Лекции.Орг


Поиск:




Основні методи педагогіки вищої школи. Сnостереження, ексnеримент




Спостереження як метод об'єктивного дослідження широко застосовують у психології, педагогічній практиці, соціологічних дослідженнях.

Об'єктом спостереження є поведінка особистості в найрізноманітніших її зовнішніх виявах, коли реалізуються усвідомлювані та неусвідомлювані внутрішні психічні стани, переживання, прагнення. 3а особливостями мовлення, виразними рухами — жестами, мімікою, виразом обличчя, пантомімічними актами (позами) тощо — можна виявити й простежити особливості уваги, розуміння змісту висловлювання, емоції та вольові якості, особливості темпераменту і риси характеру. Тому вміле спостереження за поведінкою дитини і дорослого дає можливість з високою вірогідністю робити висновки про їхні внутрішні, духовні особливості.

Спостереження може бути звичайним (бачення, cлухання) та інструментальним, коли побачене й почуте в поведінці фіксується зa допомогою фото-, кіноaпapaтa aбo магнітофона. Інструментальне спостереження дає можливість документувати все, що спостерігаємо, a тому й глибше аналізувати і порівнювати.

Щоб спостереження набрало наукового характеру, воно повинне відповідати певним вимогам:

— бути цілеспрямованним, a нe випадковим;

— здійснюватися планомірно й систематично;

—бути забезпеченим достатньою інформацією про спостережуване явище (якомога більшою кількістю фактів);

— точно фіксувати результати спостереження.

Наукове спостережения висуває певні вимоги й до особистих якостей дослідника. Зокрема, він повинен мати такі якості:

· бути об'єктивним при фіксації, словесному описі та класифікації спостережень;

· володіти собою, тобто його настрій та особисті характерологічні якості не мають впливати на спостереження та позначатися на ньому та висновках;

· не бути тенденційно упередженим в організації спостереження та очікуванні його наслідків, щоб не зробити безпідставних висновків;

· не піддаватися першим враженням про піддослідного;

· не бути поблажливим щодо піддослідного;

· не приписувати піддослідному власних якостей і не пояснювати його поведінку з власної позиції.

Об'єктивність має характеризувати весь процес дослідження, бути визначальним чинником для висновків.

Спостереження потребує чіткості й точності фіксації даних. Для цього використовують відповідні бланки. Наведемо приклад одного з них.

Бланк для фіксації результатів спостереження

Складають за такими пунктами:

1. Дата спостереження.

2. За яких умов здійснювалося спостереження.

3. Що спостерігалося.

4. Що виявлено у процесі даних спостереження.

5. Пояснення спостереження.

Найефективнішим і найпліднішим з наукового погляду є експериментальне дослідження, коли досліджуване явище вивчається в різних умовах та обставинах. 3а таким методом можна глибоко і з високою точністю вивчати досліджувану педагогічну закономірність.

Експеримент є одним з основних методів педагогіки і психології, зокрема, і педагогіки вищої школи. Особливість його полягає в томy, що дослідник сам створює умови, за яких досліджуване явище виникає неодмінно й закономірно. Пpи цьому дослідник має можливість чітко визначити чинники, які діяли в момент виникнення та перебігу досліджуваного явища, розкрити причини, що його зумовили, a також у разі потреби повторити дослід з метою нагромадження додаткових відо­мостей для обґрунтування одержаних результатів.

Розрізняють експерименти лабораторний і nриродний. Перший проводять у спеціальних лабораторіях за допомогою відповідної апаратури, другий — у звичайних для піддослідного умовах діяльності (в аудиторії, під час роботи). Природний експеримент, як і лабораторний, проводять за певною програмою, але так, щоб студент нe знав, що його досліджують, і вирішував свої завдання спокійно, у звичному для нього темпі, з притаманними йому характерологічними особливостями і ставленням до навчальних, трудових, спортивних та інших доручень.

Допоміжні методи педагогіки.

1. Метод опитування. У психології і педагогіці, зокрема в педагогічній практиці, широко застосовують метод опитування, коли потрібно з'ясувати рівень розуміння піддослідним якихось завдань, життєвих ситуацій, уживаних у навчанні та практичній діяльності понять (природознавчих, технічних, соціальних), або коли потрібна інформаціяя про інтереси, погляди, почуття, мотиви діяльності та повецінки особистості.

До найпоширеніших різновидів опитування як методу психолого-педагогічного дослідженння належать бесіда, інтерв'ю, анкетне та соціометричие дослідженння.

Бесіда — це цілеспрямована розмова з піддослідним з метою з'ясування уявлення або розуміння ним явищ природи та суспільства, наукових питань, взаємозалежностей, причин та наслідків, переконань, ідеалів, ідейної спрямованості. Поставлені запитання повинні бути чіткими й зрозумілими, спрямованими на психологічні явища. У бесіді потрібно домагатися не лише констатувальної відповіді, a й пояснення, мотивації, тобто відповідей на запитання не лише «що це таке?», а й «чому?», «як?».

Одним із варіантів бесіди є інтерв’ю, яке використовують у психолого-педагогічних соціологічних дослідженнях. B інтерв’ю виявляються думки, погляди, факти з життя респондента, тобто піддослідного, його ставлення до політичних подій, ситуацій соціальних явищ тощо.

Інтерв'ю може бути нестандартизованим і стандартизованим. У нестандартизованому інтерв'ю запитання до респонцента формулюють не до кінця і можуть змінюватись у процесі дослідження, a y стандартизованому вигляді вони становлять собою певну систему і формулюються чітко.

Анкетне дослідження — один із способів психолого-педагогічного опитування. 3а допомогою анкетування досліджують літературні, мистецькі, спортивні, професійні інтереси та уподобання, мотиви, ставлення до вибору дій, вчинків, різновидів праці, до тих чи інших переживань, їх оцінювання. Ha поставлені в анкеті запитання анкетовані дають відповіді у письмовій формі. Причому запитання ставлять так, що відповіді нa них будуть описовими або альтернативними: «тaк», «ні», «не знаю», «складно відповісти», або так, що в них наперед дають кілька варіантів відповіді, серед яких піддослідному пропонують підкреслити один, що відповідав його особистим поглядам та інтересам. B анкеті ставлять запитання і констатувального, і мотиваційного характеру, як у бесіді та інтерв'ю. Анкета може бути іменною, коли піддослідний зазначає своє прізвище та ім'я, наводить певні відомості про себе, та анонімною, при використанні якої отримують більш правдиві відповіді.

3а допомогою анкетного дослідження можна зібрати значний обсяг матеріалу, що дає підстави вважати одержані відповіді достатньо ймовірними. Недоліками цього методу є суб’єктивізм і випадковість відповідей, складність перевірки їх правильності та щирості.

3. Метод аналізу продуктів діяльності rрунтується на тому, що в результатах роботи людини виявляються її знання, вміння та навички, здібності. Уважність, спостережливість, риси характеру. Отже, продукти діяльності мають можливість побачити в них найрізноманітніші психолого-педагогічні якості тa властивості особистості, рівень їх розвитку.

ІІродуктами діяльності студентів є контрольні зрізи, вироби, малюнки, моделі, фотографії та ін. Порівнюючи роботи, які студент виконує в різний час, нa різних етапах навчання, можна виявити рівень його розвитку, досконалістъ умінь і навичок, акуратність, майстерність, кмітливість, наполегливість тощо. Саме це має стати предметом аналізу продуктів діяльності, a нe, наприклад, вартість виготовленого продукту.

4. Метод узагальнення незалежних характеристик — це об'єднання та узагальнення даних багатьох спостережень, виконаних незалежно одне від одного в різний час, за різних умов та у різних видах діяльності. Одержані незалежні харакстеристики узагальнюють у певну систему під певним кутом зору. Використовуючи цей метод, викладач повинен мати власнy думку про студентів. Дані інших викладачів про успішність студентів, їх дисциплінованість, нахили та здібності, активністъ потрібно використовувати не механічно, a вдумливо, перевіряючи вірогідність. Такі характеристики уможливлюють всебічне вивчення особистості, складання об’єктивної характеристики про неї й визначення шляхів її подальшого розвитку у процесі навчально-виховної роботи.

Кількісний та якісний аналізи дослідження
nедагогічних явищ.
Кількісний або варіаційно-статистичний аналіз полягає в обчисленні коефіцієнтів правильного вирішення завдань, частоти повторення спостережуваного педагогічного явища. Для порівняння результатів досліджень з різною кількістто завдань або різним кількісним складом групи користуються не абсолютними, aвідносними, здебільшого, відсотковими показниками. При кількісному аналізі результатів дослідження найчастіше використовують середне арифметичне з усіх досліджень того чи іншого педагогічного процесу чи індивідуально-психологічної особливості. Для того щоб робити висновки про вірогідність середнього арифметичного, обчислюють коефіцієнт відхилень від нього окремих показників. Що менше відхилення показників окремих досліджень від середнього арифметичного, то показовішим воно є для дослідженої психолого-педагогічної проблеми.

Якісний аналіз проводять на основі кількісного аналізу, але він не зводиться тільки до нього. B якісному аналізі з'ясовують причини високих чи низьких показників, залежність їх від вікових та індивідуальних особливостей особистості, умов життя та навчан­ня, стосунків у колективі, ставлення до діялності тощо.

Кількісний і якісний аналізи даних дослідження дають підстави для одержання психолого-педагогічної характеристики особистості та висновків пpo виховні заходи.

Узагальнення вивченого:

· готовність науково-педагогічного працівника до професійної педагогічної діяльності полягає в засвоєнні повного складу спеціальних знань (з навчальної дисциплі­ни, курсу) психолого-педагогічних дій у вищому навчальному закладі та соціальних відносин, у сформованості й зрілості професійно значущих і громадських якостей особистості.

· педагогіка вищої школи є галуззю педагогіки, це наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як фахівців відповідно до вимог держави.

· підготовка фахівця з вищою освітою передбачає професійну освіту, навчання, виховання, ці поняття і є основними категоріями педагогіки вищої школи.

· педагогіка вищої школи послуговується такими методами педагогічних досліджень, як основні: спостереження (звичайне і експериментальне) та експеримент (лабораторний, природний) та допоміжними (опитування (бесіда, анкетування, інтерв’ю), метод аналізу продуктів діяльності, метод експертних оцінок, а також кількісним і якісним аналізом педагогічних досліджень.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть компоненти готовності науково-педагогічного працівника до професійної педагогічної діяльності.

2. Дайте визначення педагогіці вищої школи як галузі педагогіки.

3. Окресліть предмет педагогіки вищої школи.

4. Сформулюйте завдання педагогіки вищої школи на сучасному етапі.

5. Охарактеризуйте зв’язок педагогіки вищої школи з іншими науками.

6. Розкрийте методи наукового педагогічного дослідження.

 

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-12-05; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 553 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Студент может не знать в двух случаях: не знал, или забыл. © Неизвестно
==> читать все изречения...

1748 - | 1355 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.011 с.