Утворення вантажних і пасажирських потоків

 

Відповідно до розміщення продуктивних сил у країні вся територія Радянського Союзу була поділена на спеціалізовані економічні райони, серед яких Північно-Західний, Центральний, Волго-В’ятський, Центрально-Чорноземний, Приволзький, Північно-Кавказький, Уральський, Західно-Сибірський, Далекосхідний, Донецько-Придніпровский, Південний, Прибалтійський, Закавказький, Середньоазіатський, Казахстанський, Білоруський, Південно-Західний із виділенням Молдови в якості самостійної економічної одиниці.

 

Оскільки в кожному економічному районі існує своєрідний комплекс виробництва, він отримав ту чи іншу спеціалізацію.

 

Основною ознакою спеціалізації для кожного району є та масова продукція, яка не може бути спожита на місці й має вивозиться за межі цього району. Звичайно, наразі схема зазнає дуже великих змін. Крім того, якщо планування перевезень здійснювалося через центр на основі транспортно-економічного балансу (тобто з урахуванням надлишків і недоліків певних ресурсів у різних районах складається план: звідки і скільки взяти, куди й у якій кількості везти, і який транспорт використовувати), то зараз усе це теж поступово змінюється.

Багатьом районам брак – це злагодженості чи наявності транспортних систем, оскільки те, що ними вироблено вони не мають змоги перевозити в інші райони. Для наповнення внутрішнього ринку кожної новоутвореної країни, для задоволення потреб людей продовольством заборонений вивіз того, що раніше було продуктом обміну. З'являються все нові, вигідні тільки для районів зв'язки.

 

Проте, як би не змінювалися райони, зв'язки між ними, але перевезення вантажів між ними будуть, матеріальним вираженням яких є вантажопотоки. У тісному зв'язку з розміщенням виробництв перебуває необхідність перевезення людей (тобто утворюються пасажиропотоки), щоправда, пасажиропотоки змінюються ще під впливом соціальних, побутових і культурних умов.

 

Вантажопотоки та пасажиропотоки вивчаються й аналізуються з метою організації найбільш ефективного транспортного процесу.

 

Вантажопотік –кількість вантажу в тоннах,що рухається в певномунапрямку, по одній дорозі, за певний період часу.

Вантажний потік характеризується потужністю.

 

Потужність вантажопотоку –це кількість тонн вантажу,що проходитьчерез певний перетин дороги за певний проміжок часу.

 

Обсяг перевезень –кількість тонн вантажу,яку планується перевезти абовже перевезено.

 

Вантажообіг –транспортна робота в т/км,планована або витрачена навиконання перевезень.

 

Крім цього, вантажопотік так само, як Q і P, характеризується структурою, часом освоєння, коефіцієнтом нерівномірності.

 

Структура –номенклатура вантажу.

 

Час освоєння –дата початку й закінчення перевезень та їхні темпи.Перевезення бувають постійними, тимчасовими та сезонними (вартовими, добовими, з місячним обсягом перевезень).

 

Вантажопотоки у прямому і зворотному напрямку по одній дорозі бувають неоднаковими (нерівномірними).

 

Ця нерівномірність визначається коефіцієнтом нерівномірності за напрямами:

 

k_нер⁼Q_пр^/Q_об.

 

Як згадувалося, вантажообіг і обсяг перевезень протягом року нерівномірно розподіляються за окремими місяцями, кварталами.

Ступінь нерівномірності визначається коефіцієнтом нерівномірності:

 

k_нер⁼Q_max ^/Q_срk_н⁼P_max^/P_ср.

 

Нерівномірність вантажообігу й обсягу тягне за собою нерівномірність використання рухомого складу, що значно ускладнює роботу АТП.

 

Повторність перевезень оцінюється коефіцієнтом повторностей, це відношення обсягу перевезень до фактично виробленої або спожитої кількості вантажу:

 

k_пов⁼Q_п.^/М_т.

 

Вантажопотоки можуть бути представлені у вигляді таблиць (матриць), схем, епюр.

 

Епюри –графічне зображення вантажопотоків.

 

Вихідні дані: автомобілі, вантажоутворюючі й вантажоотримуючі пункти.