Забезпечення підприємства матеріалами

У широкому сенсі забезпення підприємства матеріалами включає забезпечення його:

• первинними сировиною та матеріалами

• компонентами які безпосередньо входять до складу готових виробів (колеса для автомобіля)

• витратними ресурсами (енергією, теплом, канцелярськими товарами)

Особливістю забезпечення підприємства матеріалами є те що воно відбувається партіями у зв’язку з чим виникає питання щодо оптимальної величини партії, і відповідно ємності складу. Підприємству належить вирішити як купувати матеріали – часто дрібними партіями, чи рідко великими.

Виділяють три основні принципи забезпечення матеріалами:

• принцип одиночності закупок, який означає, що матеріал закуповується час від часу, коли в цьому виникає потреба

• принцип підтримки запасу матеріалів, аби у разі виникнення необхідності в них вони відразу могли бути використані. Цей принцип застосовується щодо матеріалів які не можна швидко придбати на ринку і має сенс лише тоді, коли вони не втрачають своїх споживчих властивостей в процесі їх зберігання

• принцип синхронності, з виникненням потреби поставки матеріалів, коли їх постачання відбувається строго у терміни які визначаються вимогами технологічного процесу виготовлення продукції. Цей принцип є прийнятним стосовно лише тих матеріалів, потреба в яких піддається точному плануванню, і може застосовуватися лише тими підприємствами. які здатні забезпечувати жорстке виконання їхніми постачальниками взятих на себе зобов’язань

Залежно від характеру споживання у часі матеріали можна поділити на:

1. такі, споживання яких в од. часу є постійним

2. такі, споживання яких носить сезонний зарактер, характеризується коливаннями відносно певного тренду

3. такі, споживання яких є нерегулярним і непередбачуваним

Вважається що стосовно першого виду матеріалів доцільно використовувати принцип синхронних поставок; стосовно другого виду принцип підтримки певного ріня запасів; стосовно третього виду – принцип одиночних закупок.

Планування забезпечення матеріалами включає:

1.Планування потреби в матеріалах, ціллю якого є визначення їх оптимального асортименту, а також кількості кожного окремого виду. Для визначення кількості необхідних матеріалів зазвичай застосовується два методи:

• стохастичне планування потреби в матеріалах, виходячи з наміченого рівня їх використання, коли потреба в кількості того чи іншого матеріалу прогнозується на основі даних щодо його використання у минулому (як правило застосовується щодо недорогих матеріалів)

• детерміноване планування потреби в матеріалах, виходячи з наміченої виробничої програми, коти потреба в кількості того чи іншого матеріалу безпосередньо виводиться з номенклатури та обсягу виробничої програми. Як правило застосовується щодо дорогих матеріалів.

 

 

Припустимо що для виробництва од. виробу (В) потрібно 2 од. проміжного продукту (П) та 3 од. сиробини (Б), а для виробництва од. (П) потрібна од. сировини (Б) і 4 од. сировини (А). Тоді для виробництва 100 од. виробу (В) план потреб у проміжних продуктах і сирвині складатиме: (П) – 200 од. (100*2), (Б) – 500 од. (100*3+200*1), (А) – 800 од. (200*4)

2.Планування закупки матеріалів, одні із центральних завдань якого є визначення оптимального розміру закупок. При цьому важливо враховувати, що із збільшенням розмірів закупок сировини:

• підприємство може отримувати цінові знижки на неї

• фіксовані закупівельні витрати, що несе підприємство на одиницю сировини, знижуватимуться (витрати на формування, розміщення та виконання одного замовлення)

Водночас із збільшенням розмірів закупок сировини збільшуватимуться і розміри її складських запасів, що призводитиме до зростання питомих витрат підприємства на її зберігання у вигляді амортизації складських приміщень та обладнання, витрат на опалення, освітлення складів та страхування. Оптимальним є такий розмір замовлення сировини за якого питомі витрати на її закупку та зберігання є мінімальними.

3.Планування зберігання матеріалів, яке крім оптимізації запасів матеріалів, має на меті досягнення безперервності у забезпеченні ними процесу виробництва. Для цього підприємства можуть запроваджувати норматив мінімального рівня складських запасів, при досягненні якого вони здійснюватимуть нові закупки матеріалів.

Рівень нормативу мінімальних складських запасів залежить від швидкості виходу матеріалів зі складу, термінів виконання замовлень, а також ризиків, пов‘язаних з можливістю зміни цих параметрів.

Нині для позначення насамперед фізичного забезпечення матеріалами і, зокрема, заходів з їх транспортування та зберігання все частіше використовується термін логістика. В широкому сенсі цим терміном позначається вся система матеріально-технічного забезпечення.

 

 

Тема 9. Злиття