Самовиховання: суть, умови, етапи, прийоми

Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних. Самовиховання успішно здійснюється за певних умов. Передусім воно потребує від людини знання самої себе, вміння оцінювати власні позитивній негативні риси. Щоб збагатити учнів відповідними знаннями і вміннями, проводять цикл бесід про психічну діяльність людини, свідомість, волю,почуття, характер, мотиви поведінки, інтереси, здібності, потреби,темперамент, а також розкривають сутність самовиховання, методи іприйоми роботи над собою. Важливий аспект самовиховання — логічне мислення, вміння проаналізуватикожен свій вчинок, що сприяє виробленню вимогливості до себе якпостійної риси характеру, без якої неможливо досягти успіху в ційсправі. Тому педагоги в індивідуальних бесідах і на зборах детальноаналізують порушення правил поведінки, їх причини, привчають учнів досамоаналізу. Підвищує ефективність процесу самовиховання ідеал, до якого прагнеучень. Спостереження переконують, що до самовиховання байдужі переважноті, хто не має життєвої мети, ідеалу. Тому важливо знати ідеали учнів,допомогти сформувати ідеали тим, хто їх не має. Процес самовиховання тривалий і охоплює кілька етапів: 1. Педагоги передусім виявляють ставлення учнів до процесусамовиховання, проводячи анкетування за такими запитаннями: Чи займаєшсясамовихованням? Що спонукає тебе працювати над собою? Яких головнихцілей ти прагнеш досягти самовихованням? Які прийоми використовуєш уроботі над собою? У чому відчуваєш труднощі в цій роботі і як їх долаєш?Якої допомоги потребуєш від дорослих у процесі самовиховання? 2. починається з появою в учня бажання самовдосконалення.ння. Педагог на цьому етапі повинен допомогти сформувати ідеал, до якого слідпрагнути, виробити в учня стійке бажання наслідувати його. З'ясувавшивідмінність між собою і своїм ідеалом, вихованець бачить, які риси вінмає виробити для його досягнення, яких недоліків слід позбутися. 3. Учень починає систематично працювати над собою,реалізовуючи програму самовиховання. Цей процес здійснюється врізноманітних видах діяльності: навчанні, праці, самообслуговуванні,виконанні громадських доручень, участі в роботі гуртків тощо. Педагогдопомагає учневі контролювати результати втілених рішень. Згодомзовнішній контроль педагога чи колективу послаблюється, зростаютьсамостійність та ініціатива самого вихованця.У процесі організації самовиховання учнів навчають спеціальним прийомамроботи над собою. Прийом самопереконання. Його суть полягає в тому, що учневі пропонують упевній конкретній ситуації знайти аргументи і за їх допомогою переконатисебе в тому, правильно чи неправильно він вчинив, або в конфліктнійситуації переключити думки на інші теми і справи, які б відвернули йоговід конфлікту, заспокоїли. Прийом самонавіювання. Його пропонують використовувати у випадках, колинеобхідно подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість увласних силах, нерішучість. Самонавіювання передбачає повторення учнемподумки або вголос певних суджень. Прийом самопідбадьорювання. Він ефективний, коли учень губиться вскладних ситуаціях, зневірюється у власних силах та можливостях. Прийом самозаохочення. Застосовують у випадках, коли учень, долаючипевні труднощі, виконав складне завдання. До них вдаються, колинеобхідно подолати негативні риси особистості. Прийом самопримусу. Допомагає у боротьбі з внутрішньоюнеорганізованістю, небажанням вчитися чи працювати, з лінощами. Прийом самоаналізу. Йому належить вирішальна роль у самовихованні. Вінпередбачає уміння аналізувати свої вчинки, давати їм певну оцінку. Практичні прийоми. До них, зокрема, належить прийом «крок уперед» —щоденне планування діяльності на наступний день. Доповнює його прийом«оцінювання прожитого дня» — аналіз учнем своїх дій, вчинків танедоліків. Прийом «правила моєї поведінки». Полягає у дотриманні складених для учняправил поведінки. Привчає до виконання своїх обов'язків.