Суть та види організаційно-правових форм підприємницької діяльності.

Поняття організаційно-правової форми має винятково важливе значення, оскільки становить комплексну правову характеристику відносин, що виникають з приводу створення, функціонування та ліквідації суб’єкта підприємницької діяльності (юридичної особи). Така правова характеристика включає такі параметри, як характер взаємовідносин між засновниками в процесі створення організації та управління нею; правовий режим майна, закріпленого за організацією; характер майнової відповідальності засновників за обов’язками заснованої ними організації та ін.[1]. Незважаючи на важливе теоретичне і практичне значення поняття «організаційно-правова форма» отримало закріплення тільки в Державному класифікаторі України (Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004), затвердженому Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97. Відповідно до Класифікатора організаційно-правова форма господарювання визначається як форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов’язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

На доктринальному рівні існує велика кількість визначень категорії «організаційно-правова форма». Наведемо деякі з них:

– організаційно-правова форма — це сукупність ознак, що об’єктивно виокремлюються в системі загальних ознак юридичної особи та істотно відрізняють цю групу юридичних осіб від усіх інших [2];

– організаційно-правова форма — сукупність установлених у законодавстві істотних (характерних тільки для певної організаційно-правової форми) та неістотних (характерних для певної групи організаційно-правових форм або таких, що можуть бути змінені залежно від утворення та державної реєстрації; майнова основа господарювання виду діяльності юридичної особи та інших, визначених в законі обставин) ознак, які дають підставу відрізняти один вид юридичної особи від іншого[3];

– організаційно-правова форма визначає особливості правого режиму діяльності суб’єкта, що має важливе значення та безпосередньо впливає на інтереси його контрагентів, оскільки визначає можливість стягнень за боргами суб’єкта, звернення вимог до його учасників і т. ін.[4];

– організаційно-правова форма — сукупність організаційних та майнових відмінностей, способів формування майнової бази, особливостей взаємодії власників, засновників, учасників, їх відповідальність один перед одним та перед контрагентами[5];

– організаційно-правова форма підприємницьких товариств — це система відповідних, урегульованих законодавством типів відносин (а також конкретизація їх особливостей), що виникають між підсистемою «засновники/учасники», яка включає такий системно-структурний елемент, як відносини між засновниками/учасниками з приводу створення, функціонування та припинення підприємницького товариства, та підсистемою «юридичної особи» з її відповідними основними системно-структурними елементами — правоздатністю, правовим режимом майна, закріпленого засновниками за юридичною особою, системою органів або відповідним порядком управління, а також змістом правовідносин, що виникають між учасниками та створеною ними юридичної особою, як підсистемами, у тому числі межі та порядок їх відповідальності.

Основною організаційною формою господарювання є підприємство як самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК України та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності, та не мають у своєму складі інших юридичних осіб. Стаття 63 ГК України містить класифікацію підприємств за певними ознаками, серед яких форма власності, спосіб утворення, кількість працюючих та обсяг валового доходу від реалізації продукції за рік. Слід зазначити, що самі поняття «вид» та «організаційно-правова форма» підприємства співвідносяться між собою як часткове та загальне, адже організаційно-правова форма є підсумковою юридичною конструкцією, в якій інтегровано усі ознаки (особливості, характеристики) підприємства, що служать критерієм виокремлення їх видових угруповань.