозов≥й мов≥ незначн≥. ” прозов≥й мов≥ р≥зн≥ види троп≥в займають значно менше м≥сц€. ѕрозова мова €вл€Ї собою суц≥льний безперервний текст.

 


 

 

—пробуй, чи креативний ти! 1. —клад≥ть асоц≥ативний кущ до слова Ђкр≥пацтвої.
 –≤ѕј÷“¬ќ

2. «аповн≥ть кола, знайшовши сп≥льне та в≥дм≥нне у дол≥ “.Ўевченка та ќ.ѕанова.

 

3. —пробуйте у в≥ршов≥й форм≥ висловити своњ думки з теми, порушеноњ в опов≥данн≥.

 


І5. ћ.‘.„ерн€вський.
Ђ” донецькому крањї, ЂЎахтарї

Ўахтар зомл≥лими руками
ЅТЇ кам≥нь, вуг≥ль добува,
” землю в≥к св≥й зарива

ћ.„ерн€вський

 

ѕро своЇ народженн€ ћикола „ерн€вський написав так: Ђѕеред –≥здвом 1867 року, 22 грудн€ (за новим стилем 3 с≥чн€ 1868 р.), п≥д соломТ€ною стр≥хою, в сел≥ “орськ≥й ќлекс≥њвц≥ (або Ўахов≥й) Ѕахмутського пов≥ту, побачив св≥т Ѕожий. ” с≥мТњ молодого ди€кона, четвертою дитиною було вписане моЇ ≥мТ€ в книгу бутт€Е ќхрестили, дали ≥мТ€ ћикола й 24 грудн€, на —в€твеч≥р, коли по селу лунали сп≥ви кол€дник≥в, св€ткували моњ перш≥ ≥мениниЕ ¬одою з р≥чки “орц€ (колишн≥й “ор) була наповнена куп≥ль мо€Еї.

„ерез два роки його батька з ди€кона висв€тили на св€щенника й дали приход у сел≥ Ќовобожедар≥вц≥, —лов'€носербського пов≥ту. ÷е село розташоване над ѕ≥вн≥чним ƒ≥нцем, межувало з козачими станиц€ми донц≥в. ¬ одн≥й з таких станиць перш≥ три роки хлопець учивс€ в початков≥й, так зван≥й народн≥й школ≥.

ƒал≥ навчанн€ п≥шло стежкою, звичайною дл€ поп≥вських д≥тей. ўоб вступити в духовну школу, хлопець п≥вроку готуЇтьс€ до ≥спит≥в у приватного вчител€, а пот≥м ще п≥вроку у попа.

÷е даЇ своњ насл≥дки, його зараховують до Ѕахмутськоњ духовноњ школи, а п≥сл€ зак≥нченн€ њњ Ц у  атеринославську сем≥нар≥ю.

« 1889 учителював у Ѕахмутськ≥й духовн≥й школ≥, на цей раз уже в становищ≥ вчител€. “ут викладав сп≥ви ≥ музику. ѕоповнюючи знанн€ шл€хом самоосв≥ти, готуЇ першу зб≥рку поез≥й, €ку видаЇ у 1895 року п≥д назвою Ђѕ≥сн≥ коханн€ї. ј вже через три роки виходить друга зб≥рка поета Ц Ђƒонецьк≥ сонетиї (1898) ≥ стаЇ чи не першою художньою книжкою, надрукованою в ƒонбас≥. « цього, власне, часу починаЇ розвиватись л≥тературне житт€ у шахтарському крањ. ћ.‘.„ерн€вський звертавс€ у своњй творчост≥ до теми шахтарськоњ прац≥.

ƒовгий час помилково вважалос€, що ћ.„ерн€вский загинув у 1948 роц≥. Ћише у 1992 роц≥ пошуковц≥ встановили справжню дату смерт≥ письменника. ¬≥н був розстр≥л€ний оп≥вноч≥ з 19 на 20 с≥чн€ 1938 року.

ћикола ‘едорович „ерн€вський був реабiлiтований у 1955 роцi.

ћайже кожен поет ƒонеччини звертавс€ до шахтарськоњ тематики. “ак ≥ ≥ ћикола „ерн€вський, вбол≥ваючи за шахтар≥в, за њхню важку працю, у 1895 роц≥ написав поез≥њ, њм присв€чен≥. ÷е Ц Ђ” ƒонецькому крањї, ЂЎахтарї.

” ƒонецькому крањ
≤ степ, ≥ гори обгор≥л≥ ƒощем обмило громовим. “а знов так≥ ж вони немил≥, Ќ≥чим не скрасились новим. –евуть гудки. ƒими стовпами ѕовзуть за в≥тром по степу. ј там, п≥д степом, у склепу, Ўахтар зомл≥лими руками Ѕ'Ї кам≥нь, вуг≥ль добува, ” землю в≥к св≥й зарива... ѕоглибше рий! «а гр≥ш добутий “и завтра вип'Їш дурману ≤ п≥деш голий, необутий, Ўпурнувши лайку не одну, ƒодому з шахти. «а тобою Ќе пожалкуЇ тут н≥хто. Ќов≥ накинутьс€ юрбою √олодн≥ люди в це гн≥здо, ¬ цю в≥льну каторгу без грат≥в, √≥ркого хл≥ба добувати. “а може вернешс€ ще й сам, Ќемов старий мор€к до вахти, ¬≥дн≥сши св≥й прив≥т л≥сам ≤ надивившис€ на плахти «лотистих нив, Ц ти знов до шахти. ј поки що Ц довби й довби, –оботу каторжну роби!.. √удуть гудки. ћов гус≥нь чорна, …дуть важко хури на вокзал. ј там, неначе генерал, —олдат вишколюЇ Ц моторно √ан€ пагони парот€г. —опе ≥ свище з нетерпл€чки, ≤ кида разом: Ц ’ай њм враг! Ц ≤ воду п'Ї ≥з водокачки. ј сонце палить все. ѕашить ќгнем земл€ й руде кам≥нн€, ≤ вдалин≥, мов драговинн€, ¬ пов≥тр≥ ср≥бло мерехтить. (1895 р.)

 

–обота з текстом 1. який настр≥й поет передав даними р€дками? 2. «ам≥н≥ть словосполученн€ дими повзуть синон≥м≥чним. 3. якими словами автор передаЇ своЇ ставленн€ до важкоњ прац≥ шахтар≥в? 4. як письменник говорить про працю шахтар≥в? 5. „и сподобавс€ вам в≥рш? „им?
     

 

«арубай соб≥ на нос≥ ѕое́з≥€ (грец.ποίησις Ц Ђтворч≥стьї в≥д ποιέω Ц Ђроблюї, Ђтворюї) Ц художньо-образна словесна творч≥сть. ѕоез≥€ Ї мовним мистецтвом, €ке передбачаЇ максимальне використанн€ мовних засоб≥в.

Ўахтар

” саж≥, чорний, €к мара, –укою п≥т з лиц€ втира, ≤ кайлом уголь бТЇ ≥ бТЇ ¬ нор≥ шахтар. Ќа нього ллЇ ћутна, холодна€ вода, ≤ л€мпа св≥титьс€ бл≥да, ћоргаЇ стиха, мов др≥ма, ѕов≥тр€ дихати нема. „и скоро зм≥на? √олова «виса, неначе нежива... ѕ≥всуток ц≥лих у нор≥: “ут знайдуть смерть багатир≥! ≤ тут працюЇ чолов≥к ≤ не один, не другий р≥к... „и скоро ж зм≥на?.. —ил нема. јле роб≥тник не др≥ма, Ѕо ще уроку не зробив, Ќа хл≥б, на с≥ль не заробив. ≤ гл€не часом в≥н назад, Ц “ам нор чорн≥Ї ц≥лий р€д...   —трумки води ≥з њх б≥жать... Ѕезсонн≥ криси шаруд€ть... ≤ всюди в норах у земл≥  ують п≥дземн≥ ковал≥, Ц “ак≥ ж нет€ги шахтар≥,  ують з зор≥ ≥ до зор≥... ƒобро њм там, в глибу земл≥, Ѕез неба, сонц€, у нор≥ ƒорогу в пекло прокладать, Ѕагатим грош≥ здобувать! ƒобро њм там, у глибин≥, ѕри ламп нещасному вогн≥, √рош≥ й соб≥ €к≥сь кувать, ўоб њх уранц≥ пропивать! ј пот≥м спать... а пот≥м встать Ц ≤ знов у нору зал≥зать!.. ј м≥с€ць ходить уноч≥ ≤ дума, небом пливучи: „ого гуде всю н≥ч земл€? Ќе бачить в н≥й в≥н шахтар€! (1895 р.)

 

–обота з текстом 1. ѕро що розпов≥даЇ ц€ поез≥€? 2. якими рисами над≥лен≥ шахтар≥? 3. як≥ умови прац≥ описуЇ автор? 4. як називаЇ письменник шахтар≥в? 5. ўо зм≥нилос€ з тих давн≥х час≥в у робот≥ шахтар≥в, чи стала њхн€ прац€ легкою та небезпечною? ѕор≥вн€йте тогочасн≥ умови прац≥ шахтар≥в ≥з сучасними.
—пробуй, чи креативний ти! 1. «роб≥ть ≥люстрац≥ю до будь-€коњ з розгл€нутих поез≥й. 2. —клад≥ть кросворд за поданими в≥ршами.

 

«апамТ€тай! Ўахта Ц механ≥зоване ≥ автоматизоване п≥дприЇмство, обладнане продуктивними машинами ≥ механ≥змами дл€ видобуванн€ ≥ транспортуванн€ корисноњ копалини, проведенн€ г≥рничих виробок, водов≥дливу ≥ вентил€ц≥њ. “ерм≥н служби шахт, що в≥дпрацьовують потужн≥ родовища, с€гаЇ понад 50-70 рок≥в. “радиц≥йно шахтою називаЇтьс€ п≥дприЇмство з п≥дземного видобутку кам'€ного вуг≥лл€. якщо п≥дземним способом видобуваЇтьс€ руда, шахту називають рудником. Ўахта маЇ наземн≥ споруди: копри, надшахтн≥ буд≥вл≥, склади ≥ систему п≥дземних г≥рничих виробок, призначених дл€ розробки родовища в межах шахтного пол€.

І6. —.‘.„еркасенко.
Ђѕ≥д землеюї, ЂЎахтар≥ї

ћайбутнЇ належить люд€м чесноњ прац≥.

ћ. √орький

 

 

ѕерев≥р себе 1. „и знаЇте ви, €к пов'€заний —.„еркасенко з ƒонбасом? 2. яких проблем торкавс€ автор у своњх творах?

 

 

“ворч≥сть —пиридона „еркасенка Ц це ц≥лий материк л≥тератури: поез≥€, драматург≥€, педагог≥ка. —пиридон ‘едос≥йович „еркасенко народивс€ 24 грудн€ 1876 року в м≥стечку Ќовий Ѕуг на ћиколањвщин≥ в сел€нськ≥й родин≥. ѕ≥сл€ зак≥нченн€ учительськоњ сем≥нар≥њ з 1895 року вчителював, зокрема на Ћ≥д≥њвських рудниках (сучасний  ≥ровський район м≥ста ƒонецька). ѕом≥тне м≥сце у творчост≥ пер≥оду перебуванн€ на ƒонбас≥ займала тема шахтарськоњ прац≥. ” 1892 роц≥ на земл€х пом≥щиц≥ √орбачовоњ з'€вл€Їтьс€ невелика шахта, €ка була названа ≥м'€м дочки засновника ц≥Їњ шахти бельг≥йц€ ќ.Ўена Ц ЂЋ≥д≥€ї. —юди п≥д к≥нець XIX ст. ≥ прибув на вчителюванн€ молодий —пиридон „еркасенко. “ут в≥н познайомивс€ з роб≥тниками, прац€ €ких була надзвичайно небезпечна ≥ важка.

ѕеребуваючи на ƒонбас≥, поет активно включивс€ в л≥тературний процес цього краю, виступаючи спочатку з в≥ршами, а пот≥м з опов≥данн€ми ≥ драматичними творами в журналах ЂЋ≥тературно-науковий в≥сникї, ЂЌова громадаї, Ђƒзв≥нї, в альманах Ђѕерша ласт≥вкаї, Ђ¬ невол≥ї, Ђ“ерновий в≥нокї.  артини побуту шахтарських с≥мей, виробнич≥ стосунки письменник розкрив в опов≥данн≥ Ђ„орний блискї, Ђ„епухаї, ЂЌеобережн≥стьї, ЂѕТ€ниц€ї, Ђјхметкаї, Ђ¬они перемоглиї, ЂЅлажчукове вес≥лл€ї, Ђёдитаї.

Ќаприк≥нц≥ 20-х рок≥в перењхав до ѕраги. ¬ ем≥грац≥њ написав Ђѕригоди молодого лицар€. –оман з козацьких час≥вї (1937).

„еркасенко став в≥домим драматургом. ¬≥н автор пТЇс Ђѕро що тирса шелест≥лаЕї, Ђ азка старого млинаї. «б≥рка Ђћаленький горбаньї та ≥нш≥ опов≥данн€ вийшли в св≥т у 1912 роц≥.

ѕомер поет у ѕраз≥ 8 лютого 1940 року, його поховали на ќльшанах, у передм≥ст≥ ѕраги.


 

 

ѕ≥д землею “ут в≥чна н≥ч. јле не та, ўо п≥сл€ стомленого св≥ту  лоп≥тну землю обгорта ” ласц≥ тихого прив≥ту. “ут в≥чна н≥ч. ¬она не сни Ќесе ут≥шн≥њ людин≥: «емл≥ занедбан≥ сини ѕомалу гинуть в домовин≥. «ам≥сто з≥рок золотих Ќочей ≥ вроди, ≥ принади, ¬ кутах далеких ≥ страшних ”бог≥ блискають лампади Ц Ќеначе шабаш св≥й мерц≥ —юди збирались св€ткувати, … своњ смердюч≥ каганц≥ ƒе-де забули поховати. ≤ роз≥йшлись, ≥ чутно стук √лух≥й, злов≥сний в домовину... ≤з вс≥х кутк≥в могильний згук ∆аха незвичную людину... “ут в≥чна н≥ч, тут повно вщерть —тражданн€, болест≥ ≥ муки, ≤ зв≥дусюди т≥льки згуки: —тук-стук! тут н≥ч! —тук-стук! “ут смерть!   Ўахтар≥ “ихо у вогк≥й п≥тьм≥ ¬ шахт≥, на дн≥. —т≥ни ридають н≥м≥, ћокр≥, брудн≥. Ѕуйними крапл€ми п≥т ќч≥ сл≥пить, Ћампи смердючоњ гн≥т Ѕлима, чадить. “€жко... пов≥тр€ нема... —льози брин€ть, “иша пануЇ н≥ма... “реба довбать! √учно ми в груду земл≥  айлом б'Їмо, ¬перто ми шињ своњ —унем в €рмо! ¬уг≥лл€ кожний шматок —€Ї, блищить: —ила шахтарських к≥сток ¬ йому горить!

 

–обота з текстом 1. як≥ почутт€ викликають у вас ц≥ поез≥њ? 2. ¬изначити тему та ≥дею, назвати художн≥ засоби 3. „ому автор сп≥вчутливо в≥дноситьс€ до шахтар≥в? (¬≥рш ЂЎахтар≥ї) 4. « €кою метою в поез≥њ ЂЎахтар≥ї багато д≥Їсл≥в?

 

ѕерев≥р себе 1. „им в≥ршована мова в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д прозовоњ? 2. ўо характерно дл€ в≥ршованоњ мови? 3. Ќавед≥ть приклади прозовоњ мови ≥ в≥ршованоњ.

 


 

 

«арубай соб≥ на нос≥ –итм Ц це р≥вном≥рне чергуванн€ наголошених ≥ ненаголошених склад≥в, розм≥рен≥сть ≥ злагоджен≥сть у звучанн≥. –има Ц це сп≥взвучн≥ зак≥нченн€ р€дк≥в. ¬≥ршована мова Ц ритм≥чно орган≥зоване мовленн€, зд≥йснене на основ≥ конкретноњ системи взаЇмод≥њ сл≥в з ≥нтонац≥Їю, в≥дм≥нне в≥д прози. Ќайчаст≥ше використовуЇтьс€ в л≥риц≥ дл€ наданн€ образност≥ та емоц≥йноњ забарвленост≥. ¬≥ршована мова маЇ ритм≥чн≥ паузи Ц коротк≥ перерви п≥д час читанн€, €к≥ у в≥рш≥ зазвичай зб≥гаютьс€ ≥з зак≥нченн€м р€дка. ўе одн≥Їю в≥дм≥нн≥стю в≥ршованоњ мови Ї те, що њњ записують у стовпчик (строфу). ≤ дл€ прозовоњ, ≥ дл€ в≥ршованоњ мови властива образн≥сть, використанн€ р≥зноман≥тних художн≥х засоб≥в.


І7. ¬.ћ.—осюра про своњх учител≥в.
ЂЌезабутн≥йї. јвтоб≥ограф≥чна основа в≥рша

я з рук твоњх давно п≥шов у люди
¬ житт€ бурхлив≥, гроз€н≥ мор€
”читель м≥й!.. “ебе € не забуду,
ћоЇњ юн≥ рад≥сна зор€!

¬. —осюра

 

 

ѕерев≥р себе 1. „ому ¬.—осюру називають сп≥вцем донецького краю? 2. як≥ в≥рш≥ поета про ƒонеччину ви знаЇте?

 

 

Ќародивс€ ¬олодимир —осюра 6 с≥чн€ 1898 року в м≥ст≥ ƒебальцеве ƒонецькоњ област≥ в б≥дн≥й шахтарськ≥й родин≥. Ќезабаром батьки перењхали в селище “рет€ –ота, де пройшли його дит€ч≥ та юнацьк≥ роки. —≥мТ€ жила в стар≥й хатинц≥ з двома в≥конц€ми, закритими подушками та цеглинами. ўе одинадц€тир≥чним хлопчиком ¬олод€ стаЇ на трудовий шл€х. ” в≥льн≥ в≥д шк≥льного навчанн€ л≥тн≥ м≥с€ц≥ в≥н працюЇ в бондарн≥й майстерн≥ ƒонецького содового заводу. ј п≥сл€ смерт≥ батька йому довелос€ й зовс≥м залишити школу ≥ заробл€ти на шматок хл≥ба вс≥й с≥мТњ: возити тачками щеб≥нь, працювати коногоном на шахт≥. ÷е була сувора школа житт€, €ка загартувала його волю, характер.

≤з 14 рок≥в ¬.—осюра пише в≥рш≥. ѕерша зб≥рка Ђѕоез≥њї вийшла у 1921 роц≥. ” 20-т≥ роки в≥н був одним ≥з найпопул€рн≥ших л≥рик≥в. ѕолумТ€не серце ¬олодимира —осюри перестало битис€ 8 с≥чн€1965 року.

 

ѕом≥ркуйЕ 1. ѕригадайте, коли ви вперше переступили пор≥г школи? 2. якою вона вам здалас€? 3. ’то допом≥г вам швидко звикнути до нењ, полюбити њњ? 4. –озкаж≥ть про вашу першу вчительку, що залишилось у памТ€т≥? 5. «а що ви поважаЇте своњх учител≥в?

 

Ќезабутн≥ми дл€ кожноњ людини залишаютьс€ спомини про шк≥льн≥ л≥та. ¬олодимир —осюра у своњй памТ€т≥ збер≥г хвилююч≥ враженн€ про навчанн€ у селищ≥ “рет€ –ота, про свого вчител€, €кий в≥дкрив школ€рам дорогу у захоплюючий св≥т знань. ¬асиль ћефод≥йович завоював щиру любов ≥ повагу своњх вихованц≥в добротою, ласкою, теплом своЇњ душ≥.

Ќезабутн≥й

“в≥й образ знов стоњть перед≥ мною, ”читель!... ≤ тихий кашель тв≥й я чую знов за довгих л≥т ст≥ною ” далин≥ донецьк≥й заводськ≥й... ќсь ти ≥деш... Ќад церквою новою Ћ≥тають галки. ќс≥нь. ƒень смутнийЕ ≤ хлюпаЇ болото п≥д тобою... ѕеред очима знову образ тв≥й... ћаленький, € тебе випереджаю, ўоб швидше в клас потрапить гом≥нкий... ”се, що задано, € вивчив, знаю. Ѕ≥жу, а за плечима кашель тв≥й... ј в клас≥ повно пороху ≥ крику... ƒзв≥нок... «аходить вчитель. ћи встаЇм. як передать любов мою велику ƒо нього, що зростала з кожним днем ¬ маленьк≥м серц≥! «адушевним словом ¬≥н нас учив любити р≥дний край. ћи з ним ходили, р≥дним, чорнобровим, Ќе раз, не два у пол€ ≥ гай. “екли кудись ƒ≥нц€ величн≥ води, ћи слухали, уважн≥ ≥ мал≥, ѕро неповторнеЇ житт€ природи ≥ про любов до р≥дноњ земл≥...   ¬асиль ћефодьЇвич! “и вчив любить прекрасне ≤ готував до чесного труда Ќас, селюк≥в. ” серц≥ не погасне “воњх очей усм≥шка молода, ѕок≥ль воно у груд€х буде битись... «нов образ тв≥й перед≥ мною, “и перед б≥дою кликав не коритись, ƒл€ батьк≥вщини радост≥ рости. ќдснилась школа... ёними ми стали. ¬ ос≥нн≥й день, задуманий такий, “воњ слова в душ≥ моњй звучали,  оли п≥шов за щаст€ € на б≥й... “и йшов з≥ мною в огненн≥ походи, ¬ знемоги час п≥дтримував мене, як р≥дн≥ плеч≥ воњн≥в свободи... я не забув лице твоЇ €сне ≤ запорозьк≥ довг≥ чорн≥ вуса, ўо так нагадували батька... “и в душ≥ моњй нав≥ки, € кл€нус€, ’оч пом≥ж нами - дн≥в мости й мости... ’оч ми йдемо все вище ≥ все вище, ¬се дал≥ ми од гор€ ≥ нужди... ј ти лежиш давно на кладовищ≥, ƒе татко м≥й, де брат, баби й д≥ди... я з рук твоњх давно п≥шов у люди, ¬ житт≥ бурхлив≥, гроз€н≥ мор€, учитель м≥й!... “ебе € не забуду, моЇњ юн≥ рад≥сна зор€! (1959 р.)

 

–обота з текстом 1. „им вразила вас ц€ поез≥€? 2. „ого навчивс€ в≥д свого вчител€ ¬.—осюра? 3. Ќазв≥ть художн≥ особливост≥ поез≥њ (пор≥вн€нн€, еп≥тети, метафори, звертанн€ та ≥н.) 4. «а що школ€р≥ вд€чн≥ своЇму вчителев≥? як про це сказано в поез≥њ? 5. ѕом≥ркуйте, що надаЇ цьому в≥ршев≥ задушевност≥, л≥ризму? 6. ѕрокоментуйте р€дки з поез≥њ: ћи слухали, уважн≥ ≥ мал≥, ѕро неповторнеЇ житт€ природи ≤ про любов до р≥дноњ земл≥. 7. як≥ думки ≥ почутт€ висловлен≥ у в≥рш≥? 8. ƒовед≥ть, що ц≥нн≥сть краси людини не т≥льки в зовн≥шност≥, а й у њњ вчинках, повед≥нц≥ тощо.

 

 

—пробуй, чи креативний ти! 1. «апиш≥ть асоц≥ац≥њ до слова вчитель. 2. ѕрочитай ключове слово, розгадавши кросворд: 1) якою прем≥Їю ¬.—осюру було нагороджено за його л≥тературну творч≥сть? 2) ¬ €кому м≥с€ц≥ народивс€ поет? 3) ” ск≥льки рок≥в хлопець стаЇ на трудовий шл€х? 4) який в≥рш —осюра присв€тив своЇму вчителю? 5) ¬ €кому м≥ст≥ народивс€ поет-л≥рик? 6) ƒо €кого жанру належить в≥рш ЂЌезабутн≥йї? 7) ≤мТ€ вчител€, €кому в≥н присв€тив цей в≥рш?

 


 

І8. ¬.ћ.—осюра про своњх вчител≥в.
 артини р≥дноњ ƒонеччини у в≥рш≥
Ђ“≥ озерн≥ води, неба синь тонкаї

“в≥й добрий з≥р в моњй у€в≥ лине...
„и сн≥г лет≥в, чи кв≥тнув теплий май,
“и вчив любити подвиги людини,
 расу труда й безсмертний р≥дний край.

¬. —осюра

 

 

ѕерев≥р себе 1. який вид опису називаЇтьс€ портретом? 2. який вид опису називаЇтьс€ пейзажем? 3. як≥ ви знаЇте художн≥ засоби виразност≥?

 

”чительство Ц насправд≥ св€те д≥ло. «давна людство шанувало вчител€ нар≥вн≥ ≥з л≥карем та св€щеником. јдже кожен ≥з цих людей у своЇму труд≥ торкаЇтьс€ найпотаЇмн≥ших царин людського духу. ƒл€ кожноњ людини роки дитинства залишаютьс€ незабутн≥ми. “ак само в њњ памТ€т≥ живуть спогади про шк≥льн≥ роки. ¬олодимир —осюра збер≥г у своЇму серц≥ хвилююч≥ враженн€ про навчанн€ в селищ≥ “рет€ –ота й про свого першого, улюбленого вчител€ ¬асил€ ћефод≥йовича, €кий в≥дкрив школ€рам чар≥вний св≥т знань.

¬ автоб≥ограф≥чному роман≥ Ђ“рет€ ротаї ¬.—осюра з любов'ю згадуЇ —ерг≥€ Ћукича, б≥бл≥отекар€ за фахом, чуйну та надзвичайно добру людину, €кий залишив незабутн≥й сл≥д у житт≥ ¬.ћ.—осюри, пос≥вши р≥вноправне м≥сце поруч ≥з ¬асилем ћефод≥йовичем. ÷≥ два чолов≥ки навчили ¬олодимира ћиколайовича бачити красу природи, любов до €коњ поет прон≥с через житт€.

Ђя страшенно полюбив книжки. ¬они мен≥ давали той св≥т, у €кому одмовила дол€. я плавав з кап≥таном Ќемо на п≥дводному човн≥, був в'€знем на пов≥тр€ному корабл≥ божев≥льного вченого, ган€вс€ за злочинц€ми з Ќатом ѕ≥нкертоном, був п≥д землею ≥ в зор€них св≥тах, полював на ≥нд≥анц≥в на далекому заход≥ ≥ в троп≥чних л≥сах гойдавс€ на л≥анах над мутними водами, повними ал≥гатор≥в ≥ нев≥домих тварин. ” нас не було книжок, ≥ € просив њх у знайомих, а то й зовс≥м чужих людей, €ких € зустр≥чав на вулиц≥ й питав:

Ц ƒ€д€! ” вас нет сыщиков?

ќдн≥ см≥€лись з мене й проган€ли, а друг≥ звертали на мене увагу, ≥ € годинами на жорстокому мороз≥ сто€в б≥л€ њх вор≥т (соромивс€ зайти до хати), поки вони вийдуть, щоб перем≥нити книжку. Ћ≥том € т≥кав у поле ≥ в трав≥, що пахучо шум≥ла над≥ мною, забував над книжкою все в чарах нових св≥т≥в ≥ пригод.

ѕро мою любов до книжок узнав зав≥дуючий заводськоњ б≥бл≥отеки —ерг≥й Ћукич «уб≥в ≥ почав давати мен≥ даром читати книжки. як сон були мен≥ “рет€ –ота й порожн≥й жив≥т.  нижки зам≥нили мен≥ товариш≥в ≥ ласку матер≥, вони влили нов≥ барви в мою душу, ≥ вона зацв≥ла €рко ≥ любовно п≥д с€йвом зв≥льненоњ думки.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-12-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 996 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќеосмысленна€ жизнь не стоит того, чтобы жить. © —ократ
==> читать все изречени€...

512 - | 449 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.061 с.