Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬≥дкритий м≥жнародний ун≥верситет розвитку людини




¬≤ƒ –»“»… ћ≤∆Ќј–ќƒЌ»… ”Ќ≤¬≈–—»“≈“ –ќ«¬»“ ” Ћёƒ»Ќ»

Ђ” –јѓЌјї

≤нститут ф≥лолог≥њ та масових комун≥кац≥й

 

 

–еферат

« дисципл≥ни музеЇнавство

Ќа тему: Ђ онцепц≥€ публ≥чного музею в епоху гуман≥змуї

¬иконала студентка другого курсу

√рупи “” 21/15

—л≥пенко “ет€на

 

 ињв 2016

¬ античн≥й ф≥лософськ≥й спадщин≥ можна виокремити дек≥лька концептуальних положень, €к≥ в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ послужили основою дл€ формуванн€ концепц≥њ гуман≥зму в подальшому. ѕерш за все, це положенн€ про те, що людина може мати незалежн≥ ≥ самост≥йн≥ судженн€, €кими вона керуЇтьс€ у своЇму житт≥ ≥, в≥дпов≥дно, людина може бути вище вс≥х загальноприйн€тих правил, традиц≥й, думок. ÷е переконанн€ було сформовано соф≥стами, €к≥ стверджували, що Ђлюдина Ї м≥рою вс≥х речейї.

” пер≥од —ередньов≥чч€ гуман≥стичн≥ погл€ди розробл€лис€ в рамках рел≥г≥йних вчень. ¬ епоху ¬≥дродженн€ гуман≥зм вперше формуЇтьс€ €к ≥деолог≥чно-синтетична концепц≥€, що ірунтуЇтьс€ на розвитку вс≥Їњ системи гуман≥тарного знанн€. √уман≥зм стаЇ ≥дейною основою вс≥х форм духовноњ культури. ¬ епоху ¬≥дродженн€ вперше висуваЇтьс€ ≥де€ люд€ност≥.

 онкретно-≥сторичний п≥дх≥д до р≥зних аспект≥в марксистського вченн€ дозволив зробити висновок стосовно гуман≥стичного потенц≥алу марксизму: саме гуман≥стичн≥ мотиви марксистського вченн€ можуть звТ€зати його з сучасн≥стю, актуал≥зуючи певн≥ ≥дењ ≥ положенн€; головна вада гуман≥зму ћаркса пол€гала в його самообмеженн≥ вузькими класовими рамками; марксистська концепц≥€ гуман≥зму в €к≥йсь м≥р≥ продовжила ≥ розвинула гуман≥стичну тенденц≥ю в еволюц≥њ соц≥ального знанн€, одночасно деформуючи њњ, однобок≥сть ≥ тотал≥таризм де€ких постмарксистських св≥тогл€дно-методолог≥чних установок спри€ли подальшому перекрученню вказаноњ тенденц≥њ, перетворенню њњ у псевдогуман≥стичну. ћарксизм багато в чому залишивс€ п≥д впливом класичноњ ф≥лософ≥њ, з њњ прагненн€м побудувати ун≥версальн≥, всеохоплююч≥ системи.

” стал≥нський пер≥од Ђпролетарський гуман≥змї ірунтуЇтьс€ на насильств≥ над особист≥стю, нещадн≥й боротьб≥ з опозиц≥йними верствами населенн€ буц≥мто за побудову безкласового сусп≥льства. ” цьому випадку ортодоксальн≥ марксисти намагались обірунтувати дос€гненн€ начебто людських в≥дносин шл€хом запеклоњ боротьби, жорстокост≥ ≥ ненавист≥.

ЂЌовий гуман≥змї, характерний дл€ другоњ половини ’’ стол≥тт€, складаЇ систему заперечень тотал≥таристського, антидемократичного режиму, в €кому б конкретному соц≥ально-пол≥тичному вигл€д≥ в≥н не ≥снував. ” 50-т≥ роки в Ївропейськ≥й соц≥ально-ф≥лософськ≥й думц≥ виразно простежуютьс€ два напр€ми гуман≥стичноњ ор≥Їнтац≥њ. ќдин з них повТ€заний з осмисленн€м людськоњ дол≥ у св≥тл≥ можливостей ≥ перспектив соц≥ального поступу. ƒругий концентруЇ увагу на сучасних проблемах бутт€ людини. —аме тод≥ виникають ≥ активно впроваджуютьс€ р≥зн≥ соц≥альн≥ проекти гуман≥зац≥њ людських стосунк≥в на виробництв≥, у повс€кденному сп≥лкуванн≥. ѕоказовою Ї концепц≥€ Ђ€кост≥ житт€ї та Ђгуман≥стичного комун≥таризмуї (≈. ‘ромм). Ўироко розповсюджуЇтьс€ екзистенц≥ал≥стськ≥ проекти гуман≥зму: песим≥стичний (ћ. √айдеііер, ∆.-ѕ.—артр, ј.  амю) ≥ оптим≥стичний Ц Ђпозитивний екзистенц≥ал≥змї (Ћ. “ренс, ћ. ѕолант≥, –. ћей, ƒ. √елбрун).

Ќа початку ’’≤ стол≥тт€ проблема гуман≥зму стаЇ особливо актуальною. ¬есь св≥т переживаЇ дуже складний, в≥дпов≥дальний момент. « одного боку, гуман≥зм XV≤≤ Ц’’ стол≥ть потребуЇ переосмисленн€ та адаптац≥њ до нових ≥сторичних умов. « ≥ншого боку, сусп≥льн≥ трансформац≥њ, €к≥ в≥дбуваютьс€ у межах сучасноњ цив≥л≥зац≥њ ≥ Ї ознакою переходу в≥д ≥ндустр≥альних до пост≥ндустр≥альних сусп≥льств, до новоњ €кост≥, ведуть до зростанн€ потенц≥алу не т≥льки сусп≥льств, але ≥ окремоњ людини. ≤ндив≥дуал≥зац≥€ сучасноњ цив≥л≥зац≥њ може вести €к до гуман≥зац≥њ людства, так ≥ до дестаб≥л≥зац≥њ св≥ту.

—в≥т за останн≥ п≥встол≥тт€ так зм≥нивс€, що де€к≥ соц≥ально-культурн≥, пол≥тичн≥, естетичн≥, правов≥, економ≥чн≥ ≥деали в ц≥лому ≥ гуман≥зму зокрема необх≥дно перегл€дати, уточнювати, особливо у звТ€зку ≥з загальною перебудовою св≥тових економ≥чних, пол≥тичних, в≥йськових, ≥нформац≥йних в≥дносин. ≤деали ≥ принципи гуман≥зму будуть уточнюватись на принципах обТЇктивного ≥ реал≥стичного анал≥зу сучасноњ людини, њњ економ≥чного, пол≥тичного, культурного ≥ соц≥ального св≥ту.

” сьогоденн≥ сучасний гуман≥зм визначають €к св≥тогл€дну позиц≥ю, що базуЇтьс€ на переконанн€х:

¾ у на€вност≥ в людини, €к представника людського роду, невичерпних можливостей особист≥сного розвитку, розгортанн€ њњ активност≥ Ц в таких напр€мках, €к ц≥лепокладанн€ вол≥, ≥н≥ц≥ативи, творчост≥;

¾ у тому, що вказан≥ можливост≥ можуть бути реал≥зован≥ кожним ≥ндив≥дом Ц за умови наданн€ йому потр≥бноњ соц≥альноњ п≥дтримки.

≤сторичний розвиток сусп≥льства засв≥дчив, що у сусп≥льн≥ в≥дносини людство намагалос€ внести зм≥ни ≥ удосконалити њх, прагнуло до њх гармон≥зац≥њ. —творюючи ≥деал особистост≥, людство передбачало розвиток у н≥й ф≥зичноњ досконалост≥, високих моральних €костей та розвинутоњ естетичноњ св≥домост≥. ” повчанн€х ≥ творчост≥ мудрец≥в, ф≥лософ≥в, ≥сторик≥в цей ≥деал набирав р≥зного словесного вираженн€, але зм≥ст залишавс€ один Ц люд€н≥сть.

¬≥домо, що кожний ≥сторичний етап людськоњ цив≥л≥зац≥њ висуваЇ свою мету ≥ завданн€, вимагаючи розробки в≥дпов≥дних шл€х≥в њх реал≥зац≥њ.

√уман≥стичний потенц≥ал сусп≥льства Ц це сукупн≥сть можливостей, €к≥ м≥ст€тьс€ у в≥дпов≥дних умовах дл€ найб≥льш повного ви€ву на даному етап≥ розвитку самоњ сутност≥ людини. “≥льки в сусп≥льств≥ ≥ через сусп≥льство людина може реал≥зувати свою сутн≥сть, своЇ призначенн€, свою мету.

ѕров≥дн≥ в≥тчизн€н≥ ф≥лософи зазначають, що ”крањна повинна б≥льш швидко йти шл€хом розбудови сусп≥льства, в €кому гуман≥стичн≥ ≥деали мають пос≥дати дом≥нуюче м≥сце в систем≥ людських ор≥Їнтир≥в, а принципи гуман≥зму, люд€ност≥, поваги до особистост≥ та њњ г≥дност≥ стануть безумовними ≥мперативами, нормами €к оф≥ц≥йноњ пол≥тики, так ≥ повс€кденного житт€. ¬изначальне кредо нашоњ гуман≥тарноњ пол≥тики, њњ св≥тогл€дний принцип Ц визначенн€ людини вищою ц≥нн≥стю сусп≥льства, а турботу про нењ Ц головною функц≥Їю держави.

ћетодолог≥чну основу гуман≥зац≥њ р≥зних сфер життЇд≥€льност≥ сучасного украњнського сусп≥льства складаЇ концепц≥€ Ђсталого людського розвиткуї та теор≥€ Ђлюдиноцентризмуї.

 

¬≤ƒ –»“»… ћ≤∆Ќј–ќƒЌ»… ”Ќ≤¬≈–—»“≈“ –ќ«¬»“ ” Ћёƒ»Ќ»

Ђ” –јѓЌјї





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-12-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 465 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћогика может привести ¬ас от пункта ј к пункту Ѕ, а воображение Ч куда угодно © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

516 - | 527 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.