Як розпочалась історія незалежної України

Протягом багатьох століть українці мріяли про незалежну державу. У середині 1980-х років XX століття знову розпочалась боротьби українського народу за незалежність.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України.

Цей документ припинив існування Української Радянської Соціалістичної Республіки і проголосив створення незалежної держави — України. День прийняття цього Акту є національним святом.

З того часу на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Щоб упевнитись у підтримці населення, Верховна Рада України закликала всіх громадян підтвердити своє рішення голосуванням — 1 грудня 1991 року під час референдуму за незалежність України

Проголошення незалежності України відкрило нову сторінку в її історії.

За п’ять років після здобуття незалежності 28 червня 1996 року Верховна Рада України утвердила Конституцію України

Столиця України - місто Київ.

Афоризми (допомогає дитина зачитати)

Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя. (Сенека)
Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може. (Д. Байрон)
Забудеш рідний край — твоє всохне коріння. (П. Тичина)
Патріотизм — це не любов до ідеї, а любов до вітчизни. (В. Распутін)
Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом. (Ч. Айтматов)

Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна. (І. Світличний)

Учитель: Діти, ми з вами українці за національністю. Тепер давайте згадаємо наших бабусь та дідусів. Хто вони за національністю? Можливо ви знаєте щось про своїх прабабусь та прадідів? Чи ви їх любите і поважаєте?

А давайте поміркуємо чи всі хто живе на території України є українцями за національністю? Хто ще проживає тут? Чи можемо ми сказати, що Україна – багатонаціональна країна?

Робота в групах.

Учитель: Щоб зрозуміти Україну треба побачити її красу, відчути велич її історії, доторкнутись до її культури, звичаїв і традицій, познайомитись з її щедрими, трудолюбивими людьми, які люблять свою країну усім серцем. Як казав В’ячеслав Липинський: «Без традиції нема культури, без культури нема нації». І сьогодні у нас буде чудова нагода позмагатися і пригадати що ми вже знаємо про рідну неньку Україну.

Завдання:

1. Розказати вірш українського поета

2. Назвати прізвище та ім’я людини на фото

3. Заспівати українську пісню (Несе Галя воду)

 

Інтерактивна вправа «З теплом у серці» (Побажання Україні)

Учитель: Дуже хочеться щоб в нашій країні панував мир…. А що б побажали ви? Напишіть свої думки на аркушах паперу та приклейте до нашої карти. Хто бажає зачитати?

(пісня D.Lemmа)

Підсумок

Учитель: Пам’ятайте, діти, ви – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануйте себе і свою гідність, і шановані будете іншими.

(пісня «Лиш у нас на Україні»)

 

Тарас Шевченко – Думи мої, думи мої

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..

Леся Українка – «На зеленому горбочку…»

На зеленому горбочку,
У вишневому садочку,
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка
Стиха вийшла виглядати,
Чи не вийде її мати.
І до білої хатинки,
Немов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвітило
І хатинку звеселило.

 

Несе Галя воду

Несе Галя воду, коромисло гнеться,
За нею Йванко, як барвінок, в'ється.
За нею Йванко, як барвінок, в'ється.

— Галю ж моя, Галю, дай води напиться,
Ти ж така хороша — дай хоч подивиться!
Ти ж така хороша — дай хоч подивиться!

— Вода у ставочку, дістань та й напийся,
Я буду в садочку — прийди подивися.
Я буду в садочку — прийди подивися.

— Прийшов у садочок, зозуля кувала,
А ти ж мене, Галю, та й не шанувала.
А ти ж мене, Галю, та й не шанувала

Несе Галя воду, коромисло гнеться,
За нею Йванко, як барвінок, в'ється.
За нею Йванко, як барвінок, в'ється.

 

Несе Галя воду

Несе Галя воду, коромисло гнеться,
За нею Йванко, як барвінок, в'ється.
За нею Йванко, як барвінок, в'ється.

— Галю ж моя, Галю, дай води напиться,
Ти ж така хороша — дай хоч подивиться!
Ти ж така хороша — дай хоч подивиться!

— Вода у ставочку, дістань та й напийся,
Я буду в садочку — прийди подивися.
Я буду в садочку — прийди подивися.

— Прийшов у садочок, зозуля кувала,
А ти ж мене, Галю, та й не шанувала.
А ти ж мене, Галю, та й не шанувала

Несе Галя воду, коромисло гнеться,
За нею Йванко, як барвінок, в'ється.
За нею Йванко, як барвінок, в'ється.

 

Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя. (Сенека)
Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може. (Д. Байрон)
Забудеш рідний край — твоє всохне коріння. (П. Тичина)

Патріотизм — це не любов до ідеї, а любов до вітчизни. (В. Распутін)
Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом. (Ч. Айтматов)

Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна. (І. Світличний)