Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—утн≥сть та особливост≥ педагог≥чного сп≥лкуванн€.




ѕедагог≥чне сп≥лкуванн€ Ц це профес≥йне сп≥лкуванн€ викладача з≥ студентами в процес≥ навчанн€ ≥ вихованн€.

ќсобливост€ми педагог≥чного сп≥лкуванн€ Ї те, що воно спр€моване на створенн€ умов дл€ всеб≥чного розвитку особистост≥, дозвол€Ї соц≥ально-психолог≥чними процесами в студентському колектив≥ та забезпечити працездатний кл≥мат.

—кладовою педагог≥чноњ майстерност≥ викладача Ї його мовленн€. ÷е ≥нструмент профес≥йноњ д≥€льност≥ педагога, за допомогою €кого можна розв'€зати р≥зн≥ педагог≥чн≥ завданн€:

Ј зробити складну тему зан€тт€ ц≥кавою, а процес њњ вивченн€ Ч привабливим;

Ј створити щиру атмосферу сп≥лкуванн€ в аудитор≥њ, встановити контакт, дос€гти взаЇморозум≥нн€ з≥ студентами;

Ј сформувати в них в≥дчутт€ емоц≥йноњ захищеност≥, вселити в них в≥ру в себе.

¬имоги до комун≥кативних €костей мовленн€ викладача зумовлен≥ насамперед функц≥€ми, €к≥ воно виконуЇ в педагог≥чн≥й д≥€льност≥. √оловн≥ ≥з них:

а) комун≥кативна Ч встановленн€ ≥ регул€ц≥€ взаЇмов≥дно≠син м≥ж викладачем та студентами, забезпеченн€ гуман≥стичноњ спр€мованост≥ розвитку студент≥в;

б) психолог≥чна Ч створенн€ умов дл€ забезпеченн€ психоло≠г≥чноњ свободи студента, про€ву ≥ндив≥дуальноњ своЇр≥дност≥ його особистост≥; зн€тт€ соц≥альних затиск≥в, €к≥ заважають цьому;

в) п≥знавальна Ч забезпеченн€ повноц≥нного сприйманн€ навчальноњ ≥нформац≥њ студентами, формуванн€ в них особист≥сного, емоц≥йно-ц≥нн≥сного ставленн€ до знань;

г) орган≥зац≥йна Ч забезпеченн€ рац≥ональноњ орган≥зац≥њ на≠вчально-практичноњ д≥€льност≥ студент≥в.

ѕродуктивна мовленнЇва комун≥кац≥€ викладача передбачаЇ також розвиток у нього низки спец≥альних зд≥бностей:

1) соц≥ально-перцептивних (розум≥ти внутр≥шн≥й стан партне≠ра через сприйн€тт€ його зовн≥шньоњ повед≥нки, вигл€ду);

2) зд≥бност≥ до ≥дентиф≥кац≥њ (здатн≥сть поставити себе на м≥≠сце ≥ншоњ людини й передбачити њњ можливу реакц≥ю);

3) саморегул€ц≥њ, вольового впливу, нав≥юванн€, керуванн€ своњм псих≥чним станом у сп≥лкуванн≥.

≈фективн≥сть педагог≥чного сп≥лкуванн€ залежить ≥ в≥д р≥вн€ педагог≥чноњ техн≥ки викладача.

ѕедагог≥чна техн≥ка Ч це вм≥нн€ використовувати власний психоф≥зичний апарат €к ≥нструмент вихов≠ного впливу. “обто це Ч волод≥нн€ комплексом прийом≥в, €кий допомагаЇ викладачев≥ глибше, €скрав≥ше, талановит≥ше ви€вити себе ≥ до≠с€гти усп≥х≥в у виховн≥й робот≥.

ѕон€тт€ Ђпедагог≥чна техн≥каї м≥стить дв≥ групи складових.

ѕерша група пов'€зана з ум≥нн€м викладача керувати своЇю повед≥нкою:

Ј техн≥ка волод≥нн€ своњм орган≥змом (м≥м≥кою, пантом≥м≥кою);

Ј керуванн€ емоц≥€ми, настроЇм дл€ зн€тт€ зайвого псих≥чного напруженн€, збудженн€ творчого самопочутт€;

Ј опануванн€ ум≥нн€ соц≥альноњ перцепц≥њ (техн≥ка керуванн€ увагою, у€вою);

Ј техн≥ка мовленн€ (керуванн€ диханн€м, дикц≥Їю, темпом мовленн€).

ƒруга група пов'€зана з ум≥нн€м вплинути на особист≥сть ≥ колектив:

Ј техн≥ка орган≥зац≥њ контакту,

Ј управл≥нн€ педагог≥чним сп≥лкуванн€м,

Ј орган≥зац≥€ колективних творчих справ тощо.

—кладов≥ першоњ ≥ другоњ груп педагог≥чноњ техн≥ки спр€мован≥ або на орган≥зац≥ю внутр≥шнього самопочутт€ викладача, або на вм≥нн€ це почутт€ адекватно ви€вити зовн≥.

“ому умовно педагог≥чну техн≥ку можна под≥лити на внутр≥шню ≥ зовн≥шню в≥дпов≥дно до мети њњ використанн€.

¬нутр≥шн€ техн≥ка Ч дл€ створенн€ внутр≥шнього переживанн€ особистост≥, психолог≥чне настроюванн€ викладача на майбутню д≥€льн≥сть через вплив на розум, волю ≥ почутт€.

ѕсихоемоц≥йний стан викладача не Ї особистою справою, бо його настр≥й в≥дбиваЇтьс€ ≥ на студентах, ≥ на колегах, впливаЇ на стосунки в аудитор≥њ, створюЇ певну атмосферу у навчанн≥. ƒос€гти оптимального внутр≥шнього стану у педагог≥чн≥й д≥€льност≥ важко, бо сама вона емоц≥йно напружена, Ђце робота серц€ ≥ нерв≥в, це буквально щоденна ≥ щогодинна витрата величезних душевних силї.

¬икладач повинен вм≥ти збер≥гати працездатн≥сть, волод≥ти ситуац≥€ми дл€ забезпеченн€ усп≥ху в д≥€льност≥ ≥ збереженн€ свого здоров'€. ƒл€ цього важливо працювати над таким синтезом €костей ≥ властивостей особистост≥, €к≥ дадуть змогу впевне≠но, без зайвого емоц≥йного напруженн€ зд≥йснювати свою профе≠с≥йну д≥€льн≥сть:

Ч педагог≥чний оптим≥зм;

Ч впевнен≥сть у соб≥, в≥дсутн≥сть страху перед аудитор≥Їю;

Ч вм≥нн€ волод≥ти собою, в≥дсутн≥сть емоц≥йного напруженн€;

Чна€вн≥сть вольових €костей (ц≥леспр€мован≥сть, самовладанн€, р≥шуч≥сть).

”с≥ ц≥ €кост≥ характеризують психолог≥чну ст≥йк≥сть у профес≥йн≥й д≥€льност≥. ¬ њњ основ≥ Ч позитивне емоц≥йне ставленн€ до себе, студент≥в, прац≥. —аме позитивн≥ емоц≥њ актив≥зують, надихають викладача, надають йому впевненост≥, зумовлюють почутт€ радост≥, позитивно впливають на стосунки з студентами, колегами. Ќегативн≥ емоц≥њ гальмують активн≥сть, дезорган≥зують повед≥нку ≥ д≥€льн≥сть, викликають тривожн≥сть, страх, п≥дозру.

ƒоброзичливий вираз обличч€ потр≥бний не лише дл€ того, щоб налаштуватис€ на позитив. ¬≥н збуджуЇ центри позитивних емоц≥й ≥ створюЇ хороший настр≥й. ѕри так≥й гр≥ прийоми повед≥нки закр≥плюютьс€ ≥ характер зм≥нюЇтьс€. “ому не можна ходити з похмурим, нудьгуючим обличч€м нав≥ть тод≥, коли настр≥й у вас поганий.

«овн≥шн€ техн≥ка викладача Ч дл€ вт≥ленн€ внутр≥шнього переживанн€ особистост≥ викладача в його т≥лесн≥й природ≥, м≥м≥ц≥, голос≥, мовленн≥, рухах, пластиц≥.

ƒл€ усп≥шного творчого процесу варто знати про поЇднанн€ внутр≥шнього зм≥сту д≥€льност≥ ≥ зовн≥шнього його ви€ву. “ому педагог повинен навчитис€ адекватно й емоц≥йно виразно в≥дбити св≥й внутр≥шн≥й стан, своњ думки, почутт€.

—кладовими зовн≥шньоњ техн≥ки викладача Ї вербальн≥ (мовн≥) й невербальн≥ засоби. —аме через них педагог ви€вл€Ї своњ нам≥ри, саме њх Ђчитаютьї ≥ розум≥ють студенти.

ќраторська майстерн≥сть викладача незаперечно залежить в≥д р≥вн€ волод≥нн€ вербальними засобами сп≥лкуванн€.

ƒл€ формуванн€ профес≥йноњ майстерност≥ викладач повинен волод≥ти прийомами ораторського мистецтва. ѕ'€тдес€т рок≥в тому в≥домий спец≥ал≥ст з ораторськоњ майстерност≥ ™. јдамов сформулював ш≥сть вимог до оратора, €к≥ в≥н образно назвав Ђш≥сть ≈ї, а саме: ерудиц≥€, енерг≥€, емоц≥йн≥сть, експресивн≥сть, етика, естетика.

1. ≈рудиц≥€. ÷е найважлив≥ша €к≥сть оратора. ” наш динам≥чний час нам трапл€Їтьс€ мати справу з найр≥зноман≥тн≥шими питанн€ми, тому актуальним Ї старе правило: треба знати небагато про багато чого ≥ багато про небагато.

ўо означаЇ Ђбагато про небагатої? ÷е знанн€ оратора про предмет його мовленн€. ј Ђнебагато про багато чогої? ÷е загальнокультурний р≥вень. ≤снуЇ три вим≥ри ерудиц≥њ:

Х глибина Ч проникненн€ до джерел знань з фаху;

Х широта Ч охопленн€ сум≥жних галузей знанн€;

Х достов≥рн≥сть Ч в≥дпов≥дн≥сть знань останн≥м даним науки.

ѕ≥дкреслимо, що жодна ораторська школа, трен≥нги, практикуми не допоможуть тому, хто маЇ вузький кругоз≥р та поверхов≥ знанн€.

2. ≈нерг≥€. ћовленн€ маЇ бути енерг≥йним, пружним. ћл€вий, неенерг≥йний оратор не сприймаЇтьс€ аудитор≥Їю.

3. ≈моц≥йн≥сть. ÷е здатн≥сть не т≥льки ≥нформувати, переконувати, а й запалювати слухач≥в, змушувати њх переживати те, про що говоритьс€. Ћюди не т≥льки слухають промову, а й бачать та в≥дчувають њњ. —лова, що не викликають образ≥в, стомлюють. ≈моц≥њ мовц€ впливають на публ≥ку ≥, навпаки, емотивне сприйн€тт€ мовленн€ слухачами стимулюЇ д≥€льн≥сть оратора.

≈моц≥йн≥й виразност≥ мовленн€ спри€ють д≥Їслова. Ќаприклад, надають промов≥ динам≥чност≥ та передають емоц≥йний стан людини так≥ д≥Їслова:

Ч захопленн€: насолоджуватись, милуватис€, пишатис€, надихатис€ та ≥н.;

Ч з дивуванн€: вразитис€, здивуватис€;

Ч любов≥ та ненавист≥: обожнювати, боготворити, ц≥нувати, ненавид≥ти, зневажати та ≥н.;

Ч невдоволенн€: нар≥кати, гарчати, ремствувати, дутис€, злитись, обурюватис€ та ≥н.;

Ч хвилюванн€: бо€тис€, переживати, тремт≥ти, хвилюватись, тр≥пот≥ти та ≥н.;

Ч турботи, хвилюванн€ та скорботи: убол≥вати, тужити, сумувати, турбуватис€, журитись та ≥н.

ƒл€ передач≥ р≥зноман≥тних емоц≥йних значень ж≥нки широко використовують р≥зноман≥тн≥ ≥нтонац≥йн≥ засоби. ” чолов≥к≥в пал≥тра ≥нтонац≥йних фарб б≥дн≥ша та б≥льш бл≥да. њх емоц≥йна збро€, у переважн≥й б≥льшост≥, вм≥щуЇтьс€ у лексиц≥ та граматиц≥.

4. ≈кспресивн≥сть. —уть ц≥Їњ вимоги пол€гаЇ у виразност≥ мовленн€, його образност≥, вм≥лому використанн≥ стил≥стичних та риторичних засоб≥в (приказок, присл≥в'њв, афоризм≥в, цитат, в≥ршованих р€дк≥в, думки в≥домоњ людини та ≥н.).

5. ≈тика. ѕростота та в≥дпов≥дальн≥сть, природн≥сть та доброзичливе ставленн€ до слухач≥в, комун≥кабельн≥сть Ч ус≥ ц≥ €кост≥ про€вл€ютьс€ по-р≥зному; залежно в≥д ≥ндив≥дуальност≥ оратора, вони повинн≥ стати заслоном в≥д зарозум≥лост≥, зверхньост≥ та неповажного ставленн€ до слухач≥в. ” чому ж може про€витис€ неповага? ” зап≥зненн≥, порушенн≥ регламенту, недоброзичливому ставленн≥ до репл≥к та запитань, в ≥гноруванн≥ ≥нтерес≥в та запит≥в слухач≥в.

6. ≈стетика. ÷е майже найскладн≥ше питанн€ ораторського мистецтва Ч виступати не т≥льки зм≥стовно, ц≥каво, а ще й красиво, естетично привабливо. „и потр≥бен артистизм ораторов≥? ћожливо, в тому вигл€д≥, в €кому в≥н необх≥дний дл€ актора, ораторов≥ не потр≥бен. ќднак елементи артистизму можуть бути корисними. як≥ саме? “е, що  .—. —тан≥славський називав Ђвнутр≥шн≥м баченн€мї того матер≥алу, €кий оратор збираЇтьс€ викладати. ¬ажливо працювати над голосом та дикц≥Їю. √овор€ть, що правильна дикц≥€ Ч це вв≥члив≥сть актора. јле й оратора також.

Ќевербальн≥ засоби Ц зовн≥шн≥ особливост≥ ≥ способи вираженн€ свого Ђяї (успадкован≥ Ч зр≥ст, комплекц≥€, форма носа, розр≥з очей тощо; сформован≥Ч зач≥ска, хода, постава, м≥м≥ка, дикц≥€, од€г тощо).

«овн≥шн≥й вигл€д педагога маЇ бути естетично виразним.

ѕантом≥м≥ка Ч виражальн≥ рухи всього т≥ла або окремоњ його частини, пластика т≥ла. ¬она допомагаЇ вид≥лити у зовн≥шност≥ головне, малюЇ образ:

1.¬икладач маЇ виробити манеру правильно сто€ти (ноги на ширин≥ 12Ч15 см, одна нога трохи висунута впе≠ред).

2.”с≥ рухи ≥ пози повинн≥ в≥дзначатис€ витончен≥стю ≥ простотою.

3.∆ест педагога мусить бути орган≥чним ≥ стриманим, без р≥зких широких мах≥в ≥ гострих кут≥в. ѕеревага в≥ддаЇтьс€ округл≥й ≥ скуп≥й жестикул€ц≥њ.

4.ќсновн≥ вимоги до жест≥в: невимушен≥сть, стриман≥сть ≥ доц≥льн≥сть. ¬арто враховувати, що жести, €к ≥ ≥нш≥ рухи корпуса, найчаст≥ше попереджають х≥д висловлюваноњ думки, а не йдуть за нею.

5.ƒл€ того щоб сп≥лкуванн€ було активним, сл≥д мати в≥дкриту позу: не схрещувати руки, сто€ти обличч€м до аудитор≥њ, зменшити дистанц≥ю, що створюЇ ефект дов≥р'€.

6.–екомендуютьс€ рухи вперед ≥ назад по аудитор≥њ, а не в сторони.

7. рок уперед п≥дсилюЇ значущ≥сть пов≥домленн€, допомагаЇ зосередити увагу аудитор≥њ.

ћ≥м≥ка Ч виражальн≥ рухи м'€з≥в обличч€. Ќер≥дко вираз обличч€ ≥ погл€д впливають на студент≥в сильн≥ше, н≥ж слова. ∆ести ≥ м≥м≥ка, п≥двищуючи емоц≥йну значущ≥сть ≥нформац≥њ, спри€ють кращому њњ засвоЇнню.

—туденти Ђчитаютьї з обличч€ викладача, згадуючи його ставленн€, настр≥й, тому обличч€ повинно не лише виражати, а й приховувати де€к≥ почутт€: не сл≥д Ђнестиї до аудитор≥њ т€гар домашн≥х турбот, негаразд≥в. —л≥д показувати на обличч≥ ≥ в жестах те, що стосуЇтьс€ справи, спри€Ї зд≥йсненню навчально-виховних завдань.

ƒос€гненн€ виразност≥ педагог≥чноњ техн≥ки Ч лише одна ≥з сходинок до педагог≥чноњ майстерност≥.  

 


2. —тил≥ педагог≥чного сп≥лкуванн€. «алежно в≥д ставленн€ педагог обираЇ найзручн≥ш≥ дл€ нього способи орган≥зац≥њ д≥€льност≥ студент≥в: або в≥н захоплюЇ власним прикладом, або вм≥ло радитьс€ з приводу справи, або ж наказуЇ зробити. —тиль кер≥вництва, €к ≥ ставленн€, Ї складником загального стилю сп≥лкуванн€ викладача.

«а ¬.ј.  ан- ал≥ком, вид≥л€ють головн≥ стил≥ педагог≥чного сп≥лкуванн€:

1. —п≥лкуванн€ на п≥дстав≥ захопленн€ сп≥льною творчою д≥€льн≥стю. «асадовим дл€ нього Ї активно-позитивне ставленн€ до студент≥в, закохан≥сть у справу, що передаЇтьс€ студентам, сп≥вроздуми та сп≥впереживанн€ щодо ц≥кавих ≥ корисних заход≥в. «а такими викладачами студенти ход€ть сл≥дом, бо вони сповнюють њхнЇ житт€ рад≥стю, горд≥стю за усп≥хи у колективних справах.

2. —тиль педагог≥чного сп≥лкуванн€, що ірунтуЇтьс€ на дружньому ставленн≥. ƒемонстрац≥€ дружнього ставленн€ Ч запорука усп≥шноњ взаЇмод≥њ. ÷ей стиль базуЇтьс€ на особист≥сному позитивному сприйн€тт≥ студентами викладача, €кий ви€вл€Ї при€знь, повагу до них. ÷е позитивний стиль сп≥лкуванн€, проте в перспектив≥ його розвитку сл≥д мати творчий союз на п≥дстав≥ захопленн€ справою. ќкрем≥ педагоги неправильно ≥нтерпретують стиль дружби ≥ перетворюють дружн≥ стосунки на пан≥братськ≥, що негативно впливаЇ на весь навчально-виховний процес.

3. ≤нколи молод≥ викладач≥, не вм≥ючи встановити дружн≥х сто≠сунк≥в на ірунт≥ самов≥ддач≥, вдаютьс€ до обмеженн€ сп≥лкуванн€ формальними взаЇминами ≥ обирають стиль сп≥лкуванн€-дистанц≥€. ” цих педагог≥в в ц≥лому може бути позитивне ставленн€, але орган≥зац≥€ д≥€льност≥ ближча до авторитарного стилю, що знижуЇ загальний творчий р≥вень сп≥льноњ з студентами роботи.

4. —п≥лкуванн€-дистанц≥€ Ї певною м≥рою перех≥дним етапом до такого негативного стилю, €к сп≥лкуванн€-зал€куванн€. ¬да≠ютьс€ до нього також т≥ молод≥ педагоги, котр≥ не в змоз≥ орган≥≠зувати сп≥льну д≥€льн≥сть, адже дл€ цього потр≥бн≥ профес≥йн≥ навички. ќсь форма ситуативного ви€ву сп≥лкуванн€-зал€куванн€: ЂЌе чекайте на екзамен≥ п'€т≥рок. «найте, що дв≥йок на вашому курс≥, хоч к≥лька, а будеї, Ђ—лухайте уважно, а то зараз викличу...ї. “ака форма сп≥лкуванн€ св≥дчить про те, €к д≥€ти не сл≥д. «агалом, жорстка регламентац≥€ руйнуЇ творчу атмосферу.

—труктура особист≥сно-групового педагог≥чного сп≥лкуванн€. ¬ особист≥сно-груповому педагог≥чному сп≥лкуванн≥, з одного боку, виступаЇ педагог, а з ≥ншого Ч студентська група. ” психолог≥чн≥й структур≥ особист≥сного групового сп≥лкуванн€ можна виокремити к≥лька етап≥в.

1. ѕ≥дготовка педагога до сп≥лкуванн€. Ќа цьому етап≥ педагог мусить спланувати процес ≥ зм≥ст сп≥лкуванн€ з урахуванн€м ц≥лей ≥ зм≥сту зан€тт€. ѕри цьому заздалег≥дь обираЇтьс€ емоц≥йний настр≥й на майбутнЇ зан€тт€, виход€чи з≥ складу ≥ чисельност≥ групи, ≥ндив≥дуальних особливостей студент≥в, набутого досв≥ду сп≥лкуванн€. ќбдумуютьс€ Ђл≥ричн≥ в≥дступиї €к можливе заповненн€ пауз, способи реагуванн€ на оч≥кувану повед≥нку студент≥в тощо. «а такоњ п≥дготовки необх≥дно уникати повторенн€ (те, що було вдалим в ≥нш≥й аудитор≥њ або на ≥ншому потоц≥, зовс≥м не обов'€зково буде вдалим цього разу). Ўаблон у груповому сп≥лкуванн≥ дуже зменшуЇ авторитет педагога.

2. ¬ступ до педагог≥чного контакту ≥ початковий момент взаЇмод≥њ з групою. Ќа цьому етап≥ з'€совуЇтьс€ можлив≥сть реал≥зац≥њ задуманого плану сп≥лкуванн€. ѕри встановленн≥ контакту в сп≥лкуванн≥ важливу роль в≥д≥граЇ не шаблонн≥сть, а ориг≥нальн≥сть повед≥нки викладача.

”в≥йшовши до аудитор≥њ, варто звернути увагу присутн≥х на щось незвичайне (а незвичайне Ї завжди ≥ в усьому: в чисельност≥ аудитор≥њ, в розм≥щенн≥ студент≥в, в п≥дготовц≥ метод≥в навчанн€, в сан≥тарному стан≥ прим≥щенн€ та ≥н.). –еакц≥€ на це незвичайне Ђтут ≥ заразї завжди сприймаЇтьс€ аудитор≥Їю позитивно, за умови, звичайно, що ц€ реакц≥€ доброзичлива, безпосередн€ ≥ нестандартна.

3. ќрган≥зац≥€ ≥ управл≥нн€ сп≥лкуванн€м у ход≥ проведенн€ зан€тт€ (лекц≥њ, сем≥нару). Ќа цьому етап≥ викладач зд≥йснюЇ задуману систему комун≥≠кац≥й, подаЇ речов≥ д≥€нн€, п≥дбираЇ ≥ реал≥зуЇ адекватн≥ ситуац≥њ, способи сп≥лкуванн€ ≥ передач≥ ≥нформац≥њ, п≥дтримуЇ контакт з аудитор≥Їю.

Ќа третьому етап≥ реал≥зуЇтьс€ комплекс комун≥кативноњ взаЇмод≥њ суб'Їкт≥в педагог≥чного процесу на трьох р≥вн€х: емоц≥йному, когн≥тивному ≥ соц≥ально-психолог≥чному.

≈моц≥йний, поверховий р≥вень визначаЇ зручн≥сть ситуац≥њ сп≥лкуванн€, але не характеризуЇ зм≥стовних його стор≥н.

 огн≥тивний р≥вень пов'€заний з предметною стороною сп≥лкуванн€. Ќа цьому р≥вн≥ розв'€зуЇтьс€ по€снювальний процес Ч стрижневий елемент особист≥сно-групового педагог≥чного сп≥лкуванн€.

—оц≥ально-психолог≥чний р≥вень (≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ властивост≥ студент≥в). —п≥лкуванн€ на соц≥ально-психолог≥чному р≥вн≥ визначаЇ м≥жособист≥сн≥ ≥ групов≥ стосунки педагога з≥ студентами. “ут мистецтво сп≥лкуванн€ т≥сно перепл≥таЇтьс€ з технолог≥Їю навчанн€, орган≥зац≥Їю роботи студент≥в. ќднак не сл≥д забувати, що в будь-€к≥й педагог≥чн≥й технолог≥њ головним Ї студент. “ому при реал≥зац≥њ т≥Їњ чи ≥ншоњ технолог≥њ, керуючи повед≥нкою студент≥в, не сл≥д забувати про ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ особистост≥ студент≥в.

” будь-€к≥й педагог≥чн≥й технолог≥њ головним Ї студент  

 


Ќаприклад, педагогу потр≥бно знати, €к можуть поводитис€ студенти р≥зного типу темпераменту. “ому треба починати з вивченн€ ≥ндив≥дуальних особливостей, що допоможе знайти ≥ндив≥дуальний п≥дх≥д до кожного студента, зрозум≥ти його повед≥нку ≥ його можливост≥.

 ожен темперамент маЇ своњ плюси ≥ м≥нуси, ≥ до представник≥в кожного темпераменту педагог повинен знайти св≥й п≥дх≥д, виход€чи з визначених психолог≥чних принцип≥в.

1. ЂЌ≥ хвилини спокоюї Ч такий принцип п≥дходу до холерика, що спираЇтьс€ на використанн€ його плюс≥в: енерг≥йност≥, захопленост≥, пристрасност≥, рухливост≥, ц≥леспр€мованост≥, Ч ≥ нейтрал≥зац≥ю м≥нус≥в: запальност≥, нестриманост≥, конфл≥ктност≥. ’олерик увесь св≥й час повинен бути чимось зайн€тий.

2. Ђƒов≥р€й, але перев≥р€йї Ч це вже п≥дх≥д до сангв≥н≥ка, що маЇ плюси: життЇрад≥сн≥сть, захоплен≥сть, чуйн≥сть, товариськ≥сть ≥ м≥нуси: схильн≥сть до зазнайства, легкодумство, поверхов≥сть, ненад≥йн≥сть. ћила людина сангв≥н≥к завжди об≥ц€Ї, щоб не скривдити людини, але далеко не завжди виконуЇ об≥ц€не, тому треба проконтролювати, чи виконав в≥н свою об≥ц€нку.

3. ЂЌе квапї Ч таким повинен бути п≥дх≥д до флегматика, що маЇ плюси: ст≥йк≥сть, стал≥сть, активн≥сть, терпл€ч≥сть, над≥йн≥сть ≥, звичайно, м≥нуси: пов≥льн≥сть, байдуж≥сть, сух≥сть, Ђтовстошк≥р≥стьї. √оловне флегматик не може працювати в деф≥цит≥ часу, йому потр≥бний ≥ндив≥дуальний темп, тому його не потр≥бно п≥дган€ти, в≥н сам розрахуЇ час ≥ зробить справу.

4. ЂЌе нашкодьї Ч це дев≥з роботи з меланхол≥ками, що також маЇ своњ плюси: висока чутлив≥сть, м'€к≥сть, люд€н≥сть, доброзичлив≥сть, здатн≥сть до сп≥вчутт€ ≥, звичайно ж, м≥нуси: низька працездатн≥сть, пом≥ркован≥сть, замкнут≥сть, сором'€з≠лив≥сть. ѕедагогу категорично заборонено кричати, давати р≥зк≥ ≥ тверд≥ вказ≥вки, тому що такий студент дуже чутливий до сл≥в, ≥нтонац≥њ.

¬икладач маЇ памТ€тати, що в≥дпов≥дно сенсорного досв≥ду студенти можуть бути в≥зуалами, ауд≥алами, к≥нетиками.

¬≥зуальний тип. ¬с€ ≥нформац≥€ сприймаЇтьс€ у вигл€д≥ €скравих картин, зорових образ≥в. –озпов≥даючи щось, ц≥ люди часто жестикулюють, н≥би малюючи в пов≥тр≥ образи, що у€вл€ють. ” розмов≥ часто користуютьс€ фразами: Ђќт, подив≥тьс€...ї, Ђƒавайте у€в≥мо...ї, Ђя бачу, що...ї, Ђ–≥шенн€ вже вимальовуЇтьс€...ї. ” момент згадуванн€ ц≥ люди дивл€тьс€ пр€мо перед собою, нагору, вл≥во нагору або вправо нагору.

јуд≥альний тип. ÷≥ люди вживають в основному ауд≥альн≥ слова: Ђя чую, що ви говоритеї, Ђ“од≥ пролунав дзвоникї, Ђћен≥ сп≥взвучно цеї, Ђќт послухайте...ї, Ђ÷е звучить так...ї та ≥н. “е, що людина цього типу згадуЇ, н≥би говорить йому його внутр≥шн≥й голос або в≥н чуЇ мову, слова ≥ншого. ѕри згадуванн≥ погл€д звернений вправо, вл≥во або ул≥во вниз.

 ≥нестетичний тип. ÷≥ люди добре запам'€товують в≥дчутт€, рухи. «гадуючи, ц≥ люди н≥би спочатку в≥дтворюють, повторю≠ють рухи ≥ в≥дчутт€ т≥ла. «гадуючи, вони дивл€тьс€ вниз або вправо вниз. ” розмов≥ в основному використовують к≥нестетич≠н≥ слова: Ђвз€ти, схопити, в≥дчути, важкийї, Ђя почуваю, що...ї, Ђћен≥ складної, ЂЌе можу схопити думку...ї та ≥н.

ѕриродно, кожна людина маЇ вс≥ види систем, але одна з трьох систем звичайно розвинута б≥льше, н≥ж ≥нш≥. ≤ цю особлив≥сть викладачев≥ обов'€зково сл≥д враховувати в своњй практичн≥й д≥€льност≥.

¬едуча сенсорна система людини робить св≥й вплив на сум≥сн≥сть ≥ ефективн≥сть сп≥лкуванн€ з ≥ншими людьми. ¬изначити ведучу сенсорну систему ≥ншоњ людини можна, звертаючи увагу на слова, що позначають процеси (д≥Їслова, присл≥вники ≥ прикметники), €к≥ ≥нша людина використовуЇ, щоб описати св≥й внутр≥шн≥й досв≥д. якщо ви зац≥кавлен≥ у контакт≥ з≥ студентом, ви можете використовувати т≥ ж сам≥ процесуальн≥ слова, що ≥ в≥н. якщо ви хочете встановити дистанц≥ю, то можете навмисно вживати слова з ≥ншоњ системи, €ка в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д системи сп≥врозмовника.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-12-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 881 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќе будет большим злом, если студент впадет в заблуждение; если же ошибаютс€ великие умы, мир дорого оплачивает их ошибки. © Ќикола “есла
==> читать все изречени€...

759 - | 594 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.031 с.